Ухвала суду № 123794844, 11.12.2024, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8918/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддяУжгородськогоміськрайонногосудуЗакарпатськоїобласті ОСОБА_1 ,при секретарісудового засідання ОСОБА_2 ,заучастюпрокурора ОСОБА_3 розглянувши увідкритомусудовомузасіданніклопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Закарпатській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №22017070000000102 від 11.09.2017 року, про застосування запобіжногозаходу увигляді тримання під вартою,відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч. 2 ст.305 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВС 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Закарпатській області ОСОБА_4 ,за погодженнямз прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 звернувся дослідчого суддіз клопотанняму кримінальному провадженні, відомості прояке внесенідо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань за №22017070000000102 від 11.09.2017 року заознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч. 2 ст. 305 КК Українипро застосування запобіжного заходуу виглядітримання підвартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Подане клопотання мотивує тим, що ОСОБА_6 у вересні 2017 року, перебуваючи на території Італійської Республіки у м. Падова, вирішив незаконно перемістити через митний кордон України з приховуванням від митного контролю 0,4688 грам особливо небезпечного наркотичного засобу «марихуана», з метою подальшого перевезення в м. Миколаїв для особистого вживання.

З цією метою, ОСОБА_6 усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою уникнення викриття під час переміщення наркотичного засобу через митний кордон України, завернув вказану наркотичну речовину в паперовий згорток, яку обмотав резинкою, потім помістив в паперову упаковку з під сигарет «Marlboro Gold» українського виробництва, туди ж помістив металеву дробівку для подрібнення марихуани з залишками наркотичної речовини, та приховав в особистій шкіряній сумочці чорного кольору. Надалі, 10 вересня 2017 року ОСОБА_6 на належному йому автомобілі марки «BMW 520D», реєстраційний номер НОМЕР_1 вирушив з м. Падова, (Італія) в напрямку України. Під час поїздки, шкіряну особисту сумочку з прихованою «марихуаною», він розмістив на передньому пасажирському сидінні автомобіля.

11 вересня 2017 року, о 5 год. 10 хв. ОСОБА_6 прибув на митний пост «Тиса» Закарпатської митниці ДФС, обрав для проходження митного контролю смугу руху «зелений коридор», заявивши таким чином про відсутність предметів, заборонених до переміщення через митний кордон України, та під час проходження митного контролю, маючи намір перемістити на територію України прихований від митного контролю особливо небезпечний наркотичний засіб «марихуану», усвідомлюючи, що її переміщення через митний кордон України заборонене, не заявив про наявність особливо небезпечного наркотичного засобу «марихуани» в ході усного опитування інспектором митниці. Надалі, в ході проведення митного контролю автомобіля, на передньому пасажирському сидінні було виявлено особисту шкіряну сумку чорного кольору, в якій було приховано від митного контролю паперову упаковку з під сигарет «Marlboro Gold» українського виробництва, в якій знаходилася загорнута в папір обтягнутий резинкою, речовина рослинного походження сіро-зеленого кольору, в цій же пачці знаходилась металева дробівка для подрібнення марихуани з залишками наркотичної речовини.

Згідно з висновком експерта Закарпатського НДЕКЦ МВС України № 6/660 від 15.09.2017 р., вищевказана речовина рослинного походження сіро-зеленого кольору, а також залишки речовини на металевій дробівці для подрібнення марихуани, містить тетрагідроканабінол і є особливо небезпечним наркотичним засобом «канабісом» («марихуаною»), обіг якого заборонено. Маса «канабісу» («марихуани») в перерахунку на суху речовину становить 0, 4688.

Згідно Таблиці I Списку N 1 «Особливо небезпечні наркотичні засоби, обіг яких заборонено» затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 6 травня 2000 р. «канабіс» («марихуана») відноситься до особливо небезпечного наркотичного засобу обіг якого заборонено.

Таким чином, ОСОБА_6 вчинив контрабанду особливо небезпечного наркотичного засобу, тобто його переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 305 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення ґрунтується на зібраних у ході досудового розслідування доказах, а саме: висновком експертизи, показаннями свідків та іншими фактичними даними, зібраними в ході досудового розслідування.

