Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Миколаїв.
14.10.2010 р. 15:17Справа № 2а-2573/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О. А., секретар судового засідання Васильєва А.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомФізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54025
доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029
проскасування податкових повідомлень-рішень №0003721702/3 від 13.04.10р., №0000231702/3 від 13.04.10р., №0003701702/3 від 13.04.10р., №0003711702/3 від 13.04.10р., №0000221702/2 від 13.04.10р.,
за участю представників:
від позивача представник 1: ОСОБА_2, довіреність, від 15.06.10р.
від позивача представник 2: ОСОБА_3, довіреність, від 15.06.10р.;
від відповідача представник: Заяць Г.М., довіреність №2/9/10-00 від 05.03.08р.;
Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (позивач) предявив позов до ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва (відповідач) з вимогою визнати протиправними та скасувати повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі №0003721702/3 від 13.04.10р., №0000231702/3 від 13.04.10р., №0003701702/3 від 13.04.10р., №0003711702/3 від 13.04.10р. та №0000221702/2 від 13.04.10р.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав вказаних у позовній заяві, додаткових поясненнях та запереченнях (а.с.4-10, 30-31, 111-116, 164-169) та зазначили, що відповідач документально не обґрунтував правильність та законність своїх дій щодо нарахування ПДВ, податку з доходів фізичних осіб та, відповідно, застосування штрафних санкцій.
Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав вказаних у запереченнях (а.с.82-85), додаткових поясненнях та доказах (а.с.99-103, 129-158), зазначив, що повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі №0003721702/3 від 13.04.10р., №0000231702/3 від 13.04.10р., №0003701702/3 від 13.04.10р., №0003711702/3 від 13.04.10р. та №0000221702/2 від 13.04.10р. (а.с.38-42) прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд, -
встановив:
За результатами акту виїзної планової перевірки від 03.09.09р. №3334/17-200/1876505219 (а.с.11-29) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД - фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період з 01.07.06р. по 30.06.09р. відповідачем були встановлені наступні порушення чинного законодавства:
- статті 1 Указу Президента України від 03.07.98р. №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" зі змінами та доповненнями (Указ №727/98);
- статті 4 Указу №727/98, п.8 Порядку видачі свідоцтв про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.99р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99р. за №752/4045, п.6 ст.128 Господарського Кодексу України від 16.01.03р. №436- IV, п.п.„а" п.19.1 ст.19 Закону України від 22.05.03р. №889-ІУ "Про податок з доходів фізичних осіб" (Закон №889), а саме: неведення обліку доходів та витрат (відсутність книги ф.10) за період з 01.07.06р. по 30.06.09р.
За наслідками зазначеної перевірки та наслідками розгляду скарг позивача відповідачем було прийнято відповідні рішення від 13.04.10р. №0003721702/3, від 13.04.10р. №00002317002/3, від 13.04.10р. №0003701702/3, від 13.04.10р. №0003711702/3, від 13.04.10р. №0000221702/2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 47117,57грн.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Підпунктом 9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України №889 "Про податок з доходів фізичних осіб" (№889) встановлено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. До спеціального законодавства належить, зокрема, спеціальна (спрощена) система оподаткування обліку та звітності, порядок провадження якої здійснюється фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності за правилами, встановленими Указом Президента України №727/98.
Відповідно до статті 1 Указу №727/98 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для таких суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 000грн. Тобто в даному випадку річний обсяг виручки (500 000грн.) підприємця є лише критерієм визначення можливості фізичної особи - підприємця перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, на відміну від юридичних осіб, в яких обсяг виручки є об'єктом оподаткування.
У разі порушення вимог статті 1 Указу №727/98, зокрема, перевищення обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (500 000грн.), платник єдиного податку - фізична особа згідно зі статті 5 Указу №727/98 повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності зі сплатою податку з доходів фізичних осіб за правилами, встановленими 4 розділом Декрету №13-92. Такий перехід платник податку повинен здійснити самостійно, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу, в якому виникло перевищення), шляхом подання до податкового органу за його податковою адресою податкової декларації за наслідками такого звітного кварталу. Сума такого перевищення підлягає оподаткуванню в порядку, встановленому розділом IV Декрету №13-92.
