Рішення № 123786711, 10.12.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 грудня 2024 року (14:30 год)Справа № 280/7502/24 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Артоуз О.О.,

за участю секретаря Власюк В.І.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача 1 Шевченко А.Ю.

представника відповідача 2 Шевченко А.Ю.

розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ЄДРПОУ 00034051), Запорізької обласної прокуратури (69057, м. Запоріжжя, вул. Д.Апухтіна, 29-а, ЄДРПОУ 02909973) про стягнення заробітної плати, визнання дій, бездіяльності протиправними та про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами системи «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Офісу Генерального прокурора (далі відповідач 1), Запорізької обласної прокуратури (далі відповідач 2) про стягнення заробітної плати, визнання дій, бездіяльності протиправними та про зобов`язання вчинити певні дії, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо незабезпечення Запорізької обласної прокуратури в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 17 травня 2021 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року 2270 гривень;

зобов`язати Офіс Генерального прокурора забезпечити Запорізьку обласну прокуратуру бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 17 травня 2021 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року 2270 гривень;

визнати протиправними дії Запорізької обласної прокуратури щодо нарахування та виплати у період з 01 січня 2021 року по 17 травня 2021 року включно заробітної плати, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, в розмірі 1600 гривень;

зобов`язати Запорізьку обласну прокуратуру провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої заробітної плати за період 01 січня 2021 року по 17 травня 2021 року включно на підставі частин 2, 3, 4, 5 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року 2270 гривень із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів;

визнати протиправними дії Офісу Генерального прокурора щодо нарахування та виплати у період з 18 травня 2021 року по теперішній час заробітної плати, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, в розмірі 1600 грн.;

зобов`язати Офіс Генерального прокурора провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з 18 травня 2021 року по дату винесення рішення суду включно на підставі частин 2, 3, 4, 5 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року 2270 гривень, на 1 січня 2022 року 2481 гривню, на 1 січня 2023 року 2684 гривні, на 01 січня 2024 року 3028 гривень із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

звернутись до Верховного Суду для вирішення питанням щодо внесення до Конституційного Суду України подання про визнання неконституційними положень Законів України про Державні бюджети України на 2021, 2022, 2023 та 2024 роки, якими встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, у розмірі 1600 гривень.

Позовну заяву мотивовано тим, що з 2007 року по теперішній час позивач працює в органах прокуратури України на різних посадах: з 14.09.2020 до 17.05.2021 прокурором відділу в Запорізькій обласній прокуратурі; з 18.05.2021 по цей час начальником відділу, прокурором відділу та заступником начальника відділу в Офісі Генерального прокурора. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок. З 01.01.2021 посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 01.01.2022 - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Законами України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного року у розмірі 2270 грн., 2481 грн., 2684 грн. та 3028 грн відповідно. Однак, з 01.01.2021 по теперішній заробітна плата позивача обчислювалась не на підставі вказаних розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, в розмірі 1600 грн. Позивач вважає, що застосування відповідачами під час обчислення його заробітної плати прожиткового мінімуму в розмірі 1600 грн є неправомірним, суперечить Конституції України, законам України «Про прокуратуру», «Про прожитковий мінімум», порушує гарантії незалежності прокурорів, що встановлені нормами національного законодавства та міжнародного права; мають ознаки дискримінації за професійною ознакою; порушують принцип юридичної визначеності як складової принципу верховенства права. У зв`язку із викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити і звернутись до Верховного Суду для вирішення питанням щодо внесення до Конституційного Суду України подання про визнання неконституційними положень Законів України про Державні бюджети України на 2021, 2022, 2023 та 2024 роки, якими встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, у розмірі 1600 грн.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.08.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 02.09.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення відмовлено, визнано неповажними причини пропуску позивачем процесуального строку звернення до суду та повернуто позовну заяву в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 30.04.2024.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.09.2024 в частині позовних вимог за період з 01.01.2021 по 18.07.2022 та з 01.05.2024 по 11.08.2024 (дату звернення до суду) відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.09.2024 задоволено заяву представника Запорізької обласної прокуратури про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження, вирішено перейти до розгляду справи за позовом за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 01.10.2024 о 10:30 год.

13 вересня 2024 року до суду засобами системи «Електронний суд» надійшов відзив Запорізької обласної прокуратури на позовну заяву. Запорізька обласна прокуратура заперечує щодо задоволення позовних вимог. У період охоплений позовною заявою (з 01.01.2021 по 17.05.2021 в межах позовних вимог до обласної прокуратури) позивач обіймав посаду прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальному провадженні слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Запорізької обласної прокуратури, з якої звільнений 17.05.2021 у зв`язку з переведенням до Офісу Генерального прокурора. У зазначений період позивачу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, зокрема, виходячи з посадового окладу установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», а саме: прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури 1 січня - 1600 грн. Доводи позивача не містять підстав, які передбачають чітке, недвозначне, поза розумним сумнівом порушення Конституції відповідачем під час застосування до спірних правовідносин відповідної норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік». Поряд з наведеним, необхідно зазначити, що відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у 2021 розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі з 1 січня становив - 6000 грн, натомість розмір окладу позивач у спірний період складав 38400 грн. Не можна стверджувати, що встановлення окремих розмірів прожиткового мінімуму для суддів, прокурорів та працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, змусила заявника нести індивідуальний та надмірний тягар. Важливо відмітити, що новий розмір посадового окладу позивача значно вище ніж середня заробітна плата по Україні, тим самим підтримується ідея більш щедрої схеми соціального забезпечення для прокурорів. При цьому доводи позивача фактично зводяться до незгоди з чинним законодавством. У той же час, вищевказані положення на день звернення позивача із відповідним позовом до суду є чинними та неконституційними у встановленому законом порядку не визнані, а тому підстави для їх незастосування у спірних правовідносинах відсутні. Таким чином, враховуючи, що Запорізька обласна прокуратура фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, фінансове забезпечення якої організовує Офіс Генерального прокурора, а, також те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» посадовий оклад у межах реалізації положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» визначено у розмірі 1600 грн, обласна прокуратура не мала правових підстав для нарахування та виплати заробітної плати позивача поза межами видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників прокуратури у розмірах інших, ніж встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік». Відповідач 2 просить відмовити у задоволенні позову.

18 вересня 2024 року до суду надійшов відзив Офісу Генерального прокурора на позовну заяву. Відповідач 1 у відзиві вказує на те, що органи прокуратури України не мають правових підстав для виплати заробітної плати поза межами видатків державного бюджету на оплату праці. Норми ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ, якими визначено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури встановлено в розмірі 1600 гривень є чинними та підлягають застосуванню при розрахунку заробітної плати прокурорам відповідно до статті 81 Закону № 1697-VII, оскільки зазначена норма передбачає лише те, що посадові оклади прокурорів розраховуються з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а вже розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб визначається законами про державний бюджет. Таким чином, у даному випадку визначений законодавцем у законах про державний бюджет станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та на 01.01.2024 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, не суперечить вимогам Закону № 1697-VII та не свідчить про протиправну бездіяльність Офісу Генерального прокурора з огляду на те, що заробітна плата ОСОБА_1 нараховувалася і виплачувалася з урахуванням чинних законодавчих актів. Імперативом для Офісу Генерального прокурора є встановлені в законах України про державні бюджети норми, які не підлягають розширеному тлумаченню або застосуванню, як альтернативні. У зв`язку з цим Офіс Генерального прокурора позбавлений повноважень щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснення нарахування заробітної плати прокурорам, виходячи з розміру посадового окладу, передбаченого статтею 81 Закону № 1697-VII, який розрахований з іншого розміру прожиткового мінімуму, ніж передбачено законами про державний бюджет для розрахунку посадового окладу прокурора окружної прокуратури. Наведене свідчить про відсутність з боку Офісу Генерального прокурора протиправних дій (бездіяльності) щодо ненарахування та невиплати заробітної плати ОСОБА_1 . У бюджетних призначеннях органам прокуратури України (бюджетна програма 0901000 «Здійснення прокурорської діяльності, підготовка та підвищення кваліфікації працівників органів прокуратури») на заробітну плату, встановлених законами України про державний бюджет України на 2021-2024 роки відповідні кошти для реалізації вимог статті 81 Закону № 1697-VII, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, зокрема у 2021 році - 2270 грн, у 2022 році - 2481 грн, у 2023 році - 2684 грн, у 2024 році - 3028 грн не були передбачені.

Протокольною ухвалою суду від 01.10.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі строком на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі на 03.12.2024 о 10:30 год.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.10.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 02.09.2024 про повернення позовної заяви в частині позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Запорізької обласної прокуратури про стягнення заробітної плати, визнання дій, бездіяльності протиправними та про зобов`язання вчинити певні дії залишено без змін.

Позивач скористався своїм правом та 11.11.2024 надав до суду відповідь на відзив. Позивач звертає увагу на те, що згідно звіту Офісу Генерального прокурора про виконання бюджетної програми на 2021 рік за цей період не використано понад 811 млн грн. Цієї суми вистачить для нарахування та виплати мені та багатьом іншим прокурорам заборгованості із заробітної плати, яка утворилась внаслідок використання як базової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1600 гривень. Твердження відповідача, що бюджетне фінансування здійснюється на принципах справедливого, пропорційного та неупередженого розподілу ресурсів не відповідає дійсності. Фактично прожитковий мінімум для прокурорів 4 роки поспіль є найменший серед усіх державних органів, зокрема й судів, для яких він встановлений у розмірі 2102 гривні. Водночас для таких правоохоронних органів як ДБР та НАБУ він жодного разу не знижувався і наразі становить 3028 грн. Також позивач вважає помилковими твердження Офісу Генерального прокурора, що законодавець може визначати додаткові види прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема для прокурорів та суддів, оскільки цей перелік, визначений в Законі України «Про прожитковий мінімум», є вичерпним. Позивач просить суд не враховувати відзиви відповідачів, як такі що не спростовують доводи позовної заяви та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Офісом Генерального прокурора 14.11.2024 надано до суду заперечення на відповідь на відзив. Відповідач 1 наголошує на тому, що Офіс Генерального прокурора позбавлений повноважень самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати нарахування заробітної плати прокурорам, виходячи з розміру посадового окладу, передбаченого статтею 81 Закону № 1697-VII. Відтак, встановлення посадових окладів прокурорів має здійснюватись на підставі Закону, а не Офісом Генерального прокурора самостійно, оскільки це призведе до порушення норм бюджетного законодавства і принципу законності. Щодо врахування висновків Верховного Суду викладених у постановах від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 27.07.2023 у справі 240/3795/22, від 15.08.2023 у справі №120/19262/21-а про які зазначає позивач, то вони не можуть застосовуватись до спірних правовідносин оскільки суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не є тотожним до спірних правовідносин. Відповідач 1 звертає увагу суд на те, що у відповіді на відзив відсутні доводи на обґрунтування протиправності дій Офісу Генерального прокурора, як і в позовній заяві. Відповідач 1 просить відмовити у задоволенні позову.

Протокольною ухвалою суду від 03.12.2024 закінчено підготовче провадження у справі та призначено розгляд по суті на 10.12.2024 о 12:30 год.

В судовому засіданні 10.12.2024 позивач надав пояснення аналогічні викладеним раніше в заявах по суті справи, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідачів в судовому засіданні 10.12.2024 проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав наведених у відзиві та просив у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 10.12.2024 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

У спірний період позивач ОСОБА_1 з 01.01.2021 до 17.05.2021 обіймав посаду прокурора другого відділу процесуального керівництва Запорізької обласної прокуратури.

З 18.05.2021 по цей час ОСОБА_1 працює на посаді прокурора в Офісі Генерального прокурора.

Рішенням Рада прокурів України від 13.11.2023 № 12-нзп-23 «Про розгляд повідомлень групи прокурорів про загрозу незалежності прокурора у зв`язку з визначенням у проекті Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури 1 600,00 грн.»:

1)встановлено факт загрози незалежності прокурорам: заявникам та іншим прокурорам у зв`язку з визначенням у проекті Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури 1600,00 грн.;

2) доручено забезпечити постійну увагу і співпрацю з органами Верховної Ради України до розгляду листа Ради прокурорів України до Комітету з питань правоохоронної діяльності Верховної Ради України щодо внесення змін до ст.7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX та встановлення прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу прокурора окружної прокуратури на рівні прожиткового мінімуму, який установлено для визначення базового розміру посадового окладу судді.

На звернення позивача щодо перерахунку заробітної плати листом Запорізької обласної прокуратури від 25.07.2024 № 21-162ВИХ-24 повідомлено про те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» були затверджені бюджетні призначення головним розпорядникам коштів Державного бюджету України на 2021 рік. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури складав 1600 грн. Виходячи з викладеного Запорізька обласна прокуратура не має підстав для перерахунку заробітної плати з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн.

