Вирок № 123812543, 17.12.2024, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/3399/20

Провадження № 1-кп/309/687/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2024 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

захисників обвинуваченого ОСОБА_5 , ОСОБА_6

обвинуваченого: ОСОБА_7

представника потерпілої особи: ОСОБА_8 , ОСОБА_9

потерпілого: ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Хуст кримінальне провадження №12020070000000197 про обвинувачення ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Веймар - Німеччина, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, працюючого керуючим магазином «Фокстрот» ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» в м. Хуст, раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.286 ч.2 КК України -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_7 17.07.2020 року, близько 13 год. 30 хв., керуючи технічно-справним автомобілем ВАЗ 2104, реєстраційний номер НОМЕР_1 , разом з пасажирами ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та малолітнім ОСОБА_13 , рухаючись автодорогою зі сторони населеного пункту с.Липча у напрямку с.Кривий Хустського району Закарпатської області та проїжджаючи заокруглення дороги праворуч, неподалік будинку №1, що по вулиці Матросова в межах населеного пункту с.Кривий Хустського району, на ділянці з обмеженою оглядовістю, із двостороннім рухом яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки, діючи в порушення вимог п.п.2.3 «б», 11.3,12.1 ПДР, не дотримався обов`язку бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну будучи самовпевненим, не забезпечив безпеку дорожнього руху, не обрав безпечної швидкості руху транспортного засобу, яка б дозволяла постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, з урахуванням дорожньої обстановки безпричинно виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив наїзд на велосипедиста - неповнолітню ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка у той час, керуючи велосипедом марки «KELVIN», їхала у своїй смузі руху, у зустрічному для водія ОСОБА_7 напрямку. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, неповнолітня ОСОБА_14 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому шийного відділу хребця на рівні 1 шийного хребта без пошкодження спинного мозку, крововиливу під м`які тканини голови зі сторони внутрішньої поверхні в лобно-скроневій ділянці, крововиливу під м`яку мозкову оболонку в лобно-скроневій ділянці справа, дрібно крапкового крововиливу у речовину мозку перелому лівої ключиці, перелому верхньої третини лівого плеча, перелому середньої третини лівого стегна, ушитих ран: у верхній третині лівої гомілки по зовнішній поверхні; у верхній третині лівої гомілки по зовнішній поверхні; у верхній третині правої гомілки по передній поверхні; саден: лівого плечового суглобу, шиї зліва; синця підборіддя зліва. Вказані тілесні ушкодження за механізмом їх утворення вкладаються у час пригоди, що мала місце 17.07.2020 року і знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За вказане кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим ОСОБА_7 передбачена кримінальна відповідальність за ч.2 ст.286 КК України.

На початку судового розгляду даного кримінального провадження, після оголошення обвинувального акту ОСОБА_7 заявив, що розуміючи негативні наслідки які настали від ДТП 17.07.2020 р. з його участю, частково визнав свою вину, проте заявив, що у дорожній обстановці яка склалася на час пригоди він не мав можливості уникнути зіткнення з велосипедистом. В подальшому, під час допиту в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України заперечив, доводи обвинувачення про те, що лише з його вини 17.07.2020 року сталася ДТП вважає не об`єктивним, так як потерпіла - велосипедистка ОСОБА_14 на його думку також його не побачила із-за обмеженої видимості та заокруглення дороги із значною кущовою рослинністю. Потерпілу він побачив десь за 20-25 метрів, вона їхала на велосипеді досить швидко на зустріч по його смузі руху а він рухався десь зі швидкістю не більше 50 км/год. Все відбулося миттєво, він встиг зреагувати натиснувши на гальма та викрутив кермо праворуч. Відбувся сильний удар велосипедистки у його передню ліву частину автомобіля, він з`їхав у кювет де автомобіль зупинився. Після чого вибіг до потерпілої, яка лежала на дорозі, вона важко дихала. Було викликано швидку медичну допомогу, яка приїхала на місце ДТП та відвезли потерпілу до лікарні. За час перебування потерпілої в лікарні його родина зразу надала біля 10000 грн. на термінове придбання ліків, потім пропонувала надання матеріальної допомоги батькові потерпілої для лікування дитини, але він категорично відмовлявся. Через добу після ДТП неповнолітня потерпіла ОСОБА_14 померла в лікарні. З його боку знову були намагання принести свої вибачення потерпілому ОСОБА_10 , через батька своєї дружини, а також по мірі можливості компенсувати моральну шкоду від непоправимої втрати їхньої дитини, на що знову їм було відмовлено. Настання таких тяжких наслідків він не бажав і йому також важко через загибель дитини під час вказаної ДТП. В рахунок відшкодування шкоди сім`ї потерпілого він неодноразово намагався це зробити і буде виплачувати відшкодування в розмірі який визначить суд при розгляді позову потерпілого. Просить вибачення у сім`ї загиблої дівчинки і за те, що не зміг уникнути наїзду в дорожній обстановці яка слалася під час ДТП. Усвідомлює тяжкі наслідки для потерпілого від ДТП, і до цього часу постійно сам має моральні переживання від того що загинула дитина. Просив суд врахувати всі обставини та докази у справі щодо цієї пригоди, його сімейні умови та умови життя і не позбавляти його волі. Він розкаюється за те що сталося і за настання таких тяжких наслідків просить у потерпілих пробачення. Звертаючись з останнім словом до суду обвинувачений просив вибачення перед батьками потерпілої, розуміючи що він причетний до смерті їхньої дитини за що розкаюється. При вирішенні питання про призначення покарання просив дати йому можливість працювати для того щоб відшкодувати потерпілому завдану шкоду. Заявлений цивільний позов потерпілого в частині матеріального відшкодування та витрат на правничу допомогу визнає. В частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 500 000 грн. визнає частково. Розуміє що життя людини є найціннішим і він повинен нести моральне відшкодування, однак такий розмір моральної шкоди як заявив потерпілий є для нього занадто і непомірно великий, оскільки він працює та не отримує значних доходів а також має на утриманні дружину та малолітню дитину.

Виходячи з доказів встановлених та перевірених під час судового розгляду, в частині заперечення обвинуваченого ОСОБА_7 про відсутність повних та беззаперечних доказів лише його вини, пов`язаної з порушенням ПДР України, внаслідок яких сталася ДТП 17.07.2020 року в с. Кривий по вул. Матросова неподалік будинку №1 Хустського району з його участю, та наявність на місці ДТП обмеженої оглядовості на заокругленні дороги, чим була створена дорожня обстановка при якій він не мав можливості уникнути наїзду на велосипедистку, суд вважає надуманими, безпідставними і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Даючи аналіз доказам у їх сукупності, що зібрані під час досудового розслідування та досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що вина ОСОБА_7 повністю доведена у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України при обставинах зазначених у обвинувальному акті по даному кримінальному провадженню. Наведені висновки суду ґрунтуються на наявних у справі доказах, а саме показах самого ОСОБА_7 , очевидців даної пригоди та письмових доказах у матеріалах кримінального провадження, що досліджені та перевірені в судовому засіданні під час розгляду справи.

Відповідно до положень ст.84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Тобто, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (постанова ККС ВС від 28.03.2019 у справі № 154/3213/16).

Твердження обвинуваченого ОСОБА_7 та сторони захисту обвинуваченого про те, що причиною вчинення ним 17.07.2020 р. ДТП вказаної у обвинувальному акті була дорожня обстановка, що склалася через обмежену оглядовість із-за кущів ростучих на узбіччі дороги і рух самої велосипедистки по зустрічній смузі на відстані близькій до середини дороги без дотримання ПДР України, на думку суду не відповідають фактичним обставинам встановленим матеріалами кримінального провадження, є надуманими і повністю спростовуються протоколом огляду місця події, зі схемою. У вказаних доказах чітко відображено місце де відбулося саме зіткнення велосипедиста та автомобіля яким керував ОСОБА_7 , розташуванням після наїзду на дорозі осипу скла від фари та лобового скла автомобіля, розташуванням потерпілої після наїзду, велосипеда та автомобіля. Зафіксована в протоколі огляду місця події та схемі до нього обстановка після ДТП 17.07.2020 р. в с. Кривий по вул. Матросова неподалік будинку №1 Хустського району була закладена у вихідні дані, які досліджувалися експертами з наданням відповідних висновків.

Під час допиту в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 пояснив, що не був очевидцем ДТП яка сталася з участю обвинуваченого ОСОБА_7 та його неповнолітньою донькою ОСОБА_14 біля 12 год. 30 хв., 17.07.2020 р. в с. Кривий по вул. Матросова неподалік будинку №1. Про ДТП йому повідомили телефонним дзвінком на його мобільний. Десь через одну годину він приїхав з роботи на місце пригоди, де в той час ще працювала слідча група, там він бачив і обвинуваченого ОСОБА_7 . Його донька в той час вже була доставлена в лікарню. Він бачив усі сліди на дорозі, у вигляді осипу скла від фари автомобіля, який фактично був на зустрічній смузі руху для автомобіля, сам автомобіль та велосипед його доньки, жодних слідів від гальмування автомобіля на покритті дороги не було. Оглядовість в обидві сторони дороги з гарними погодними умовами та світлим сонячним днем була доброю, жодних перешкод не було. Після чого він поїхав до лікарні де знаходився до самого ранку. Під час перебування в лікарні родина обвинуваченого ОСОБА_15 надала їм на невідкладне придбання ліків 10000 грн. Через важку втрату рідної дитини він пред`явив до обвинуваченого позов про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 35593, 82 грн. та моральної шкоди в розмірі 1 500 000 грн., а також витрат на правничу допомогу в розмірі 20000 грн. Свої позовні вимоги потерпілий в судовому засіданні повністю підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі. В подальшому потерпілий ОСОБА_16 до суду подав заяву з проханням завершити розгляд справи без його участі з участю його захисника ОСОБА_8 . Позов просив задовольнити та призначити обвинуваченому найсуворіше покарання за санкцією ст.286 ч. 2 КК України.

Аналогічна заява подана до суду представником потерпілого - адвокатом ОСОБА_9 , в якій він просив завершити розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_7 без його участі, оскільки вина останнього у справі доведена наявними допустимими та належними доказами. Твердження сторони захисту обвинуваченого та самого ОСОБА_7 про наявність перешкод для видимості, які існували під час настання ДТП у вигляді кущів (дерев, чагарників), вважає надуманими, необґрунтованими. Цивільний позов потерпілого просив задовольнити у повному обсязі та призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі , без застосування положень ст.ст.75,76 КК України, з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.

Так, під час досудового слідства та в судовому засіданні, неповнолітній свідок ОСОБА_17 пояснила, що 17.07.2020 року її мама повідомила по телефону про ДТП і поросила піти на місце яке від них знаходиться неподалік, щоб побачити що відбувається. Вона за декілька хвилин прийшла на місце пригоди, це було на дорозі біля будинку №1 при в`їзді в с.Кривий неподалік від їхнього місця проживання. ЇЇ сестра ОСОБА_18 лежала на дорозі збоку на лівій частині, велосипед був нижче сестри, далі був світлий автомобіль в кюветі. Швидку викликав обвинувачений ОСОБА_15 і після її приїзду вона поїхала з сестрою в лікарню, по дорозі вони підібрали їхню матір. На місці пригоди біля сестри ОСОБА_19 лежав мобільний телефон, ніяких навушників у неї не було.

Судом допитано свідка ОСОБА_20 яка пояснила, що працює лікарем анастезистом в пункті швидкої екстреної медичної допомоги у м. Хуст, та перебуває на чергуваннях у пункті розташування відділення швидкої медичної допомоги в с.Липча Хустського району. 17.07.2020 року, після обіду до їхнього чергового надійшов виклик про виїзд на ДТП що сталася на початку с. Кривий. За 5 хвилин вони на автомобілі «швидкої» приїхали на місце ДТП, де надали невідкладну допомогу потерпілій неповнолітній дівчині, забрали її з місця пригоди та доставили в Хустську лікарню. Потерпіла була без свідомості, мала незначну кровотечу на голові, вона діагностувала ЗЧМТ та підключила інфузію. При під`їзді до місця пригоди зі сторони с. Липча, вона побачила потерпілу дитину, яка справа на дорозі, головою до центральної частини, автомобіль знаходився справа з`їхавши в кювет, велосипед за 10-15 метрів від дитини в сторону с. Кривий. Ніяких речей або предметів з дитини вона не знімала при наданні допомоги, та швидко транспортувала дитину до лікарні. Поліцейських на місці ДТП ще не було і вона не звертала увагу на інші сліди на місці пригоди, так як займалася наданням невідкладної медичної допомоги потерпілій.

Аналогічні покази надані допитаним в судовому засіданні свідком ОСОБА_21 , який в якості водія автомобіля «швидкої», з пункту чергування в с. Липча 17.07.2020 року, після 12 год. 30 хв. здійснював виїзд на місце ДТП, що сталося на початку с. Кривий Хустського району. На місці пригоди він бачив неповнолітню дівчинку, яка була без свідомості та мала невелику кровотечу на голові. До місця пригоди вони під`їхали зі сторони с. Липча, потерпіла дитина лежала справа на дорозі, її тіло було головою до центральної частини, автомобіль світлого кольору знаходився справа в кюветі а велосипед за 10-15 метрів від дитини по середині, в сторону с. Кривий. На покритті дороги від середини до обочин він бачив осип скла що розлетілося від автомобіля. Саме покриття дороги було асфальтне, сухе і дорога в місці ДТП була шириною за 5 метрів, мала незначний поворот та невеликий підйом. Однак, через вказане заокруглення дороги з незначним підйомом, понад кущі що росли за обочиною добре видно дорогу в обох напрямках руху і ніякої тіні вони не створювали. Жодних слідів гальмівного шляху на місці ДТП він не бачив. Після надання невідкладної медичної допомоги він з лікарем відвіз потерпілу до Хустської лікарні.

В судовому засіданні допитані свідки - дружина обвинуваченого - ОСОБА_12 та її мама - ОСОБА_11 що знаходилися в автомобілі в якості пасажирів, під час ДТП 17.07.2020 року об 12 год. 30 хв. в с. Кривий Хустського району. Під час допиту свідки пояснили, що у вказану вище дату та час на автомобілі ВАЗ 2104, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_7 , що належить свідкові ОСОБА_11 разом з ОСОБА_12 та малолітнім ОСОБА_13 , поїхали в ліс по гриби. Рухаючись автодорогою зі сторони населеного пункту с.Липча у напрямку с.Кривий Хустського району Закарпатської області та проїжджаючи заокруглення дороги праворуч, неподалік будинку №1, в межах населеного пункту с.Кривий вони побачили на відстані 20-25 метрів, що на зустріч по їхній смузі руху на велосипеді із-за повороту, досить швидко виїхала дівчина, на що водій ОСОБА_7 зреагував гальмуванням та щоб уникнути наїзду викрутив кермо праворуч. Однак, уникнути зіткнення було неможливо, все відбулося дуже миттєво і велосипедист в`їхала у передню ліву частину автомобіля, відбувся удар, їх в автомобілі кинуло в праву сторону в кювет. Після чого вони вибігли з автомобіля, ОСОБА_7 побіг до потерпілої та викликав швидку медичну допомогу, яка прибула на місце майже за 5 хвилин. Потерпілу дитину відвезли до лікарні а вони залишилися на місці пригоди до приїзду поліції. Велосипедистку вони побачили в останню мить до зіткнення, так як дорога в місці ДТП має поворот (заокруглення) та по обох сторонах дороги були зарослі з кущів висотою до 1,5 метра, які обмежували видимість дороги в цьому місці. На автомобілі вони рухалися не більше 50 км/год., а при під`їзді до повороту ОСОБА_7 ще більше знизив швидкість руху. Однак велосипедистку вони не бачили і за мить вона з розгону з`явилася на смузі їхнього руху та в`їхала прямо в ліву частину автомобіля. В цей час їхній автомобіль можливо знаходився лівою передньою частиною, від умовної лінії середини дороги десь на 50 сантиметрів на музі зустрічного руху, однак говорити чітко про таку відстань не можливо, оскільки на дорозі була відсутня дорожня розмітка. Сама ДТП для них була шоком, і всіх деталей пригоди вони не запам`ятали.

В судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , які ствердили що 17.07.2020 року вони брали участь в якості понятих при складанні протоколу огляду на місці ДТП, яка сталася біля 12.30 год. на в`їзді в с. Кривий неподалік будинку №1, Хустського району. Під час складання протоколу працівниками поліції проводилися обміри та фотозйомка обстановки на місці пригоди, де фіксувалося місце розташування та відстані всіх об`єктів, що лишалися на дорозі після зіткнення автомобіля з велосипедисткою. Крім цього свідки підтвердили, що на місці ДТП були наявні осипи скла та уламків деталей автомобіля про які внеслися відомості у протоколі огляду місця події. За результатами огляду складався протокол та схема до цього протоколу, які були ними підписані. Наявні протокол та схема дійсно підписані ними і вони ніяких зауважень до вказаної слідчої дії не мали.

Окрім зазначених показань що встановлені під час допитаних в судовому засіданні потерпілого та свідків, вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення вказаного у обвинувальному акті за ст.286 ч. 2 КК України, підтверджується оглянутими та дослідженими в судовому засіданні наступними письмовими доказами.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ст.286 ч.2 КК України, внесено 17.07.2020 за №12020070000000197 о 15 годині 44 хвилині. Про саму дорожньо-транспортну пригоду - наїзд на велосипедиста, згідно з рапортом працівника Хустського ВП про дану пригоду їх повідомив ОСОБА_7 . З місця події потерпілу направлено до медичного закладу.

Протоколом огляду місця події, з доданою схемою та фото таблицею від 17.07.2020 у період часу з 13 год. 45 хв. по 14 год. 55 хв., встановлено, що дорожньо-транспортна подія, а саме, наїзд на велосипедиста, мала місце на ділянці автодороги зі сторони населеного пункту с. Липча у напрямку с. Кривий Хустського району Закарпатської області, неподалік будинку №1, по вулиці Матросова в межах населеного пункту с. Кривий Хустського району. Проїзна частина у місці події крива в плані, має правостороннє заокруглення та незначний підйом. Дорожнє покриття загальною шириною 5,2 м. Дорожня розмітка відсутня. До проїзної частини примикають праворуч - узбіччя шириною 0,5 м, ліворуч ? узбіччя шириною 1,6 м. ДТП мало місце у світлу пору доби.

На місці ДТП виявлено автомобіль марки «ВАЗ» моделі «2104», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у якого наявні характерні для ДТП пошкодження ? відсутня ліва фара, пошкоджений бампер зліва та розбите вітрове скло. Крім того, виявлено велосипед «KELVIN», що мав пошкодження у передній частині.

У ході огляду місця події зафіксовано відсутність слідів шин на покритті автодороги. Крім того, виявлено пляму речовини бурого кольору на покритті автодороги та уламки пошкоджених деталей транспортного засобу у виді осипу скла та частинок пластмаси, розміром 10,3 м х 3,6 м, розташовані на зустрічній смузі руху у напрямку с. Кривий.

Посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 04.11.2014 року підтверджує право обвинуваченого ОСОБА_7 на керування транспортними засобами категорії В.

Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 15.05.2003 року свідчить про те, що власником транспортного засобу - автомобілем марки «ВАЗ» моделі «2104», реєстраційний номер НОМЕР_1 є громадянка ОСОБА_11 .

Поліс № АР/7107146 обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладений між ПАТ «НАСК «Оранта» та ОСОБА_7 , щодо забезпеченого транспортного засобу - автомобіля марки «ВАЗ» моделі «2104», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 17.07.2020 року, у ОСОБА_7 ознак сп`яніння не виявлено.

Протоколом огляду транспортних засобів від 22.07.2020 року з доданою фототаблицею встановлено, що автомобіль марки «ВАЗ» моделі «2104», реєстраційний номер НОМЕР_1 , має наступні пошкодження: деформації та вм`ятини на даху автомобіля в передній лівій частині; пошкоджене вітрове скло у лівій частині автомобіля; вм`ятини у передній лівій частині капоту; вм`ятини у передній лівій частині крила автомобіля; пошкоджена ліва фара - розбите скло. При огляді велосипеда марки «KELVIN» виявлено вм`ятини, деформація переднього колеса велосипеда, зігнуте сидіння велосипеда. Основна частина деформацій розташовані у передній частині велосипеда, що свідчить про те, що у момент зіткнення мали місце деформуючі зусилля, які сконцентровані у передній частині та направлені спереду назад. Протоколом огляду транспортних засобів зафіксовано, що система освітлення, гальмування та керування автомобіля марки ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у працездатному стані, змін у конструкції немає. На велосипеді система гальмування справна, кермо пошкоджень не має.

Висновком інженерно-транспортної експертизи з дослідження технічного стану транспортного засобу № 10/359 від 14.08.2020 року встановлено справність гальмівної системи та рульового керування автомобіля марки ВАЗ-2104, реєстраційний номер НОМЕР_1 на час ДТП.

Висновком транспортно-трасологічної експертизи №10/363 від 17.08.2021 р. встановлено, що автомобіль марки ВАЗ-2104, реєстраційний номер НОМЕР_1 , має механічні пошкодження, що характерні для контактування з велосипедом, які розташовані у передній лівій частині автомобіля, зокрема: передній бампер має незначні потертості в лівій частині, ліва фара головного світла має зруйноване скло розсіювача, ліве переднє крило в передній торцевій частині має деформацію згину, передня ліва торцева частина капоту має пошкодження у виді деформацій та залому металу округлої форми, в середній частині капоту наявні нашарування чорного кольору, деформовано номерний знак, розбите вітрове скло у лівій частині, дах автомобіля у передній лівій частині має деформацію згину.

Ураховуючи локалізацію пошкоджень на транспортному засобі - контакт з велосипедом відбувся лівою передньою частиною автомобіля з подальшим падінням велосипедиста на ліву частину капоту, вітрового скла та даху автомобіля.

Велосипед має механічні пошкодження, що характерні для контактування з автомобілем, які локалізовані у передній частині велосипеда, а саме: переднє колесо деформоване, обід колеса має деформації складної форми по напрямку до осі велосипеда, колесо має деформацію у вигляді вигинів та переломів ободу колеса, спиці колеса деформовані у вигляді вигинів, передня вилка деформована, у верхній частині вилки наявні нашарування лакофарбового покриття білого кольору, руль велосипеда деформований, кермова колонка велосипеда має пошкодження та подряпини із залишками лакофарбового покриття білого кольору.

Експертом зроблено висновок про те, що у момент первинного контакту автомобіль передньою лівою частиною контактував з передньою частиною велосипеда.

При цьому, наїзд автомобіля марки ВАЗ-2104, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не велосипедиста відбувся на проїзній частині в місці, що передує фіксації уламків у повздовжньому напрямку (умовне позначення 4 на схемі до протоколу огляду місця події).

Протоколом слідчого експерименту від 05.08.2020 року, на місці ДТП яка сталася 17.07.2020 року на ділянці автодороги зі сторони населеного пункту с. Липча у напрямку с. Кривий Хустського району Закарпатської області, неподалік будинку №1, по вулиці Матросова в межах населеного пункту с. Кривий Хустського району здійснено заміри ухилу дороги у місці дорожньо-транспортної пригоди, який становить 0,17 м.

Протоколом слідчого експерименту від 14.09.2020 р. на місці події в с.Кривий Хустського району Закарпатської області, неподалік будинку №1, по вулиці Матросова проведено вимірювання та зафіксовано місце осипу уламків автомобіля (відповідно до протоколу огляду місця події). За даними вимірюваннями висновком транспортно-трасологічної експертизи визначено місце зіткнення транспортних засобів, яке розташоване на ділянці дороги у місці, що передує осипу уламків частин автомобіля у повздовжньому напрямку. Відтворено положення транспортних засобів у момент їх первинного контакту, а саме, відповідно до висновку транспортно-трасологічної експертизи автомобіль та велосипед розміщено таким чином, що контактна взаємодія відбувається у лівій передній частині автомобіля та передній частині велосипеда. Унаслідок співставлення механічних пошкоджень автомобіля та пошкоджень велосипеда у місці їх первинного контакту встановлено, що у момент зіткнення автомобіль знаходиться на зустрічній смузі руху.

Протоколом слідчого експерименту від 09.10.2020 року з участю підозрюваного ОСОБА_7 відтворено швидкість, з якою велосипедист ОСОБА_14 рухалася дорогою, а саме, визначено, що така відрізок у 10 м проїхала за 1,45 с.

Висновком інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин ДТП за №10/389 від 17.09.2020 року встановлено, що водій автомобіля ВАЗ-2104, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 повинен був діяти відповідно до вимог пп. «б» п. 2.3, п. п. 11.3, 12.1 Правил дорожнього руху. Технічна можливість запобігти зіткненню транспортних засобів полягала у дотриманні ОСОБА_7 вимог вказаних пунктів Правил дорожнього руху. У даній дорожній обстановці у діях водія ОСОБА_7 вбачається невідповідність вимогам пунктів 11.3, 12.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 20.07.2020 року встановлено, що ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Липча Хустського району, померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в реанімаційному відділені Хустської ЦРЛ внаслідок перелому 1 шийного хребця, забою та набряку головного мозку.

