Постанова № 12384225, 19.11.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа №2а- 8758/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2010 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Завальнюка І.В.,

при секретарі Катеренчук І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Кілійського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 незаконно отриману (обманним шляхом) допомогу по безробіттю в сумі 4064,53 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі звернення ОСОБА_1 до Кілійського районного центру зайнятості їй було надано статус безробітної відповідно до п.3 ст.22, п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»(далі Закон). В ході розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення виявлено, що в період перебування на обліку в Кілійському районному центрі зайнятості та отримання матеріального забезпечення відповідач надавала послугу ПАТ КБ «Приватбанк»та отримала кошти у ІІ кварталі 2009 року, чим порушила п.2, п.3 ст.36 Закону. У звязку із умисним невиконанням відповідачем обовязку щодо повідомлення центру зайнятості про виникнення обставин, що впливають на умови виплати відповідачу забезпечення та надання соціальних послуг, сума виплаченого забезпечення підлягає стягненню з ОСОБА_1, у звязку із чим позивач звернувся до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримала та просила задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити, зазначивши, що ОСОБА_2 не перебувала у трудових відносинах з ПАТ КБ «Приватбанк», що виключає застосування до спірних правовідносин ст.36 Закону. Зазначив, що особи, які отримують виплату за договором банківських послуг, повинні вважатися безробітними, так як відповідна оплата здійснюється несистематично. При цьому, отримані відповідачем від банку грошові кошти в розмірі 15,00 гривень є несуттєвою сумою, що значно менше за встановлений мінімальний розмір заробітної плати, тому не може вважатися такою, що впливає на умови виплати допомоги по безробіттю. Також зважав, що ОСОБА_1 отримані виплати не приховує, що підтверджується сплатою нею податків і зборів. Іншою підставою для відмови в задоволенні позову вказав на протиправність проведеного розслідування страхового випадку, оскільки відповідне положення Закону визнано неконституційним.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню. Судом встановлено, що 10.12.2008 року ОСОБА_3 звернулася до Кілійського районного центру зайнятості із заявою, відповідно до якої просила надати статус безробітної з виплатою допомоги по безробіттю згідно з Законами України «Про зайнятість населення», «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Згідно вказаної заяви ОСОБА_3 зазначила, що вона не зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, інших передбачених законом доходів не має.

У відповідності до постанов Кабінету Міністрів України «Деякі питання загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття»від 20.03.2006 року № 357, «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням»від 26.09.2001 року № 1266 та Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», головним спеціалістом-юрисконсультом Кілійського РЦЗ Койпа І.Д. проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»щодо застрахованої особи ОСОБА_1, за результатами якого складений акт від 11.08.2010 року № 479.

Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 отримала кошти за залучення нового клієнту ПАТ КБ «Приватбанк»в ІІ кварталі 2009 року, про що не повідомила Кілійський районний центр зайнятості відповідно до п.2 ст.36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Зазначена обставина встановлена на підставі даних, отриманих від Державної податкової адміністрації. Згідно висновків за актом розслідування ОСОБА_1 була зобовязана повернути незаконно отриману допомогу по безробіттю за період з 01.04.2009 року по 11.01.2010 року в сумі 4064,53 гривень. Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_5 до вказаного акту розслідування, доходу вона не отримувала.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у звязку з наступним.

Механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», пункту 16 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та частини третьої статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначений Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року N 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року N 7-1.

Проведене розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення ОСОБА_1 здійснено у відповідності до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним. Суд критично оцінює посилання представника позивача, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, на незаконність такого розслідування з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, яким зміни, внесені підпунктом 2 пункту 26 розділу II Закону України від 28.12.2007 року N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Так, відповідно до чинного на момент перевірки положення абз.2 п.5 ч.2 ст.12 Закону розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Судом встановлено, що перевірка проведена у відповідності до вимог чинного законодавства; висновки за актом ґрунтуються на підставі даних, отриманих від Державної податкової адміністрації і, таким чином, судом не встановлено допущення порушень з боку посадових осіб Кілійського РЦЗ під час проведення зазначеної перевірки.

Одним з основних принципів, на підставі якого здійснюється страхування на випадок безробіття є законодавче визначення умов і порядку здійснення страхування на випадок безробіття (ст.2 Закону). Серед інших, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності, є видом матеріального забезпечення на випадок безробіття.

Відповідно до ч.2 ст.36 Закону застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Як встановлено судом та не заперечувалось представником відповідача, в результаті укладеного ОСОБА_1 з ПАТ КБ «Приватбанк»договору про банківське обслуговування, за яким, у тому числі, банком проводяться виплати клієнтам, які надали інформацію, необхідну для випуску банківського продукту/послуг для залучення нового клієнта, ОСОБА_1 в ІІ кварталі 2009 року отримала грошову винагороду. Суд дійшов висновку, що дана обставина вплинула на умови виплати ОСОБА_1 матеріального забезпечення на випадок безробіття. Так, згідно заяви ОСОБА_1 від 10.12.2008 року вона повідомила Кілійський районний центр зайнятості про відсутність у неї передбачених законом доходів. При цьому суд враховує, що на момент звернення до центру зайнятості із відповідною заявою відповідач була обізнана щодо можливих подальших виплат за раніше укладеним з ПАТ КБ «Приватбанк»договором, і таким чином, викладені у заяві від 10.12.2008 року відомості не відповідали дійсності.

Суд відхиляє решту доводів представника відповідача, як підстав для відмови у задоволенні адміністративного позову, так як вони не спростовують обґрунтованість позовних вимог, рівно як і не впливають на встановлене судом неподання ОСОБА_3 до Кілійського районного центру зайнятості відомостей, що впливають на умови виплати їй матеріального забезпечення на випадок безробіття.

Згідно з ч.3 ст.36 Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Названа норма Закону є бланкетною та передбачає врегулювання відповідних правовідносин іншим нормативно-правовим актом, до якого, в даному випадку, слід віднести постанову Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року N 357 (строк дії якої продовжено на 2007 рік згідно з постановою від 31 січня 2007 року N 98), якою затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», за правилами пункту 7 якого, у разі відмови особи повернути суми незаконно виплачених коштів, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що вирішуваний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції у сфері державної політики зайнятості населення.

Таким чином, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, зясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Кілійського районного центру зайнятості є обґрунтованими, у звязку із адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Кілійського районного центру зайнятості задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 4064,53 гривень (р/р 37172304900234, УДК в Одеській області, код 828011, код ЄДРПОУ 20991760, Кілійське відділення ФСС по безробіттю).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з складання постанови у повному обсязі.

Повний текст постанови складено «19»листопада 2010 року.

Суддя /ПІДПИС/ І.В. Завальнюк

19 листопада 2010 року