Постанова № 12383407, 28.10.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2010 р. справа № 2а-22663/10/0570

12 год. 15 хв. вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, м. Донецьк

зал судового засідання № 102

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кониченко О. М. при секретарі судового засідання Лазник І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні Донецького окружного адміністративного суду справу

за позовом: Державної податкової інспекції у м. Маріуполі

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія»м. Маріуполь

про стягнення грошових коштів, отриманих за нікчемними правочинами, згідно до грошового чеку № ЛА 0134245 від 21.04.2006 року на суму 13590 грн.

За участю

представників сторін:

від позивача: Пригода О.В. за довір.

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Державна податкова інспекція у м. Маріуполі, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія»м. Маріуполь про стягнення грошових коштів, отриманих за нікчемними правочинами, згідно до грошового чеку № ЛА 0134245 від 21.04.2006 року на суму 13590 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач в особі директора ОСОБА_2 у складі організованого злочинного угрупування, здійснював незаконну діяльність шляхом переведення у готівку грошові кошти в розмірі 13590 грн., які одержував злочинним шляхом, а саме умисно вносив неправдиві відомості у офіційні документи грошові чеки. Правовою підставою стягнення зазначених грошових коштів позивач вважає норми статті 67 Конституції України, статі 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», статті 202, 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, статті 208 Господарського кодексу України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року № 509- ХІІ.

Позивач у судовому засідання підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач до судового засідання не зявився, заперечення до позовної заяви не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд вважає, позовні вимоги підлягають задоволенню за наступними підставами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія» м. Маріуполь, зареєстровано виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 23.12.2004 року за номером 1198, включено до ЄДРПОУ за № 33244310, та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя як платник податків.

З матеріалів справи вбачається, що обвинувальним вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15.02.2008 року по справі 1-88/08 по звинуваченню ОСОБА_2 у скоєні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України встановлено, що ОСОБА_2 перебував на посаді директора ТОВ “Українська ділінгова компанія”, яке було створене з метою прикриття своєї незаконної діяльності, спрямованої на здійснення фінансово - господарських операцій з метою переказу грошових коштів з безготівкової форми в готівку, виведення їх до тіньового неконтрольованого державного обігу та незаконного отримання прибутку без наміру здійснювати підприємницьку діяльність.

В ході розгляду зазначеної справи № 1-88/08 встановлено, що протоколом загальних зборів засновників ТОВ «Українська ділінгова компанія»№ 2/5 від 28.02.2005 року ОСОБА_2, з відома членів злочинного угрупування, директором був призначений Бумбур Ю.В., не інформований про злочинні наміри членів злочинного угрупування.

4 лютого 2005 року відповідачем відкрито поточний рахунок в національній валюті № 26009314969980 в філії ДРУ ТОВ «Банк “Фінанси і кредит», внаслідок чого ОСОБА_2 та інші члени угрупування отримали можливість розпоряджатися грошовими коштами Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія»через підставного директора Бумбур Ю.В., який мав право підпису банківських документів.

Протоколом загальних зборів ТОВ «Українська ділінгова компанія» від 01.06.2005 року ОСОБА_2 з відома членів злочинного угрупування було призначено директором ТОВ «Українська ділінгова компанія».

Згідно з пунктом 2.1 Статуту відповідача, підприємство створене для здійснення торгівельної, виробничої, науково-дослідницької, іншої господарської діяльності з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Проте, ОСОБА_2 з членами злочинного угрупування з метою прикриття незаконної діяльності по переказу безготівкових грошових коштів в готівкові і легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, умисно, з корисливих мотивів, в період з грудня 2004 року по 21 травня 2007 року систематично здійснювали незаконну діяльність таку, як пошук суб'єктів підприємницької діяльності, що мали потребу в готівкових грошових коштах, з метою пропонування послуг з переведення грошових коштів із безготівкових в готівкові; після досягнення домовленості про умови переведення у готівку грошових коштів і суму винагороди в розмірі від 4,5 до 6 відсотків від суми безготівкових грошових коштів, які необхідно перевести у готівку, повідомляли реквізити рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія», на який підприємства контрагенти перераховували безготівкові грошові кошти зокрема на закупівлю ферованадію та продуктів харчування.

