Рішення № 1237976, 20.12.2007, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" грудня 2007 р.

Справа № 4/446

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Хилька Ю.І.розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 4/446

за позовом: Дочірнього підприємства "Теплоенергоцентраль" товариства з обмеженою відповідальністю "Високі Енергетичні Технології", м. Кіровоград

до відповідача: Комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства №6, м. Кіровоград

про стягнення 23047,86 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - Пастух В.В. , довіреність № 6 від 06.09.07 ;

від відповідача – участі не брали. Про час та місце розгляду справи відповідач належним чином повідомлений у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України. Рекомендоване поштове відправлення вручене відповідачу №2363019 21.11.2007 року.

СУТЬ СПОРУ:

Подано позов про стягнення із Комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства №6, м. Кіровоград заборгованості по оплаті за надані послуги з теплопостачання в розмірі 23047 грн. 86 коп. на користь Дочірнього підприємства "Теплоенергоценраль" товариства з обмеженою відповідальністю "Високі Енергетичні Технології", м. Кіровоград .

Відповідач позовні вимоги не заперечив, вимогу суду про направлення пояснень чи можливих заперечень до суду не надав, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Представник позивача підтримав позовні вимоги повністю та пояснив у судовому засіданні, що відповідач відмовився підписати акт звірки взаєморозрахунків.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши справу за наявними в ній матеріалами, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Правовідносини між учасниками спору виникли на підставі договору про надання послуг по постачанню теплової енергії №212 від 21.10.2004 року (в подальшому договір), який був укладений повноважними представниками сторін в результаті вільного волевиявлення , підписи повноважних представників скріплено печатками підприємств.

Предметом вказаного договору сторони визнали проведення господарських операцій по постачанню, отриманню та оплаті послуг з теплозабезпечення приміщень відповідача за адресою м.Кіровоград вул. Жовтневої революції 16 корп.3 та погодили умови і порядок постачання теплової енергії. Згідно до п.6.2 договору сторонами визначено порядок оплати наданих послуг у вигляді оплати за спожиту теплову енергію на протязі поточного місяця, але не пізніше 15 числа місяця, слідуючого за розрахунковим шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації.

На виконання умов договору позивач в період з листопада 2004 року по квітень 2007 року проводив постачання теплової енергії відповідачу та за вказаний період фактично надав відповідачу послуги на загальну суму 19276 грн. 66 коп., що підтверджується отриманими без заперечень і зауважень рахунками позивача (а.с.20-23).

Однак, порушуючи умови договору відповідач провів оплату отриманих послуг лише шляхом проведення двох платежів в розмірі 128 грн. ( 30.06.2005 року) та 988 грн. 78 коп. ( 31.12.2004 року) на загальну суму 1116 грн. 76 коп., у зв'язку з чим виникла заборгованість по оплаті наданих послуг на суму основного боргу 18159 грн. 88 коп.

Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм правову оцінку, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення враховуючи наступне.

Правовідносини між учасниками спору виникли на підставі договору, спір між сторонами виник щодо погашення заборгованості за період з листопада 2004 року по квітень 2007 року включно.

У відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Наявність заборгованості та її розмір підтверджується розрахунком позивача про нарахування та сплату платежів станом на жовтень 2007 року та визначеною при розрахунку сумою заборгованості в розмірі 13197 грн. 46 коп.

Крім того, за приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Враховуючи викладене з відповідача підлягає до стягнення втрати від інфляції в розмірі 3077 грн. 57 коп. за період з січня 2005 року по вересень 2007 року включно та три проценти річних в розмірі 744 грн. 45 коп. за період з 16.01.2005 року по 30.10.2007 року.