Висновком судово-медичної експертизи №95 від 19.08.2020 року встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 17.07.2020 р., неповнолітня ОСОБА_14 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому шийного відділу хребта на рівні 1 шийного хребця без пошкодження спинного мозку, крововиливу під м`які тканини голови зі сторони внутрішньої поверхні в лобно-скроневій ділянці, крововиливу під м`яку мозкову оболонку в лобно-скроневій ділянці справа, дрібнокрапкового крововиливу у речовину мозку, перелому лівої ключиці, перелому верхньої третини лівого плеча, перелому середньої третини лівого стегна, ушитих ран: у верхній третині лівої гомілки по зовнішній поверхні; у верхній третині правої гомілки по передній поверхні; саден: лівого плечового суглобу, шиї зліва; синця підборіддя зліва.

Враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених на тілі трупа ОСОБА_14 , у момент наїзду остання знаходилась у вертикальному або близькому до такого положенні (сидячи на велосипеді), повернута передньою поверхнею тіла до травмуючих предметів.

Вказані тілесні ушкодження згідно пункту 2.1.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 6 від 17.01.1995 року, є тяжкими тілесними ушкодженнями, виникли внаслідок дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючі частини облицювання автомобіля, що діяли за механізмом удару, з наступним падінням, ударянням та ковзанням тіла по твердих підлеглих покривах дороги під час дорожньо-транспортної події, вкладаються у час пригоди, що мала місце 17.07.2020 р., і знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд критично оцінює показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в частині тверджень про те, що під час пригоди 17.07.2020 р., яка сталася на початку с. Кривий на повороті, вони як пасажири автомобіля яким керував ОСОБА_7 , їдучи у напрямку вказаного населеного пункту, за 20-25 метрів від автомобіля побачили, як в їхній смузі руху назустріч їхала велосипедистка. В цей момент ОСОБА_7 загальмував та щоб уникнути наїзду безпосередньо перед зіткненням вивернув кермо автомобіля вправо. Проте, лівою частиною автомобіля відбулося зіткнення з велосипедом потерпілої. Після зіткнення їхній автомобіль з`їхав у кювет. Також свідки стверджували що дорога в місці ДТП має поворот (заокруглення) та по обох сторонах дороги були зарослі з кущів висотою до 1,5 метра, які обмежували видимість дороги в цьому місці та створили дорожню ситуацію, при якій водій ОСОБА_7 не міг зреагувати на миттєву перешкоду на смузі їхнього руху та уникнути наїзду на велосипедистку ОСОБА_14 . Такі твердження свідків не узгоджуються між собою як окремо, так і в сукупності, з іншими встановленими у справі доказами під час досудового слідства та перевіреними в судовому засіданні. А саме, протоколом огляду місця події з доданою схемою та фото таблицею до нього, в яких чітко зафіксовано та відображено місце де відбулося саме зіткнення велосипедиста та автомобіля яким керував ОСОБА_7 , розташуванням після наїзду на дорозі осипу скла від фари та лобового скла автомобіля, розташуванням потерпілої після наїзду, велосипеда та автомобіля.

Крім цього, зафіксована реальна обстановка на місці ДТП 17.07.2020 року, що відображена у вказаному протоколі огляду місця події узгоджується з показаннями свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , які також не викликають у суду сумнівів у їхній належності та допустимості.

Саме зафіксована в протоколі огляду місця події та схемі до нього обстановка, після ДТП 17.07.2020 р. в с. Кривий по вул. Матросова неподалік будинку №1 Хустського району була закладена у вихідні дані, які досліджувалися експертами разом із встановленими обставинами згідно протоколів проведення слідчих експериментів, по яких надано висновки експертів, що досліджені судом та описані вище у мотивувальній частині вироку.

Протягом судового розгляду обвинуваченим та стороною його захисту стверджувалося, що у дорожній ситуації яка склалася під час ДТП 17.07.2020 року не враховано ступінь винуватості потерпілої, яка своїми діями створила аварійну ситуацію для водія ОСОБА_7 , що в момент ДТП був за кермом автомобіля. Свої твердження сторона захисту обґрунтовувала висновком експерта №9499 від 16.01.2021 р., який на підставі ст.242 КПК України був самостійно залучений захисником обвинуваченого для проведення експертизи. За даним висновком експерта констатовано, що факти та обставини розвитку механізму дорожньо-транспортної пригоди створили умови для настання аварійної ситуації для водія автомобіля марки «ВАЗ» 2104, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 . У зв`язку з чим останній не мав технічної можливості зупинити керований ним транспортний засіб до місця зіткнення з велосипедисткою ОСОБА_14 шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування з моменту виникнення йому небезпеки для руху.

Однак, при дослідженні вказаного доказу сторони захисту у судовому засіданні встановлено, що згаданий висновок експерта не ґрунтується на матеріалах досудового розслідування і є всі підстави вважати його не необ`єктивним. Оскільки у вихідних даних, наданих стороною захисту у заяві про проведення судовим експертом автотехнічної експертизи від 31.12.2020 р. не відображено відомості про наявність ухилу дороги, осипу скла та уламків пластмаси - які зафіксовані протоколом огляду місця події від 17.07.2020 р.; про технічний стан транспортного засобу згідно висновку №10/359 від 14.08.2020 р.; про місце наїзду, наявність механічних пошкоджень транспортних засобів згідно висновку транспортно-трасологічної експертизи №10/363 від 17.08.2021 р.; положення транспортних засобів у момент зіткнення, які свідчать про те, що на момент дорожньо-транспортної пригоди автомобіль, яким керував ОСОБА_7 , був технічно справний, що давало водію можливість виконати вимоги Правил дорожнього руху, вести та утримувати керований ним транспортний засіб у межах його смуги руху та у разі виникнення небезпеки для руху застосувати екстрене гальмування, наїзд на велосипедиста відбувся на зустрічній для автомобіля під керуванням ОСОБА_7 смузі руху, при цьому первинний контакт автомобіля відбувся його лівою передньою частиною у передню частину велосипеда з подальшим падінням велосипедиста на ліву частину капоту, вітрового скла та даху автомобіля. Наведені вище обставини дають суду підстави вважати проведені експертом розрахунки та складені висновки у цьому експертному дослідженні - необ`єктивними.