Відповідно до Постанови КМУ від 05.03.09р. №236 у разі коли сума доходу за календарний рік перевищує 500 000грн., сума перевищення оподатковується за ставкою, визначеною п.7.1 ст.7 Закону №889, у порядку, передбаченому розділом IV Декрету №13-92, який діє у частині оподаткування доходів фізичних осіб від провадження підприємницької діяльності. Доходи, отримані фізичними особами - підприємцями платниками єдиного податку з порушенням норм Указу №727/98, підлягають оподаткуванню відповідно до Закону №889. Згідно зі ст.13 Декрету №13-92 з урахуванням п.22.10 ст.22 Закону №889-ГУ та Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом ДПА України від 21.04.93р. №12, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (обсяг виручки у грошовій та натуральній формі) та документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з отриманням доходу.
Таким чином при перевищенні виручки від реалізації платник єдиного податку - фізична особа повинен подати податкову декларацію за наслідками такого звітного кварталу та сплатити податок з доходів фізичних осіб за відповідною ставкою з чистого доходу, обрахованого із суми такого перевищення.
Аналогічна правова позиція висловлена в Листі Вищого адміністративного суду України «Про проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби №1112/11/13-10»від 20.07.2010р. Зазначений лист було підготовлено на підставі аналізу вивчення та узагальнення причин скасування Верховним Судом України судових рішень Вищого адміністративного суду України, переглянутих за винятковими обставинами у 2009 році.
Крім іншого, в листі зазначено, що платник єдиного податку, укладаючи угоди, за якими розмір прогнозованого прибутку призведе до перевищення певного обсягу виручки (в даному випадку 500000грн.), повинен був зареєструватися платником податків за загальною системою оподаткування.
В іншому випадку створюються підґрунтя для зловживань окремими недобросовісними платниками єдиного податку. Ці зловживання можуть полягати в одержанні сум, що значно перевищують граничні розміри для платників єдиного податку, які при цьому не можуть бути належним чином оподатковані.
Зважаючи на викладене, несплата податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено для платників єдиного податку, можлива лише в разі дотримання суб'єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Зазначене стосується також і відповідності граничного обсягу виручки платника єдиного податку розмірам, визначеним Указом.
Згідно зі статтею 5 Указу в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
У той же час зазначений Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.
За таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування, а саме з урахуванням загальних принципів, закріплених у Конституції України та Законі України "Про систему оподаткування", виключно якими встановлюються засади податкових відносин в Україні, а також Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
В той же час, в судовому засіданні встановлено, що з 01.07.06р. по 31.12.07р. позивач застосовував спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Перевіркою (акт від 03.09.09р. №3334/17-200/1876505219) встановлено, що за період - з 01.01.07р. по 31.12.07р. обсяг виручки від реалізації товарів та надання послуг позивача склав 708136,76грн.
У зв'язку з тим, що за період з 01.01.07р. по 31.12.07р. єдиним податком можуть бути оподатковані доходи лише в межах 500 тис. грн., у відповідності до п.п.4.2.8 п. 4.2 ст.4, п.п.8.1.3 п.8.1. ст.8, п.19.1 ст.19 Закону №889 та ст.13 Декрету №13-92, сума перевищення в розмірі 208136,76 грн. правомірно визначена відповідачем як валовий дохід позивача.
Перевіркою також (акт від 03.09.09р. №3334/17-200/1876505219) встановлено, що сума чистого доходу позивача за період з 29.11.07р. по 31.12.07р. складає 61605,13 грн., податок з доходів фізичних осіб складає 9240,77грн. Сума заниженого податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, встановленого перевіркою, за 2007 рік складає 8940,77 грн. Згідно з актом перевірки сума чистого доходу за 2008 рік складає 34915,74грн., податок з доходів фізичних осіб складає 5237,36грн. Сума заниженого податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, встановленого перевіркою, за 2008 рік складає 1187,36грн. Сума чистого доходу за період з 01.01.09р. по 30.06.09р. складає 33531,02грн., податок з доходів фізичних осіб складає 5029,65 грн. Сума заниженого податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, встановленого перевіркою, за період з 01.01.09р. по 30.06.09р. складає 3231,9грн.
У зв'язку з цим, слід зазначити, що згідно з матеріалами перевірки, позивачем занижено податок з доходів фізичних осіб в результаті невірного визначення сум валового доходу та включення до складу валових витрат за операціями, які не підтверджені документально. Відповідачем враховано усі документально підтверджені витрати, безпосередньо пов'язані з отриманням доходу.