Господарський суд виходить з приписів про те, що вимоги про стягнення процентів річних та втрат від інфляції ґрунтуються безпосередньо на положеннях ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України та за своєю правовою природою є мірою відповідальності за порушення грошового зобов'язання та можуть застосовуватись лише при доведеності самого факту порушення грошового зобов'язання. Вимогою про сплату втрат від інфляції та процентів річних господарський суд визнає звернення з позовом до суду для захисту прав щодо стягнення основної суми заборгованості так і сум, що нараховані як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з відповідача підлягає до стягнення 3077 грн. 57 коп. за період з січня 2005 року по вересень 2007 року включно та три проценти річних в розмірі 744 грн. 45 коп. за період з 16.01.2005 року по 30.10.2007 року. на загальну суму 3822 грн. 57 коп..

Господарський суд вважає необґрунтованим нарахування втрат від інфляції позивачем фактично за 15 днів листопада 2004 року в розмірі 2 грн. 46 коп. та 4 грн.40 коп. за грудень 2004 року , оскільки втрати від інфляції не можуть бути правильно розраховані за частину місяця, а беруться за повний місяць виходячи з офіційного розрахунку рівня інфляції органами статистики. Як вбачається з умов договору строк проведення оплати за отримані послуги з теплопостачання в листопаді 2004 року настає 15 грудня 2004 року, а за листопад 2004 року лише після 15 грудня 2004 року і лише за таких умов виникає саме заборгованість, на яку можливе нарахування втрат від інфляції.

Проаналізувавши аналіз обґрунтованості позовних вимог про стягнення пені, господарський суд приходить до переконання, що згідно до п. 7.3.4 договору позивачем обґрунтовано нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ 16% річних за 133 дні прострочення платежу на суму 1058 грн. 75 коп., оскільки нарахування пені проведено в межах передбаченого ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячного строку від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Розмір пені розраховано правильно та вимоги про її стягнення обґрунтовані повністю.

Висновок про обґрунтованість позовних вимог в частині нарахування до стягнення пені господарський суд зробив на підставі детального аналізу наступних правових актів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно ч. 6 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Статтею 1 Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов’язаннях суб’єктів господарювання.

Частина 1 ст. 231 Господарського кодексу України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 343 цього ж кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, згідно ст. 1 спеціального Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002 р. № 9221-ІІІ), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. В той же час, стаття 3 Закону, яка також носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, зміст пункту 7.3.4 договору № 212 від 21.10.2004 року, який передбачає наслідки несвоєчасної оплати отриманих послуг з теплопостачання споживачем та встановлює пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, є таким, що суперечить чинному законодавству. Однак, господарським судом враховується, що позивачем проведено нарахування пені з врахуванням вказаних нормативних актів і її розмір перебуває в межах нарахування пені виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, тобто 16 % річних, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та пеня підлягає до стягнення в розмірі 1058 грн. 75 коп. за період з 16.06. по 30.10.2007 року включно.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.34, 44, 49, 82,80,84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути із Комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства №6, м. Кіровоград вул. Жовтневої революції 16 корп. 3 (р/р 2600901552316 в КФ "Укрексімбанк" м. Кіровограда, МФО 323389, код 23224400) на користь Дочірнього підприємства "Теплоенергоцентраль" товариства з обмеженою відповідальністю "Високі Енергетичні Технології", м. Кіровоград, вул. Енергетиків, 20 (р/р 26006980040046 в ВАТ "Мегабанк", м. Харків, МФО 351629, код 32718692) заборгованість по оплаті за теплопостачання в розмірі 18159 грн. 88 коп. за період з листопада 2004 року по жовтень 2007 року включно, втрати від інфляції в розмірі 3077 грн. 57 коп. за період з січня 2005 року по вересень 2007 року включно та три проценти річних в розмірі 744 грн. 45 коп. за період з 16.01.2005 року по 30.10.2007 року, пеню в розмірі 1058 грн. 75 коп. на загальну суму 23040 грн. 65 коп., суму сплаченого державного мита в розмірі 230 грн. 40 коп. та 117 грн. 96 коп. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

В решті позовних вимог відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку.

Суддя Ю.І. Хилько