Рішення № 123820519, 10.01.2020, Миронівський районний суд Київської області

10.01.2020 Єдиний унікальний № 371/900/18 провадження № 2/371/303/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2020 року м. Миронівка

ЄУН 371/900/18

Провадження № 2/371/303/20

Миронівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Капшук Л.О.,

з секретарем Семерей Л.М.,

розглянувши заправилами спрощеногопозовного провадженнябез викликусторінцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з вказаними вимогами, посилаючись на ті обставини, що згідно рішення Миронівського районного суду Київської області від 26 травня 2015 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30 % встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до її повноліття.

Законодавством встановлено, що розмір аліментів може бути зміненим за позовом платника або одержувача аліментів. З часу прийняття рішення про стягнення аліментів до Сімейного кодексу України були внесені зміни. Відповідно до чинної редакції ч. 2 статті 182 кодексу, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Просила змінити розмір аліментів, що стягуються на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30 % встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до її повноліття та встановити його в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову і до досягнення дочкою повноліття.

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 03 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до правил ст. 274 ЦПК Україниу порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи.

Частина 2 даної статті вказує, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін.

Згідно зі ст. 279 ЦПК Українирозгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.

Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно з пунктом 2 частини 7 статті 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

03 жовтня 2018 року відповідачу копію ухвали про відкриття спрощеного провадження та копію позовної заяви з додатками направлено за зареєстрованим в установленому порядку місцем проживання.

Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін до суду не надходило.

Відповідно до положень статті 274 ЦПК України, справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач відзиву на позов не подав.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Сторони перебували у шлюбі, від якого мають малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ці обставини підтверджуються даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції у Київській області 28 травня 2014 року.

Дитина проживає з матірю, кошти на її утримання з батька стягуються в примусовому порядку на підставі рішення Миронівського районного суду Київської області від 26 травня 2015 року, яким з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30 % встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до її повноліття.

Такі обставинипідтверджені даними рішенням Миронівського районного суду Київської області від 26 травня 2015 року.

На підставі статті 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За правилами статті 181 Сімейного Кодексу України, способи виконання батьками обовязку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частиною 1 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоровя та матеріальне становище дитини; стан здоровя та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

За правилами частини 2 статті 182 Сімейного Кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Положеннями ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 5 Протоколу № 7 доКонвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Аналогічні положення закріплені частиною першоюст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", згідно якої батьки мають право та зобовязані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний, моральний розвиток.

Згідно правил статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоровя когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статтей 181, 192 СК України та вказані розяснення, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У звязку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів може бути вирішено питання про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожнасторона повиннадовести обставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.Кожна сторонанесе ризикнастання наслідків,пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом не встановлено підстав для збільшення розміру аліментів, які стягуються за судовим рішенням.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просила збільшити розмір аліментів, стягнутих за рішенням суду в розмірі 1/4 частини заробітку відповідача, але не менше 30 % встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до 1/4 частини заробітку відповідача, але не менше 50 % встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, посилаючись на зміну законодавства щодо мінімального розміру аліментів на одну дитину.

Позивач не додала до позову жодного доказу, який підтверджує покращення матеріального становища платника аліментів, або ж погіршення її матеріального становища, зміни сімейного стану, погіршення або поліпшення здоровя когось із них.

Суд враховує, що Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 № 037-VIII збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до внесення змін у ст.182 СК, яким визначався розмір - 30%).

Зміна закону, яким установлюється мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 Сімейного кодексу України.

Суд не визначає мінімального розміру аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів суд ураховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема частиною 2 статті 182 Сімейного кодексу України.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п.17 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 за № 3 зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

У частині1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.

Разом з тим збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для ухвалення нового рішення про збільшення розміру аліментів, як і не може бути підставою для відмови в перерахунку розміру аліментів.

Жоден нормативний акт, в тому числі стаття 182 СК України і Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» не передбачають, що зміна законодавства, яке регламентує визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину, зокрема збільшення цього розміру, є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень або для звернення до суду з позовом про збільшення розміру аліментів.

Натомість, виходячи з сукупності приписів статей 2, 18, 22, 71 Закону України «Про виконавче провадження», збільшення на законодавчому рівні мінімального розміру аліментів на одну дитину є підставою для визначення державним виконавцем розміру аліментів з урахуванням цього збільшення з моменту набрання чинності таким нормативним актом.

На підставі викладеного, ст.ст. 180, 182, 192 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 3, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 264, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХШ«Перехідні положення» ЦПК Українив новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання : квартира під номером АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання : квартира під номером АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 10 січня 2020 року.

Суддя Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук