Постанова № 12383719, 05.11.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.17

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 листопада 2010 року Справа № 2а-7549/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чиркіна С.М.

при секретарі судового засідання: Лисенко Є.М.,

за участю

представників позивача: Попової Н.І. за довіреністю № 153 від 05.10.2010,

Мусійчук Н.Ю. за довіреністю № 160 від 08.10.2010,

Романюк О.В. за довіреністю № 156 від 05.10.2010,

представників відповідача: Войтенко Н.Г. за довіреністю № 2/8/10 від 11.01.2010

Артюхової Л.Т. за довіреністю № 7351/8/10 від 26.10.2010,

представника третьої особи: Мінаєвої І.І. за довіреністю № 14-12/1-3 від 31.12.2009,

Пєвнєвої Н.М. за довіреністю № 14-12\1-63 від 31.12.2009,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Старобільський елеватор» до Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганської області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Державного казначейства України в Луганській області, управління Державного казначейства в Старобільському районі Луганської області, про визнання протиправною та скасування першої податкової вимоги №1/24 від 03.09.2010, -

ВСТАНОВИВ:

04 жовтня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Старобільський елеватор» (далі - позивач) до Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Державного казначейства в Старобільському районі Луганської області (далі - казначейство, або третя особа), про визнання протиправною та скасування першої податкової вимоги №1/24 від 03.09.2010.

Ухвалою суду від 25.10.2010 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача, залучено - Головне управління Державного казначейства України в Луганській області.

В обґрунтування позову зазначено, що 13.09.2010 отримано першу податкову вимогу № 1\24 від 03.09.2010 за формою Ю-1 (далі - перша податкова вимога).

Першою податковою вимогою Відповідач повідомив позивача, що станом на 03.09.2010 сума податкового боргу Позивача за узгодженими податковими зобовязаннями склала 20468854, 94 грн.

Також відповідач попередив про розповсюдження з 01.09.2010 на активи Позивача права податкової застави, заявив вимогу про термінову сплату суми податкового боргу з урахуванням пені та попередив про можливість реалізації заставленого майна.

На запит позивача щодо підстав направлення Першої податкової вимоги, Відповідач листом-відповіддю за вих. №6572/8/10 від 23.09.2010 повідомив, що перша податкова вимога сформована відповідно до ст.21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» (далі - Закон України № 2154), Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі - Закон №2181), Методичних рекомендацій щодо порядку погашення у 2010 році заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі.

Позивач наполягав на відсутності будь - якої інформації щодо дати прийняття Методичних рекомендацій, розроблених ДПА України.

В якості підстави формування Першої податкової вимоги, Відповідач зазначив подання УДК в Старобільському районі № 43-45 від 03.09.2010 щодо заборгованості позивача за державним контрактом 1995 року, за державними замовленнями 1996 року, 1997 року, на загальну суму 20468954.94 грн.

Стверджував, що зазначена в Першій податковій вимозі сума податкового боргу, тобто, узгоджена сума податкового зобов'язання 20468854.94 грн., з Позивачем фактично не узгоджувалась, останньому невідомо походження зазначеної суми.

За обліковими даними податкової, станом на 14.09.2010 позивач не має податкової заборгованості.

Стверджував, що перша податкова вимога є протиправною з вищезазначених підстав.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення, в якому зазначив, що діючим законодавством він визначений в якості органу стягнення заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, а також заборгованості з відсотків.

В порядку визначеному діючим законодавством та методичними рекомендаціями ДПА України, на підставі подання УДК в Старобільському районі №43-45 від 03.09.10 щодо заборгованості позивача за державним контрактом 1995 року, державними замовленнями 1996 року, 1997 року на загальну суму 20468954,94 грн., направлено першу податкову вимогу форми «Ю1» №1/24 від 03.09.10.

Стверджував, що відповідно до вимог нормативних актів, які регламентували надання державних кредитів у 1995-1997 роках відповідальність за неповернення бюджетних позичок покладалась на заготівельні підприємства, яким є ТОВ «Старобільський елеватор».

Зазначив, що згідно п. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та Закону про Державний бюджет України. Відповідно до п.2 Перехідних положень Бюджетного кодексу України з набранням чинності цим Кодексом інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому.

Просив відмовити у задоволені позову про визнання протиправною та скасування першої податкової вимоги від 03.09.10 № 1/24. (т. 2 а.с. 1-4).

