Рішення № 123817865, 17.12.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.12.2024Справа № 910/13185/24

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/13185/24

за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

25 жовтня 2024 року до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 22.10.2024 року до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (відповідач) про стягнення вартості недостачі вантажу у розмірі 2326,20 грн. (дві тисячі триста двадцять шість гривень 20 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов`язань щодо збереження вантажу (вугілля кам`яного) під час здійснення його перевезення, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 2326,20 грн. вартості нестачі вугілля.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/13185/24 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

14.11.2024 року через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшов відзив на позовну заяву (сформований в системі «Електронний суд» 13.11.2024 року), в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивачем, як вантажовідправником, не вжито заходів щодо збереження вантажу, а надана позивачем довідка вартості вугільної продукції у вагоні за накладною № 45421492 є неналежним доказом у підтвердження вартості нестачі вантажу.

19.11.2024 року через систему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти доводів відповідача заперечив, посилаючись на те, що відповідачем не доведено обставин, які можуть бути підставою для звільнення залізниці від відповідальності за порушення зобов`язань щодо збереження вантажу (вугілля кам`яного) під час здійснення його перевезення.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року відповідно до залізничної накладної № 45421492 залізницею прийнято до перевезення вантаж - вугілля кам`яне марки Ґ-газовий (вантажовідправник - ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»; вантажоодержувач - ДТЕК «Ладижинська ТЕС» (відокремлений підрозділ АТ «ДТЕК Західенерго»).

На станції Знам`янка Одеської залізниці було проведено перевірку стану вантажу та виявлено нестачу кам`яного вугілля в вагоні № 61016366, який перевозився за накладною № 45421492, про що складений комерційний акт № 410006/82 від 24.06.2024 року, згідно з яким недостача у вагоні складає 1,250 тон.

Відповідно до довідки № 1/2816/1 від 12.09.2024 року вартість 1 тони кам`яного вугілля ДГ (0-200), що перевозилось у вагоні № 61016366 за накладною № 45421492 складає 4198,91 грн. з ПДВ.

За розрахунками позивача, вартість недостачі вантажу у вищевказаному вагоні з урахуванням норми недостачі вантажу 1% становить 2326,20 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 2326,20 грн. вартості нестачі вантажу, у зв`язку із незбереженням залізницею вантажу при його перевезенні у вагоні № 61016366 за накладною № 45421492.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що саме вантажовідправником не вжито заходів щодо збереження вантажу та те, що довідка вартості вугільної продукції не підтверджує дійсну вартість вугільної продукції.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що вимоги позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України).

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України).

При цьому, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства (ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань (ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України). Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України).

Як вже було встановлено судом вище, ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (вантажовідправник) завантажило у вагон № 61016366 вугілля кам`яне марки Ґ-газовий ДГ (0-200) та передало вказаний вантаж для перевезення залізниці за накладною № 45421492.

В свою чергу, відповідач прийняв у позивача на станції відправлення зазначене вугілля для перевезення без зауважень, а також зобов`язався доставити його на станцію призначення отримувачу - ДТЕК «Ладижинська ТЕС», яка в свою чергу є відокремленим підрозділом АТ «ДТЕК Західенерго».

Виходячи з вищевикладеного, між сторонами виникли правовідносини за договором перевезення.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення (ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України).

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало (ч. 1 ст. 924 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству (стаття 110 Статуту залізниць України).

На станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: (1) прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; (2) прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; (3) прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); (4) прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; (5) видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; (6) прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами (стаття 52 Статуту залізниць України).

Якщо під час перевірки маси, кількості місць або стану вантажу на станції призначення буде виявлено недостачу, псування або пошкодження вантажу, або якщо ці обставини зазначені у комерційному акті, складеному на шляху проходження, станція призначення зобов`язана визначити обсяг фактичної недостачі, міру псування або пошкодження вантажу (стаття 52 Статуту залізниць України).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Згідно зі ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення обставин, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В пункті 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 року, визначено, що дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин

У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено (пункт 9 Правил складання актів).

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевезення залізницею було проведено перевірку маси вантажу на справних 150-тонних статичних вагах та виявлено, що маса вантажу у вагоні не відповідає фактичній масі, вказаній у накладній, про що перевізником складено відповідний комерційний акт (форми ГУ-22).

