Рішення № 123837017, 17.12.2024, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1632/24

Номер провадження 2/350/585/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

17 грудня 2024 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

у складі :

головуючого судді Бейка А.М.,

секретаря судового засідання Маєвської С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області пропозбавлення батьківських прав та зміну способу стягнення аліментів,

за участю учасників процесу:

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки ОСОБА_3 ,

суд -

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій сторін:

позивачка ОСОБА_1 звернулася із даною позовною заявою до суду в якій просила позбавити відповідача ОСОБА_2 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також просила змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з відповідача ОСОБА_2 та стягнути з останнього в її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Судові витрати по справі просила покласти на відповідача.

В обгрунтування позовних вимог позивачка зіслалася на те, що перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_5 . Спільне сімейне життя з відповідачем не склалося, тому рішенням Рожнятівського районного суду від 15.01.2020 року шлюб між ними розірвано, неповнолітню дочку залишено на проживанні разом з нею. Рішенням Рожнятівського районного суду від 05.01.2020 року з відповідача ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Незважаючи на таке рішення суду, відповідач аліментів не сплачує, не відвідує доньку, не цікавиться її життям та здоров`ям, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, підготовкою до самостійного життя, не проявляє до дитини щонайменшої батьківської турботи, не спілкується з нею, всі питання щодо виховання дитини вирішуються нею самостійно без участі відповідача.

Крім цього, присуджений судом розмір аліментів є значно меншим від прожиткового мінімумуму для дитини відповідного віку та є надто мізерною сумою для забезпечення необхідного фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дитини. У відповідача змінилося матеріальне становище, а саме: покращилося у зв`язку з його працевлаштуванням.

У зв`язку з викладеним позивачка просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно дочки ОСОБА_5 та змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з нього на її користь на утримання дитини з 2000 грн. на 1/4 частину з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Родіков І.С. позовні вимоги підтримали повністю з підстав викладених у позовній заяві. Крім того позивачка ОСОБА_1 додатково пояснила, що з часу розірвання шлюбу відповідач не спілкується з донькою, уникає зустрічі, не цікавиться її життям та здоров`ям, він жодного разу не провідав її, добровільно матеріальної допомоги на її утримання не надавав, а присуджені згідно рішення суду аліменти сплачує нерегулярно та не в повному обсязі. На даний час вона створила нову сім`ю одружившись з ОСОБА_6 і вихованням дочки ОСОБА_5 займається виключно вона та її теперішній чоловік. Крім цього, їй достовірно відомо, що відповідач ОСОБА_2 працевлаштований, а тому може сплачувати аліменти на утримання дитини у частці від свого доходу. Просила позовні вимоги задоволити, щодо заочного розгляду даної справи не заперечила.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не прибув, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неприбуття суд не повідомив, відзиву на позов не подав.

Представник органу опіки та піклування Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франкіської області О. Гаєвська у судове засідання не прибула, подала до суду заяву в якій просила розгляд справи проводити у її відсутності.

Згідно з ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до вимог ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе і доцільне розглянути справу у відсутності відповідча з ухваленням заочного рішення та при наявних матеріалах справи, яких достатньо, щоб вирішити питання про права та обов`язки сторін.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 24.09.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи.

21.10.2024 представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Родікова І.С. подав до суду заяву в якій просив підготовче судове засідання по даній справі провести без його участі, крім цього зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю, просив призначити справу до судового розгляду.

21.10.2024 представник третьої особи - органу опіки та піклування Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області О.Гаєвська направила на електронну адресу суду копію рішення виконавчого комітету Рожнятівської селищної ради від 15.10.2024 №174/2024 про затвердження висновку комісії з питань захисту прав дитини від 14.10.2024, також направила листа в якому просила розгляд справи провести у її відсутності.

Ухвалою суду від 22.10.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті з повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 17.12.2024 постановлено провести заочний розгляд даної справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Відповідно до копії паспорта громадянина України № НОМЕР_1 (а.с.3), позивачка у справі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Сторони по справі є батьками малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 11.04.2018 року (а.с.5).

Копією рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 15.01.2020 у справі №350/2012/19 яке набрало законної сили 14.02.2020 року (а.с.6) підтверджено, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано, неповнолітню дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено на проживанні з матір`ю. При реєстрації розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_4 змінено на дошлюбне ОСОБА_7 .

З відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_8 стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі по 2000 гривень щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, що підтверджується копією рішення Рожнятівського районного су ду Івано-Франківської області від 15.01.2020 року (а.с.7-8).

Згідно розрахунку зі сплати аліментів відповідно до виконавчого листа №350/2014/19 від 21.02.2020 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , сума заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.06.2024 становить 62566,67 грн. (а.с. 9).

Копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 07.06.2022 (а.с.4) підтверджено, що 07.06.2022 у Рожнятівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 було зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис №61. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_11 ».

З акту обстеження матеріально-побутових умов від 16.09.2024, складеного комісією Нижньострутинського старостинського округу Рожнятівської селищної ради Івано-Франківської області (а.с.10) вбачається, що позивачка ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 , проте фактично проживає в АДРЕСА_2 . Колишній чоловік ОСОБА_2 з сім`єю не проживає та не надає жодної матеріальної допомоги на утримання їхньої спільної дочки ОСОБА_4 , 2018 року народження.

Згідно довідки №10 виданої директором закладу дошкільної освіти (дитячий садок) «Журавлик» Рожнятівської селищної ради 30.08.2024 року (а.с. 11), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зарахована у середню групу Нижньострутинського ЗДО (дитячий садок) «Журавлик» з 15.03.2023 року. З часу перебування дитини у дитячому садку, батько дитини ОСОБА_2 жодного разу не приводив дитину у дитячий садок і не забирав з садочка, на батьківські збори, свята ніколи не з`являвся, оплату за відвідування дитячого садка здійснює мама дитини.

У своєму висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісія з прав дитини встановила, що відповідач ОСОБА_2 не спілкується з дочкою ОСОБА_5 , уникає зустрічі та ухиляється від надання будь-якої матеріальної допомоги на утримання дитини, аліменти не сплачує, не проявляє до дитини щонайменшої батьківської турботи. На даний час ОСОБА_1 створила нову сім`ю і вже впродовж чотирьох років вихованням доньки займається вона та її теперішній чоловік, який має намір вподальшому усиновити дитину. Відповідач має заборгованість зі сплати аліментів яка станом на 01.06.2024 року становить 62566 грн. і по даний час останній не здійснював оплату аліментів жодного разу. Дитина часто хворіє, потребує значних матеріальних витрат на лікування та оздоровлення, а батько не цікавиться та не надає жодної матеріальної допомоги.

Відповідач ОСОБА_2 перебуває за межами України, тому засобами інтернетзв`язку надав письмове пояснення про те, що заперечує проти позбавлення його батьківських прав, окільки хоче бути рідним татом для своєї дитини та брати участь у її житті. Відносно заборгованості по сплаті аліментів пояснив, що довготривалий час знаходився у лікарні, на що витрачалися всі зароблені кошти, тому не мав змоги вчасно здійснювати оплату.

Враховуючи, що чоловік позивачки ОСОБА_6 матеріально забезпечує сім`ю, насправді піклується про дитину, орган опіки та піклування повинен приймати рішення, виходячи з найкращих інтересів дітей.

Суд приймає до уваги як доказ висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки він ґрунтується на вимогах закону, є обґрунтованим, вмотивованим, переконливим та не викликає сумнівів у суду щодо викладених у ньому обставин.

Отже, між сторонами виник спір з приводу позбавлення відповідача батьківських прав відносно його малолітньої дочки та щодо участі батька в утриманні дитини.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, проаналізувавши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задоволити виходячи з наступного.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Згідно із ст. ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 27 даної Конвенції, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 51 Конституції України встановлено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно із ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Як передбачено ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У ст. 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Системний аналіз вищенаведених норм права дає підстави суду зробити висновок, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

На перше місце судом ставиться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено ст. 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків (Постанова Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, провадження № 61-12023св18).

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Право звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст. 165 СК України).

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з ч. 4 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів, зокрема, щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

Згідно з рішенням № 174 від 15.10.2024 «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав» та висновком про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , позбавлення батьківських прав останнього стосовно його дочки ОСОБА_4 , є доцільним. Даний висновок та рішення відповідачем не оскаржувалися.

Частиною 6 статті 19 Сімейного кодексу України визначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд, враховуючи зміст вказаного висновку органу опіки та піклування, вважає його повним, всебічним та достатньо обґрунтованим, оскільки в ході розгляду даної цивільної справи викладені в ньому обставини знайшли своє підтвердження.

При ухвалені рішення суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України», де встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (п. 48).

Необхідно зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов`язку - виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що перешкод у спілкуванні з дитиною йому ніхто не чинив і не чинить.

Суд вважає, що наявність вини належить до обов`язкових умов позбавлення батьківських прав.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Проаналізувавши викладені обставини, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить висновку, що фактично відповідач ОСОБА_2 не цікавився життям дитини, всі питання, щодо її виховання вирішувались та вирішуються матір`ю, він, як батько, не бере участі в її вихованні, хоча йому відомо місце проживання дитини, жодних перешкод у спілкуванні з нею, участі в її вихованні, утриманні, у нього немає.