Треті особи позов не визнали, надали заперечення, в яких зазначили, що основними завданнями казначейства є, у тому числі, забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, контроль за здійсненням бюджетних повноважень в межах своїх повноважень, контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства. З посиланням на ст. 112 Бюджетного кодексу зазначили, що казначейство здійснює контроль за відповідністю платежів взятими зобов'язаннями та бюджетними асигнуванням.

З метою забезпечення виконання вимог Бюджетного кодексу України щодо казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів за доходами, був затверджений наказом Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України від 25 квітня 2002 №74/194 Порядок взаємодії між органами Державного казначейства України та органами державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями. Цей Порядок установлюється у зв'язку з набуттям Державним казначейством України статусу учасника системи електронних платежів.

Стверджували, що відповідно до статті 21 Закону України № 2154, органи державної податкової служби України визначені органами стягнення заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, а також заборгованості з відсотків за користування позиками, наданими за рахунок коштів, залучених державою та/або під державні гарантії.

З посиланням на частину 2 статті 21 Закону України №2154 стверджували, що така заборгованість вважається податковим боргом і стягується відповідно до Закону України №2181 податковими органами також державними виконавцями у межах їх компетенції.

На виконання Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та органами державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, третіми особами в паперовому вигляді надавались податковому органу подання щодо простроченої заборгованості перед державним бюджетом за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, на суму заборгованості з основного боргу, відсотків та пені, нарахованої на таку заборгованість.

Стверджували, що згідно встановленого Порядку, заготівельні підприємства ведуть особові рахунки про надання бюджетної позички для авансування закупівлі продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням для кожного товаровиробника.

Після завершення видачі авансів, відділення Державного казначейства України в районах разом із заготівельними підприємствами складають акти передачи-приймання заборгованості по бюджетній позичці, наданій для авансування державним замовленням. Акти складаються у трьох примірниках, один з яких передається державній інспекції заготівель і якості сільськогосподарської продукції.

Таким чином, відповідно до Порядку надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за держзамовленнями 1995-1997 рр. передача заборгованості по бюджетним позичкам оформляється актами прийому-передачі та актами звірки між відділеннями та підприємством-боржником.

Зазначили, що за порядком надання позички у 1995 році безвідсоткова бюджетна позичка надавалась заготівельним організаціям Мінсільгосппроду, які мають право державного замовника сільськогосподарської продукції (зерна) до державних ресурсів за державним контрактом на умовах забезпечення повернення і відповідальності за цільове і ефективне використання коштів. Товаровиробник відповідальний за поставку зерна за держконтрактом на суму отриманого авансу. А за несвоєчасне повернення бюджетної позички фінансові органи за підсумками документальних перевірок мають право у безспірному порядку стягувати з рахунків заготівельних організацій прострочену заборгованість по ній.

Аналогічне умови були передбачені у 1996, 1997 роках.

Щодо бюджетної позички 1995 року, стверджували про фінансування державного замовлення фінансовим органом. Органу казначейства передано інформацію у вигляді акту прийому-передачі бюджетної позички станом на 01.05.1997, підтвердженого підписами керівників фінансового органу, казначейства та заготівельного підприємства, та завіреного печатками відповідних установ та підприємства.

Управління Держказначейства у Старобільському районі 24.03.2010 листом за №187 зверталося до фінансового управління Старобільської РДА з проханням надати наявні документи стосовно надання бюджетної позички для фінансування державного контракту 1995 року, на що фінансове управління листом від 25.03.2010 №2-03/199 повідомило про відсутність наявних документів.

