Постанова № 12383672, 24.09.2010, Закарпатський окружний адміністративний суд

справа № 2а-416/10/0770

рядок статзвіту 6.6.6

код - 01

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2010 року 13 год. 30 хв. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Андрійцьо В.Д.

при секретарі судового засідання - Повханич Г.П.

за участю:

представника позивача - Фатули М.М. (довіреність № 1887/10/10-012 від 22 квітня 2010 року);

представника відповідача - Бороденка А.В. (довіреність № 102/03 від 19 травня 2010 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області до Приватного підприємства "Весна", товариства з обмеженою відповідальністю Компанії "Ресурс" про стягнення коштів у загальній сумі 550 858 000, 00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - суб'єкт владних повноважень Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція у Закарпатській області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного підприємства "Весна", Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії "Ресурс" про стягнення коштів у загальній сумі 550 858 000, 00 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що договори купівлі - продажу товарів між відповідачами є нікчемним, оскільки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону і не створює інших наслідків, крім тих, що повязані із його недійсністю.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримала повністю, просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Компанії «Ресурс»у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з мотивів викладених у запереченнях, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, так як такі є безпідставними. Окрім того, зазначив, що застосування адміністративно-господарської санкції, передбаченої ст. 208 Господарського кодексу України до відповідачів є неправомірним у звязку із закінченням терміну давності, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України.

Представник відповідач - приватне підприємство "Весна", будучи належним чином повідомленим про день, час та місце проведення судового розгляду у засідання не з'явився.

З огляду на те, що сторони були повідомлені належним чином про дату судового засідання, суд вважає за можливе розглядати справу за даної явки в порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого управління податкової міліції державної податкової адміністрації України від 10 жовтня 2008 року «Про призначення невиїзної документальної перевірки ПП «Весна»(м. Перечин, пл. Народна, буд. 5, код за ЄДРПОУ - 20459893) по кримінальній справі № 69-59, порушеній відносно директора приватного підприємства «Весна»ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, а також з врахуванням вимог п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та згідно наказу державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 19 січня 2009 року № 22 проведена невиїзна документальна перевірка приватного підприємства «Весна»з питань правильності дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 30 жовтня 2007 року по 31 серпня 2008 року, про що складено акт перевірки від 18 лютого 2009 року № 6/23-50/20459893.

В процесі проведеної невиїзної документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Компанії "Ресурс" з питань взаємовідносин з приватним підприємством "Весна" за березень 2008 року встановлено, що відповідно до договорів № 41-02/2008 від 20 лютого 2008 року, № 42-02-2008 від 22 лютого 2008 року, № 43-03/2008 від 24 березня 2008 року, № 46-02/2008 від 22 лютого 2008 року. Приватне підприємство "Весна" (Продавець) на підставі видаткових, податкових накладних, актів прийому - передачі, залізничних квитанцій, рахунків-фактур та специфікацій відвантажило товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ресурс" (Покупець) руду марганцеву збагачену, агломерат марганцевий, концентрат марганцевий оксидний.

У відповідності до умов договорів Продавець продає, а Покупець купує марганецьвмістку продукцію (Товар) виробника ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" та ВАТ "Орджонікідзевський горно - збагачувальний комбінат". Поставка товару згідно умов договорів здійснюється на умовах FCA - ж. д. станція Чертомлык Приднепровской ж.д, у відповідності до "Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2000 року. Перехід права власності на товар переходить від Продавця до Покупця в момент виконання вищевказаних правил. Вантажоотримувачем товару є Відкрите акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів".

Крім того, перевіркою встановлено, що протягом березня 2008 року товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ресурс" згідно актів прийому-передачі, залізничних квитанцій, рахунків - фактур отримано від приватного підприємства "Весна": руди марганцевої збагаченої у кількості 9 596, 0 тон на загальну суму 5 352 263, 82 грн., в тому числі ПДВ - 892 043, 97 грн.; агломерату марганцевого у кількості 22 063, 0 тон на загальну суму 15 144 621, 19 грн., в тому числі ПДВ 2 524 103, 53 грн. Всього на суму 20 496 885, 01 грн., в тому числі ПДВ на суму 3 416 147, 50 грн. Отримання товару підтверджено актами прийому - передачі, залізничними квитанціями, рахунками - фактурами. Відповідно до залізничних квитанцій про приймання вантажу (на маршрут або групу вагонів) відправником (виробником) руди марганцевої збагаченої є відкрите акціонерне товариство "Марганецький ГЗК", агломерату залізорудного офлюсованого та концентрату марганцевого є відкрите акціонерне товариство "Орджонікідзевський ГЗК". Вантаж надходив транзитом без перевалки до кінцевих споживачів - відкрите акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" та відкрите акціонерне товариство "Стахановський завод феросплавів".

Також перевіркою встановлено, що у відповідачів відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій так як відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

У своїй позовній заяві позивач в обґрунтування нікчемності правочину посилається не на невідповідність чи суперечність договорів вимогам чинного законодавства, а виключно на безтоварність поставки по даним договорам, поскільки перевіркою встановлено відсутність у сторін необхідних умов для здійснення господарський операцій, а саме виробничих активів, персоналу, складських приміщень, транспортних засобів їх оренди тощо, а також первинних та перевізних документів.

У ході розгляду справи судом встановлено, що на виконання укладених договорів поставки між відповідачами були здійснені наступні дії: що стосується договору № 41-02/2008 від 20 лютого 2008 року - товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурс" здійснено передоплату за товар у сумі 221 669 000 грн. в тому числі ПДВ, поставка товару приватним підприємством "Весна" не здійснена, однак даний факт може тягти за собою цивільну відповідальність, передбачену законом та договором; № 43-03/2008 від 24 березня 2008 року - товариство з обмеженою відповідальністю Компанія "Ресурс" здійснило передоплату за товар у сумі 53 760 000 грн. в тому числі ПДВ, товариство з обмеженою відповідальністю Компанія "Ресурс" повернув частину передоплати в сумі 31 588 612,82 грн. в тому чмслі ПДВ, і здійснив поставку товару на суму 22 171 378, 18 грн., в тому числі ПДВ; № 42-02/2008 від 22 лютого 2008 року - приватним підприємством "Весна" було здійснено поставку товару на суму 14 994 535, 92 грн. в тому числі ПДВ, товариством з обмеженою відповідальністю Компанією "Ресурс" здійснено оплату отриманого товару на суму поставки; № 46-02/2008 від 22 лютого 2008 року - приватним підприємством "Весна" здійснено поставку товару на суму 5 502 349, 09 грн., в тому числі ПДВ, товариством з обмеженою відповідальністю Компанією "Ресурс" здійснено оплату отриманого товару на суму поставки.

Проведені за цими договорами поставки господарські операції були відображені в бухгалтерському обліку відповідно до вимог чинного закнодавства.

Так, у відповідності до ст. 9 закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що подають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з умовами укладених договорів поставки, кожна поставка партії товару повинна оформлюватися наступними первинним бухгалтерськими документами: рахунок - фактура; сертифікат якості, виданий лабораторією виробника товару; акт приймання - передачі товару; податкова накладна; копія залізничної накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме первинних документів, такі оформлені відповідно до умов договору і вимог чинного законодавства, а тому посилання позивача на порушення, з якими нібито складено ці бухгалтерські документи не відповідають дійсності.

Не відповідають також дійсності посилання позивача на те, що без укладення договорів з Укрзалізницею, за відсутності власних складських приміщень, виконання укладених договорів поставки є неможливим.

Так, суд вказує на те, що вищевказані договори поставки укладені на умовах FCA - залізнична станція Марганець або Чортомлик. Постачальник за цими договорами здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, редакція 2000 р.). Під словом перевізник розуміється будя-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

Як встановлено у судовому засіданні, з пояснень представника відповідача, товариство з обмеженою відповідальністю Компанія "Ресурс" придбавало у приватного підприємства "Весна" завантаженим у залізничні вагони на відповідній залізничній станції. В подальшому цей товар було на тих же самих умовах поставлено Відкритому акціонерному товариству "Запорізький завод феросплавів" і відкритому акціонерному товариству "Стаханський завод феросплавів", що підтверджується договорами поставки № 319 від 22 лютого 2008 року, № 320 від 25 лютого 2008 року та № 44 від 24 березня 2008 року.

Отже, у сторін не було необхідності укладати договори з перевізником або мати власні складські приміщення.

Окрім того, як вбачається із акту про результати виїзної перевірки дотримання товариством з обмеженою відповідальністю Компанією "Ресурс" вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2009 року від 21 21 серпня 2009 року № 4671/23-2/31076200, складений працівниками Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровськ, відсутні жодні порушення чинного законодавства при здійсненні опе5рацій з придбання товару у приватного підприємства "Весна" та його подальшій реалізації.

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок та є нікчемним, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Оскільки такий правочин укладається з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства повинен бути наявним суб'єктивний намір сторін (чи однієї сторони) порушути вимоги закону, а тому для визнання правочину нікчемним необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди.

Так, факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентними державними органами та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторони правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У відповідності до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Жодних відомостей щодо наявності в діях посадових осіб приватного підприємства "Весна" та товариства з обмеженою відповідальністю "Дайлінг" вини у формі протиправного умислу, встановленого обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили позивачем не наведено.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України та ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови визнані такими за законом, які необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з вимогами ст. 180 Господарського кодексу України та аб. 2 ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України крім вище визначених істотних умов, договір повинен відповідати умовам, встановленим для даного виду договорів законом. При укладенні господарського договору сторони в будь-кому разі зобов'язані погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, договори укладені між приватним підприємством "Весна" та товариством з обмеженою відповідальністю Компанією "Ресурс" відповідають вимогам, встановленим ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України та вважаються укладеними.

Згідно ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, договори між відповідачами є дійсними на сьогодні.

Для ст. 207 Господарського кодексу України характерними є такі ознаки як вчинення дій, що об'єктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки такі угоди укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з богу самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами, так як такими може бути наявність протиправного умислу, встановленого обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Отже, як вбачається із пояснень представників сторін, акту перевірки, оскаржувані правочини були товарними, товар був отриманий на підставі договорів, господарські операції відображені в бухгалтерському та податковому обліку, невідповідності господарської діяльності підприємств не встановлено. Підставами, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги недоведені та базуються на припущеннях. Факт наявності у сторін по правочинах протиправного умислу при його укладенні з матеріалів справи та пояснень осіб, які брали участь у справі не вбачається.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Однак, згідно із ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєктів господарювання протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Тобто, на момент подання позову закінчився встановлений ст. 250 ГК України максимальний річний термін з дня укладення і виконання угод між відповідачами. Крім того, жодною нормою чинного законодавства не встановлено можливості поновлення такого строку.

Таким чином, застосування адміністративно-господарської санкції, передбаченої ст. 208 ГК України до відповідачів є неправомірним у звязку із закінченням терміну давності, що встановлений ст. 250 ГК України.

За наведених обставин, суд вважає, що у задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у закарпатській області - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Андрійцьо В.Д.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.09.2010 р.

Суддя Андрійцьо В.Д.