Рішення № 123818433, 16.12.2024, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4432/24Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/4432/24

за позовом: Комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради (65022, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д, код ЄДРПОУ 25830211)

до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

про стягнення 1 625,57грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальна установа Одесреклама Одеської міської ради звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 1 625,57грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.10.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4432/24. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адерсою"

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

28.10.2024р. за вх. №39194/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованим, безпідставними в зв`язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити.

06.11.2024р. за вх.№40127/24 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якого позивач вважає що заперечення відповідача є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 № 434 були затверджені Правила розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі (далі Правила), які регламентують порядок надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами та процедуру їх переоформлення, зміни й анулювання, визначають вимоги до технічного стану, художньо-естетичного вигляду та порядку розміщення рекламних засобів, умови користування місцями для розміщення зовнішньої реклами, що перебувають у комунальній власності, підстави та порядок здійснення демонтажу протиправно розміщених рекламних засобів, а також порядок здійснення контролю за дотриманням положень цих Правил. Дія цих Правил поширюється на всю територію міста Одеси, включаючи розташування рекламних засобів на будинках (будівлях) і спорудах, на відкритих майданчиках, на міських вулицях (дорогах), площах та інших територіях, у зелених зонах, на елементах вуличного обладнання, зовнішніх та внутрішніх поверхнях підземних переходів, інших об`єктах, розташованих на відкритій місцевості, незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування. Правила є обов`язковими до виконання всіма суб`єктами, що вступають у правовідносини з питань розміщення зовнішньої реклами у межах території міста Одеси.

Відповідно до п. 1.5. Правил Комунальна установа "Одесреклама" Одеської міської ради є уповноваженою особою власника місць розміщення рекламних засобів комунальної власності територіальної громади м. Одеси у сфері укладання договорів на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів.

Пунктом 4.1. Правил № 434 передбачено, що КУ «Одесреклама» на виконання своїх завдань і функцій, зокрема, забезпечує повноту надходжень до бюджету міста Одеси плати за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Одеси; укладає договори з розповсюджувачами зовнішньої реклами на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів у випадках, передбачених цими Правилами.

Як зазначає позивач, статутом КУ «Одесреклама» передбачено, що основною метою установи є задоволення міських, суспільних потреб шляхом реалізації господарської компетенції органів місцевого самоврядування в галузі формування сучасного міського дизайну, у тому числі у сфері зовнішньої реклами.

У відповідності до п. 2.2. Статуту завданнями установи є, зокрема: - забезпечення економічно ефективного використання місць, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, для розміщення засобів зовнішньої реклами, а також повноти надходжень до бюджету міста плати за користування вказаними місцями (пп. 2.2.1.); - укладання договорів з розповсюджувачами зовнішньої реклами на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, для внесення плати суб`єктами господарювання за вказаними договорами відповідно до визначеного порядку (пп. 2.2.6.).

01 жовтня 2018 року між Комунальною установою «Одесреклама» Одеської міської ради (Установа, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Мілчановською Ксенією Віталіївною (далі Користувач) було укладено договір № 1629-од на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів, за умовами якого Установа надає Користувачу право за плату тимчасово використовувати для розташування рекламних засобів місця на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об`єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організації Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам.

Положеннями п.2.2 договору передбачено, що місця для розташування рекламних засобів та розрахунок плати за їх використання визначаються у відповідних додатках до цього договору. Користувач використовує надані йому місця виключно за цільовим призначенням з дня укладання сторонами цього договору та відповідного додатку до нього, сплачує вартість користування цими місцями в порядку та на умовах, визначених цим договором (п.2.3 договору).

Згідно з пп. 4.2.4. п. 4.2. договору Користувач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за цим договором.

Плата за цим Договором визначається на підставі тарифів та коригуючих коефіцієнтів до них, встановлених виконавчим комітетом Одеської міської ради та чинних на момент укладання цього договору (п. 5.1 договору).

Відповідно до п.5.2 договору Користувач вносить плату за цим договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів на до бюджету міста Одеси на відповідний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України, зазначений в цьому договорі.

Положеннями 6.4. договору передбачено, що позовна давність щодо стягнення плати за цим договором та пені, передбачених п.п. 5.1., 6.1. Договору, встановлюється строком в 4 (чотири) роки.

Відповідно до п. 8.3. договір укладено з 01.10.2018 по 26.09.2023.

Згідно з Додатком № 1 від 01.10.2018 до договору затверджено перелік рекламних засобів, їх кількість та місця розташування, а саме- лайт-бокс на фасаді, діаметр 0,9 м х 2 ст., за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 11/ вул. Єлісаветинська у кількості 1 шт.

Позивач зазначає, що щомісячний розмір плати, згідно затвердженого бухгалтерського розрахунку плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів, які прийняла у тимчасове користування ФОП Мілчановська К.В., склав 135,00 грн.

За посиланнями позивача, 09 квітня 2019 року у зв`язку зі зміною власника рекламної конструкції з ФОП Мілчановської К.В. на ФОП Артьомову Н.В. було внесено відповідні зміни до договору шляхом укладання додаткової угоди № 2. Інші умови договору залишено без змін.

На підставі прийнятого рішення виконавчого комітету Одеської міської ради «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 № 434 «Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі в новій редакції» Сторонами внесено зміни до договору шляхом укладання додаткової угоди № 3 від 01.08.2019.

01.03.2020 згідно з Додатком № 3 до договору затверджено перелік рекламних засобів, їх кількість та місця розташування, а саме: - лайт-бокс на фасаді, діаметр 0,9 м х 2 ст., за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 11/ вул. Єлісаветинська у кількості 1 шт.; - Обємні літери на фасаді, розміром 0,37м х 2,15м х 1 ст., за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 11/ вул. Єлісаветинська у кількості 1 шт.; - Обємні літери на фасаді, розміром 0,17м х 0,55м х 1 ст., за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 11/ вул. Єлісаветинська у кількості 2 шт.

Щомісячний розмір плати, згідно затвердженого бухгалтерського розрахунку плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів, які прийняла у тимчасове користування ФОП Артьомова Н.В., склав 250,47 грн

Проте, як вказує позивач, з 01 лютого 2022 року ФОП Артьомова Н.В. вносить плату за договором не у повному обсязі, внаслідок чого у останньої утворилась заборгованість в сумі 1 098,79грн.

За посиланнями позивача, 30.06.2023 договір було розірвано Установою у односторонньому порядку у зв`язку із несплатою Користувачем плати за Договором протягом двох або більше місяців поспіль (п. 8.5.4).

Згідно п. 6.2. Договору у випадку прострочення платежів, передбачених п.п. 5.1., 5.2. цього Договору, Користувач сплачує на користь Підприємства пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної ставки Національного банку України.

За умовами п. 6.3. Договору нарахування пені не припиняється через шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано.

Крім того, в зв`язку з неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором, позивачем було нараховано пеню в сумі 526,78грн.

Позивач зазначає, що у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором Артьомовій Н.В. було направлено листи-претензію із вимогами погасити заборгованість за договором. Проте зазначена претензія була залишена останньою без відповіді та задоволення.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини, Комунальна установа Одесреклама Одеської міської ради звернилась до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 1.5 Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі у новій редакції, затверджених рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2008 №434 (із змінами та доповненнями) (далі - Правила) встановлено, що КУ Одесреклама - комунальна установа Одесреклама Одеської міської ради, створена для реалізації господарської компетенції органів місцевого самоврядування у сфері зовнішньої реклами, виконання інших завдань та функцій, визначених ними Правилами, іншими актами органів місцевого самоврядування та міського голови.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в сил) яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або \ триматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як встановлено судом, 01 жовтня 2018 року між Комунальною установою «Одесреклама» Одеської міської ради (Установа, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Мілчановською Ксенією Віталіївною (далі Користувач) було укладено договір № 1629-од на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів, за умовами якого Установа надає Користувачу право за плату тимчасово використовувати для розташування рекламних засобів місця на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об`єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організації Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам.

В подальшому, як встановлено судом, 09 квітня 2019 між КУ «Одесреклама» як Установою на ФОП Артьомову Н.В. як Користувачем було укладено додаткову угоду №2, за умовами якої у зв`язку зі зміною власника рекламної конструкції з ФОП Мілчановської К.В. на ФОП Артьомову Н.В. сторони дійшли згоди змінити власника з ФОП Мілчановської К.В. на ФОП Артьомову Н.В.. Інші умови договору залишаються без змін. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною Договору на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів №1629-од від 01.10.2018р.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з внесення плати за договорами на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1). Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (частина 2).

Згідно з частиною 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено що відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання щодо внесення плати за договором на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів №1629-од від 01.10.2018р. у розмірі 1 098,79грн. та оскільки ця бездіяльність відповідача суперечить вищевказаним нормам права та договору суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нарахований до стягнення з відповідача основний борг у зазначеній сумі, а отже позовні вимоги Комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради підлягають задоволенню в повному обсязі.

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.6.2 договору у випадку прострочення платежів, передбачених пп.5.1, 5.2 цього договору, Користувач сплачує на користь Установи пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно з п.6.3 договору нарахування пені не припиняється через шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано.

Положеннями 6.4. договору передбачено, що позовна давність щодо стягнення плати за цим договором та пені, передбачених п.п. 5.1., 6.1. Договору, встановлюється строком в 4 (чотири) роки.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку пені в зв`язку з чим позовні вимоги Комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 526,78грн. підлягають задоволенню.

При цьому, як з`ясовано судом, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 04.10.2023 р. здійснено державну реєстрацію по припиненню підприємницької діяльності суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Артьомової Наталії Володимирівни (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (ч. 8 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

У п. 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17 зроблено висновок, що у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов`язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив судом до уваги не приймаються з наступних підстав.

Так заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказує, що оскільки Договір на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів №1629-од від 01.10.2018р. був укладений з фізичною особою-підприємцем Мілчановською К.В., додаткова угода № 2 до Договору щодо зміни сторони за договором, мала б бути укладена між Позивачем та ФОП Мілчановською К. В., а не з Артьомовою Н. В., що свідчить про її недійсність та не створює для відповідача юридичних наслідків.

Поряд з цим суд відповідні посилання оцінює критично, оскільки Пунктом 10.7.3 Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі у новій редакції, затверджених рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 № 434, передбачено, що однією з підстав внесення змін до дозволу на розміщення зовнішньої реклами та його переоформлення є набуття права власності на рекламний засіб іншою особою. Обов`язок переоформлення дозволу із зазначених підстав покладається на особу, яка набула право власності на рекламний засіб (п. 10.9 Правил № 434). Підставою для нарахування та внесення розповсюджувачем реклами відповідної плати є договір на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів, що укладається відповідно до порядку, встановленого підпунктом 7.5 цих Правил.

Згідно пункту 4.1 Правил, на КУ Одесреклама покладено функції укладання зазначених договорів із розповсюджувачами зовнішньої реклами.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Як встановлено судом, після підписання додаткова угода № 2 до Договору в якій було змінено сторону договору, 01.08.2019 між КУ Одесреклама як Установою та ФОП Артьомовою Н. В. як Користувачем було укладено Додаткову угоду №3, якою сторони у зв`язку з прийняттям рішення виконавчого комітету Одеської міської ради «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 № 434 «Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі в новій редакції» вносили зміни в Договір на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів №1629-од від 01.10.2018р. При цьому у відповідній додатковій угоді зазначено, що додаткова угода є невід`ємною частиною Договору на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів №1629-од від 01.10.2018р.

Більш того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем з моменту укладання додаткової угоди № 2 від 09.04.2019 до договору № 1629-од від 01.10.2018 та до 01.01.2022 вносилась плата за договором, що підтверджується виписками по рахунку. При цьому умови додаткової угоди № 2 від 09.04.2019 до договору № 1629-од відповідачем до момету зверення позивача з відповідним позовом до суду не оспорювались. Крім того у встановленому законодавством порядку відповдіна додаткова угода відповідачем не оскаржувались.

Зазначені обставини підтверджують факт, визнання відповідачем наявності між нім та позивачем правовідносин за договором на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів №1629-од від 01.10.2018р.

Посилання відповідача про відсутність розрахунку пені та виписок по рахунку, судом до уваги не приймаються, оскільки в матеріалах справи наявні відповідні документи які через технічний збій були завантажені окремим додатком до позовної заяви 07.10.2024р. в момент подачі позовної зави.

Щодо посилань відповідача на той факт, що судовий збір за подачу відповідного позову в сумі 2 422,40грн. значно перевищує суму заборгованості, суд зазначає що відповідна суму судового збору відповідає ставці судового збору передбаченого ЗУ «Про судовий збір» .

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради (65022, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д, код ЄДРПОУ 25830211) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради (65022, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д, код ЄДРПОУ 25830211) основний борг в сумі 1 098 (одна тисяча дев`яносто вісім)грн., пеню в сумі 526 (п`ятсот двадцять шість)грн. 78коп. та судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві)грн. 40коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16 грудня 2024 р.

Суддя К.Ф. Погребна