На думку сторони обвинувачення докази, які зібрані на даному етапі розслідування, в достатній мірі обґрунтовують підозру ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та достатні для обрання останньому запобіжного заходу.

Відповідно до ст. 177 КПК України, орган досудового розслідування зазначає що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

Слідчий зазначає, що 15.09.2017 слідчим за погодженням з прокурором складено письмове повідомлення про підозру стосовно ОСОБА_6 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України, однак оголосити і вручити ОСОБА_6 , дане повідомлення не видалось можливим у зв`язку з його відсутністю за місцем проживання, примірник повідомлення вручено його адвокату.

09.10.2017 ОСОБА_6 оголошений в розшук.

Слідчий зазначає, що Кримінальний процесуальний кодексУкраїни жоднимчином необумовлює ухваленнясудового рішенняпро обраннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою доведеністюфакту перебуванняособи уміжнародному розшуку,але визначаєнеобхідність оголошеннятакого розшуку(ч.6ст.193,ч.2ст.281КПК України).Винесення органомдосудового розслідування04.12.2024 постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, її скерування з відповідними матеріалами до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України, та внесення відомостей про розшук підозрюваного ОСОБА_6 до Єдиного реєстру досудових розслідувань є достатнім для підтвердження факту оголошення особи в міжнародний розшук в розумінні вимог ст. 281 КПК України та ч. 6 ст. 193 КПК України.

Крім того, ототожнення поняття оголошення особи в міжнародний розшук і перебування в такому розшуку не ґрунтується на жодній нормі законодавства України.

Одночасно з цим, аналіз положень Правил Інтерполу з обробки даних свідчить, що такі Правила не регламентують питань оголошення особи в розшук, вони встановлюють принципи та заходи для функціонування Інформаційної системи Інтерполу (ст. 3 Правил). Для цілей міжнародного поліцейського співробітництва інформація в Інформаційній системі Інтерполу оброблюється з метою розшуку особи для затримання, арешту або обмеження пересування (ч. 2 ст. 10 Правил). Відповідно до ст. 82 Правил сповіщення з «червоним кутом» видаються за запитом НЦБ або міжнародної організації, що має право здійснювати розслідування та вести кримінальне провадження з метою встановлення місцезнаходження розшукуваної особи. Статтею 83 Правил визначені спеціальні умови видання сповіщень з «червоним кутом», які вимагають надання певної юридичної інформації (п. b ч. 2 ст. 83), зокрема фабулу справи, обвинувачення, норму закону, максимально можливе покарання, посилання на діючий ордер на арешт або судове рішення подібного роду (якщо можливо, направляється копія ордера на арешт або судове рішення). Таким чином, саме ордер на арешт або відповідне судове рішення має передувати виданню сповіщення з «червоним кутом». Інформація про прийняття такого судового рішення є однією з підстав для видачі сповіщення з «червоним кутом».

Поряд з цим, винесення ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного, який перебуває в розшуку, з посиланням на використання каналів МОКП-Інтерпол для доведення факту оголошення міжнародного розшуку особи суперечить вимогам інституцій Генерального секретаріату Інтерполу до публікації оповіщень та циркулярних розшукових повідомлень з метою арешту та подальшої видачі (екстрадиції) розшукуваної особи (лист Комісії з контролю файлів Інтерполу від 17.04.2019 № CCF/109/6.14/c759.19 щодо використання інструментів МОКП-Інтерпол).

При цьому, відповідно до рішення Комісії з контролю файлів Інтерполу, ухваленої на 99 сесії, яка відбувалась у період з 27 лютого до 03 березня 2017 року, дозволи на затримання підозрюваного з метою приводу не є запобіжними заходами, а відповідно і не є ордерами на арешт у розумінні ст. 83.2 (b.ii) Правил МОКП-Інтерпол.

Відтак для організації публікації циркулярного розшукового сповіщення з «червоним кутом» у відповідних обліках Інтерполу, органу досудового розслідування необхідно надати мотивоване клопотання та належним чином засвідчену копію ухвали слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного, що була винесена без посилання на використання каналів МОКП-Інтерпол для доведення факту оголошення його в міжнародний розшук.

