Рішення № 123832652, 12.12.2024, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/1159/24

Провадження № 2/293/499/2024

12 грудня 2024 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Збаражського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ СПРАВИ

01.08.2024 представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідача до ОСОБА_1 , за змістом якої просить стягнути з останньої на свою користь заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №000200317709 від 16.03.2020року у розмірі 36652,89 гривень. Позивач свої умови виконав та перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 6500грн. Однак, всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконала свого зобов`язання, не здійснивши погашення заборгованості. Заборгованість відповідача за кредитним договором №000200317709 становить 36652,89грн., яка складається з: 6500 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 1877,89грн. - інфляційне збільшення (за період 15.04.2020-23.02.2022); 3900грн процентів; 24375,00 грн. - процентів поза межами строку дії договору (за період 15.04.2020 11.09.2020), яку позивач просить стягнути на користь ТОВ «КФ.ЮА».

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 01.08.2024, справа передана на розгляд судді Збаражському О.М.

На виконання вимог ч. 6 ст.187 ЦПК України, судом 08.08.2024 отримано відомості про адресу реєстрації відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 02.09.2024 відкрито провадження у справі №293/1159/24 розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 14.10.2024 суд здійснив перехід від спрощеного провадження без виклику сторін до розгляду справи за правилами спрощеного провадження з викликом сторін. Розгляд справи по суті призначив на 14.11.2024.

Ухвалою від 14.11.2024, що у порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, суд відклав судове засідання на 12.12.2024.

12.12.2024 сторони в судове засідання не прибули. Про розгляд справи повідомлялись встановленим порядком.

Відповідач ОСОБА_1 повторно не прибула в судове засідання. Причини неявки суду не повідомила, правом на подання відзиву на позов не скористалась. До суду повернувся конверт направлений на зареєстровану адресу проживання відповідача з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №921/6/18, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

У постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Крім того, відповідач повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному сайті Судової влади України, що були оприлюднені 14.10.2024 та 14.11.2024.

Враховуючи викладене, суд рахує, що відповідач належним чином повідомлена про розгляд справи.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки явка відповідача судом не визнавалась обов`язковою, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

З матеріалів справи судом встановлено, що 16.03.2020 року між ТОВ «КФ.ЮА» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №000200317709, за умовами якого кредитор надав боржнику кредит у сумі 6500 грн. строком до 14.04.2020, за яким проводиться нарахування відсотків в розмірі 2,00 % в день та 2,50 % в день поза межами строку дії договору, що підтверджується копією договору про надання позики на умовах фінансового кредиту (а.с.6).

Згідно п. 4.3. договору клієнт зобов`язаний погасити заборгованість не пізніше останнього дня дії договору, зазначеного у п.п. 5 розділі 5 цього договору.

Згідно п.п.5 п. 5 та п. 8 договору заборгованість має бути сплачено до 14.04.2020.

При цьому на підтвердження перерахування грошових коштів на виконання умов кредитного договору №000200317709 на рахунок позичальника матеріали справи містять докази перерахування відповідачу коштів 16.03.2020року в сумі 6500 грн., що підтверджується актом про видачу грошових коштів, де відповідач ОСОБА_1 власноруч зазначила, що отримала кошти в сумі 6500 грн. (а.с.9).

Згідно картки обліку виконання договору №000200317709 від 16.03.2020, станом на 23.07.2024 заборгованість за договором складає 36652,89грн., з яких 6500 грн. заборгованість за тілом кредиту; 1877,89 грн. інфляційне збільшення (за період 15.04.2020-23.02.2022); 3900грн процентів; 24375,00 грн. процентів поза межами строку дії договору (за період 15.042020 11.09.2020) (а.с.10).

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ, ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ

Між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини на підставі кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення - ЦК) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у розмірі 6500грн., строк на який надається кредит позичальнику становить 30 днів з дати його надання. Дата повернення кредиту 14.04.2020.

Відповідач належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання за договором про надання позики за фінансовим кредитом щодо повернення кредиту, процентів за користування ним, внаслідок чого утворилась заборгованість за договором, яку відповідач повинен сплатити на користь позивача.

Вирішуючи питання про розмір такої заборгованості суд вказує, що за розрахунком заборгованості ТОВ «КФ.ЮА» за договором №000200317709 вбачається, що відповідач має борг станом на 23.07.2024 в сумі 36652,89грн., який складається з 6500 грн. - борг за тілом кредиту; 1877,89 грн. - інфляційне збільшення (за період 15.04.2020- 23.02.2022); 3900,00 грн. - проценти, 24375,00грн - проценти поза межами строку дії договору кредиту (за період 15.04.2020 -11.09.2020).

Суд у цьому контексті вказує, що згідно положень договору №000200317709 процентна ставка становить 2,00 % на день в межах строку кредитування, оскільки строк дії договору кредиту з 16.03.2020 по 15.04.2020 (30 днів), тому заборгованість за відсотками склала в розмірі 3900грн.

Натомість, у разі користування кредитом поза межами строку дії договору №000200317709, сторони погодили процентну ставку в день у розмірі 2,50 % на день.

З огляду на викладене, суд зазначає, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Отже, регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України та охоронна норма ч. 2 ст. 625 ЦК України не можуть застосовуватись одночасно.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року по справі № 912/1120/16.

Таким чином, якщо грошове зобов`язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема, настання обов`язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов`язання залишається при цьому незмінним.

Так само якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.

Суд зазначає, що за пп. 12, п.5 договору №000200317709 процентна ставка в день у разі користування кредитом поза межами строку дії договору складає 2,50 % на день.

Тобто сторони погодили та встановили розмір процентів поза межами строку кредитування відповідно до положень ст. 625 ЦК України в розмірі 2,5% в день.

Відтак, зі змісту даного пункту договору вбачається, що плата за користування кредитом за підвищеною процентною ставкою встановлено саме за порушення строків повернення кредиту, тобто за невиконання грошового зобов`язання.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, то за ч. 2 ст. 625 ЦК України на вимогу кредитора він зобов`язаний сплатити проценти від простроченої суми боргу.

Однак, суд вказує, що нарахована відповідачу заборгованість за процентами відповідно договору №000200317709 від 16.03.2020 майже в чотири рази перевищує заборгованість за тілом виданого боржнику кредиту.

Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція була вкладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року по справі № 902/417/18.

Виходячи з наведеного вмотивування, в охоронних правовідносинах, в яких права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд з огляду на не співмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді процентів річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України з відповідача, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, вважає, що нарахований за умовами кредитного договору розмір процентів за користування кредитом поза межами строку дії в суми 24375 грн. не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, внаслідок чого в цій частині підлягає зменшенню до розміру боргу за тілом кредиту, тобто до 10000 грн.

Суд зазначає, що у договорі №000200317709 від 16.03.2020 наявна інформація про умови кредитування, зокрема порядок та умови надання кредиту, періодичність внесків, строк дії договору, процентна ставка за користування кредитом та порядок повернення кредиту.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що умови вказаного договору є чіткими та зрозумілими, що виключає можливість їх неоднозначного трактування сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору, зазначений договір недійсним не визнано, доказів того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню позичальника, було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обов`язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить їх підписання ними.

За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши представлені в силу статті 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КФ.ЮА» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №000200317709 від 16.03.2020 в сумі саме 22277,89грн, яка складається з 6500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 1877,89 грн. - борг з інфляційного збільшення; 3900,00 грн. - відсотки за користування кредитом, 10000грн. відсотки нараховані поза межами строку дії договору.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст. 141 ЦПК на користь позивача з відповідача підлягають також стягненню витрати ТОВ «КФ.ЮА» зі сплати судового збору відповідно до частки задоволених судом позовних вимог, що дорівнює 1840,44грн. (3028 х 22277,98 / 36652,89).

Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №000200317709 від 16.03.2020 року у розмірі 22277 (двадцять дві тисячі двісті сімдесят сім) грн. 89 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1840 (одна тисяча вісімсот сорок) грн. 44 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА»,

адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Сергієнка Івана, 18

ЄДРПОУ: 41940643

Відповідач:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_1

РНОКПП НОМЕР_1

Повне рішення складено та підписано 17.12.2024.

Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