Ухвала суду № 123794623, 31.10.2024, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/5067/24

Провадження №1-кп/367/802/2024

УХВАЛА

Іменем України

31 жовтня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі судових засідань Ірпінського міського суду Київської області кримінальне провадження, відомості щодо якого 29.02.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111040000246, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України,

встановив:

У провадженні Ірпінського міського суду Київської області знаходиться кримінальне провадження, відомості щодо якого 29.02.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111040000246, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Обвинувачений у судовому засіданні не заперечував щодо закриття кримінального провадження в зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна карність діяння.

Представник потерпілого в судове засідання не прибув, під час судового провадження подав заяву, в якій він просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Суд, заслухавши клопотання прокурора, позицію обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов такого висновку.

Так, 09.08.2024 набув чинності Закон України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).

Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на зазначене, аналіз вказаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу XX Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн. крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п. п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Зі змісту обвинувального акта вбачається, що кримінальні правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_4 вчинив 30.01.2024, а кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України 28.02.2024.

Станом на 01.01.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3028,00 грн., а 50 відсотків від його розміру становили 1514,00 грн.

Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення 30.01.2024 та 28.02.2024 ОСОБА_4 злочинів, передбаченого ч. 4 ст. 185 та ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України відповідно, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив 3028,00 грн. (1514*2=3028).

Як убачається з обвинувального акта, своїми діями ОСОБА_4 спричинив потерпілій юридичній особі ТОВ «Руш» матеріальну шкоду на загальну суму 903,78 грн. та вчинив закінчений замах на таємне викрадення майна потерпілої юридичної особи ТОВ «Руш» на суму 394,36 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч. 1 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Враховуючи те, що вартість майна, у таємному викраденні якого обвинувачується ОСОБА_4 , становить 903,78 грн., та те, що вартість майна, у закінченому замаху на таємне викрадення якого обвинувачується ОСОБА_4 , становить 394,36 грн., тобто ці суми були меншими за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, а саме 3028,00 грн., тому суд вважає, що, з огляду на передбачений ст. 58 Конституції України і ст. 5 КК України принцип зворотної дії закону в часі та з врахуванням вищенаведеного, вищевказані діяння ОСОБА_4 не підпадають під кримінально каране діяння, передбачене Особливою частиною КК України.

Так, відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Таким чином, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Керуючись ст.ст. 284-288, 314, 372, 376, 479-2 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Кримінальне провадження № 12024111040000246 від 29.02.2024 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_1