ОСОБА_2 та інші члени злочинного угрупування заповнювали грошові чеки Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія»на отримання готівкових грошових коштів з рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія», шляхом внесення в них завідомо неправдивих відомостей про мету витрат, на які знімалася готівка - на закупівлю товарів.

Позивач зазначає, що дії директора ТОВ «Українська ділінгова компанія»ОСОБА_2 по віднесенню на витрати отримані у касі № 1 в м. Маріуполі філіалу ДРУ ТОВ «Банк «Фінанси та кредит»по чеку № ЛА 0134245 від 21.04.2006 року на суму 13590 грн., спрямовані на приховування та маскування незаконного походження коштів, що є діяльністю, яка порушує публічний порядок та моральні засади суспільства, а дії ОСОБА_2 спрямовані на набуття, зміну, та припинення цивільних прав та обовязків щодо отримання зазначених грошових коштів (правочин) є нікчемним.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України «Про державну податкову службу»в Україні від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ, можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 2 статті 202 цього кодексу зазначено, що правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частини 3 статті 202 Цивільного кодексу України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу України є правочин. Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як вбачається з вироку в матеріалах справи, ОСОБА_2 вчинений односторонній правочин, спрямований на отримання грошових коштів у касі філіалу ДРУ ТОВ «Банк «Фінанси і кредит», з фіктивною метою здійснення закупівлі товару та повернення фінансової допомоги.

Частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 лютого 2008 року у кримінальній справі № 1-88/08 за обвинуваченням ОСОБА_2 є доказом спрямованості умислу та доведення мети, суперечної інтересам держави та суспільства при здійсненні оспорюваного правочину.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»від 28 листопада 2002 року № 249 легалізація (відмивання) доходів - вчинення дій, визначених статтею 2 цього Закону, з метою надання правомірного вигляду володінню, користуванню або розпорядженню доходами або дій, спрямованих на приховування джерел походження таких доходів. Статтею 2 цього ж Закону передбачено, що до легалізації (відмивання) доходів цим Законом відносяться дії, спрямовані на приховування чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів або іншого майна, за умови усвідомлення особою, що вони були доходами.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського Кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 208 Господарського Кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Положення, передбачені статтями 207, 208 Господарського кодексу України, слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Як зазначено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, правочин, спрямований на легалізацію коштів, отриманих злочинним шляхом, який вчинено директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія»ОСОБА_2 та підтверджено чеком № ЛА 0134245 від 21.04.2006 року на суму 13590 грн., що встановлено вступившим у законну силу обвинувальним Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 15 лютого 2008 року по справі № 1-88/08, є таким, що порушує публічний порядок та моральні засади суспільства, тобто є нікчемним, та все отримане за цим правочином у сумі 15870 грн. підлягає стягненню у доход держави.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Маріуполі підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст. 202, 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 208 Господарського Кодексу України ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної податкової інспекції у м. Маріуполі до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія»м. Маріуполь про стягнення грошових коштів, отриманих за нікчемними правочинами, згідно до грошового чеку № ЛА 0134245 від 21.04.2006 року на суму 13590 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ділінгова компанія»м. Маріуполь (87502, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Менделєєва, буд. 13/5, кв. 4, ЄДРПОУ 33244310, МФО 335816) на користь державного бюджету (р/р 31118106700051, банк ГУ ДКУ у Донецькій області, код платежу 21081100, отримувач - Державний бюджет м. Маріуполя, ЄДРПО 34686694, МФО 834016) грошові кошті, отримані за нікчемним правочином, згідно до грошового чеку № ЛА 0134245 від 21.04.2006 року на суму 13590 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 28.10 2010 року в присутності представника позивача.

Повний текс постанови складено та підписано 02 листопада 2010 року.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.