Рішення № 123812085, 09.12.2024, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 229/6264/24

Провадження № 2/229/2014/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2024 року Дружківський міський суд Донецької області

у складі судді Хомченко Л.І.

секретар Бондаренко А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м Дружківка цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача посилаючись на те ,що ТОВАРИТСВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (далі ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» або Кредитор) є фінансовою установою, про що було отримано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ФК №870 від 28.02.2017 (додається), видане Національним банком України. Також, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» має ліцензію на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, яка була видана розпорядженням Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 28.03.2017р. №756 (додається). 23.08.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 (далі Відповідач) за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 4661621 про надання споживчого кредиту (далі Кредитний договір) (додається). Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» затверджених наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року (далі Правила) (додаються) та розміщених їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents. Згідно умов Кредитного договору: Сума кредиту (загальний розмір) складає 9 000,00 грн (п. 1.3. Кредитного договору); Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту (22.09.2021) вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору. (п. 1.4. Кредитного договору); ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед Відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 9 000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку Відповідача № НОМЕР_1 (довідка ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про перерахування коштів додається). 21.09.2021 Відповідач здійснив оплату на рахунок Кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 1539.00 грн В зв`язку з чим, у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2. Кредитного договору відбулося продовження строку кредиту, ще на 30 з стандартною процентною ставкою 1,90% в день. Надалі Відповідач оплати за Кредитним договором не здійснював. 21.10.2021 Відповідач свої зобов`язання перед Кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв`язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. Кредитного договору Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль. Надалі Відповідач оплати за Кредитним договором не здійснював. Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Кредитором 21 червня 2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та Позивачем, як фактором, було укладено Договір факторингу №21-06/2022 (далі Договір Факторингу) (Копія додається), згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором (Витяг з реєстру боржників, щодо Відповідача додається). Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило Відповідача шляхом направлення на електронну пошту alinalyhina4@gmail.com зазначену при укладенні Кредитного договору відповідного повідомлення (Копія повідомлення про відступлення прав вимоги додається). Станом на дату звернення до суду заборгованість Відповідача по Кредитному договору перед Позивачем не сплачена і складає 9 000,00 грн - тіло кредиту та 20 520,00 грн - нараховані проценти, всього - 29520 (Двадцять дев`ять тисяч п`ятсот двадцять гривень 00 копійок) грн. Остаточна сума заборгованості в розмірі 41019 (Сорок одна тисяча дев`ятнадцять гривень 00 копiйок), з яких сума кредиту 9 000,00 грн., сума процентів за користування кредитом - 20 520,00 грн., інфляційні втрати - 9211,00 грн. (Дев`ять тисяч двiстi одинадцять гривень 00 копiйок), три відсотки річних - 2288 грн. (Двi тисячi двiстi вiсiмдесят вiсiм гривень 00 копiйок), та витрати, а саме сплачений судовий збір у розмірі 2422,41 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 41 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч гривень 00 копійок). Просить позов задовольнити.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та дату розгляду справи його повідомлено належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач до судового засідання не з`явився, про час та дату розгляду справи було повідомлено належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд розглядає справу за відсутності відповідача.

У зв`язку з неявкою учасників справи, у відповідності до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення - ЦК) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На підставі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того суд вказує, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до змісту ч. 1-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

За ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

На підставі ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З урахуванням викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК).

Головне, щоб електронний договір включав усі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним через недодержання письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Отже, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінацією цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічна правова позиції була викладена Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.

Судом встановлено, що 23.08.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту № 4661621, що підтверджується його копією. За умовами договору відповідач отримав грошові кошти в сумі 9000,00 грн., строком на 30 днів (дата повернення 22.09.2021) шляхом зарахування кредитних коштів на картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,57 % за день. 21.09.2021 року відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 1539.00 грн. В зв`язку з чим, відповідно до договору відбулося продовження строку кредиту, ще на 30 днів з стандартною процентною ставкою 1,90% в день, що підтверджується паспортом споживчого кредиту та картка обліку Договору. Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

21 червня 2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та Позивачем, як фактором, було укладено Договір факторингу №21-06/2022, та згідно Акту прийму передачі реєстру боржників ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» отримало право вимоги до боржника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином права вимоги за договором кредитування № 4661621 від 23.08.2021 року, укладеним відповідачем із первісним кредитором, перейшло до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна».