Наполягали на підтверджені заготівельним підприємством заборгованості по бюджетній позичці, шляхом підписання акту звірки станом на 01.01.2003 та звітом про повернення бюджетної позички, наданої заготівельним та переробним підприємствам для фінансування державного контракту 1995 року на зерно по ВАТ «Старобільський елеватор." Станом на 01.08.2004 заборгованість Позивача за 1995 рік становить 42,7 тис. грн. Фактично ця заборгованість складає 48,3 тис. грн., тобто більше на 5,6 тис. грн. - на суму відгруженого комбікорму згідно з розпорядженнями Луганської облдержадміністрації від 12.08.1996 №876 „Про бюджетний кредит птахогосподарствам системи „Птахопром" області", від 05.11.1996р. №1203 „Про часткові зміни п.1 розпорядження Луганської ОДА №876 від 12.08.1996р.", від 09.04.1997р. №302 „Про передачу бюджетного кредиту птахогосподарствам системи „Птахопром" області", від 01.07.1997р. №592 „Про передачу бюджетного кредиту птахівницьким господарствам і підприємствам рибного господарства області". Заготівельними підприємствами ДАК „Хліб України" бюджетний кредит у вигляді комбікорму надавався на зворотній основі і тому повинен відображатися в обліку підприємств, які відпускали комбікорм господарствам. В додатку №16 ВАТ „Старобільський елеватор" 5,6 тис. грн. відображено як передача бюджетної позички іншим організаціям в межах області (рядок 4 до датку 16). Даний звіт підписаний керівником і головним бухгалтером ВАТ «Старобільський елеватор».

Посилаючись на Довідку про отримання і повернення бюджетної позички, наданої на закупівлю зерна, елітного і сортового насіння по державному замовленню 1996 року по ВАТ «Старобільський елеватор» станом на 01.08.2004 року заборгованість Позивача за 1996 рік становить 2399,8 тис. грн. Фактично ця заборгованість складає 3884,7 тис. грн., тобто більше на 1484,9 тис.грн. - на суму відгруженого комбікорму згідно з вищевказаними розпорядженнями Луганської облдержадміністрації і повинна відображатися в обліку заготівельного підприємства, оскільки бюджетний кредит надавався на зворотній основі. В додатку №13 ВАТ „Старобільський елеватор" 1484,9 тис.грн. відображено як передача бюджетної позички в межах області птахівницьким господарствам і підприємствам рибного господарства згідно з розпорядженням 592 (рядок 3 додатку 13). Даний звіт підписаний керівником і головним бухгалтером ВАТ «Старобільський елеватор».

Зазначив, що згідно з довідкою про отримання і повернення бюджетної позички, наданої на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння по державному замовленню 1997 року по ВАТ «Старобільський елеватор, станом на 01.08.2004 року заборгованість Позивача за 1997 рік становить 3775,4 тис.грн. Дана довідка підписана керівником і головним бухгалтером ВАТ «Старобільський елеватор».

Стверджував, що згідно із ст. 2 Закону України "Про врегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства, та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) переробних підприємств агропромислового комплексу" (надалі - закон 2237), частина заборгованості за 1996, 1997 р.р. реструктурована.

Стосовно бухгалтерських та банківських документів, на підтвердження перерахування позивачу та отримання останнім сум бюджетної позички, послався на надання бюджетної позички через органи казначейства. Для авансування державного замовлення згідно з Порядками фінансування здійснювалося шляхом оплати рахунків сільськогосподарських товаровиробників на придбання матеріально-технічних ресурсів (пально-мастильних матеріалів, насіння зернових культур, міндобрив, засобів захисту рослин, запасних частин та інших матеріальних ресурсів, повязаних з виробництвом зерна), на оплату послуг ремонтних підприємств і складання актів передачі-прийому заборгованості на суму проведених проплат. Аналогічно, при проведенні остаточних розрахунків, кошти за зерно, що надійшло понад суму авансування, за відшкодування транспортних витрат перераховувалися на рахунки сільськогосподарських товаровиробників і складалися акти передачі-прийому заборгованості. Тому вимагання від казначейства бухгалтерських та /або банківських документів суперечить умовам та механізму надання бюджетної позички, затверджених Порядками.

Кошти, які обліковуються як заборгованість Позивача за надані на поворотній основі позички, є джерелом наповнення Державного бюджету та впливають на бюджетну політику України. Згідно з законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, надходження до державного бюджету в рахунок погашення заборгованості за кредитами та бюджетними позичками, що надавались в минулі роки, є обов'язковими платежами до бюджету. Просив відмовити у задоволені позову (т.7 а.с.5-7).

