Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 183/8905/24
№ 2/183/3838/24
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2024 року м. Самар Дніпропетровської області
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Дубовенко І.Г.,
з участю секретаря судового засідання - Болкарьової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
28 серпня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №101362702 від 20 вересня 2021 року в розмірі 37500,00 гривень, а також судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 20 вересня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем було укладено кредитний договір №101362702, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 5000 грн., строком 30 днів тобто до 20.10.2021 року зі сплатою 1,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі та у строк, визначений договором, шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника, що підтверджується випискою за кредитним договором. 29 грудня 2021 року ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» уклали договір про відступлення права вимоги № 29-12/2021-45, згідно якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло статусу нового кредитору та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «МІЛОАН» включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №101362702 від 20 вересня 2021 року. 10 січня 2023 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» уклали договір про відступлення права вимоги № 10-01/2023, згідно якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло статусу нового кредитору та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №101362702 від 20 вересня 2021 року. Станом на серпень 2024 року заборгованість відповідача становить 37500,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5000,00 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 32500,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також судові витрати в розмірі 3028 грн., а також витрати на правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2024 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідачем відзиву на позов не надано.
У судове засідання представник позивача не з`явився, але надав суду клопотання, в якому просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подавав.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 20 вересня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем було укладено кредитний договір №101362702, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 5000 грн., строком 30 днів тобто до 20.10.2021 року.
Згідно п. 1.2 Договору, кредитодавець надав позичальнику кредит в сумі 5000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, оплатності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах цього кредитного договору в строк до 20 жовтня 2021 року.
Згідно п. 1.5.2 Договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі зі сплатою 1,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
У відповідності до п.1.5.1 Договору за користування кредитом позичальник сплачує комісійну винагороду у розмірі 1000,00 грн, яка нараховується за ставкою 20% від суми кредиту одноразово.
29 грудня 2021 року ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» уклали договір про відступлення права вимоги № 29-12/2021-45, згідно якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло статусу нового кредитору та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «МІЛОАН» включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №101362702 від 20 вересня 2021 року.
10 січня 2023 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» уклали договір про відступлення права вимоги № 10-01/2023, згідно якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло статусу нового кредитору та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №101362702 від 20 вересня 2021 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищевказаним кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на серпень 2024 року заборгованість відповідача становить 37500,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5000,00 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 32500,00 грн, які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.
Положеннями ч.1 статті 6 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом норм ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею шостою ЦК України утверджений принцип свободи договору у цивільних правовідносинах, за змістом якого його учасники вправі врегулювати свої відносини на власний розсуд; учасникам цивільних правовідносин лише забороняється відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин.
Проаналізувавши зміст кредитного договору, суд приходить до висновку, що сторони добровільно, на свій розсуд визначили загальний строк дії договору до 20 жовтня 2021 року, а також періоди і умови нарахування і сплати процентів за користування кредитом.
Такий порядок і умови нарахування та сплати процентів узгоджується із нормами ст.1048, ст.1056-1 ЦК України, тому суд вважає за можливе стягнути проценти, які нараховані відповідно до п.2.1.4 кредитного договору, так як цим пунктом передбачено нарахування процентів у межах дії договору.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази підтверджують укладення між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем кредитного договору, отримання відповідачем грошових коштів та їх неповернення позивачу, тобто невиконання відповідачем умов, укладеного договору.
Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як установлено у ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною першою статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів та невиконання ним належним чином зобов`язань за кредитним договором. Також суд приймає до уваги той факт, що кредитор звертався до позичальника з вимогою про сплату заборгованості, яка відповідачем залишилась проігнорована.
Доказів сплати відповідачем суми заборгованості за кредитним договором суду не надано, внаслідок чого суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у виді тіла кредиту та відсотків.
Аналізуючи вищевикладене, ураховуючи установлені судом обставини, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, які свідчать про наявність у відповідача боргу перед позивачем на час розгляду справи та перевіривши правильність розрахунку заборгованості за тілом кредиту та процентами, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача, на користь позивача підлягають стягненню: заборгованість за тілом кредиту - 5000,00 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 32500 грн., а всього 37500,00 грн.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Суд зауважує, що позивач заявив вимоги про стягнення судових витрат з позивача, які складаються з судового збору, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору в розмірі 3028 грн.
Щодо витрат на правову допомогу суд приходить до наступних висновків.
Стаття 59 Конституції гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України.
Зокрема, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджуються здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав суду договір про надання правничої допомоги від 01 липня 2024 року, звіт про надання правової допомоги від 06 серпня 2024 року до договору про надання правової допомоги на суму 13000 грн, заявка на надання юридичної допомоги в розмірі 13000 грн. Враховуючи умови договору про надання правової допомоги, складність справи, час, витрачений адвокатом та обсяг наданих адвокатом послуг, суд вважає за доцільне вимоги в цій частині задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
у х в а л и в :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором №101362702 від 20 вересня 2021 року, що складається заборгованість за тілом кредиту - 5000,00 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 32500,00 грн., а всього 37500 (тридцять сім тисяч п`ятсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати на оплату судового збору у розмірі 3028 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., а всього 8028 (вісім тисяч двадцять вісім) грн..
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з моменту отримання ним копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса місцезнаходження: 01133, вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306, м. Київ, електронна пошта: collect_center27@ukr.net).
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Рішення суду складено і підписано 13 листопада 2024 року.
Суддя І.Г.Дубовенко
Судове рішення № 123848919, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області було прийнято 13.11.2024. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 183/8905/24. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: