Рішення № 1238059, 24.12.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.12.07 р. Справа № 23/287пн

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Селект” м. Запоріжжя

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства ”Енергомашспецсталь” м. Краматорськ

про тлумачення змісту правочину

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: Рисін О.О. - за довіреністю

Від відповідача: Чумаков Д.В. - за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

В засіданні, яке відбулось 18.12.2007р., суд згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України закінчив розгляд справи і оголосив перерву для підготовки тексту рішення у справі до 24.12.2007р. (вказане зафіксовано у протоколі судового засідання).

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю “Селект” м. Запоріжжя, звернувся до суду з позовом про тлумачення п.3.4. та п.6.3. договору № 02С/07 від 19.10.2006р., укладеного позивачем та відповідачем, відкритим акціонерним товариством ”Енергомашспецсталь” м. Краматорськ (вимоги позивача з урахуванням змін, закріплених в протоколі судового засідання від 18.12.2007р.).

В обґрунтування свого розуміння відповідних умов договору № 02С/07 від 19.10.2007р. позивач посилається на:

- умови договору № 02С/07 від 19.10.2007р., укладеного сторонами, згідно яких продавець (відповідач) зобов’язався передати (поставити) покупцю (позивачу) продукцію, а останній зобов’язався її прийняти та оплатити;

- невірне витлумачення відповідачем норм п.3.4 та п.6.3. даного договору;

- можливість сторін використати своє право врегулювати відносини, неврегульовані чинним законодавством, на свій розсуд, що передбачено ст.6 Цивільного кодексу України (далі - ЦК);

- норми ч.4 і ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК), згідно яких сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству, а господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК;

- правову природу договору № 02С/07 від 19.10.2007р. як договору поставки;

- відсутність у нормах ЦК та ГК визначення поняття ”дата фактичної поставки продукції”, у зв’язку з чим сторони самостійно визначили це поняття у п.3.4. даного договору;

- залежність настання ”дати фактичної поставки продукції” від 2-х факторів - вручення продавцем покупцю продукції та передачі разом з продукцією пакету документів, обумовлених п.3.6. договору;

- пункт А1 та Б1 умов поставки EXW Правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000р.;

- те, що дата фактичної поставки продукції залежить від виконання всіх умов п.3.4. та п.3.6. договору;

- кореспондування п.6.3. договору з нормами ч.1. ст.692 ЦК;

- ст. 213 ЦК.

Відповідач не погоджується з аргументами позивача щодо тлумачення п.3.4. і п.6.3. договору № 02С/07 від 19.10.2006р. тому, що: норми ч.2 ст. 6 ЦК використовуються у разі, коли діючим законодавством України взагалі не передбачені відносини сторін, вказані у договорі; визначення „поставка товару” визначене нормами п.1.4. ст.1 Закону ”Про податок на додану вартість” (далі – Закон ”Про ПДВ”), що унеможливлює інше, ніж це, розуміння даного поняття; датою поставки продукції за договором є дата підписання сторонами прийомо-здавальних актів; позиція позивача не відповідає нормам ст.ст. 664, 666 ЦК та терміну EXW Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів в редакції 2000р.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Сторони уклали між собою договір № 02С/07 від 19.10.2007р., згідно умов якого продавець (відповідач) зобов’язався передати (поставити) покупцю (позивачу) продукцію, а покупець зобов’язався прийняти цю продукцію та оплатити її (п.1.1. договору). Сторони за договором є учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 2 ГК) . У відповідності до норм ст.ст. 1, 4, 55, 264, 265 ГК та ст.ст. 9, 712 ЦК правовідносини між сторонами регулюються нормами ГК, а в частині неврегульованих ГК – нормами ЦК та іншими актами цивільного законодавств України. У зв’язку з цим суд кваліфікує даний договір як договір поставки.

Абзацем 2-м ч.3 ст.6 ЦК встановлено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Частиною 4 ст. 265 ГК встановлено, що умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів ”Інкотермс” (далі – Правила 2000р.). Суд вважає, що обов’язковість для сторін використання ”Правил -2000” випливає зі змісту ч.4 ст.265 ГК. Сторони виконали цю норму ГК, обумовивши, що поставка продукції проводиться автомобільним транспортом на умовах EXW – склад продавця (”Правила -2000”).

Згідно розділу 6, п.А.4. EXW ”Правил 2000”, ці Правила тлумачать і вказують час скоєння такої дії як ”доставка” чи ”надання”, а не час скоєння ”поставки”. У зв’язку з цим суд не бере до уваги посилання відповідача на визначення поняття як час (момент) поставки, викладене нібито в Правилах-2000.

Не приймає суд до уваги і посилання відповідача на п.1.4. ст.1. Закону ”Про ПДВ”, який дає поняття поставки товарів, оскільки 1-й абзац ст. 1 цього закону вказує, що саме у цьому законі терміни вживаються у такому значенні і ці норми не містять заборони викладати це поняття в іншому розумінні – тобто сторони самі мають право у договорі витлумачувати розуміння цього поняття (ч.3 ст. 6 ЦК).

Пункт 3.4. договору № 02С/07 від 19.10.2006р. сторони виклали в такій редакції: ”Датою фактичної поставки продукції вважається дата її вручення покупцю з додатком пакету документів, зазначених в п.3.6. даного договору. Факт передачі продукції та документів оформлюється актом прийому-передачі”.

Пункт 3.6. цього договору викладено в такій редакції: ”Продавець зобов’язується надати покупцю одночасно з продукцією оригінали наступних документів: а) рахунок; б) сертифікат якості; в) накладну (в накладній обов’язкове посилання на отримувача продукції); г) податкову накладну; д) акт прийому-передачі; е) акт освідування придатності продукції до експлуатації у відповідності з вимогами, вказаними в специфікаціях (додатках)”.

Редакція цих 2-х пунктів договору та вільне волевиявлення сторін щодо укладення правочину (див. ст.12 ЦК) дають змогу суду витлумачити п.3.4. та п.6.3. договору таким чином, що поставка продукції це є поставка одночасно і продукції і відповідного пакету документів.

Судові витрати покласти на відповідача.

На підставі ст.ст. 213, 637, абз.2 ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В :

Розтлумачити п. 3.4. та п.6.3. договору № 02С/07 від 19.10.2006р., укладеного ТОВ ”Селект” м. Запоріжжя та ВАТ ”Енергомашспецсталь” м. Краматорськ таким чином:

- п.3.4. договору слід розуміти так, що: ”Дата фактичної поставки продукції наступає тоді, коли Продавцем виконані всі умови п.3.4. і п.3.6., а саме передано Покупцю продукцію і всі документи, перелічені в п.3.6. договору, і що не передача Продавцем Покупцю хоча б одного документу, переліченого в п.3.6. договору не призводить до настання дати фактичної поставки продукції”;

- п.6.3. договору слід розуміти так, що: ”Покупець повинен оплатити продукцію протягом 30 календарних днів після настання дати фактичної поставки продукції відповідно до умов п.3.4. договору, а саме після передачі Продавцем Покупцю продукції і всіх документів, перелічених в п.3.6. договору”.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства ”Енергомашспецсталь” (м. Краматорськ, б/р 26005301510738 у філії ”Відділення Промінвестбанку в м. Краматорську Донецької області”, МФО 334141, ЄДРПОУ 00210602) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”Селект” (м. Запоріжжя, пр. Маяковського, б.10, прим.2, б/р 260023106641 в АКБ ”ЮНЕКС” м. Київ, МФО 322539, ЄДРПОУ 31550511) - 85 грн. витрат на сплату держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Забарющий М.І.