Таким чином, сума заниженого позивачем податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, встановленого перевіркою (акт від 03.09.09р. №3334/17-200/1876505219), складає 13360,03грн. (8940,77грн. + 1187,36грн. + 3231,9грн.). Отже податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва від 15.09.09р. №0003721702/0 прийнято правомірно.
Крім того, перевіркою відповідача встановлено заниження позивачем податку на додану вартість. Так, актом перевірки від 03.09.09р. №3334/17-200/1876505219 встановлено, зокрема, порушення позивачем:
- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.2.6 та п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1. та п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97- ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями (далі по тексту - Закон "Про ПДВ"), внаслідок чого встановлено
- заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 48618 грн., а саме: за липень 2006р. - на 1667грн.; за серпень 2006 року - на 2499 грн.; за жовтень 2006 року - на 327грн.; за III квартал 2007р. - на 6228грн.; за листопад 2007р. - на 25575 грн.; за лютий 2008р. - на 53грн.; за травень 2008 року - на 2528 грн.; за червень 2008 року - на 22грн.; за вересень 2008р. на 8591грн.; за жовтень 2008р. - на 241грн.; за листопад 2008р. - на 649грн.; за березень 2009р. - на 238грн.;
- завищення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 71467грн., а саме: за вересень 2006 року - на 161грн.; за грудень 2006 року - на 40грн.; за І квартал 2007 року - на 780грн.; за II квартал 2007 року - на 19грн.; за грудень 2007 року - на 35099грн.; за січень 2008 року - на 116грн.; за квітень 2008 року - на 3928грн.; за липень 2008 року - на 7254грн.; за серпень 2008 року - на 1945грн.; за грудень 2008 року - на 1081грн.; за січень 2009 року - на 76грн.; за лютий 2009 року - на 2772грн.; за квітень 2009 року - на 20грн.; за травень 2009 року - на 43грн.; за червень 2009р. - на 18133грн.
Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону "Про ПДВ" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця (дата виникнення податкових зобов'язань встановлена п.7.3 ст.7 Закону "Про ПДВ").
Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону "Про ПДВ" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх одержувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення одержувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Підпунктом 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону "Про ПДВ" визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону "Про ПДВ" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використання кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду (п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону "Про ПДВ").
У разі виникнення у платника податку права на податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих у попередніх звітних періодах, платник самостійно відображає в своїй податковій звітності та в реєстрі отриманих і виданих податкових накладних інформацію, зазначену в такій податковій накладній. При цьому, при формуванні податкового кредиту платники податку мають право на включення до складу податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані, але за умови документального підтвердження затримки такого отримання. Відображення у податковій звітності таких податкових накладних має здійснюватися шляхом внесення до неї відповідних коригувань в порядку, встановленому пунктом 4.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 30.05.97р. №166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.05р. за №702/10982 (далі - Порядок №166).
Якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених ст.15 Закону №2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Платник податку має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації.
Коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди відображається у рядку 16. При заповненні цього рядка обов'язковим є подання додатка 1 до податкової декларації, який заповнюється в розрізі контрагентів та податкових накладних. У рядку 16.1 відображається сума податку, яка збільшує або зменшує суму податкового кредиту в результаті самостійного виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації. У рядку 16.2 відображається збільшення або зменшення податкового кредиту, що здійснюється відповідно до п.4.5 ст.4 Закону "Про ПДВ". У рядку 16.3 відображаються інші випадки збільшення (зменшення) податкового кредиту (п.5.8 Порядку №166).
Відповідачем правомірно встановлено, що в результаті помилкового визначення дат виникнення податкових зобов'язань та права на податковий кредит позивачем невірно визначалася сума ПДВ, що підлягала сплаті (перерахуванню) до бюджету або врахуванню у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховуванні до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в результаті чого занижено та завищено податкові зобов'язання з ПДВ в окремих податкових періодах.
Так, пунктом 2.3 ст.2 Закону "Про ПДВ" встановлено, що особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
До моменту переходу на загальну систему оподаткування платник податку повинен застосовувати тільки квартальний податковий період, але з моменту такого переходу, за умови, що обсяг його оподатковуваних операцій з поставки товарів (послуг) протягом будь-якого періоду з початку застосування квартального податкового періоду перевищує 300000 грн. (без урахування ПДВ), він зобов'язаний застосовувати місячний податковий період, про що має бути зазначено у відповідній податковій декларації з наслідками такого місяця. За період з 01.01.07р. по 31.12.07р. обсяг виручки від реалізації товарів та надання послуг позивача склав 708136,76грн., тому після перевищення допустимого обсягу виручки (з листопада 2007 року) позивач повинен був надавати декларації з ПДВ щомісячно.
Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими належним чином оформленими податковими накладними, та при відсутності відповідної заяви про порушення продавцем вимог вказаної норми Закону, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними документами.
Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону "Про ПДВ" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 Закону "Про ПДВ".
У випадку, якщо свідоцтво платника податку на додану вартість визнається недійсним з моменту його видачі, це означає, що підприємство не мало статусу платника ПДВ. Це позбавляє таке підприємство права видавати податкові накладні згідно із Законом "Про ПДВ", а вже видані податкові накладні позбавляють покупця права на податковий кредит.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному - відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду (п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону "Про ПДВ").
Як зазначено в акті перевірки, свідоцтво платника податку на додану вартість СПД - фізичної особи ОСОБА_6 (НОМЕР_2) анульовано 24.02.04р., свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ ТСТ "Гермес Люкс" (код за ЄДРПОУ 30082983) анульовано 30.09.04р. Перевіркою (акт від 03.09.09р. №3334/17-200/1876505219) встановлено, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 402 грн. та, 4168грн. відповідно згідно податкових накладних, наданих зазначеними контрагентами. Крім цього встановлено, що до складу податкового кредиту скаржником включено суму ПДВ 72,96грн. згідно податкових накладних, виписаних СПД - фізичною особою ОСОБА_7 (НОМЕР_3), який не є платником ПДВ. Таким чином, позивачем порушено вимоги п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону "Про ПДВ".
Крім того, відповідачем правомірно встановлено заниження позивачем податку на додану вартість. Так, актом від 03.09.2009 №3334/17-200/1876505219 встановлено, зокрема, порушення позивачем:
- п.п.3.1 п.3 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та ДПА України від 19.07.99р. №162/379, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 09.08.99р. за №544/3837 (далі - Інструкція №162/379), в результаті чого занижено збір за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 62,87 грн., у т.ч. за IV квартал 2007 року в сумі 5,73 грн., з 01.01.08р. по 31.12.08р. в сумі 34,01грн., з 01.01.09р. по 30.06.09р. в сумі 23,12грн.);
- п.п.7.1, п.п.7.2, п.п.7.3 п.7 Інструкції №162/379, а саме: ненадання розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища за IV квартал 2007р., II, III, IV квартали 2008р. та І, II квартали 2009р.
Згідно з п.1 п.п.14 ст.14 Закону України від 19.04.97р. №221/97-ВР "Про систему оподаткування" зі змінами та доповненнями, п.2 Інструкції №162/379, у період з 01.10.07р. по 30.06.09р. позивач був платником збору за забруднення навколишнього природного середовища.
Згідно з п.7.2 ст.7 Інструкції №162/379, п.п."б" п.п.4.1.4. п.4.1 ст.4 Закону №2181 період надання відповідної звітності - щоквартально. На порушення п.п.„б" п.п.4.1.4. п.4.1 ст.4 Закону №2181-111 та п.п.7.1, п.п.7.2, п.п.7.3 п. 7 Інструкції №162/379 позивач не надавав відповідачу розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища у 2007 році, за квартал, півріччя, дев'ять місяців та 2008 рік, за квартал і півріччя 2009 року, збір за забруднення навколишнього природного середовища до бюджету не сплачував.
Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.
Статті 79 та 86 КАС України передбачають, що письмовими доказами є документи, акти, листи, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач довів суду правомірність прийнятих оскаржуваних рішень та вчинених дій.
Доводи позивача не спростовують законності прийнятих рішень та не можуть бути підставою для звільнення позивача від обов'язку своєчасної сплати податків (зборів), обов'язкових платежів та правильності ведення податкової та бухгалтерської звітності та обліку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі покладені на позивача.
У судовому засідання проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись статтями 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволені позову відмовити
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О. А. Зіньковський
постанова складена у повному обсязі
25.10.2010 р.
Судове рішення № 12383991, Миколаївський окружний адміністративний суд було прийнято 14.10.2010. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2а-2573/10/1470. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: