Постанова № 12384968, 19.10.2010, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2-а-5265/10/2270/1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2010 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіБлонського В.К.,

при секретаріКапітану В.А.,

за участі:

представника позивача

представників відповідачаМаковського А.В.,

Сороквашиної Н.В.,

Ризак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом <в особі ><в чиїх інтересах >приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Нігинсахкампром" м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області <3-тя особа >до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області <3-тя особа >про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001401742/2 від 30.06.2010 року; №0000781742/0 від 19.03.2010 року та № 0000781742/1 від 27.04.2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача в якому просить визнати протиправними податкові повідомлення - рішення № 0000781742/0 від 19 березня 2010 року, № 0000781742/1 від 27 квітня 2010 року, № 0001401742/2 від 30 червня 2010 року, в частині нарахування позивачу податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 67596,21 грн., в тому числі 22532,07 грн., основного платежу і 45064,14 грн., штрафних (фінансових санкцій), та скасувати їх.

В послідуючому позивач письмово уточнив позовні вимоги і просить визнати протиправними податкові повідомлення - рішення № 0000781742/0 від 19 березня 2010 року, № 0000781742/1 від 27 квітня 2010 року, № 0001401742/2 від 30 червня 2010 року в частині, якою позивачу визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 67162,29 грн., в тому числі 22387,43 грн., основного платежу і 44774,86 грн., штрафних (фінансових санкцій), та скасувати їх.

Свій позов позивач мотивує тим, що відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року.

За результатами перевірки був складений акт про результати виїзної планової перевірки позивача від 10 березня 2010 року № 500/234/32057262, в пункті 9 резолютивної частини якого зазначено, що позивачем в порушення вимог підпункту б) підпункту 4.2.9 пункту 4.2 ст. 4, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 ст. 8, підпункту а) пункту 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 4 від 22 травня 2003 року не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 25274,13 грн., з доходу отриманого фізичною особою як додаткове благо у вигляді вартості отриманого житла за договором від 17.10.2008 року.

Також у пункті 10 резолютивної частини акту зазначено, що позивачем в порушення вимог підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 ст. 8, ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 1064,03 грн., в результаті здійснення операцій з рухомим майном в січні 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000781742/0 від 19 березня 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 79448,40 грн., в тому числі 26482,80 грн., основного платежу і 52965,60 грн., штрафних (фінансових санкцій).

Податкове повідомлення - рішення № 0000781742/0 від 19 березня 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 79448,40 грн., в тому числі 26482,80 грн., основного платежу і 52965,60 грн., штрафних (фінансових санкцій) було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Камянець Подільської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 27 квітня 2010 року позивачу було відмовлено у задоволенні скарги і прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000781742/1 від 27 квітня 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 79448,40 грн., в тому числі 26482,80 грн., основного платежу і 52965,60 грн., штрафних (фінансових санкцій), тобто податкове зобовязання позивача залишено без змін.

Позивач повторно оскаржив податкові повідомлення - рішення № 0000781742/0 від 19 березня 2010 року, № 0000781742/1 від 27 квітня 2010 року якими позивачу визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 79448,40 грн., в тому числі 26482,80 грн., основного платежу і 52965,60 грн., штрафних (фінансових санкцій) до державної податкової адміністрації у Хмельницькій області.

Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 22 червня 2010 року позивачу було частково задоволено скаргу і в звязку з цим відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001401742/2 від 30 червня 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 67596,21 грн., в тому числі 22532,07 грн., основного платежу і 45064,14 грн., штрафних (фінансових санкцій).

За результатами оскарження податкового повідомлення рішення № 0001401742/2 від 30 червня 2010 року до ДПА України, у задоволенні скарги позивачу відмовлено.

