Постанова № 12384872, 15.11.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 листопада 2010 р. № 2-а- 11893/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Боклаг А.С.,

за участю представників : позивача Межирицький А.О., відповідачаБогданова М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Оптторг" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування рішення податкового органу,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Оптторг" з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова , в якому просить суд скасувати рішення податкового органу, яке викладено в листі ДПІ у Київському районі м. Харкова від 24.06.2010р. № 13397/10/28-318, про надання Податковій декларації з ПДВ за травень 2010 р. ТОВ “Арсенал-Оптторг", реєстраційний номер 54685, статусу "не визнано, як податкова декларація”; зобов'язати ДПІ у Київському районі м. Харкова відобразити в обліковій картці платника податку ТОВ “Арсенал-Оптторг" (код 3569938) декларацію з ПДВ за травень 2010 року, реєстраційний номер 54685 як податкову декларацію.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до Наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 166 «Про затвердження форм податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» податкова звітність по ПДВ складається з податкової декларації з ПДВ та додатків до неї, які і були надані у відповідній комплектації до ДПІ у Київському районі м. Харкова, тому Державна податкова інспекція не мала визначених законом підстав для невизнання декларацій з ПДВ за травень 2010 року.

Представником відповідача в ході судового розгляду справи, були надані письмові пояснення, в яких зазначено, що на виконання наказу ДПА у Харківській області від 15.04.2010 року № 140 “Про введення в дію операції “Бюджет” ДПІ у Київському районі м. Харкова прийнятий наказ № 382 від 16.04.2010 року, яким у ДПІ створено робочу групу в певному складі, яка повинна забезпечувати координацію роботи структурних підрозділів ДПІ з відпрацювання проблемних питань щодо виявлення і припинення протиправної діяльності субєктів господарювання та ліквідації міжрегіональних схем ухилення від оподаткування, зокрема притягнення до відповідальності організаторів та виконавців кримінальних схем із створення та діяльності вигодо формуючих та вигодо транспортуючих субєктів господарювання. Відповідно до протоколу засідання робочої групи щодо виконання операції “Бюджет” ДПІ у Київському районі м. Харкова № 23 від 23.06.2010 року були розглянуті декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року підприємств, які входять до переліку підприємств платників податку високого ризику “вигодо формуючих” та “вигодо транспортуючих” субєктів господарювання, зокрема податкової звітності ТОВ “Арсенал-Оптторг". Даним протоколом визначено, що з метою адекватного реагування на нові ризики необхідно провести експертизу декларації вищезазначеного підприємства з питання достовірності її заповнення посадовими особами підприємства та достовірності підписів на них. Також, відповідачем зазначено, що з метою адекватного реагування на нові ризики, необхідно провести експертизу декларацій вищезазначеного підприємства з питання достовірності її заповнення посадовими особами підприємства та достовірності підписів на них. Було прийняте колегіальне рішення присвоїти статус декларації по ПДВ за травень 2010 року ТОВ “Арсенал-Оптторг" статус «Не визнано як податкова декларація».

Представник позивача в судове засідання зявився, позов просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання зявився, просив відмовити в задоволені позову з підстав, що зазначені в запереченнях до адміністративного позову.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ “Арсенал-Оптторг" 21.06.2010 року до ДПІ у Київському районі міста Харкова було направлено податкову декларацію з ПДВ за травень 2010 року із додатками №1 (розрахунок коригування сум ПДВ) та №5 (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), які були отримані відповідачем 23.06.2010 р. та зареєстровані під № 54685.

ДПІ у Київському районі міста Харкова листом від 24.06.2010 року № 13397/10/28-317 інформувало ТОВ “Арсенал-Оптторг" про те, що податкова декларація ТОВ “Арсенал-Оптторг" за травень 2010 року прийнята зі статусом “не визнано, як податкова звітність”, з посиланням на п. 4.5 п. 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації від 31 грудня 2008 року № 827 та на Порядок заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97 № 166 (в редакції наказу ДПА України від 17.03.2008 року № 159). ДПІ у Київському районі міста Харкова було запропоновано ТОВ “Арсенал-Оптторг" надати податкову декларацію з ПДВ за травень 2010 року з наявністю обовязкових реквізитів: прочерків у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації, з наявністю підпису головного бухгалтера.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд відзначає, що у спірних правовідносинах як на підставу невизнання податкових декларацій позивача, ТОВ “Арсенал-Оптторг" з ПДВ за травень 2010 року, відповідач послався на відсутність підпису головного бухгалтера в зазначених деклараціях та відсутності прочерків у показниках декларації.

Разом з тим, відповідно до п. 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з штатним розкладом ТОВ “Арсенал-Оптторг" посада бухгалтера, головного бухгалтера на підприємстві не передбачена. Це не суперечить ч. 4 ст. 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, відповідно до якої самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства є однією з форм організації ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що у нього відсутні докази, що підтверджують факт наявності та зайняття посади головного бухгалтера на підприємстві позивача певною особою.