Таким чином, на думку сторони обвинувачення, інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого у кримінальному провадженні.

Слідчий зазначає, що на думку сторони обвинувачення, інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного у кримінальному провадженні, а тому просить слідчого суддю обрати відносно громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Позиція сторони обвинувачення в суді

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав наведених у клопотанні. Прокурор надав пояснення аналогічні викладеним у клопотанні. Просив обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Позиція сторони захисту в суді

Підозрюваний ОСОБА_6 , та захисникпідозрюваного в судове засідання не з`явилися.

Згідно ч. 1-3 ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

Слідчий суддя, до якого прибув або доставлений підозрюваний для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, зобов`язаний роз`яснити його права, зокрема, мати захисника.

Слідчий суддя зобов`язаний вжити необхідних заходів для забезпечення захисником підозрюваного, якщо останній заявив клопотання про залучення захисника, якщо участь захисника є обов`язковою або якщо слідчий суддя вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника.

Зазначені положення кримінального процесуального закону спрямовані на забезпечення підозрюваному права на захист при вирішенні питання про застосування відносно нього запобіжного заходу, якщо розгляд такого клопотання здійснюється за його участі.

Однак відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Особливий порядок розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного під вартою, встановлений ч. 6 ст. 193 КПК України, передбачає, що розгляд відповідного клопотання здійснюється за відсутності підозрюваного, а тому в слідчого судді не має обов`язку забезпечити такого підозрюваного захисником навіть у випадку передбаченому ч. 1 ст. 52 КПК України. Тобто, за наявності передбачених у ч. 6 ст. 193 КПК України підстав слідчий суддя може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без участі підозрюваного та його захисника.

За наведених вище обставин слідчий суддя дійшов висновку про здійснення розгляду даного клопотання за відсутності підозрюваного, який перебуває за межами України, оголошенй в міжнародний розшук та його захисника, а також з огляду на відсутність вимог щодо їх обов`язкової явки за ч. 6 ст. 193 КПК України.

Заслухавши думку прокурора про доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Клопотання слідчогомотивоване тим,щоперебуваючи наволі ОСОБА_6 , може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливатина свідків,експерта,спеціаліста укримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Згідно п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

За змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.

Статтею 177КПКУкраїнипередбачено,щометоюзастосуваннязапобіжного заходує забезпеченнявиконанняпідозрюваним,обвинуваченимпокладенихнаньогопроцесуальнихобо-в`язків,а такожзапобіганняспробам:1)переховуватисявідорганівдосудового розслідуваннята/абосуду;2)знищити,сховатиабоспотворитибудь-якуізречейчидокументів,якімають істотнезначеннядля встановленняобставинкримінальногоправопорушення;3)незаконновпливатинапотерпілого,свідка,іншого підозрюваного,обвинуваченого,експерта,спеціаліста уцьомужкримінальному провадженні;4)перешкоджатикримінальномупровадженнюіншимчином;5)вчинитиіншекримінальнеправопорушеннячипродовжитикримінальне правопорушення,уякомупідозрюється,обвинувачується.Підставоюзастосування запобіжногозаходуєнаявністьобґрунтованоїпідозриувчиненні особоюкримінальногоправопорушення,а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 194 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.