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, наполягали на відсутності факту узгодження суми зазначеної у 1-й податковій вимозі. На спростування доказів наданих третіми особами зазначила, що додані казначейством документи не є первинними документами які-б свідчили про здійснення господарських операцій. Наполягали на відсутності права у казначейства, в розумінні ст. 17 Бюджетного кодексу України та Закону України № 2154, направляти подання. Наполягали на неналежності та недопустимості наданих відповідачем та третіми особами доказів наявності податкового боргу. Стверджували, що надані позивачем докази, зокрема довідки про проведення відповідачем перевірок з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства, беззаперечно підтверджують відсутність податкового боргу з боку позивача та протиправність оскарженої податкової вимоги.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважав їх необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню. Стверджував, що на відповідача відповідно до закону України № 2154 покладений обовязок стягувати державні позички. На спростування посилань позивача на довідку від 14.09.2010 про відсутність у останнього податкового боргу, послався на відношення довідки до податків, які контролює відповідач, та не має відношення до позички, яка надавалась через казначейство.

Представники третьої особи в судовому засіданні зазначили про укладання трьох сторонніх договорів, за якими ТОВ «Старобільський елеватор» є отримувачем бюджетної позички як заготівельне підприємство. Позичка отримувалась елеватором та передавалась сільгоспвиробникам за актами, коштами, мінеральними ресурсами, паливно-мастильними матеріалами тощо. На 01.08.2004 року позивач надавав звіти щодо позичок, що підтверджувало наявність заборгованості.Заборгованість змінювалась за рахунок відгруженого комбікорму та повинно було відображатись за даними елеватора. Предявлена заборгованість зменшена на суму реструктуризації заборгованості та визначена з урахуванням пені, нарахованої на підставі ставки Нацбанку України.

Наполягали на визначеності контролюючих органів п.2 ст. 4 Бюджетного кодексу України.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Старобільський елеватор» (код ЄДРПОУ 00952798) створений шляхом перетворення Відкритого акціонерного товариства «Старобільський елеватор» (код ЄДРПОУ 00952798), є правонаступником всіх прав та обовязків Відкритого акціонерного товариства «Старобільський елеватор», зареєстрований в якості юридичної особи (т.1 а.с.134-148).

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (далі закон № 509), державні податкові інспекції в містах забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим законом та іншими законодавчими актами за порушення податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів в порядку, встановленому цим законом та іншими законами України.

Відповідно до п.1 ст.8 Закону України № 509 податкова адміністрація здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Згідно ст. 11 Закону № 509 органи ДПІ у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів, незалежно від способу їх подачі)...застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів суми недоїмки, пені, у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Відповідно до ст. 13 Закону № 509, посадові особи органу ДПС зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів підприємств, забезпечувати виконання покладених на ДПС функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Положення про Державне казначейство України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1232 (далі - Постанова № 1232).

Постановою № 1232 встановлено, що Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства фінансів України і йому підпорядковується. Зазначеним положенням встановлені основні завдання, функції, як засіб здійснення повноважень на виконання покладених на нього завдань. Зокрема основними завданнями казначейства є забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, що передбачає…

Головне управління Державного казначейства України в Луганській області зареєстровано в якості юридичної особи, що діє на підставі Постанови № 1232 та Положення про головне управління (т.7, а.с. 21-25).

Управління Державного казначейства у Старобільському районі Головного управління Державного казначейства України в Луганській області зареєстровано в якості філії та діє на підставі Постанови № 1232 та Положення про управління державного казначейства (т.7, а.с. 27-31).

Сторонам були розяснені вимоги статей 69-72 КАС України та наслідки їх невиконання.

Судом приймались заходи щодо повного, обєктивного розгляду справи, у тому числі шляхом витребування у відповідача та третіх осіб первинних бухгалтерських та банківських документів на підтвердження надання позивачу бюджетної позички, документів на підтвердження узгодження податкового зобов'язання позивача на загальну суму 20468954.94 грн., зворотній бік облікової картки платника податків.

Згідно із статтею 112 Бюджетного кодексу України до повноважень Державного казначейства України по контролю за дотриманням бюджетного законодавства, відноситься здійснення бухгалтерського обліку всіх надходжень та витрат Державного бюджету України, встановлення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів, кошторисів, видача Інструкцій з цих питань та здійснює контроль за їх дотриманням, здійснення контролю за відповідністю платежів взятими зобов'язаннями та бюджетними асигнуванням.

Згідно із ч.2 ст. ст. 19 Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наказом Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України від 25 квітня 2002 р. №74/194, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 травня 2002 р. за №436/6724 затверджений Порядок взаємодії між органами Державного казначейства України та органами Державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями (далі - порядок № 436).

Відповідно до статті 21 Закону України №2154, у 2010 році органи Державної податкової служби України визначені органами стягнення заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, а також заборгованості з відсотків за користування позиками, наданими за рахунок коштів, залучених державою та/або під державні гарантії.

Відповідно до частини 2 статті 21 Закону України №2154 така заборгованість вважається податковим боргом і стягується відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України №2181, органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Відповідно до Порядку 436, органи Державного казначейства України надають у паперовому вигляді відповідним податковим органам подання щодо простроченої заборгованості перед державним бюджетом за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, на суму заборгованості з основного боргу, відсотків та пені, нарахованої на таку заборгованість (далі - подання).

За твердженням третіх осіб та відповідача Подання оформлюється згідно з пунктом 2 та додатком 2 Порядку зарахування до Державного бюджету сум, стягнутих у безспірному порядку з юридичних осіб - позичальників для погашення заборгованості за іноземними кредитами, одержаними під гарантії Уряду України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.04.96 р. №88, виданого на виконання постанови КМУ від 14.12.1995 року №1002 «Про порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України»

На виконання ухвали суду, третьою особою надані подання, направлені останніми до органів стягнення за 2002- 2010 роки (т.9 а.с. 83-247, т.10 а.с. 1-110).

Третьою особою, управлінням Державного казначейства в Старобільському районі Луганської області, направлено відповідачу подання № 43-45 від 03.09.10 щодо заборгованості Позивача за державним контрактом 1995 року, за державними замовленнями 1996, 1997 років, на загальну суму 20468954,94 грн. (т.10. а.с. 137-139).

Відповідно до пункту 6.2.1 Закону України № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги. Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України.

Таким чином форма подання повинна бути затверджена Постановою Кабінету Міністрів України.

Згідно із пунктом 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення…, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що третя особа діяла не у спосіб визначений діючим законодавством.

03.09.2010 відповідачем на адресу позивача направлена Перша податкова вимоги форми «Ю1» № 1\24, отримана позивачем 13.09.2010 (т.1 а.с.12).

Відповідно до п.1.10 ст.1, п.п.6.2.1. п.6.2. ст.6 Закону №2181 податковою вимогою є письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу, яка надсилається платнику податків у разі, коли цей платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки.

Таким чином законодавцем чітко визначені дві умови направлення податкової вимоги:

1) наявність факту узгодження податкового зобов'язання платника податків;

2)несплата платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання в установлені строки.

Згідно із вимогами п.п.1.2., 1.3., 1.20 ст.1, ст.5 Закону №2181, п.п.2.2., 23., 2.12., 2.13. п.2 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №266 від 03.07.2001р., до узгоджених податкових зобов'язань відносяться:

а) самостійно узгоджені платником податків податкові зобов'язання (визначене платником податків у податковій декларації);

б) нараховані контролюючим органом відповідно до п.п.4.2., 4.3. ст.4 Закону №2181, починаючи з дня отримання платником податку податкового повідомлення. (за винятком випадків, коли платник податків у встановлені Законом терміни розпочинає процедуру апеляційного узгодження);

в) узгоджені в адміністративному або судовому порядку,

г) нараховане податковим органом, починаючи з дня звернення платника податків до податкового органу із заявою про розстрочення (відстрочення) такого податкового зобов'язання.

Із пояснень сторін та наданих матеріалів убачається недотримання відповідачем процедури узгодження податкового зобовязання.

Суд критично оцінює посилання відповідача на вимоги Бюджетного кодексу України та Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», оскільки зазначені нормативні акти передбачають обовязкове дотримання процедури узгодження податкового зобовязання, передбаченої Законом України № 2181.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з твердженнями позивача про відсутність факту узгодження податкового зобов'язання в сумі, зазначеній в Першій податковій вимозі.

Суд критично оцінює посилання відповідача та третіх осіб на узгодження податкового зобовязання не податковим органом, а контролюючим органом, в даному випадку органами Державного казначейства з наступних підстав.

На виконання п.п.6.2.1. п.6.2. ст.6 Закону №2181, податковому органу для формування та направлення ним податкової вимоги платнику податків додатково необхідно оформлення у встановленому порядку вказаним контролюючим органом подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та розрахунку розміру податкового боргу.

Зазначений порядок відповідачем та третіми особами не дотриманий.

Спеціальним законом, яким в даному випадку є Закон № 2181, визначено поняття контролюючого органу та їх вичерпний перелік унормовано законодавцем у п. 1.12. ст.1, п.2.1. ст.2 Закону №2181, за яким, третя особа не відноситься до контролюючих органів.

Відповідно до п.п.2.2.2. п.2 ст.2 Закону №2181 інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі за запитами правоохоронних органів.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що органи Державного казначейства України, зокрема, управління Державного казначейства в Старобільському районі Луганської області, не є контролюючим органом стосовно розглядаємого предмету спору, а отже, не має права проводити процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, оформлювати та направляти до податкового органу у встановленому порядку подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків і розрахунки його розміру.

Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства визначений та затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005 року (далі Порядок 327).

Порядком № 327 передбачено проведення планових, позапланових, виїзних та невиїзних документальних перевірок, для яких передбачені окремі вимоги.

В пункті 1.3 Порядку № 327 передбачено, що акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Довідка - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідачем неодноразово проводились перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства.

Згідно із довідками № 356\2300-00952798 від 25.06.2009 (т.1 а.с.232-316), № 218\2342-00952798 від 22.04.2008 (Т.1 а.с.188-231), № 8\24-001 від 14.09.2010 (т.1 а.с.19), станом на момент винесення першої податкової вимоги позивач не мав заборгованості по сплаті податків, зборів та обовязкових платежів до бюджету.

Таким чином відповідачем порушений порядок визначення податкового зобовязання позивача, та направлена податкова вимога за відсутності передбачених діючим законодавством підстав.

Відповідно до Указу Президента України від 16 січня 1995 року № 51/95 «Про державний контракт на сільськогосподарську продукцію на 1995 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 1996 року № 323 «Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 1997 року № 124 «Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році»закупівля зерна і сортового насіння у сільгоспвиробників для державного контракту і державного замовлення проводилася за рахунок наданих державою бюджетних позичок.

Порядок надання бюджетних позичок у 1995-1997 роках регламентувався наступними нормативними актами:

1995 рік - Порядком надання і повернення бюджетної позички для фінансування державного контракту 1995 року на поставку до державних ресурсів зерна, сортового і гібридного насіння зернових культур, затвердженим спільним наказом Мінфіну України, Мінекономіки України та Мінсільгосппроду України від 12.07.95 №119/109/193 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.95 за №334/870 (далі - Порядок № 1995);

1996 рік - Порядком надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року, затвердженим спільним наказом Мінфіну України та Мінсільгосппроду України від 11.04.96 №72/113 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.06.96 за №265/1290 (далі- Порядок № 1996),

1997 рік - Порядком надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року, затвердженим спільним наказом Мінфіну України та Мінсільгосппроду України та ДАК «Хліб України» від 04.05.97 №70/54/18 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.06.97 за №212/2016 (далі - Порядок 1997).

Термін повернення в Державний бюджет України наданої бюджетної позички чітко визначений Порядками.

Згідно вищевказаних Порядків, заготівельні підприємства ведуть особові рахунки про надання бюджетної позички для авансування закупівлі продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням для кожного товаровиробника.

Після завершення видачі авансів відділення Державного казначейства України в районах разом із заготівельними підприємствами складають акти приймання - передачі заборгованості по бюджетній позичці, наданій для авансування державним замовленням.

Акти складаються у трьох примірниках, один з яких передається державній інспекції заготівель і якості сільськогосподарської продукції.

Таким чином, відповідно до Порядків надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за держзамовленнями 1995-1997 рр., передача заборгованості по бюджетним позичкам оформляється актами прийома-передачі та актами звірки між відділеннями та підприємством-боржником.

Згідно п.3.1 Порядку 1995 передбачено, що безвідсоткова бюджетна позичка надається заготівельним організаціям Мінсільгосппроду, які мають право державного замовника сільськогосподарської продукції (зерна) до державних ресурсів за державним контрактом, умовах забезпечення повернення і відповідальності за цільове і ефективне використання коштів. П.п. 13.1 і 13.2 цього Порядку передбачено, що товаровиробник відповідальний за поставку зерна за держконтрактом на суму отриманого авансу. А за несвоєчасне повернення бюджетної позички фінансові органи за підсумками документальних перевірок мають право у безспірному порядку стягувати з рахунків заготівельних організацій прострочену заборгованість по ній.

Аналогічне передбачено п.3.1, 10.3 Порядку 1996, а також п.2.1., 10.1 Порядку 1997.