Факт того, що відповідач ОСОБА_2 не піклується про дитину, про її фізичний і духовний розвиток, її навчання, підготовку до самостійного життя, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться її успіхами, станом здоров`я, її вихованням, не проявляє щодо неї батьківської уваги і турботи, не відвідує та не спілкується з нею, тобто він самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, підтверджується викладеними вище доказами, які досліджені в судовому засіданні.

Про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача йдеться і у вищевказаному висновку Органу опіки та піклування Рожнятівської селищної ради. Існування батька формально, тільки по документах, якого фактично немає в житті дитини, призводить до її душевного неспокою, незручності перед однолітками.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку особистості потребує любові і розуміння.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Отже, проаналізувавши обставини справи, суд вважає, що наявні у справі докази свідчать про умисне ухилення відповідача від обов`язків по вихованню дитини, та з урахуванням наведених обставин справи, вважає що є достатньо підстав для застосування до відповідача вказаного крайнього заходу впливу у виді позбавлення батьківських прав.

Щодо позовної вимоги про зміну способу стягнення аліментів суд враховує таке.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Питання збільшення розміру аліментів регламентовано ст.192 СК України та постановою Пленуму Верховного суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Так, відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Відповідно до частини 1 статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Згідно ч.3 ст.181 СК України спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

З системного аналізу зазначених норм права вбачається, законодавець розрізняє поняття спосіб стягнення аліментів та розмір аліментів.

Спосіб стягнення аліментів, визначених рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів на підставі вимог ч.3 ст.181 СК України, а підстави для зміни розміру аліментів, визначених за рішенням суду, встановлені ст.192 СК України.

Частина 3 статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.

Частина 1 ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Так, Верховний Суд України у своїй постанові від 05.02.2014 у справі № 6-143цс13 висловив таку правову позицію: «З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»)».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Судом встановлено, що відповідач є особою працездатного віку, інших осіб та неповнолітніх дітей на своєму утриманні немає, оскільки доказів протилежного суду не надано. Доказів того, що відповідач офіційно працює, стороною позивача суду не надано. Суд також вважає доведеним, що у зв`язку з підвищенням рівня прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку, матеріальний стан позивача погіршився, розмір аліментів, що стягуються з відповідача не відповідає звичайним потребам неповнолітньої дитини, а тому позовні вимоги щодо зміни способу стягнення аліментів є обґрунтованими.

Відповідно до частини 2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, який встановлений на даний час ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у сумі 3196 грн., рівність прав як позивача так і відповідача щодо обов`язків по вихованню та утриманню дитини, можливість відповідача сплачувати аліменти, зміну рівня життя станом на 2024 рік, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визначення розміру частки заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину, - у виді 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, який спроможний та зобов`язаний надавати матеріальну допомогу на утримання неповнолітньої дочки.

Вбачається, що вимога позивачки про зміну способу стягнення аліментів з твердої грошової суми 2000 грн. на стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки заробітку не свідчить беззаперечно про збільшення розміру аліментів, оскільки при відсутності заробітку у відповідача або наявності мінімального заробітку розмір аліментів на дитину позивачки не може бути меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що на цей час становить 1598 грн. (50% від 196грн).

Згідно п.23 постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

V. Розподіл судових витрат:

Відповідно до ч. 2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати у виді сплаченого судового збору за позовну вимогу немайнового характеру про позбавлення батьківских прав згідно з квитанцією від 20.09.2024 підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки у розмірі 1211,20 грн. (а.с. 12).

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Беручи до уваги, що згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» позивачка була звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів, тому судовий збір в розмірі 1211,20 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 280-282, 284 ЦПК України, ст.ст. 150, 155, 164,180, 182, 192 СК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області пропозбавлення батьківських прав та зміну способу стягнення аліментів- задоволити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_3 , батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис про народження № 48 від 11.04.2018 року, свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 11.04.2018).

Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , згідно з рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2020 (цивільна справа №350/2014/19, провадження №2/350/106/2020) у користь ОСОБА_1 , на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень на 1/4 частину всіх видів його доходу щомісячно, але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнення аліментів в новому розмірі розпочати з часу набрання цим рішенням законної сили, припинивши з цього моменту стягнення аліментів за рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2020 у цивільній справі №350/2014/19, провадження №2/350/106/2020, а виконавчий лист у справі №350/2014/19 відкликати.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 , жительки АДРЕСА_2 - 1211 грн. 20 коп. сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_3 ,на користь держави 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору (отримувач коштів: ГУК в Івано-Франківській області/ТГ Рожнятів/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37951998; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: (МФО) 899998, рахунок отримувача: UA788999980313191206000009658; код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Бейко