Згідно ст.178КПК Українипри вирішенніпитання прообрання запобіжногозаходу,крім наявностіризиків,зазначених устатті 177цього Кодексу,слідчий суддя,суд напідставі наданихсторонами кримінальногопровадження матеріалівзобов`язанийоцінити всукупності всіобставини,у тому числі:1)вагомість наявнихдоказів провчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;2)тяжкість покарання,що загрожуєвідповідній особіу разівизнання підозрюваного, обвинуваченого винуватиму кримінальному правопорушенні, у вчиненніякого вінпідозрюється, обвинувачується;3)вік тастан здоров`япідозрюваного, обвинуваченого;4)міцність соціальнихзв`язків підозрюваного,обвинуваченого вмісці його постійного проживання,у томучислі наявністьв ньогородини йутриманців;5)наявність упідозрюваного,обвинуваченого постійногомісця роботиабо навчання; 6)репутацію підозрюваного,обвинуваченого;7)майновий станпідозрюваного, обвинуваченого; 8)наявність судимостейу підозрюваного,обвинуваченого;9)дотримання підозрюваним,обвинуваченим умов застосованих запобіжнихзаходів,якщо вонизастосовувалися донього раніше;10)наявність повідомленняособі пропідозру увчиненні іншогокримінального правопорушення;11)розмір майнової шкоди,у завданніякої підозрюється,обвинувачується особа,або розмірдоходу,в отриманніякого внаслідоквчинення кримінальногоправопорушення підозрюється, обвинувачується особа,а також вагомість наявнихдоказів,якими обґрунтовуютьсявідповідні обставини;12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно п. 3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" від 25.04.2003 року № 4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають з норм КПК України, і його належної поведінки.

Разом з тим, в п. 13.3 вищевказаної Постанови роз`яснено, що обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов`язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" розглядаючи подання, суддя з`ясовує, чи є підозра у вчиненні особою злочину або обвинувачення останньої обґрунтованими, тобто чи є в розпорядженні органу дізнання, слідчого встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, явка з повинною, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо).

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а тільки враховується поряд з іншими обставинами, передбаченими відповідними статтями КПК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Аналізуючи доцільність обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України взяття під варту як запобіжний захід може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

Дослідивши матеріали провадження слідчий суддя дійшла висновку про набуття ОСОБА_6 , процесуального статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні та обґрунтованість повідомленої йому підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України, не вирішуючи при цьому питання про доведеність винуватості та остаточність кваліфікації його дій.

Згідно матеріалів провадження, досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні №22017070000000102від 11.09.2017 року, здійснюється за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України.

15 вересня 2017 року в межах кримінального провадження №22017070000000102від 11.09.2017 року відносно ОСОБА_6 , складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України.

За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_6 , 11 вересня 2017 року, о 5 год. 10 хв. прибув на митний пост «Тиса» Закарпатської митниці ДФС, обрав для проходження митного контролю смугу руху «зелений коридор», заявивши таким чином про відсутність предметів, заборонених до переміщення через митний кордон України, та під час проходження митного контролю, маючи намір перемістити на територію України прихований від митного контролю особливо небезпечний наркотичний засіб «марихуану», усвідомлюючи, що її переміщення через митний кордон України заборонене, не заявив про наявність особливо небезпечного наркотичного засобу «марихуани» в ході усного опитування інспектором митниці. Надалі, в ході проведення митного контролю автомобіля, на передньому пасажирському сидінні було виявлено особисту шкіряну сумку чорного кольору, в якій було приховано від митного контролю паперову упаковку з під сигарет «Marlboro Gold» українського виробництва, в якій знаходилася загорнута в папір обтягнутий резинкою, речовина рослинного походження сіро-зеленого кольору, в цій же пачці знаходилась металева дробівка для подрібнення марихуани з залишками наркотичної речовини.

Згідно з висновком експерта Закарпатського НДЕКЦ МВС України № 6/660 від 15.09.2017 р., вищевказана речовина рослинного походження сіро-зеленого кольору, а також залишки речовини на металевій дробівці для подрібнення марихуани, містить тетрагідроканабінол і є особливо небезпечним наркотичним засобом «канабісом» («марихуаною»), обіг якого заборонено. Маса «канабісу» («марихуани») в перерахунку на суху речовину становить 0, 4688.

Згідно Таблиці I Списку N 1 «Особливо небезпечні наркотичні засоби, обіг яких заборонено» затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 6 травня 2000 р. «канабіс» («марихуана») відноситься до особливо небезпечного наркотичного засобу обіг якого заборонено.

Таким чином, ОСОБА_6 вчинив контрабанду особливо небезпечного наркотичного засобу, тобто його переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 305 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).

Згідно довідки начальника 1 відідлу ГВ ЗНД УСБУ в Закарпатській області ОСОБА_7 вбачається, що згідно баз даних перетину державного кордону гр. України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 державний кордон України не перетинав і знахоиться за межами України.

