Рішення № 123837660, 10.12.2024, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд. унік. № 754/11564/24

Провадження № 2/243/1848/2024

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Воронкова Д.В.,

за участю секретаря Каліберди А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «Бізнес позика» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що згідно кредитного договору №456551-КС-003 від 03.03.2023 року, відповідач ОСОБА_1 отримав в ТОВ «Бізнес Позика» кредит у вигляді грошових коштів на картковий рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,15013259 % за кожен день користування кредитом в розмірі 30000 грн на суму залишку заборгованості. За умовами кредитного договору відповідач був зобов`язаний кожного місяця здійснювати часткове погашення основної суми.

Також, 08.03.2023 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до договору №456551-КС-003 від 03.03.2023 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до вказаної додаткової угоди відповідачу надано додатково кредит у розмірі 15000 грн. Комісія, пов`язана з наданням додаткового кредиту, складає 2250 грн.

На виконання умов договору №456551-КС-003 ОСОБА_1 здійснив часткову оплату на загальну суму 9800 грн.

В порушення умов кредитного договору відповідач заборгованість не сплатив, тому станом на 14.07.2024 року має заборгованість 177912,11 грн, що складається з: 44482,44 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту; 129578,87 грн проценти; 3850,80 грн. - комісія, в зв`язку з чим ТОВ " Бізнес позика " змушений звернутись до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних доказів, в якій зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач до судового засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не надала, належним чином повідомлялась про розгляд справи шляхом надіслання судових повісток на електронну пошту, вказану відповідачем при отриманні кредиту.

За таких обставин, відповідно до вимог ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів та ухвалює заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03.03.2023 ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір №456551-КС-003 від 03.03.2023 відповідно до якого відповідач ОСОБА_1 отримав в ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" кредит у вигляді грошових коштів на картковий рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,15013259% за кожен день користування кредитом в розмірі 30 000 грн. на суму залишку заборгованості.

08.03.2023 між ТОВ "«Бізнес позика»" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до Договору №456551-КС-003 про надання кредиту шляхом обміну електронним повідомленням, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Відповідно до умов додаткової угоди ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику додатково кредит в сумі 15000 гривень. Комісія, яка пов`язана з наданням додаткового кредиту, складає 2250 гривень.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором. Вказаний кредитний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У відповідності зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно частин першої та третьої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора електронного документа. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина перша статті 642 ЦК України).

Таким чином, Договір про надання кредиту №492918-КС-001 від 13.03.2024 підписано відповідачем у відповідності до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та підтверджується наданими позивачем візуальними формами послідовності дій клієнта щодо укладення електронного Договору та додаткової угоди в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1048 ЦК України).

Разом з тим, судом встановлено, що анкета клієнта на отримання кредиту містить персональні дані ОСОБА_1 , зокрема, його паспортні дані та номер картки платника податків.

Приналежність банківської карти ОСОБА_1 підтверджується наявними в матеріалах справи довідками,згідо яких ТОВ «Бізпозика» перераховано ОСОБА_1 30000 грн та 15000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вказано у частині 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку вбачається, що у ОСОБА_1 станом на 14.07.2024 року утворилася заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 177912,11 грн, що складається з: 44482,44 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту; 129578,87 грн проценти; 3850,80 грн. комісія.

Таким чином, заборгованість за зазначеним договором щодо прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 44482,44 гривень та заборгованості за відсотками у розмірі 129578,87 гривень на загальну суму 174061,31 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Разом з тим, вимога щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту в розмірі 3850,80 грн, не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) дійшла висновку про те, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій є в силу статті 228 ЦК України нікчемними. У той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Отже, суд приходить до висновку, що положення спірного кредитного договору про сплату комісії за надання кредиту є нікчемними в силу ст. 228 ЦК України. А тому, в задоволенні вимог про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в сумі 3850,80 грн слід відмовити.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 3, 13, 15, 16, 228, 509, 526, 610, 611, 612, 625, 638, 639, 640, 642, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 12Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 5, 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", заборгованість за кредитним договором №456551-КС-003 від 03.03.2023 року, а саме, заборгованість у розмірі 174061 (сто сімдесят чотири тисячі шістдесят одна) гривня 31 копійка та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2369 (дві тисячі триста шістдесят дев`ять) гривні 96 копійок.

В задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений 13.12.2024.

Суддя Слов`янського міськрайонного

суду Донецької області Д.В.Воронков