Так, на станції Знам`янка Одеської залізниці було складено комерційний акт № 410006/82 від 24.06.2024 року, згідно з яким при контрольному переважуванні вагону № 61016366 на справних 150-тонних статичних вагонних вагах виявилось нетто - 68 350 кг, що менше ваги зазначеної в перевізному документі на 1250 кг.

В комерційному акті № 410006/82 від 24.06.2024 року зазначено, що при перевірці виявлено навантаження рівномірне, вище рівня бортів 100 мм. На поверхні вантажу в наявності воронкоподібне поглиблення праворуч за ходом поїзда на 2, 3 люками довжиною 2000 мм, шириною 2000 мм, глибиною 800 мм. Поверхня вантажу маркована повздовжніми бороздами, в місці поглиблення маркування вапном не порушено. Маються старі сліди просипання вантажу праворуч на проміжних балках вагона. Щілини між кришками 2, 3 люків та проміжними балками праворуч шириною 40 мм, довжиною 1200 мм закладені ганчір`ям, інші люка щільно закриті. У вагоні глухі торцеві стінки. На момент огляду просипання вантажу немає. При зважуванні вагона виявилось брутто 90400 кг, нетто 68350 кг, що менше ваги зазначеної в перевізному документі на 1250 кг.

Суд констатує, що наданий комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334, а тому приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній № 45421492 фактичній масі вантажу.

Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

За змістом ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно з ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (ч. 2 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт», ст. 113 Статуту залізниць України).

За приписами ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає, у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Статтею 114 Статуту залізниць України визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Для застосування таких правових наслідків порушення зобов`язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційним актом, відповідач, всупереч викладеним вище нормам процесуального законодавства, враховуючи обставини, які встановлені АТ «Українська залізниця» у комерційному акті, не спростував подані позивачем докази на підтвердження завдання збитків, у зв`язку з частковою втратою вантажу, що сталася з вини перевізника. Крім того, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що недостача прийнятого залізницею до перевезення вантажу без зауважень виникла з незалежних від неї причин.

Разом із тим, доказів відмови залізниці у перевезенні вантажу за спірною накладною внаслідок, зокрема, невжиття відправником заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, відповідачем суду надано не було.

Таким чином, на станції відправлення вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, а комерційний акт не містить відомостей про те, що вагон має технічні несправності, які могли призвести до втрати вантажу.

Наведені обставини спростовують заперечення відповідача, які зводяться до відсутності вини перевізника у втраті вантажу.

Отже, залізниця повинна відшкодувати збитки, завдані незбереженням такого вантажу під час його перевезення.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту залізниць України).

На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду довідку вантажовідправника про вартість вугільної продукції.

Суд також звертає увагу на те, що за змістом статті 115 Статуту залізниць України вартість вантажу може бути визначена на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Водночас, ані вказаною нормою, ані будь-якою іншою нормою законодавства не встановлено обов`язкової форми щодо такого документу.

Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси (пункт «г» стаття 111 Статуту залізниць України).

Вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо. Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки (пункт 27 Правил видачі вантажів).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку вартості втраченого вантажу, судом встановлено, що сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат, становить 2326,20 грн.

Відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми грошових коштів або доказів, що підтверджують заперечення щодо здійсненого позивачем розрахунку завданих збитків, не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагоні № 61016366; завданої шкоди - нестачі товару на загальну суму 2326,20 грн. та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем не доведено, що нестача вантажу у вказаному вагоні сталась не з вини Акціонерного товариства «Українська залізниця» відповідно до статті 127 Статуту залізниць України.

Приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини нестачі частини вантажу та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про стягнення вартості недостачі вантажу, який втрачено, які виникли у зв`язку із незбереженням вантажу при його перевезенні, в силу приписів частини 3 статті 314 Господарського кодексу України, частини 2 статті 924 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 23 Закону України «Про залізничний транспорт», статті 113-114 Статуту залізниць України підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40075815, адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (ідентифікаційний код 00178353, адреса: 51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Соборна, 76) грошові кошти: вартість недостачі вантажу - 2326,20 грн. (дві тисячі триста двадцять шість гривень 20 копійок) та судовий збір - 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 17.12.2024р.

Суддя О.В. Котков