Порядок вручення повідомлень визначено Главою 11 КПК України. Так, згідно ч. 1-2 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

У зв`язку з тимчасовою відсутністю ОСОБА_6 , по місцю проживання за адресою: АДРЕСА_1 , повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України 15 вересня 2017 року вручено його захиснику.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_6 , набув статус підозрюваного у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку, а тому відносно нього може вирішуватися питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Щодо обґрунтованості повідомленої підозри

Так,при розглядіклопотання прообрання запобіжногозаходу підозрюваному ОСОБА_6 , слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Також,слідчий суддявраховує тяжкістьпокарання,що загрожуєостанньому уразі визнанняйого винуватиму вчиненнікримінальногоправопорушення,передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України, зокрема за вчиненнякримінальногоправопорушення ч. 2 ст. 305 ККУкраїни передбаченопокаранняувигляді позбавлення волі на строк від восьми до десяти років з конфіскацією майна.

Не вирішуючипитанняпродоведеністьвинитаправильністькваліфікаціїдій ОСОБА_6 , за ч. 2 ст. 305 ККУкраїни,авиходячилишезфактичних даних,що містятьсявдолучених доклопотанняматеріалах кримінальногопровадження,приходжудовисновку прообґрунтованість підозриостанньогоувчиненні кримінальногоправопорушення завикладених вклопотанніобставин.Зокрема,кримінальне правопорушенняпередбачене ч. 2 ст. 305 КК України відповіднодо ст.12КК Українивідноситься до категорії тяжких злочинів,за вчиненняякого передбачено зокрема, покарання увигляді позбавлення волі на строк від восьми додесяти роківз конфіскацієюмайна.

Прокуроромта слідчимнаведенообставини,якісвідчатьпрообґрунтованістьпідозриу вчиненні ОСОБА_6 , кримінального правопорушення.Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, якіна даній стадіїпроцесу є достатнімидля висновкупро обґрунтованість підозри,інапідставіякихслідчий виніс повідомлення ОСОБА_6 , про підозру, копія якого 15.09.2017 року,вручена його захиснику. Суд звертає увагу сторони захисту, що дослідження доказів з метою визнання їхтакими, якіможуть бути покладені воснову винуватостіособиу вчиненні того чи іншого злочину відноситься достадії судового розглядупосуті, таневирішується настадії досудового розслідування.

Дослідивши матеріали судового провадження, приєднані прокурором до клопотання докази, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України.

Слідчий суддя,виходячи з положень ч.5 ст.9КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає,що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбеллі Гартлі проти Сполученого Королівства`від 30серпня 1990 року, п.32, SeriesA,N182)

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Разом зтим,перевіряючинаявністьобґрунтованоїпідозри ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України,слідчий суддя виходить з того, щосукупністьматеріалівкримінального провадження наданій стадії розслідування, є достатньою длязастосуваннящодо ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки обґрунтованістьпідозриценеактпритягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, якіпереконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Прицьому,слід зауважити,щостандартдоведення обґрунтованостіпідозриє нижчим від стандартудоведеностівинуватостіпозарозумнимсумнівомтавимагає меншої ваги доказів, ніж для ухваленняобвинувальноговироку.

Окрімтого,уп.48 рішення«Чеботарь протиМолдови» ЄвропейськийСудзправ людини зазначив, щополіціянезобов`язана матидокази,достатнідляпред`явлення обвинувачення, або щобця особа булапідданасуду.Метоюпопередньоготримання під вартоюєподальше розслідування кримінальної справи,якеповиннопідтвердитиаборозвіяти підозру,якає підставою для затримання.

Слідчий суддя,звертає увагусторони захистуна те,що питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Оцінюючи обґрунтованістьпідозриувчиненні ОСОБА_6 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК Українизанаведенихуповідомленніпро підозру обставин,суд керуєтьсястандартомдоказування «обґрунтованапідозра».Цейстандартє менш суворим у порівнянні зі стандартомдоказування«поза розумнимсумнівом», який застосовуєтьсяпід час розгляду висунутого особі обвинуваченняпосуті,тане передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.

Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», під обґрунтованою підозрою слід розуміти існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин слідчий суддя лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Виходячи знаявних матеріалів,слідчий суддяприходить до висновку проможливу причетність ОСОБА_6 , до вчиненнякримінального правопорушеннята відповідно встановлення викладенихвище обставинза стандартом доказування «обґрунтована підозра».

Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де Суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

На переконання слідчогосудді стороноюобвинувачення наведенідостатні відомостіпро обставинивчинення ОСОБА_6 , кваліфікованого за ч. 2 ст. 305 КК України злочину,який всукупності здослідженими матеріаламиу судовомузасіданні танаданими сторонами поясненнями даютьпідстави длявисновку,що малимісце події,про якізазначається уцьому клопотанні, ОСОБА_6 , міг вчинитиінкриміноване йомукримінальне правопорушення, тобто проте,що підозра є обґрунтованою. На підтвердження цього сторона обвинувачення надала достатні матеріали.

Слідчий суддя зазначає, що на цьому етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати слідчий суддя під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину.

Оцінка судом наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

УрішенніЄвропейськогосуду«ЛабітапротиІталії»від06.04.2000р.зазначено,щонебезпекаперешкоджаннявстановленнюістиниусправіта переховуванняособивід правосуддя може вимірюватися суворістюможливогопокараннявсукупностіз наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, їїзв`язками здержавою, уякій його переслідують, та міжнародними контактами.

Вирішуючипитанняпроіснування передбаченихкримінальнимпроцесуальним законом ризиків неправомірноїпроцесуальноїповедінкипідозрюваного, слідчий суддявідмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію,настання якої розглядаєтьсяяк цілком гарантоване.

Ризикомуконтексті кримінальногопровадженняєпевнаступінь ймовірності того, що особа,у цьому випадкупідозрюваний,можутьвдатисядо вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду абожстворятьзагрозусуспільству.

Такимчином, суд,оцінюючивірогідність такоїповедінкипідозрюваного,має дійти обґрунтованого висновкупровисокуступінь ймовірностіпозапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідьсвідчитьпрореальноіснуючий ризик неправомірної поведінки підозрюваного.

Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_6 , у вигляді тримання під вартою, прокурор послався на існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4 ч. 1ст. 177 КПК України, а тому слідчому судді належить оцінити наявність кожного з них.

Щодо існуванняризикупереховуваннявід органів досудовогорозслідування та суду

Так, на переконання слідчого судді, ймовірна можливість переховування ОСОБА_6 , відорганів досудовогорозслідуваннята суду підтверджуєтьсятим,щокримінальнеправопорушення,увчиненніякого вінобвинувачується,за ч. 2 ст. 305 ККУкраїни передбачає,покаранняувигляді позбавленням волі на строк від восьми до десяти років з конфіскацією майна,щовжесамепособіможебутипідставою тамотивомдля підозрюваногопереховуватисьвідорганівдосудовогорозслідуваннята суду.

Існування цього ризику пов`язане, у першу чергу, із тяжкістю злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 . Так, санкція ч. 2 ст. 305 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до десяти років з конфіскацією майна.

Означена обставинасама пособі можебути причиноюдля переховуванняпідозрюваного від суду.Це твердженняузгоджується ізпозицією Європейськогосуду зправ людиниу справі «Ілійков протиБолгарії»,в якомузазначено,що суворістьпередбаченого покаранняє суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудовогорозслідування та суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).

Співставленнянегативнихдляпідозрюваногонаслідків переховування у вигляді його покарання уневизначеномумайбутньому,ззасудженнямдопокаранняу разі доведення прокурором його винуватостіу найближчійперспективідоводять, щоцей ризик є достатньо високим.

Слідчий суддявважає,що небезпекапереховуванняпідозрюваного здається явно переконливою.

Слідчим суддею встановлено, що згідно довідки начальника 1 відідлу ГВ ЗНД УСБУ в Закарпатській області ОСОБА_7 вбачається, що згідно баз даних перетину державного кордону гр. України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 державний кордон України не перетинав і знахоиться за межами України.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_6 є менеджером приватного підприємства "Vince.Group di Lozovoi Viacheslav", VAT number 05098040289, за адресою Via Guizza n.5/a, 35125 Padova. Вказане підприємство засновано 01.11.2017 року із задекларованим "наданням послуг оренди автомобіля з водієм", а також "підтримка ведення бізнесу". На даний час підприємство не активне.

