Рішення № 123848644, 11.12.2024, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/3977/24

Провадження № 2/202/3249/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Михальченко А.О.,

секретар судового засідання Пономаренко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 202/3977/24

за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

Приватного акціонерного товариства

«Страхова компанія «ВУСО»

про стягненнянедоплаченого страховоговідшкодування,матеріальної таморальної шкоди,завданої внаслідокдорожньо-транспортноїпригоди

за участю

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката Антіпова С.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

21.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивував тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась з вини ОСОБА_2 11.07.2023 о 13 год. 00 хв. у м. Дніпрі по вул. Байкальська, йому завдана матеріальна та моральна шкода, а також недоплачене страхове відшкодування.

Зазначив, що внаслідок пошкодження у ДТП транспортного засобу FORD Focus, д/н НОМЕР_1 , який належить на праві власності його дружині ОСОБА_3 , але він на відповідній правовій підставі володіє вказаним транспортним засобом, йому завдана матеріальна шкода, яка дорівнює вартості відновлювального ремонту автомобіля та становить 27464,35 грн.

21.07.2023 ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» виплатило страхове відшкодування у розмірі 3640,грн.

Страхова компанія компенсує матеріальний збиток, а різницю між збитком та вартістю відновлювального ремонту компенсує винна особа, тобто ОСОБА_2 .

Вважає, що оскільки вартість майнового збитку, завданого йому внаслідок ДТП перевищує виплачений ліміт страхового відшкодування, то з ОСОБА_2 , як з винної особи слід стягнути на його користь різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту) та отриманим страховим відшкодуванням.

Крім того зазначив, що внаслідок ДТП йому завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях через пошкодження автомобілю. Він пережив нервовий стрес та звертався до невропатолога, який призначив йому ряд медичних препаратів.

Враховуючи викладене просив суд стягнути з: ПрАТ «ВУСО» на його користь матеріальну шкоду в межах ліміту страхової суми; з ОСОБА_2 різницю між сплаченою страховою сумою та вартістю відновлювального ремонту у сумі 23823,75 грн., витрати на оцінку вартості матеріального збитку у сумі 3500,00 грн., витрати на медичні препарати у сумі 3520,67 грн. та моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн.

22.03.2024 суддею Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Ісаєвою (Кіблицькою) Д.А. по справі відкрите спрощене позовне провадження та відповідачам визначено строк для подання відзивів на позов.

16.04.2024 від відповідача ПрАТ «ВУСО» через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позов з якого випливає, що страхова компанія позовні вимоги не визнає з наступних підстав.

Так, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003р. №142/2092.

Відповідно до п. 7.39. Методики винятком стосовно використання приписів Методики щодо нульового значення коефіцієнту фізичного зносу є: б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.

Автомобіль Форд, д.н.з. НОМЕР_1 , 2011 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію ТЗ наданим позивачем, відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, у даного автомобіля є коефіцієнт фізичного зносу, який складає коефіцієнт фізичного зносу складає 0,70).

Згідно зі ст. 29 п. 32.7 ст. 32 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092).

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Таким чином, у даному випадку, ПрАТ СК ВУСО як страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності в силу положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодовує у зв`язку з пошкодження транспортного засобу лише витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження).

Відповідно до дослідження про визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого КТЗ з урахуванням фізичного зносу запчастин, вартість відновлювального ремонту пошкодженого КТЗ з урахуванням фізичного зносу запчастин складає 9188,82 грн.( значення коефіцієнта фізичного зносу складає 0,7, термін експлуатації автомобіля перевищує 12 років.). ПрАТ СК ВУСО» здійснила розрахунок, відповідно до звіту № 756 від 11 квітня 2023 року та ремонтної калькуляції, звіт від Позивач до Відповідача не надходив.

Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ, вартість відновлювального ремонту з врахуванням фізичного зносу, складає 9188,82 грн.

ПрАТ СК ВУСО було визнано випадок страховим, здійснено розрахунок матеріального збитку на підставі ст. 29 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та ремонтної калькуляції було здійснено виплату 3658,89 гривень та доплату страхового відшкодування у розмірі 2756,79 гривень. Щодо розрахунку страхового відшкодування: 9188,82 гривень - 2000,00 гривень франшиза -773,14 ПДВ - 3658,89 гривень (виплата яка була здійснена) = 2756,79 гривень доплата страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням.

Таким чином, ПрАТ СК ВУСО повністю заперечує проти позовних вимог, вважає їх незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.