У вихідних даних закладених в основу експертного висновку № 9499 від 16.01.2021 р. також відсутні відомості про відстань, на якій водій виявив велосипедиста, тому задані стороною захисту параметри розрахунку моменту виникнення небезпеки для водія ОСОБА_7 не можуть вважатися правильними.

Також не знайшли свого підтвердження заяви сторони захисту обвинуваченого про те, що задля уникнення зіткнення з велосипедисткою водій ОСОБА_7 спочатку застосував гальмування, а коли потерпіла була на незначній відстані (2-3 м) від автомобіля, він вивернув кермо вправо. Однак, при проведенні розрахунків у висновку експертом не взято до уваги інформацію про застосування водієм маневру на незначній відстані від місця наїзду, оскільки у вихідних даних такі відомості стороною захисту не були наведені. Крім того, вихідні дані щодо вжиття водієм заходів до гальмування після виникнення небезпеки для руху суперечать об`єктивним відомостям, наявним у матеріалах досудового розслідування, а саме, протоколу огляду місця події, відповідно до якого будь-які сліди шин на дорожньому покритті були відсутні.

Відповідно до ч.10 ст.101 КПК України висновки експертів не є обов`язковими для органу, який здійснює провадження і вони підлягають оцінці у сукупності і взаємозв`язку з іншими доказами, тому до компетенції суду належить вирішення питання про те, діяння якого учасника ДТП є головною умовою заподіяння наслідків.

Виходячи з вище наведених обставин, суд вважає, що висновок експерта № 9499 від 16.01.2021 р є неналежним доказом та, з врахуванням сукупності досліджених судом доказів, не підлягає врахуванню судом при ухваленні рішення у справі.

В ході судового розгляду даного кримінального провадження об`єктивно з`ясовано усі обставин справи на підставі яких суд робить висновок, що під час пригоди 17.07.2020 року ОСОБА_7 керуючи транспортним засобом по вул. Матросова неподалік будинку №1 в с. Кривий Хустського району здійснював заборонений рух зустрічною смугою, чим створив небезпеку для руху потерпілій ОСОБА_14 і таке порушення ним ПДР України знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням зіткнення транспортних засобів, що потягло за собою смерть неповнолітньої ОСОБА_14 .

З правової позиції, яка відображена у постанові Верховного Суду в справі №754/17019/17 вбачається, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами 2 та 4 ст. 17 КПК України, що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Даючи оцінку результатам судового розгляду справи, дослідивши всебічно, повно й неупереджено всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши в сукупності та взаємозв`язку кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, суд вважає їх достатніми для визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Обвинуваченим ОСОБА_7 скоєно необережний злочин, який за ступенем тяжкості відноситься до категорії тяжких, він має постійне місце праці на посаді керуючого магазином «Фокстрот» ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» в м. Хуст, одружений та проживає у шлюбі з громадянкою ОСОБА_12 і утримує малолітнього сина - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , фактично проживає з сім`єю в АДРЕСА_2 , за місцем праці характеризується виключно з позитивної сторони посередньо, на обліку у кримінально - виконавчій інспекції не перебуває, на обліку у лікаря психіатра та лікаря - нарколога не значиться.

За висновком досудової доповіді, підготовленої Хустським РВ філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області області від 20 травня 2021 року, в результаті проведення оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення встановлено, що обвинувачений має низький рівень зазначеного ризику та низький ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб. З врахуванням вказаних ризиків орган з питань пробації вважає, що виправлення громадянина ОСОБА_7 без позбавлення або обмеження волі на певний строк є можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. його виправлення без позбавлення чи обмеження волі може становити небезпеку для суспільства ( у т. ч. окремих осіб). До пом`якшуючих покарання обставин обвинуваченого відносять щире каяття у скоєному та відсутність обставин обтяжуючих покарання.

Обставиною, передбаченою ст.66 КК України, яка пом`якшує покарання ОСОБА_7 , є надання ним медичної допомоги потерпілій безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, його каяття, наявність на його утриманні малолітньої дитини.

Обставин, передбачених ст.67 КК України, які обтяжують покарання ОСОБА_7 , не встановлено.

Виходячи з обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме: його класифікацію за ст.12 КК України, особливості й обставини за яких вчинений злочин, необережну форму вини, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, його поведінку під час та після вчинення злочину, враховуючи особу обвинуваченого, а саме те що він розкаявся за наслідки та вибачився перед потерпілим, намагався в добровільному порядку відшкодувати завдану шкоду позитивно характеризується за місцем праці, має міцні соціальні зв`язки, раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, з врахуванням позиції та висновку органу з питань пробації, суд вважає за можливе виправлення та перевиховання ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства з призначенням обвинуваченому покарання у межах санкції ч.2 ст.286 КК України, із застосуванням положень ст.75 КК України, що буде достатнім для запобігання вчинення ним нових правопорушень.

Питання про речові докази у справі слід вирішувати у відповідності до положень визначених ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні за проведення судових експертиз слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави.

Термін застосування запобіжного заходу до ОСОБА_7 у виді домашнього арешту в нічний час доби у даному кримінальному провадженні закінчився.

Потерпілий ОСОБА_10 в межах розгляду даного кримінального провадження заявив цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_7 та просить стягнути з останнього матеріальну шкоду в розмірі 35593,82 грн. та моральну шкоду в розмірі 1 500 000 грн., за шкоду завдану вчиненим злочином, а також витрат на правничу допомогу в розмірі 20000 грн. Свої позовні вимоги потерпілий в судовому засіданні повністю підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_24 по суті, суд виходить з наступного. Відповідно до приписів ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні. Згідно ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до частини 1 статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями, зокрема, підозрюваного або обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_7 в ході судового розгляду заявлений цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 в частині матеріального відшкодування та витрат на правничу допомогу визнав. В частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 500 000 грн. визнав частково. Пояснивши що усвідомлює тяжкі наслідки від вчиненого правопорушення, які пов`язані із загибеллю неповнолітньої особи, розуміє що життя людини є найціннішим і він повинен нести моральне відшкодування, однак такий розмір моральної шкоди як заявив потерпілий є для нього занадто і непомірно великий, оскільки він працює та не отримує значних доходів, крім цього на його утриманні знаходиться дружина та малолітній син. При визначенні розміру завданої моральної шкоди просив суд врахувати ці обставини та визначити такий розмір відшкодування, який для нього буде помірний і він зможе виплачувати потерпілому моральну шкоду, акцентуючи увагу на тому, що розмір компенсації з огляду на обставин справи, заявлений позивачем, є надмірним та стане фінансовим тягарем для нього.

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Як роз`яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Оскільки під час розгляду справи обвинувачений ОСОБА_7 позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди та стягнення витрат на правничу допомогу визнав і таке визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у цій частині.

При вирішенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди з обвинуваченого на користь потерпілого, через втрату близької людини, в даному випадку неповнолітньої дитини, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у: фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої або членів її сім`ї; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності та ділової репутації особи.

Частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Згідно роз`яснень що містяться в п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ст.137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою.

Як роз`яснено в п.3,5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами від 25.05.2001 та від 27.02.2009), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Частиною 2 статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали однією сім`єю. Згідно частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За таких обставин суд, враховуючи думку учасників процесу в частині наявності моральної (немайнової) шкоди у потерпілого, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином), визначає розмір такої шкоди з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий ОСОБА_16 та його сім`я, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), стану здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану та з урахуванням інших обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає дійсним її розмір на рівні 600000 (шістсот тисяч) гривень.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди потерпілому суд враховує характер злочину, який характеризується необережною формою вини, глибину душевних страждань потерпілого у зв`язку з непоправною втратою неповнолітньої дитини, обставини, що свідчать про намагання дій обвинуваченого, спрямованих на відшкодування шкоди потерпілому, потерпілий з сім`єю зазнав та продовжує зазнавати душевні страждання, у зв`язку з протиправною поведінкою що потягла за собою смерть їх неповнолітньої дитини близької людини та смерті зятя і чоловіка.

При вирішенні цивільних позову в цій частині суд приймає до уваги, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз та не може бути джерелом збагачення.

На підставі наведенного та керуючись ст. ст. 368-371, 374,615 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Визнати винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки.

На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_7 від призначеного покарання звільнити з випробуванням, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_7 періодично з`являтися до уповноваженого органу з питань пробації для реєстрації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання.

Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканця АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканця АДРЕСА_3 , матеріальну шкоду в розмірі - 35594 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто чотири) гривні та витрати на правничу допомогу в розмірі - 20000 (двадцять тисяч) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканця АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканця АДРЕСА_3 , моральну шкоду в розмірі - 600000 (шістсот тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканця АДРЕСА_2 на користь держави процесуальні витрати за проведення у кримінальному провадженні інженерно-транспортних експертиз в загальній сумі 3921,18 гривень (з яких на залучення експерта для проведення інженерно-транспортної експертизи ? 1307, 06 грн.; на залучення експерта для проведення інженерно-транспортної експертизи? 1307,06 грн.; на залучення експерта для проведення інженерно-транспортної експертизи? 1307,06 грн.)

Арешт майна, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 27.07.2020 року на автомобіль марки ВАЗ 2104, реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору та велосипед марки «KELVIN», темного кольору з вилкою в передній частині червоного кольору - скасувати.

Речові докази по справі, а саме:

- автомобіль марки ВАЗ 2104, реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору - повернути власнику - ОСОБА_11 ;

- велосипед марки «KELVIN», темного кольору з вилкою в передній частині червоного кольору повернути потерпілому ОСОБА_10 .

На вирок може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після його проголошення.

Суддя Хустського

районного суду: ОСОБА_1