У 1995 році фінансування державного замовлення здійснювалося фінансовим органом, яким в подальшому органу казначейства передано інформацію у вигляді акту прийому-передачі бюджетної позички станом на 01.05.1997р., підтвердженого підписами керівників фінансового органу, казначейства та заготівельного підприємства, та завіреного печатками відповідних установ та підприємства.

Управління Держказначейства у Старобільському районі Луганської області 24.03.2010 листом за №187 зверталося до фінансового управління Старобільської РДА з проханням надати наявні документи стосовно надання бюджетної позички для фінансування державного контракту 1995 року, на що фінансове управління листом від 25.03.2010 №2-03/199 повідомило про відсутність наявних документів.

Фактично бюджетні позички надавались на особливих умовах кредитування сільхозтоваровиробників з метою гарантованої закупівлі сільськогосподарської продукції.

Форма та умови кредитного договору визначені параграфами 1, 2 глави 71 ЦК України в редакції 2003 року. Згідно із статтями 1054, 1055 ЦК України (ред. 2003) за кредитним договором, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 382 ЦК в редакції 1963 року, кредитування державних організацій, колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій провадиться згідно з затвердженими планами, шляхом видачі цільових строкових позичок Державним банком СРСР й іншими банками СРСР в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР.

Кредитування однієї організації іншою у натуральній або грошовій формі, в тому числі видача авансів, допускається лише у випадках, встановлених законодавством Союзу РСР.

Умови і порядок кредитування одним колгоспом іншого при поданні виробничої допомоги встановлюються Радою Міністрів Української РСР.

В розумінні Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 250 від 03.04.1993 року, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин (далі - положення № 250 ), бюджетну позичку необхідно визначати як господарську операцію, факт здійснення якої підтверджується відповідними первинними документами.

Згідно зі ст.1, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні надатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після закінчення, при цьому первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення).

На вимогу суду, на підтвердження заборгованості по бюджетній позичці, третіми особами надані акти звірки та довідки про рух суд, отриманих під врожаї певних років (т. 2, а.с.31-91), акти прийому - передачі нафтопродуктів, зерна та мінеральних добрив (т.2 а.с.92-253, т.3 а.с.1-42), акти прийому - передачі матеріально-технічних ресурсів (т.3 а.с.43-65), акти прийому -передачі сільгосптехніки (т.3 а.с.105-132) та особові рахунки про надання бюджетної позички (т.3 а.с.202-249, т.4 а.с.1 -22) на користь третіх осіб.

Згідно із наданими третьою особою договорам та контрактам про надання бюджетної позички для закупівлі зерна у 1996 році, відділення Державного казначейства перераховувало кошти безпосередньо окремим товаровиробникам визначеним угодами (т.4 а.с.25-305, т. 5, а.с.1-172, т.6 а.с. 177-218).

Тотожна ситуація мала місце по угодам 1997 року (т. 5 а.с. 173, т. 6 а.с. 1-176 т.7, а.с. 225-250, т.8 а.с.1-175).

З платіжних доручень, наданих третьою особою на вимогу суду, убачається перерахування коштів відділенням казначейства безпосередньо на рахунки сільгосптоваровиробників ( т. 7, а.с. 54-201).

Суд критично оцінює надані третьою особою докази щодо наявності бюджетної заборгованості позивача за бюджетними позичками, оскільки зазначені документи не є первинним у відповідності до вимог Положення № 250 та Закону № 996, які-б підтверджували факт здійснення господарських операцій на користь позивача.

Таким чином, із систематичного аналізу нормативних актів, які регламентували надання бюджетних позичок убачається, що безвідсоткові бюджетні позички (включаючи грошові аванси, натуральні насіннєві і фуражні позички, зерно державних ресурсів та державних резервів, використане для придбання матеріально-технічних ресурсів) в 1995-1997р.р. надавалися заготівельним підприємствам ДАК «Хліб України» (таким підприємством був Старобільський елеватор, в подальшому реорганізований у ВАТ «Старобільський елеватор», правонаступником якого є ТОВ «Старобільський елеватор») через органи Державного казначейства України на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням.

В подальшому заготівельними підприємствами кошти безвідсоткових бюджетних позичок розподілялися по районах за погодженням з управліннями сільського господарства та продовольства облдержадміністрацій і повідомлялися підвідомчим організаціям та управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, місті Севастополі.

