Ухвала суду № 123806451, 16.12.2024, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 695/4715/24

номер провадження 1-кс/695/1139/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2024 рокум. Золотоноша

Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 , розглянувши заяву судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_2 про самовідвід від участі у розгляді кримінального провадження № 12020250150001031 від 30.12.2020 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Автоматизованим кримінальне провадження № 12020250150001031 від 30.12.2020 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, визначене для розгляду головуючому судді Золотоніського міськрайонного суду ОСОБА_2 .

13.12.2024 року суддя ОСОБА_2 заявив самовідвід, оскільки у його провадженні перебувало кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 345 КК України, за результатами якого було ним ухвалено обвинувальний вирок. Відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12020250150001031 від 30.12.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з обставинами вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 . За таких обставин, посилаючись на ст., ст, 75, 76 КК України та, вважаючи, що не має права розглядати вищезазначене кримінальне провадження, суддя ОСОБА_2 заявив самовідвід.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від заява судді ОСОБА_2 про самовідвід визначена для розгляду судді ОСОБА_1 .

Для розгляду заяви про самовідвід суддя та інші учасники процесу не прибули.

Вивчивши матеріали заяви про самовідвід, суддя вважає, що вказана заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню із наступних підстав.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод гарантовано право кожної особи на розгляд її справи належним, неупередженим та компетентним судом, що включає в себе право на розгляд справи тим судом, якому довіряють усі особи, які беруть участь у справі.

Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об`єктивного рішення суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Відповідно до п. п. 1, 2. 6 ч. 7 ст. 56 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя зобов`язаний, зокрема: справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів; виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції.

Згідно з ч. 1 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до частини першої статті 75 КПК України слідчий судця, судця або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї звінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

У п. 2.5 Бангалорських Принципів поведінки судді зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Згідно з Висновком № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він повинен бути вільним від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії», тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Вимоги КПК України щодо законності складу суду спрямовані на забезпечення права на справедливий суд, проголошеного в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. У практиці Європейського суду з прав людини недодержання вимог щодо складу суду визнається порушенням положень п. 1 ст. 6 Конвенції про необхідність розгляду справи незалежним і безстороннім судом, установленим законом. Такі порушення, зокрема, констатовані в рішеннях «Лавенс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року, «Пероте Пеллон проти Іспанії» від 25 липня 2002 року, «Моїсєєв проти Росії» від 9 жовтня 2008 року, тощо.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судці, тобто чи мав судця особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності («Фей проти Австрії»).

Проте, між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).

У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»). Європейський суд з прав людини зазначає у рішеннях «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.

Беручи до уваги, що суддя ОСОБА_2 , як головуючий суддя, брав участь у розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 345 КК України, а ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з обставинами вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 , і в основу обвинувачення ОСОБА_3 можуть бути покладені докази, які були покладені в основу обвинувачення ОСОБА_4 та яким надавалась оцінка головуючим суддею ОСОБА_2 , то він не може брати участь як головуючий у розгляді кримінальному провадженні № 12020250150001031 від 30.12.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України.

За таких обставин суддя приходить до висновку, що заява ОСОБА_2 про самовідвід підлягає до задоволення.

На підставі зазначеного та керуючись

ст.,ст. 76, 81, 82 КПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Заяву головуючого судді Золотоніського міськрайонного суду ОСОБА_2 про самовідвід від участі у розгляді кримінального провадження № 12020250150001031 від 30.12.2020 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, задовольнити.

Відвести головуючого суддю Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_2 від участі у розгляді кримінального провадження № 12020250150001031 від 30.12.2020 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України.

Передати вищезазначене кримінальне провадження до канцелярії суду для здійснення повторного розподілу відповідно до вимог ст. 35 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1