Позивач податкові повідомлення рішення № 0000781742/0 від 19 березня 2010 року, № 0000781742/1 від 27 квітня 2010 року, № 0001401742/2 від 30 червня 2010 року вважає протиправними, тому що фізична особа ОСОБА_6, отримала не додаткове благо у вигляді квартири від позивача, а фактично відбулась передача прав і обовязків від позивача до ОСОБА_6, за договором про пайову участь у будівництві квартири на підставі договору про уступку вимоги.

Крім того донарахування суми податку з доходів фізичних осіб по операції з внесення в статутний фонд автобусів є неправомірним, оскільки воно було застосовано згідно із ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яка не регулює зазначену операцію, оскільки таку операцію регулюють спеціальні норми, такі як п. 9.6 ст. 9 цього Закону.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, пояснивши суду, що податкові повідомлення рішення відповідача є незаконними і їх необхідно скасувати, так як фізична особа ОСОБА_6, отримала не додаткове благо у вигляді квартири від позивача, а фактично відбулась передача прав і обовязків від позивача до ОСОБА_6, за договором про пайову участь у будівництві квартири на підставі договору про уступку вимоги.

Крім того донарахування суми податку з доходів фізичних осіб по операції з внесення в статутний фонд автобусів є неправомірним, оскільки воно було застосовано згідно із ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яка не регулює зазначену операцію, оскільки таку операцію регулюють спеціальні норми, такі як п. 9.6 ст. 9 цього Закону.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали повністю, пояснивши суду, що дії відповідача не суперечать чинному законодавству, так як в результаті перевірки було встановлено, що позивачем в порушення вимог підпункту б) підпункту 4.2.9 пункту 4.2 ст. 4, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 ст. 8, підпункту а) пункту 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 4 від 22 травня 2003 року не утримано та не перераховано бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 25274,13 грн., з доходу отриманого як додаткове благо у вигляді вартості отриманого житла за договором від 17.10.2008 року.

Також у пункті 10 резолютивної частини акту зазначено, що позивачем в порушення вимог підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 ст. 8, ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 4 від 22 травня 2003 року позивачем не утримано та не перераховано бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 1064,03 грн., в результаті здійснення операцій з рухомим майном в січні 2009 року, тому у позові необхідно відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа Камянець - Подільською районною державною адміністрацією Хмельницької області 30.07.2002 року за № 1 676 120 0000 000211 та відповідно до ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування» є платником податків, зборів та обовязкових платежів і зобовязана їх сплачувати в терміни передбачені чинним законодавством.

Відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року.

За результатами перевірки був складений акт про результати виїзної планової перевірки позивача від 10 березня 2010 року № 500/234/32057262, в пункті 9 резолютивної частини якого зазначено, що позивачем в порушення вимог підпункту б) підпункту 4.2.9 пункту 4.2 ст. 4, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 ст. 8, підпункту а) пункту 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 4 від 22 травня 2003 року не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 25274,13 грн., з доходу отриманого фізичною особою як додаткове благо у вигляді вартості отриманого житла за договором від 17.10.2008 року.

Також у пункті 10 резолютивної частини акту зазначено, що позивачем в порушення вимог підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 ст. 8, ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 4 від 22 травня 2003 року не утримано та не перераховано бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 1064,03 грн., в результаті здійснення операцій з рухомим майном в січні 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000781742/0 від 19 березня 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 79448,40 грн., в тому числі 26482,80 грн., основного платежу і 52965,60 грн., штрафних (фінансових санкцій).

Податкове повідомлення - рішення № 0000781742/0 від 19 березня 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 79448,40 грн., в тому числі 26482,80 грн., основного платежу і 52965,60 грн., штрафних (фінансових санкцій) було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Камянець Подільської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 27 квітня 2010 року позивачу було відмовлено у задоволенні скарги і прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000781742/1 від 27 квітня 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 79448,40 грн., в тому числі 26482,80 грн., основного платежу і 52965,60 грн., штрафних (фінансових санкцій), тобто податкове зобовязання позивача залишено без змін.

