Ухвала суду № 123843612, 18.12.2024, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/871/24

Номер провадження 1-кп/350/124/2024

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого за ст.115 ч.1 КК України ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12024090000000043, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 січня 2024 року,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

установив :

Прокурор звернувся до суду з клопотанням, в якому просив суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів.

Обвинувачений та його захисник вважають, що підстав продовжувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою немає, є підстави застосувати до обвинуваченого інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, зокрема у вигляді домашнього арешту.

Представник потерпілого адвокат ОСОБА_6 вважає клопотаннґя прокурора підставним.

Заслухавши учасників судового провадження, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задоволити, а усне клопотання сторони захисту щодо обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або застави є безпідставним виходячи з наступного.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2024 обвинуваченому ОСОБА_3 , продовжено дію обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в установі виконання покарань № 12 м.Івано-Франківська, строком на 60 днів, тобто до 01 січня 2025 року.

Відповідно до частин першої, третьої статті 331 Кримінального процесуального кодексу України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого, або продовжити його.

Відповідно до частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органівдосудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чидокументів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженнюіншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Вирішуючи клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; зокрема, при обранні та продовженні строку тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.

Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Враховуючи, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, вік обвинуваченого та стан його здоров`я, сімейний стан, з урахуванням ризиків, визначених ст. 177 КПК, зокрема, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого і свідків, які ще не допитані судом, суд не вбачає достатніх підстав для обрання іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.

З урахуванням наведеного, усне клопотання обвинуваченого та його захисника не підлягає задоволенню, оскільки ними не спростовано належними та допустимими доказами, що наведені прокурором ризики відсутні, та обвинуваченому можливо обрати інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Даних про те, що обвинувачений не може утримуватись в умовах установи виконання покарань, матеріали кримінального провадження не містять.

Крім цього, суд враховує і позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Москаленко проти України", в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Тяжкість обвинувачення хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також слід зазначити, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. Відповідно до пункту 8 роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі від 3 березня 2022 року № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини щодо вказаного кримінального провадження та дані щодо особи обвинуваченого, суд дійшов переконання щодо неможливості застосування відносно нього більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та відмовити обвинуваченому в обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або застави.

Керуючись ст.ст. 131, 176-178, 183-184,197 КПК України, суд-

постановив :

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Нижній Струтинь Калуського району, Івано-Франківської області, із зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , із фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в установі виконання покарань № 12 м.Івано-Франківська, строком на 60 днів, тобто до 16 лютого 2025 року.

У задоволенні усного клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_5 про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або застави, відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та надіслати начальнику Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)», для виконання в частині запобіжного заходу.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя: