Ухвала суду № 123837529, 17.12.2024, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 129/2431/23

Провадження № 1-кп/147/37/24

У Х В А Л А

іменем України

17 грудня 2024 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

із секретарем ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника адвоката ОСОБА_7 ,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023150000000140 від 28.02.2023, про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області знаходиться зазначена вище справа.

Розгляд справи призначено на 13:00 годину 17 грудня 2024 року.

17 грудня 2024 року прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на гауптвахті, строком на шістдесят днів, без визначення розміру застави, посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України. Стверджує, що запобігти настанню вказаних ризиків неможливо застосуванням більш м`яких запобіжних заходів. Прокурор зазначає, що законодавством встановлено імперативні вимоги тримання військовослужбовців ЗСУ та інших військових формувань, щодо яких, як запобіжний захід обрано тримання під вартою, на гауптвахтах Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

В судовому засіданні 17 грудня 2024 року прокурор ОСОБА_5 подане клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_6 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, подав зустрічне клопотання, у якому просив частково задовольнити клопотання прокурора: залишити його в ДУ "Вінницька установа виконання покарань (№1)" до проведення стаціонарної судової психолого-психіатричної експертизи. Зазначив про відсутність ризиків, на які посилається прокурор у своєму клопотанні, значне погіршення стану здоров`я та відсутність належного лікування і тривале перебування під вартою.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, зазначила, що ризики вказані прокурором у клопотанні не знайшли свого підтвердження, ОСОБА_6 тривалий час перебуває під вартою. Підтримала свого підзахисного щодо заперечень проти тримання його під вартою на гауптвахті та просила суд задовольнити клопотання ОСОБА_6 .

Заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначених ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність продовження тримання ОСОБА_6 під вартою виходячи з наступного.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення (ч. 3 ст. 331 КПК України).

Під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 цієї статті (ч. 6 ст. 176 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, відповідальність за який передбачена ч. 2 ст. 111 КК України, за санкцією якого можливе призначення покарання у виді позбавлення волі строком на п`ятнадцять років позбавлення волі або довічне позбавленням волі, з конфіскацією майна.

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує:

1) можливість обвинуваченого переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому усвідомлюючи невідворотність покарання може вживати заходів до уникнення останнього, оскільки звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення такого характеру злочинів загальні правила призначення покарання згідно з Кримінальним кодексом України виключають. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування;

2) можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Оцінюючи наявність цього ризику суд бере до уваги той факт, що на даний час не встановлено повне коло осіб, з якими ОСОБА_6 міг діяти, а також вживаються відповідні слідчі (розшукові) заходи, спрямовані на притягнення їх до відповідальності. Про наявність вказаного ризику свідчить те, що обвинуваченому інкримінуються дії спрямовані на шкоду суверинітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України шляхом надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Крім того, обвинувачений, перебуваючи на свободі, матиме доступ до мережі Інтернет, що не виключає можливості продовження злочинної діяльності. Тому ОСОБА_6 , усвідомлюючи тяжкість обвинувачення та правові наслідки у разі доведення його вини у вчиненні інкримінованого злочину, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, здійснити незаконний вплив на свідків з боку ОСОБА_6 щодо дачі на його користь виправдовувальних показань. Ці обставини свідчать про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1ст. 177 КПК України.

3) можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Щодо наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає про те, що РФ продовжує на території України повномасштабну збройну агресію, тривають бойові дії. Необрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою може нести ризик продовженню злочинної діяльності, яка інкримінується ОСОБА_6 .

За змістом ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється.

Так під час вирішення питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; репутацію обвинуваченого, судом також враховуються вік та стан здоров`я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання ОСОБА_6 під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його стан здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення.

Обставини, на які посилається захисник та обвинувачений не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочину, який йому інкримінується та інших обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених статтями 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання на стадії досудового розслідування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м`якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам. Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 у виді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились.

Враховуючи викладене вище, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду та від виконання процесуальних рішень, перешкодити встановленню істини у справі, суд не знаходить підстав для скасування щодо ОСОБА_6 раніше обраного запобіжного заходу, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, вважає доцільним, продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу щодо обвинуваченого строком на 2 місяці (до 14 лютого 2025 року).

Разом з тим, посилання прокурора на те, що обвинувачений ОСОБА_6 є військовослужбовцем, а тому повинен утримуватись на гауптвахті, суд не бере до уваги, оскільки положення Закону України «Про попереднє ув`язнення», Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.11.2020 №394, не зобов`язують утримувати військовослужбовців виключно на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

З урахуванням наведеного, а такаж з урахуванням клопотання сторони захисту про залишення обвинуваченого під вартою у ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)», у задоволенні клопотання прокурора в частині тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою в умовах гауптвахти необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись положеннями статтей 177, 178, 183, 194, 197, 331 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 задовольнити частково.

Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів тобто до 14 лютого 2025 року включно.

В задоволенні решти вимог клопотання відмовити.

Копію ухвали направити на адресу Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для вручення обвинуваченому та виконання.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали складено та оголошено о 08 годині 30 хвилин 18 грудня 2024 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3