За визначенням п.п.1.1 ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Закону України “Про податок на додану вартість” платником податку є будь-яка особа, яка: здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку (п.п. “а”п.2.1 ст.2); підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку (п.п. “б”п.2.1 ст.2); імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті (п.п. “в”п.2.1 ст.2).

При цьому, в розумінні п.1.2 ст.1 згаданого закону особа - будь-яка з наведених нижче осіб, незалежно від того, чи є така особа резидентом чи ні: суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій; юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності; фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством, або імпортує товари на митну територію України; представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи.

Оскільки в силу ст.62 Закону України “Про господарські товариства”, ст.145 Цивільного кодексу України керівником субєкта права з організаційно-правовою формою товариство з обмеженою відповідальністю є дирекція або директор, то у спірних правовідносинах директор позивача уособлює собою позивача як платника податків, а відтак підпис саме директора на документах обовязкової податкової звітності є підписом від імені платника податку.

Таким чином, твердження відповідача, ДПІ у Київському районі міста Харкова про необхідність наявності на деклараціях ТОВ “Арсенал-Оптторг" з ПДВ за травень 2010 року підпису головного бухгалтера є помилковим, не ґрунтується на законодавстві та зроблене без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття спірних рішень.

Суд зазначає, що спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб-підприємців перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181-ІІІ).

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно з п.п. 4.1.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Згідно з п.п. 4.1.7 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації, визначеного згідно з підпунктом 4.1.4 цього пункту, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення. У разі втрати або зіпсуття поштового відправлення чи затримки його вручення контролюючому органу відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової декларації несе оператор поштового зв'язку у порядку, передбаченому законодавством, при цьому платник податків звільняється від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне подання такої податкової декларації.

З наведених норм Закону вбачається, що податковий орган зобов'язаний прийняти податкову декларацію без попередньої перевірки зазначених у ній показників та може не визнати податкову звітність як податкову декларацію виключно з підстав заповнення її всупереч правил, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення.

Форма податкової декларації, Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджена Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 р. за № 250/2054.

Положення цього Порядку кореспондуються з вимогами Закону № 2181, а саме, пунктом 4.3. Порядку передбачені аналогічні Закону № 2181-ІІІ підстави для невизнання податкової звітності податковим органом, а саме: не зазначення обов'язкових реквізитів, не підписання відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою платника податків.

З наданої до матеріалів справи декларації позивача за травень 2010 року, вбачається, що подана позивачем декларація має всі необхідні реквізити; підписана посадовою особою позивача керівником та скріплені печаткою.

З пояснень представника відповідача в судовому засіданні не встановлено, які саме відсутні обовязкові реквізити в декларації за серпень 2010 року та яким чином порушено порядок заповнення розділів декларації, передбачений розділом 5 цього Порядку.

Відповідно до п. 1.3 Порядку 1.3. декларація складається із вступної частини, службових полів, чотирьох розділів та обов'язкових додатків, з них платником заповнюються вступна частина, службові поля, перші три розділи та додатки, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації). Порядок заповнення декларації окремо за кожним розділом наводиться в розділі 5 цього Порядку.

Пункт 5.2 Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97. №166 визначає обовязковість прочерків лише для рядків про оборот чи податок.

Для кожного рядка податкової декларації, в якому прописуються цифрові показники, встановлено окремий код (з №1.1 по №28.3, так само в додатках).

З копії декларації ТОВ “Арсенал-Оптторг” з податку на додану вартість за травень 2010 року вбачається, що у рядках, які мають окремі коди, де відсутні дані для заповнення, прочерки проставлені. Прочерки відсутні в інших місцях для відміток, проте зазначені поля не є рядками декларації в розумінні затвердженої форми.

Крім того, реквізитами є відомості, що вказують на певні фактичні дані, а не на їх відсутність. Поняття обовязкових реквізитів та прочерків розмежовуються в абз. 1 ч. 1 п.п. 4.5. п. 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України”, затверджених наказом ДПА України від 31.12.08. №827, зі змінами внесеними наказом ДПАУ від 08.07.10. №493.

Обовязковість прочерків в рядках декларації, де немає даних для заповнення, передбачена виключно для усунення можливості внесення в зміст декларації непомітних виправлень, що захищає права, насамперед, позивача і жодним чином не ускладнює читання, розуміння змісту декларації та нарахування податку контролюючим органом.