Просили у задоволенні позову відмовити.

23.05.2025 від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Антіпова С.Г. через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позов з якого випливає, що відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнає з наступних підстав.

Так, позивач не сформував «ціну позову».

Що стосується долученого до позовної заяви Висновку, щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №794/11-23 зазначив, що зазначений висновок є неналежним, недопустимим доказом та не може бути взятий до уваги судом з огляду на те, що у ньому відсутня більшість інформації, яка є обов`язковою та на підставі котрої може бути проведена оцінка, а Суд та Відповідачі мали б змогу пересвідчити які саме пошкодження були враховані, чи відносяться вони до ДТП, та чи знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з діями Відповідача, як підстава його відповідності.

Крім того, висновок, долучений Позивачем щодо вартості завданого збитку та вартості відновлювального, не може бути визнаний належним та допустимим доказом, оскільки відповідно до вимог статті 106 Цивільного процесуального кодексу України в ньому не зазначено, що він підготовлений для подання до суду, аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суд від 20 грудня 2023 року по справі № 172/313/21 та Постанові Великої палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18. Отже, на теперішній час у матеріалах справи відсутні належні допустимі докази щодо розміру завданого збитку.

Окрім того, Страховиком було надано відзив на позовну заяву відповідно до якого вбачається, що Позивачу за виключенням франшизи, яка вже була компенсована Відповідачем, та суми ПДВ, в силу змісту статті 36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», було здійснено виплату повної вартості відновлювального ремонту пошкодженого в результатів ДТП транспортного засобу.

Щодо вимог про відшкодування Вартості Висновку оцінки вартості матеріального збитку пошкодженого автомобілю у сумі 3500 грн. зазначив, що навіть якби Висновок щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №794/11-23 був належним та допустимим доказом, ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у цій частині вимог в силу статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Щодо відшкодування витрат на лікування зазначив, що при наявності діючого Полісу з урахуванням непред`явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика, підстави для задоволення вимог щодо відшкодування моральної шкоди, чи витрат на лікування за рахунок ОСОБА_2 відсутні.

Також, як вбачається з позовної заяви, Позивач надає лише квитанції на медичні засоби та лікування, проте відповідно до вимог закону окрім підтвердження придання будь-яких медичних препаратів «витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я». За відсутності підтвердження закладів охорони здоров`я не зрозуміло чи дійсно такі витрати були необхідні, та чи дійсно вони обумовлені та знаходяться у безпосередньому причинного наслідковому зв`язку з подією з якою пов`язує їх виникнення (необхідність) Відповідач.

Щодо вимог по відшкодуванню моральної шкоди зазначив, що за відсутності інших окрім слів Позивача доказів про наявність моральної шкоди її триваючий характер зміни психіки та інше, Відповідач вважає, що такі могли бути підтверджені зверненням до спеціальних експертних установ та проведенням психологічної експертизи. Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (затверджена наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998) передбачено навіть цілий перелік орієнтовних питань, які в рамках цієї експертизи можна поставити фахівцям і відповіді на які можуть стати основною підставою для прийняття судом рішення про задоволення вимоги щодо відшкодування моральної шкоди.

Натомість наведені Відповідачем діагнози: астено-вегетативний розлад нервової системи та сформований вегето-судинний розлад є неврологічними захворювання, а не розладами, що можуть бути наслідком емоційних переживань чи стресу.

Окрім того сам факт звернення до невролога та наявність таких захворювань не можуть бути підставою для відповідальності, доки не встановлено причинено-наслідковий зв`язок таких захворювань з фактом ДТП, із наданих Позивачем документів такий зв`язок не прослідковується, а так звана консультація лікаря психотерапевта ОСОБА_4 взагалі не містить, а ні скарг пацієнта, а ні діагнозу, а ні можливих причин чи зв`язку з ДТП, по суті є листом призначення.

Таким чином, розлад про наявність котрого веде мову Позивач є медичним захворюванням із чіткими критеріям діагностування, які покладаються на заклади охорони здоров`я або лікарів, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи-підприємці, за наслідками комплексного клінічного інтерв`ю, якого на разі не проводилося. Позивач не надає відповідних медичних документів щодо наявності у нього такого діагнозу.

З урахуванням вище викладеного, вважає, що позовні вимоги про стягнення майнової (матеріальної) та моральної шкоди, витрат на лікування не підтверджені належними та допустимими доказами, адресовані неналежному Відповідачу та є такими що не підлягають задоволенню.

Просив у задоволенні позову відмовити.