Позивач повторно оскаржив до державної податкової адміністрації у Хмельницькій області податкові повідомлення - рішення № 0000781742/0 від 19 березня 2010 року, № 0000781742/1 від 27 квітня 2010 року, якими позивачу визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 79448,40 грн., в тому числі 26482,80 грн., основного платежу і 52965,60 грн., штрафних (фінансових санкцій).

Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 22 червня 2010 року позивачу було частково задоволено скаргу і в звязку з цим відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001401742/2 від 30 червня 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання по з доходів фізичних осіб в сумі 67596,21 грн., в тому числі 22532,07 грн., основного платежу і 45064,14 грн., штрафних (фінансових санкцій).

За результатами оскарження податкового повідомлення рішення № 0001401742/2 від 30 червня 2010 року до ДПА України, у задоволенні скарги позивачу було відмовлено.

Податковим повідомленням - рішенням № 0000781742/1 від 30 червня 2010 року, за порушення податкового законодавства позивачу визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 22532,07 грн., позивач оскаржує його в частині на суму 22387,43 грн., із яких 21483 грн., за порушення оподаткування додаткового блага наданого фізичній особі.

До такого висновку при проведенні перевірки посадові особи податкового органу прийшли в звязку з тим, що позивач в якості дольовика 01 червня 2007 року уклав договір про пайову участь у будівництві житлової квартири по АДРЕСА_1 без номера з ТОВ БК «Поділля - Трансбуд».

Згідно п. 1.3 ч. 1 договору загальна величина внеску дольовика на момент укладання договору складає 143220 грн., який на підставі п. 3.2 ч. 3 договору у строк до 30 вересня 2007 року повинен бути внесений на рахунок будівельного підприємства, що еквівалентно вартості 100 % житла, що передається позивачу.

Приватне підприємство «Виробничо - комерційне підприємство «Нігинсахкампром» м. Камянець Подільський повністю оплатило вартість квартири за вказаним договором про пайову участь у будівництві житлової квартири в сумі 143220 грн.

В послідуючому позивач 17.10.2008 року уклав угоду про поступку (цесію) договору із фізичною особою ОСОБА_6

За вказаною угодою позивач передав, а ОСОБА_6, прийняла на себе права і обовязки позивача по договору про пайову участь у будівництві житлової квартири по АДРЕСА_1 без номера з ТОВ БК «Поділля - Трансбуд».

ОСОБА_6, 31.12.2008 року стала власником житлової квартири по АДРЕСА_1, а 16.06.2009 року продала вказану квартиру іншій фізичній особі, що підтверджується інформаційною довідкою Камянець Подільського міжміського бюро технічної інвентаризації від 17.02.2010 року, копія якого додана до матеріалів справи.

Відповідно до підпункту а) підпункту 4.2.9 пункту 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 4 від 22 травня 2003 року до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими п. 4.3 цієї статті), а саме зокрема у вигляді вартості використання житла, наданого платнику податків у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податків трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах.

Підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 ст. 8, підпунктом а) пункту 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону, та зобовязаний своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за його рахунок.

Позивач відповідно до визначення наданого п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є податковим агентом, тобто він зобовязаний своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок, в даному випадку позивач зобовязаний був своєчасно та повністю нарахувати, утримати та сплатити до бюджету податок з доходу, який був отриманий ОСОБА_6, як платником податку у вигляді додаткового блага, тобто житлової квартири по вул. Кн. Коріатовичів, 25/2 у м. м. Камянець Подільський.

Позивач в порушення вимог вказаних норм Закону не провів нарахування, утримання та сплату до бюджету податок з доходу, отриманого фізичною особою платником податку.

Підпунктом а) пункту 20.2 ст. 20, підпунктом 20.3.2 пункту 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що за допущення таких порушень з боку податкового агента ( в нашому випадку позивача), останній повинен нести фінансову відповідальність, та позивач як податковий агент також несе відповідальність за погашення податкового зобовязання при нарахуванні його податковим органом.

Аналізуючи зазначені норми законодавчих актів, суд приходить до висновку, що відповідач цілком законно

зробив висновок про наявність порушення з боку відповідача та необхідність проведення нарахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, який був виплачений на користь платника податку ОСОБА_6, при цьому суд не бере до уваги пояснення представника позивача щодо того, що фізична особа ОСОБА_6, отримала не додаткове благо у вигляді квартири від позивача, а фактично відбулась передача прав і обовязків від позивача до ОСОБА_6, за договором про пайову участь у будівництві квартири на підставі договору про уступку вимоги, тому що такі пояснення заперечуються обставинами встановленими у судовому засіданні, зазначеними вище у мотивувальній частині постанови суду.

Крім того суд не бере до уваги ту обставину, що ОСОБА_6, повернула суму вартості квартири у касу позивача, так як існують строки оподаткування платника податку податковим агентом встановлені підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», тобто позивач зобовязаний був сплатити до бюджету утриманий податок під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом, у даному випадку такий податок повинен був бути перерахований до бюджету позивачем у листопаді 2008 року,а фактично ОСОБА_6, повністю повернула кошти 11 лютого 2010 року, розпочавши виплату 01 грудня 2009 року, тобто після її продажу іншій фізичній особі.

Також суд звертає увагу на те, що касова книга та приходні ордери надані у судовому засіданні представником позивача для доказу пояснень про повернення коштів позивачу ОСОБА_6, не відповідають вимогам «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого постановою Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року, зокрема касова книга не пронумерована, не прошнурована, не опечатана відбитком печатки позивача, не завірена підписами керівника та бухгалтера підприємства, відсутній журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів. При проведенні перевірки такі документи перевіряючим особам надані не були, що підтверджується описом документів наданих для перевірки у довідці до акту перевірки.

Що стосується нарахування податку з доходів фізичних осіб, в результаті здійснення операцій з рухомим майном в січні 2009 року, то суд виходить з такого.

Пунктом 10 резолютивної частини акту перевірки зазначено, що позивачем в порушення вимог підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 ст. 8, ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не утримано та не перераховано бюджету податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1064,03 грн., в результаті здійснення операцій з рухомим майном в січні 2009 року.

Податковим повідомленням - рішенням № 0000781742/1 від 30 червня 2010 року, за порушення позивачу визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 22532,07 грн., позивач оскаржує його в частині на суму 22387,43 грн., із яких 21483 грн., за порушення оподаткування додаткового блага, і 904,43 грн., за операції з рухомим майном в січні 2009 року.

До такого висновку при проведенні перевірки посадові особи податкового органу прийшла в звязку з тим, що відповідно до акту прийому передачі внеску до статутного фонду позивача від 25.01.2009 року його засновником ОСОБА_7, внесено до статутного фонду рухоме майно автобуси на суму 6029,50 грн.

Відповідно до 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід платника податку від продажу обєкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.

Штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються у розмірах, визначених статтею 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-3.

Позивач оскаржує штрафні санкції за порушення податкового законодавства не в площині неправильності їх нарахування, а в площині їх неправильності в звязку з неправомірністю нарахування основної суми податку.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що відповідач прийняв податкові повідомлення рішення, які відповідають вимогам чинного законодавства, тобто є законними, тому підстав для їх скасування немає.

Аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що позов необґрунтований та повністю недоведений у судовому засіданні дослідженими доказами, тому у його задоволені необхідно відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», підпункту б) підпункту 4.2.9 пункту 4.2 ст. 4, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 ст. 8, ст. 12, підпункту а) пункту 19.2 ст. 19, підпункту а) пункту 20.2 ст. 20, підпункту 20.3.2 пункту 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. ст. 9, 11, 86, 159 163, 167 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 22 жовтня 2010 року

< чи набрала законної сили ><Дата набрання законної сили >

Суддя/підпис/В.К. Блонський

"Згідно з оригіналом" СуддяВ.К. Блонський