Таким чином, враховуючи, що прочерки не можна вважати обовязковими реквізитами, їх відсутність не перешкоджає нарахуванню та сплаті податку, прочерки присутні у всіх нумерованих рядках декларації з податку на додану вартість, де немає даних для заповнення,

Посилання відповідача на наказ ДПА України від 09.04.2010 року № 236, яким введено в дію операцію “Бюджет” на виконання протоколу наради у ПремєрМіністра України від 03.04.2010 року та постанови координаційної ради керівників правоохоронних органів України за участю Президента України від 12.03.2010 року щодо підвищення ефективності контрольно - перевірочної роботи, виявлення та руйнування схем мінімізації податкових зобовязань, наказ ДПА у Харківській області від 15.04.2010 року № 140 “Про введення в дію операції “Бюджет”, наказ ДПІ у Київському районі м. Харкова № 382 від 16.04.2010 року; протокол засідання робочої групи щодо виконання операції “Бюджет” ДПІ у Київському районі м. Харкова № 42 від 17.09.2010 року не приймаються судом в якості належного обґрунтування правомірності дій відповідача за результатами отримання податкової звітності від платника податків, оскільки не спростовують факту неправомірності дій відповідача в частині невизнання декларацій без підстав, передбачених Законом.

Зазначені протоколи та накази не є нормативно-правовими актами в розумінні закону та не можуть встановлювати, змінювати чи припиняти норм права, зокрема, щодо порядку та підстав невизнання податкової звітності як податкової декларації.

Щодо посилання в своїх запереченнях ДПІ у Київському районі м. Харкова на п. 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації від 31 грудня 2008 року № 827, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою Методичні рекомендації носять рекомендаційний, роз'яснювальний характер і, відповідно, не можуть містити норм права, тим більше змінювати або доповнювати положення діючих Законів України з питань оподаткування. Проте, пунктом 4.5 глави 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України розширено визначений абзацом п'ятим підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" перелік підстав для невизнання податкової звітності, чим фактично встановлено нову правову норму, що зачіпає права, свободи й законні інтереси платників податків. Вказані Методичні рекомендації не проходили державної реєстрації у Міністерстві юстиції України відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731.

При цьому, згідно з пунктом 15 зазначеного Положення, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані. При направленні на виконання та опублікуванні нормативно-правового акта посилання на дату і номер державної реєстрації акта є обов'язковим.

З огляду на зазначене, податковий орган не може покласти в обґрунтування своїх дій умови невизнання податковою декларацією, додатково у порівнянні з Законом № 2181, встановлені пунктом 4.5 глави 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України.

Зазначені обставини були відображені в листі Міністерства юстиції України від 25.05.2010р. № 678-10-24 "Щодо реєстрації методичних рекомендацій" та Міністерство юстиції звернулося до Державної податкової адміністрації з вимогою внести зміни до зазначених Методичних рекомендацій, з метою виключення нових правових норм, зокрема пункту 4.5 глави 4 цих Методичних рекомендацій.

За наведених обставин та на підставі зазначених правових норм, невизнання декларації з підстав, що викладені у листі ДПІ, суд вважає неправомірним.

Стосовно вимоги позову щодо зобовязання відповідача, ДПІ у Київському районі міста Харкова відобразити в картці особового рахунку по податку на додану вартість подану ТОВ “Арсенал-Оптторг" декларацію з ПДВ за травень 2010р як податкову декларації суд наголошує про наступне.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що станом на момент розгляду справи в картці особового рахунку по податку на додану вартість податкова декларація ТОВ “Арсенал-Оптторг" зазначеній декларацій визначено статус "не визнано, як податкова декларація".

Відтак, для забезпечення відновлення порушеного права ТОВ “Арсенал-Оптторг", з огляду на встановлення неправомірності дій відповідача в частині невизнання декларацій - суд вважає за необхідне зобов'язати ДПІ у Київському районі міста Харкова відобразити в картці особового рахунку ТОВ “Арсенал-Оптторг" з ПДВ декларацію з ПДВ за травень 2010 року як податкову декларацію, так як позивач обєктивно має матеріальний інтерес в тому, що відомості означеного особового рахунку відображали дійсний і правильний стан його розрахунків з Державою по податку на додану вартість.

Відповідно до положень ч.2 ст.71 КАС України особливістю провадження в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є те, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд зазначає, що відповідач, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова приписів ч. 2 ст. 71 КАС України не виконав і не надав жодних доказів правомірності власних дій, правильності та законності прийнятих податкових повідомлень рішень.

Згідно зі ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. За приписами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). В ході розгляду даної справи судом встановлено, що оскаржувані дії, податкові повідомлення-рішення вчиненні та прийняті без належного обґрунтування та без підстав, передбачених чинним законодавством.

З урахуванням зазначеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст. 2, 8-14, 17, 50, 70, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Оптторг" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування рішення податкового органу задовольнити.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, що оформлене листом від 24.06.2010р. № 13397/10/28-318, про надання податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Оптторг" , реєстраційний № 54685, статусу “не визнано, як податкова декларація”.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Київському районі міста Харкова відобразити в обліковій картці платника податку Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Оптторг" (ідентифікаційний код - 35699388) декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, реєстраційний № 54685 як податкову декларацію.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Оптторг" (ідентифікаційний код - 35699388) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3.40 грн. (три грн. 40коп.)

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 19 листопада 2010 року.

Суддя Волошин Д.А.