Зокрема, підозрюваний ОСОБА_6 володіє паспортом громадянина України для виїзду за кордон серія та номер № НОМЕР_2 від 18.03.2016 р. ОСОБА_6 залишив територію України та не повертався, на неодноразові виклики до органу досудового розслідування не з`являвся, у зв`язку з чим був оголошений у державний та міжнародний розшук. Вказане свідчить про його схильність до переховування від органів досудового розслідування та суду, у зв`язку з чим існує висока ймовірність, що він може і в подальшому вчиняти дії з метою переховування.

Отже, обставини, встановлені під час розгляду клопотання, у сукупності дають підстави для висновку про те, що ризик переховування ОСОБА_6 від органів досудовогорозслідування та суду є актуальним.

Даний факт у сукупності з обставинами, що характеризують особу підозрюваного, його соціальні зв`язки, не спростовує наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.

Кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 , належить до тяжких злочинів, за які передбачено відповідальність у виді позбавлення волі на строк від восьми до десяти років з конфіскацією майна.

Дана обставина, може спонукати підозрюваного до переховування від органів досудового розслідування та суду.

З огляду на зазначене, а також в сукупності з іншими встановленими слідчим суддею обставинами, передбаченимист. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність існування ризику переховування від органів досудовогорозслідування та суду.

Щодо існування ризику незаконного впливу на свідків, експерта,спеціаліста у кримінальному провадженні

Перевіряючи наявність ризику впливу підозрюваного ОСОБА_6 на свідків, експерта,спеціаліста у кримінальному провадженні, слідчий суддя враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, слідчий суддя може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки, потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Слідчий суддя вважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

На переконанняслідчого судді,ризик незаконноговпливу насвідків у кримінальномупровадженні лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, підозрюваний стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.

Відповідний незаконний виплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрюваного як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються підозрюваному та не мають безпосереднього зв`язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).

Слідчий суддявважає ризиквпливу насвідків у кримінальномупровадженні обгрунтованим, оскільки їх показання відповідно, є процессуальними джерелами доказів ( ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування.

Тож судне виключаєможливості незаконноговпливу насвідків збоку підозрюваного з використанням свого кола звязків з метою схилити їх до зміни показань під час допиту на стадії досудового розслідування або в суді, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

При цьому слід врахувати, що оскільки наразі кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, стороною обвинувачення допитані не усі свідки. Таким чином, навіть незважаючи на проведення допитів осіб на стадії досудового розслідування, незастосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дасть йому можливість здійснювати вплив на вказаних вище осіб з метою спотворення їхніх показань під час розгляду кримінального провадження у суді.

З оглядуне це,слідчий суддявважає,що ризикнезаконного впливуна свідків у кримінальномупровадженні є актуальним.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином

Слідчий суддя вважає реальним існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на те, що підозрюваний ОСОБА_6 , з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість домовлятись із іншими можливими співучасниками злочину, про спільну позицію та процесуальну поведінку, консультуватись з приводу можливих способів уникнення від передбаченої законом відповідальності.

Оцінивши вказані обставини у їх сукупності із встановленими ризиками і обставинами розслідуваного злочину та відомостями про ймовірну участь у ньому підозрюваного, слідчий суддя вважає, що такі відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків слідчого судді про високу ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність застосування запобіжного заходу.

Ураховуючи наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку щодо наявності підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 .

Надумкуслідчогосудді,застосуваннябільшм`якогозапобіжногозаходуне унеможливить прояв встановленихслідчимсуддеюризиків,танебудеефективнимта доцільним врамках даного кримінального провадженнятасвідчить проте,щоіншібільш м`які запобіжнізаходи можуть бути недостатніми длязапобіганняризикам, передбаченим ст.177КПКУкраїни.

Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного слідчий суддя, серед іншого, також зобов`язаний встановити наявність достатніх підстав вважати, що такий підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.