Кінцевими споживачами безвідсоткової бюджетної позички визнавалися сільськогосподарські товаровиробники усіх форм власності, що пройшли відбір на конкурсній основі. Отримання ними бюджетних позичок здійснювалося на підставі трьохсторонніх Договорів про надання бюджетної позички.

Зобов'язаною особою перед Державним бюджетом України по погашенню бюджетних позичок є сільськогосподарські товаровиробники.

Суд критично оцінює посилання відповідача та третіх осіб на «Методичні рекомендації щодо порядку погашення у 2010 році заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі», затверджені наказом Державної податкової адміністрації України №701 від 14.09.2010р. (надалі Наказ № 701) оскільки на виконання вимог ст.1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів Міністерств та інших органів виконавчої влади» №493/92, зазначений наказ, як нормативно-правовий акт, який зачіпає права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, не пройшов державної реєстрації у Міністерстві юстиції України.

При цьому станом на момент направлення першої податкової вимоги 03.09.2010 , наказ № 701 від 14.09.2010 року не був прийнятий. Отже, неможливо було застосувати 03.09.2010 неіснуючий нормативний акт.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Бюджетного кодексу, органом стягнення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, визначено органи податкової служби, які застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

Таким чином, ч. 4 ст. 17 цього Кодексу встановлює механізм стягнення бюджетної заборгованості, в тому числі з позичок із державного бюджету, безвідносно від строків виникнення такої заборгованості. Ця норма є процедурною та регулює порядок стягнення бюджетної заборгованості, існуючої на момент її дії.

Спеціальним Законом, яким урегульовано процедуру стягнення є Закон України 2181.

Порядок стягнення невнесених у строк податків і неподаткових платежів, встановлений ст. ст. 6 - 11 цього Закону, а п. 15.2 ст. 15 встановлені граничні строки стягнення податкового боргу.

Поширення законодавцем на стягнення заборгованості з позичок, наданих із державного бюджету, порядку стягнення податкового боргу, дає підстави для висновку про застосування в процедурі стягнення вказаної заборгованості, встановлених законом порядку та граничних строків стягнення податкового боргу.

Судом встановлено, що на спростування позовних вимог відповідач та третя особа посилались на акти звірки за бюджетними позичками наданими у 1995-1997 роках, підписані у 2001-2004 роках.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що до 03.09.2010 протягом 2002 - 2006 років, органом податкової служби податкове зобов'язання на суму, зазначену в першій податковій вимозі або суму яка-б входила до її складу, не нараховувалось і не направлялись позивачу.

Більш того проведеними відповідачем перевірками протягом вищезазначеного періоду з питань дотримання Позивачем вимог податкового законодавства, фактів порушень бюджетного та податкового законодавства не встановлено, наявність бюджетної заборгованості останнього перед Державним бюджетом не фіксувалась.

Таким чином відповідачем пропущено законодавчо визначений граничний строк (1 095 днів) стягнення податкового зобовязання.

Суд критично оцінює посилання відповідача на п. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України в частині не застосування при здійсненні бюджетного процесу положень нормативно-правових актів які суперечать цьому кодексу, оскільки вимоги Закону України № 2181 не суперечать Бюджетному кодексу України та є спеціальними нормами які регламентують відносини порядок регламентування яких не визначений кодексом.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує

справу на основі наявних доказів.

Згідно із статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Приймаючи до уваги відсутність узгодженого податкового зобовязання позивача, дію субєктів владних повноважень не у спосіб визначений законодавством, відсутність обєктивних даних, які-б підтверджували заборгованість позивача перед Державним бюджетом України та відсутність, передбачених діючим законодавством підстав у відповідача направляти позивачу першу податкову вимогу позивачу, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

У звязку із задоволенням позовних вимог, відсутні підстави для скасування забезпечення позову застосовного ухвалою суду 13.10.2010 .

На виконання вимог ст. 94 КАС України судові витрати необхідно стягнути на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Старобільський елеватор» до Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганської області, третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного Управління Державного казначейства України в Луганській області, Управління Державного казначейства в Старобільському районі Луганської області, про визнання протиправною та скасуванні першої податкової вимоги №1/24 від 03.09.2010 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати першу податкову вимогу Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганської області №1/24 від 03.09.2010.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Старобільський елеватор» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 (три гривні 40 коп.) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 10 листопада 2010 року.

СуддяС.М. Чиркін