12.09.2024 справа прийнята до провадження суддею Індустріального районного суду м.Дніпропетровська Михальченко А.О. у зв`язку з тривалою непрацездатністю судді Кіблицької Д.А. (розпорядження №246 від 11.09.2024, протокол повторного автоматизованого розподілу від 11.09.2024).

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Антіпов С.Г. просили у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві.

Представник відповідача ПрАТ «ВУСО» у судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений судовими повістками, які доставлені до його електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд». У відзиві просили справу розглядати без участі представника ПрАТ «ВУСО».

Заслухавши учасників судового розгляду, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , 11 липня 2023 року о 13 годині 00 хвилин у м. Дніпро, вул. Байкальська, 9а, керуючи транспортним засобом Daewoo Nexia, д/н НОМЕР_2 , рухаючись заднім ходом, не переконалась, що це буде безпечно, не скористалась допомогою третіх осіб, в результаті чого здійснила наїзд на транспортний засіб Ford Focus, д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який був припаркований на протилежній стороні дороги, в результаті ДТП обидва транспортні засоби зазнали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Після чого, ОСОБА_2 , місце дорожньо-транспортної пригоди залишила, до поліції не повідомила. Своїми діями ОСОБА_2 порушила вимоги п. 10.9, п.2.10а Правил дорожнього руху України.

Постановою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 22.09.2023 (справа № 202/14890/23), яка залишена без змін судом апеляційної інстанції, відповідача ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Частиною 6 ст. 82 ЦПК України встановлено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, не підлягає доказування у даній справі питання щодо винуватості ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді, в результаті якої автомобіль Ford Focus д/н НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження.

Право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичних та юридичних осіб, має власник (частина третя статті 386 ЦК України) та/або особи, які мають речове право на чуже майно (статті 396 ЦК України).

Згідно з пунктом 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (в редакції, чинній на час вчинення ДТП) власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України. Спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху (висновок Верховного Суду України в постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14).

Факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної автомобілю, яким керувала особа під час ДТП.

На момент ДТП титульним власником автомобілю Ford Focus д/н НОМЕР_1 , була і є ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Позивач ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди на законній правовій підставі володів вказаним транспортним засобом, оскільки мав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , а також посвідчення водія відповідної категорії.

Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 08.02.2003 року є подружжям, що підтверджується відповідною відміткою у паспорті позивача. Автомобіль придбано 30.11.2019, тобто під час перебування у шлюбі, що, поки не доведено інше, свідчить про те, що він є спільною сумісною власністю подружжя у розумінні ст.60 СК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є належним позивачем у справі.

Цивільно-правова відповідальність власника легкового автомобілю Daewoo Nexia, д/н НОМЕР_2 , застрахована у ПрАТ «ВУСО».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 979 ЦК України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

ОСОБА_3 , на підставі ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», надала страховику заяву про виплату страхового відшкодування в якій зазначила напрямок страхової виплати безпосередньо їй, як потерпілому.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі Закон) виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.

16.04.2023 ПрАТ «ВУСО» була здійснена страхова виплата ОСОБА_3 у загальному розмірі 2756,79 гривень за договором ОСЦПВНТЗ та 21.07.2023 здійснена додаткова виплата у сумі 3658,89.

З копії страхової справи, судом встановлено, що сума страхового відшкодування склала 6415,68 грн, і розрахунок проведений на підставі звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу №756 від 11.04.2024. Сума розрахована виходячи з вартості відновлювального ремонту 9188,82 грн (9188,82 гривень - 2000,00 гривень франшиза -773,14 ПДВ)

З вказаного звіту слідує, що вартість відновлювального ремонту Ford Focus д/н НОМЕР_1 , з урахування коефіцієнту фізичного зносу складає 9188,82 грн (з урахуванням ПДВ); ринкова вартість Ford Focus д/н НОМЕР_1 237041,32 грн.

За приписами п 33.3 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV, в редакції цієї статті із змінами, внесеними згідно із Законом № 1909-IX від 18.11.2021, передбачено, що водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник, або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

З наданого суду звіту №756 від 11.04.2024 судом встановлено, що його складанню передував огляд експертом автомобілю Ford Focus, д/н НОМЕР_1 .

На підставі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховою компанією в зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленого законодавством.

Суд приходить до висновку, що в даному випадку ПрАТ «ВУСО» свій обов`язок щодо відшкодування витрат, які пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, виконало у повному обсязі, оскільки здійснило відповідні виплати потерпілій ОСОБА_3 .