Разом з тим Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного доведеністю факту перебування такої особи у міжнародному розшуку, а лише визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч. 6 ст. 193, ч. 2 ст. 281 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.

Вказана норма права не відокремлює оголошення особи в державний, міждержавний чи міжнародний розшук.Тобто, підставами для оголошення підозрюваного в розшук (державний, міждержавний, міжнародний) є відсутність під час досудового розслідування відомостей про його місцезнаходження або перебування такої особи за межами України та неявка без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик.

ОСОБА_6 виїхав з території України та відтоді не повертався, на неодноразові виклики до органу досудового розслідування не з`явився. Згідно довідки начальника 1 відідлу ГВ ЗНД УСБУ в Закарпатській області ОСОБА_7 вбачається, що згідно баз даних перетину державного кордону гр. України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 державний кордон України не перетинав і знахоиться за межами України.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_6 є менеджером приватного підприємства "Vince.Group di Lozovoi Viacheslav", VAT number 05098040289, за адресою Via Guizza n.5/a, 35125 Padova. Вказане підприємство засновано 01.11.2017 року із задекларованим "наданням послуг оренди автомобіля з водієм", а також "підтримка ведення бізнесу". На даний час підприємство не активне.

Таким чином, стороною обвинувачення були вжиті всі можливі та достатні заходи для виклику підозрюваного ОСОБА_6 , про що, на думку слідчого судді, останній був належним чином повідомлений.

Однак ОСОБА_6 будучи достовірно обізнаним про існування цього кримінального провадження та про його розшук органами досудового розслідування, до України не повертався.

09 жовтня 2017 року постановою слідчого в ОВС 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Закарпатській області ОСОБА_6 , оголошено в розшук, у зв`язку із переховуванням від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Постановою слідого в ОВС 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Закарпатській області 04 грудня 2024 року підозрюваного ОСОБА_6 оголошено в міжнародний розшук, оскільки його достовірне місцеперебування невідоме, він перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклики.

Обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є передумовою здійснення такого розшуку каналами Інтерполу та спрямоване на внесення особи в базу даних для розшуку з метою встановлення місцезнаходження розшукуваної особи, її затримання, арешту, або обмеження пересування для екстрадиції, а тому зупинення досудового розслідування, відповідно до вимог ч. 5 ст. 280 КПК України, не перешкоджає зверненню до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу.

Крім того, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ч. 6 ст. 193 КПК відноситься до заходів забезпечення кримінального провадження, а не до слідчих (розшукових) дій.

Під час розгляду слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Надані із клопотанням матеріали доводять наявність правових підстав для обрання підозрюваному ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваного з метою забезпечення кримінального провадження.

Обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не тотожне застосуванню такого, оскільки після затримання ОСОБА_6 , питання можливості застосування до нього обраного запобіжного заходу або його зміну на більш м`який запобіжний захід буде розглядатися судом у встановленому законом порядку. Відтак розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України суд позбавлений можливості застосувати відносно підозрюваного більш м`який запобіжний захід.

Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України строк дії такої ухвали не зазначається.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається (ч. 4 ст. 183 КПК України).

Слідчий суддя також акцентує увагу на тому, що у відповідності до вимог ч. 1ст. 177 КПК України, будь-який запобіжний захід (у тому числі і винятковий запобіжний захід - тримання під вартою) застосовується виключно з метоюзабезпечення виконання підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам вчиняти дії перелічені у п. п. 1-4 ч. 1ст. 177 КПК України, не є покаранням за вчинене кримінальне правопорушення у розумінні норм кримінального закону і не може застосовуватися у якості такого.

Крім цього, слідчий суддя зауважує, що згідно зст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 186, ч. 6 ст. 193, 193-194, 196, 197,309 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Закарпатській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №22017070000000102 від 11.09.2017 року, про застосування запобіжногозаходу увигляді тримання під вартою,відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.2 ст. 305 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Після затримання і не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до місця кримінального провадження розглянути за його участю питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід у встановленому законом порядку.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у вказаному кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено 13 грудня 2024 року о 08 год. 20 хв.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1