Відповідач обов`язків за вказаним кредитним договором №4661621 від 23.08.2021 року не виконав, у зв`язку із чим виникла заборгованість у розмірі 29520 грн., а саме заборгованість за Кредитним договором Відповідача склала: сума кредиту 9 000,00 грн. 00 коп., сума процентів за користування кредитом - 20 520,00 грн. Вказане підтверджується копією картки обліку договору та розрахунками заборгованості за даним кредитним договором.

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за таким кредитним договором щодо повернення кредиту та процентів за користування ним, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість, яку наразі відповідач повинен сплатити на користь позивача у встановленому судом розмірі, тобто в сумі 29520 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та три відсотки річних за період з 20.01.2022 по 20.05.2024 року включно.

Як передбачено пунктом 6 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Тобто за змістом пункту 6 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» споживач звільняється від будь-якої відповідальності перед кредитодавцем за прострочення платежів у період дії карантину, тому не можуть бути задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором споживчого кредиту у вигляді трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період з 20.01.2022 року по 20.05.2024 року у зв`язку з карантином, дія якого продовжувалася з грудня 2021 року по червень включно 2023 року.

Крім того суд вказує, що за п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України (в редакції з 17 березня 2022 року) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Так з 24.02.2022 р. по теперішній час у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за №64/2022» за №2102-ІХ від 24.02.2022 та Указу Президента України №133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні діє воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і діяв на теперішній час.

Отже, на підставі викладеного ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» були позбавлені права нараховувати у період дії в Україні воєнного стану відповідачу, який мав прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, як 3% річних, так й інфляційних втрат, оскільки у даному випадку за законом відповідач звільнений від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК.

Таким чином суд вважає за необхідне на підставі викладеного вмотивування відмовити у стягненні з відповідача на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» нарахованих представником позивача за період з 20.01.2022 року по 20.05.2024 року із ст. 625 ч. 2 ЦК 3% річних в сумі 2288 грн. та інфляційних втрат в сумі 9211 грн.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що представником ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було підтверджено наявність боргу відповідача перед позивачем за кредитним договором № 4661621 від 23.08. 2021 року саме в розмірі 29520 грн., з яких з яких сума кредиту 9 000,00 грн., сума процентів за користування кредитом - 20 520,00 грн., внаслідок чого позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», заявлені до відповідача, підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення на користь позивача з відповідача боргу за договором кредиту № 4661621 від 23.08. 2021 року саме в розмірі 29520 грн.

Також, згідно вимог ст. 141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом ст. 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

Суд встановив, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. підтверджуються: ордером адвоката; договором про надання правничої допомоги адвокатом, де визначено, що розмір витрат на правничу допомогу відбувається у формі гонорару у фіксованій сумі; звітом про надання правової допомоги на суму 10000 грн. за підписами сторін угоди; рахунком на оплату послуг адвоката за збір доказів (3000 грн.), складання позову (5000 грн.) та подання позовної заяви до суду (2000 грн.); платіжною інструкцією про оплату ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» послуг адвоката в сумі 10000 грн.

Отже, з огляду на зазначені норми права, правову позицію Великої Палати Верховного Суду та встановлені обставин справи, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу підлягають задоволенню, оскільки вони пов`язані з розглядом справи, розмір яких є обґрунтованим за відсутності клопотання відповідача про зменшення їх розміру, а також при цьому були дотримані критерії розумності їх вартості.

Натомість, враховуючи, що суд частково задовольнив заявлені позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», то витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до частки задоволених судом вимог, тобто в сумі 7196,66 грн. (29520 (задоволені вимоги) / 41019 (ціна позову) х 10000 = 7196,66).

Керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 141, 142, 200, 223, 259, 263-265,280-282 ЦПК, -

ВИРІШИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість в розмірі 29520 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот двадцять) гривень.

У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» витрати з оплати судового збору в сумі 2422,41 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 7196,66 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області.

Суддя Л.І. Хомченко

09 грудня 2024 р.