Щодо наданого ОСОБА_1 висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №794/11-23 відповідно до якого вартість відновлювального ремонту складає 27464,35 грн суд зазначає, що вказаний висновок є неналежним доказом і відхиляється судом, оскільки він не відповідає вимогам ч. 1,2,3 ст. 102 ЦПК України, не містись докладного опису проведених експертом досліджень, зроблених у результаті них висновків та обґрунтованих відповідей на питання щодо вартості матеріального збитку. Крім того, він не містить посилання на те, що він підготовлений для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ПрАТ «ВУСО» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в межах ліміту страхової суми, а з ОСОБА_2 різниці між сплаченою страховою сумою та вартістю відновлювального ремонту у сумі 23823,75 грн., а також витрати на оцінку вартості матеріального збитку у сумі 3500,00 грн задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на лікарські засоби у сумі 3520,67 грн. суд зазначає, що вони також не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.24 ЗУ «Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів (п.24.1)

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів. (п. 24.2)

Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті. (24.3)

Відповідно до п.35.1 ст.35 ЗУ «Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбаченихстаттею 41цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

До заявидодаються:а)паспорт громадянина,а вразі йоговідсутності іншийдокумент,яким відповіднодо законодавстваУкраїни можепосвідчуватися особазаявника,якщо заявникомє фізичнаособа; б)документ,що посвідчуєправо заявникана отриманнястрахового відшкодування(довіреність,договір оренди,свідоцтво проправо наспадщину),у разіякщо заявникне єпотерпілим абойого законнимпредставником; в)довідка проприсвоєння одержувачукоштів ідентифікаційногономера платникаподатку (заумови йогоприсвоєння),якщо заявникомє фізичнаособа; г)документ,що підтверджуєправо власностіна пошкодженемайно надень скоєннядорожньо-транспортноїпригоди,-у разівимоги заявникапро відшкодуванняшкоди,заподіяної майну; ґ)свідоцтво просмерть потерпілого-у разівимоги заявникапро відшкодуванняшкоди,пов`язаноїіз смертюпотерпілого; д)документи,що підтверджуютьвитрати напоховання потерпілого,-у разівимоги заявникапро відшкодуваннявитрат напоховання потерпілого; е)документи,що підтверджуютьперебування наутриманні потерпілого,його доходиза попередній(донастання дорожньо-транспортноїпригоди)календарний рік,розміри пенсій,надані утриманцямвнаслідок втратигодувальника,-у разівимоги заявникапро відшкодуванняшкоди узв`язкуіз смертюгодувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності). (п.35.2 ст.35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина шоста статті 81 ЦПК України встановлює, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 звертався до ПрАТ «ВУСО» з заявою про виплату страхового відшкодування обґрунтованих витрат, пов`язаних з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Отже, ОСОБА_2 є неналежним відповідачем за вимогами про відшкодування витрат на придбання лікарських засобів, а у ПрАТ «ВУСО» обов`язок виконати вимоги ст.36 або ст.37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає лише після отримання заяви з відповідними додатками від потерпілого.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Приписами ч. 1 ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, окрім іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (п. 3 ч.1 ст.23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн. 00 коп. позивач посилається на те, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу він переніс нервовий стрес, тобто зазнав моральної шкоди, яка полягає у емоційному стресі в момент ДТП. Крім того, його життя зазнало негативних змін, а саме він був вимушений звернутися за медичною допомогою до невропатолога.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оцінивши доводи позивача про завдання моральної шкоди та враховуючи усі докази по справі суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 неправомірними діями відповідача завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із пошкодженням її майна.

Вирішуючи питання про розмір завданої моральної шкоди суд виходить із того, що на цей час не існує якогось сталого алгоритму визначення розміру моральної шкоди, але виходячи з характеру правопорушення, характеру механічних пошкоджень автомобілю, переживань ОСОБА_1 , оцінивши усі чинники завданої моральної шкоди, виходячи із морально-правових імперативів справедливості, розумності й добросовісності суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 2 500 грн. 00 коп. у якості відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 від сплати судового збору звільнений на підставі ст.5 ЗУ «Про судовий збір», а відтак з відповідача ОСОБА_2 , з урахуванням задоволених позовних вимог, підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 1211 грн 20 коп.

Керуючись ст.ст.10,12,13, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 2500 грн 00 коп. (дві тисячі п`ятсот грн 00 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у 1211 грн 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення суддя склав 18.12.2024

Суддя А. О. Михальченко