За результатами розгляду заяви позивача про перерахунок заробітної плати, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Офісом Генерального прокурора листом від 08.08.2024 № 21-1458вих-24 із посиланням на положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та «Про Державний бюджет України на 2024 рік» повідомлено про те, що прожитковий мінімум для визначення посадового окладу прокурора встановлено у розмірі 1600 грн. Вказані норми є чинними та підлягають застосуванню при обрахунку заробітної плати прокурорам згідно зі статтею 81 Закону України «Про прокуратуру».

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положеньстатті 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

За приписамистатті 131-1 Конституції Українив Україні діє прокуратура, яка здійснює функції, визначені цією статтею. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Таким спеціальним законом єЗакон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII(далі - Закон № 1697-VII), у преамбулі якого закріплено, що він визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 3 Закону № 1697-VIIдіяльність прокуратури ґрунтується на засадах незалежності прокурорів, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 16 № 1697-VII незалежність прокурора забезпечується установленимзакономпорядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності прокуратури; належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора, тощо.

Так, згідно зі ст. 81 Закону № 1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок (ч. 2ст. 81 Закону № 1697-VII).

Відповідно до ч. 3 ст. 81 Закону 1697-VII посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом, зокрема прокурора обласної прокуратури - 1,2 (п. 1 ч. 4ст. 81 Закону № 1697-VII).

Згідно із частинами 1 та 2 ст. 82 Закону № 1697-VIIпрокурору надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів з виплатою допомоги для оздоровлення в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати прокурора.

Прокурору, який має стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

Проте, положеннями ст.ст.8, 13 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі Закон № 108/95-ВР) регламентовано, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частинами 3 і 5 ст. 8 та частиною 1 ст. 10 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР.

За приписами ч.ч.1-2 ст. 23 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI (далі БК України) будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено Законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Забезпечення функціонування системи прокуратури за змістом статей 89-90 Закону № 1697-VII та статей 23, 48 БК України передбачає визначення у державному бюджеті України видатків на фінансування прокуратури не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення нею повноважень відповідно до закону, проте будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Відповідно до ст. 89 Закону № 1697-VII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Офісом Генерального прокурора.

Фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX (далі - Закон № 1082-IX) установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 грн, з 1 липня - 2294 грн, з 1 грудня - 2393 грн, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 грн, з 1 липня - 2013 грн, з 1 грудня - 2100 грн; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 грн, з 1 липня - 2510 грн, з 1 грудня - 2618 грн; працездатних осіб: з 1 січня - 2270 грн, з 1 липня - 2379 грн, з 1 грудня - 2481 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня - 2102 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 грн; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 грн, з 1 липня - 1854 грн, з 1 грудня - 1934 грн (ст. 7).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-IX (далі - Закон № 1928-IX), установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 грн, з 1 липня - 2508 грн, з 1 грудня - 2589 грн, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2100 грн, з 1 липня - 2201 грн, з 1 грудня - 2272 грн; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 грн, з 1 липня - 2744 грн, з 1 грудня - 2833 грн; працездатних осіб: з 1 січня - 2481 грн, з 1 липня - 2600 грн, з 1 грудня - 2684 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 грн; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 грн, з 1 липня - 2027 грн, з 1 грудня - 2093 грн (ст. 7).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХ (далі - Закон № 2710-IX) установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 грн, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2272 грн; дітей віком від 6 до 18 років - 2833 грн; працездатних осіб - 2684 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 грн; осіб, які втратили працездатність, - 2093 грн (ст. 7).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX (далі - Закон № 3460-IX) установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 грн, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 грн; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 грн; працездатних осіб - 3028 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 грн; осіб, які втратили працездатність, - 2361 грн. (ст. 7).

Тобто, Законами № 1082-IX, № 1928-IX, № 2710-IX та № 3460-IX як спеціальними нормативно-правовими актами, які регулюють бюджетні відносини, у тому числі й питання заробітної плати працівників органів прокуратури, які фінансуються з державного бюджету, визначено розмір і порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури.

Суд зазначає, що норми ст. 7 Законів № 1082-IX, № 1928-IX, № 2710-IX та № 3460-IX в частині визначення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури неконституційними та/або нечинними не визнавалися.

Відповідно, розмір посадового окладу прокурора залежить від законів про Державний бюджет України, які приймаються на кожен рік, і не можуть бути перераховані окремо від цього процесу, про що зазначено також у рішенні Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 805/1505/17-а.

Частиною першою статі 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-ХІV (далі - Закон № 966) визначено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Також маємо зазначити про те, що ст. 2 Закону № 966 визначено цілі застосування прожиткового мінімуму, який застосовується для: загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм; встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім`ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; визначення права на призначення соціальної допомоги; визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров`я, освіти, соціального обслуговування та інших; встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Законом № 966 визначений суб`єкт, до повноважень якого належить затвердження розміру прожиткового мінімуму - Верховна Рада України, та визначено нормативний документ, у якому затверджується прожитковий мінімум - закон про Державний бюджет України на відповідний рік.

Бюджетним кодексом України закріплено одним із принципів бюджетної системи України збалансованість. Згідно цим принципом повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період.

У свою чергу, Конституційний Суд України своїм Рішенням від 26.12.2011 у справі № 20-рп/2011 підкреслив, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави.

Таким чином, Верховною Радою України у спосіб, визначений законом, кожного бюджетного періоду для визначення розмірів посадових окладів суддів, прокурорів використовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначається законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Статтею 81 Закону 1697-VII встановлено, що розмір посадового окладу прокурора визначається у певній кількості прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Тобто, за своєю природою дана норма є бланкетною нормою, оскільки визначає лише кількість прожиткових мінімумів для працездатних осіб для встановлення розміру посадового окладу прокурора, але не встановлює розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який необхідний для обчислення посадового окладу прокурора. У той же час, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як і розмір мінімальної заробітної плати щорічно встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України».

Таким чином, забезпечення функціонування системи прокуратури за змістомст.89-90 Закону № 1697-VIIта ст.ст.23,48 БК Українипередбачає визначення у державному бюджеті України видатків на фінансування прокуратури не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення нею повноважень відповідно до закону, проте будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Так, фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

При цьому, відповідачі не мають повноважень самостійно змінювати посадові оклади прокурорів, оскільки розмір заробітної плати прокурорів визначається законодавством України, зокрема: основні положення щодо оплати праці прокурорів, включно з окладами, надбавками та преміями врегульовані -Законом України «Про прокуратуру», посадові оклади прокурорів залежать від бюджетних асигнувань, що визначаються щорічно у державному бюджеті регулюються - Законом України про Державний бюджет України, а постановами Кабінету Міністрів України врегульовується встановлювання окладів та додаткових виплати для працівників правоохоронних органів, включно з прокурорами.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.01.2018 у справі № 810/1304/16.

З рахуванням вищезазначеного, суд доходить висновку, що відповідачі позбавлені повноважень самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати нарахування заробітної плати прокурорам, виходячи з розміру посадового окладу, передбаченогостаттею 81 Закону № 1697-VII, зміни такого типу зазвичай впроваджуються через внесення поправок до відповідних законодавчих актів. Механізм впровадження таких змін складається з певних етапів таких як: підготовка законодавчої ініціативи щодо зміни прив`язки окладу; обговорення та прийняття змін у Верховній Раді України; внесення відповідних змін до законодавства і практичне застосування нової системи розрахунку.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Конституційний Суд України у пункті 2.3. Рішення від 22.05.2018 № 5-р/2018 сформулював правову позицію: «на думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.».

Крім того, у пункті 3 вказаного Рішення від 22.05.2018 №2 5-р/2018 зазначено, що: «Верховна Рада України виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей держави та з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства має змогу запроваджувати, змінювати, скасовувати або поновлювати такі пільги, оскільки вони не мають фундаментального характеру, а отже, не можуть розглядатися як конституційні права, свободи та гарантії їх реалізації.».

Щодо посилань позивача на висновки Верховного Суду викладених у постановах від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 27.07.2023 у справі 240/3795/22, від 15.08.2023 у справі №120/19262/21-а, суд наголошує, що оскільки суб`єктний склад правовідносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не є тотожним до спірних правовідносин висновки у перелічених справах не є релевантними для даної справі.

Так само, суд вважає не доречними доводи позивача щодо прирівняння правового статусу прокурора та судді з огляду те, що статус прокуратури в Україні як складової системи правосуддя також регламентується Розділом VIII Конституції України. З цього приводу суд зазначає, що один лише факт того, що суди, прокуратура та адвокатура визначені Конституцією України як обов`язкові незамінні складові елементи системи правосуддя в Україні не свідчить про ідентичність правового статусу суддів, прокурорів та адвокатів. На користь наведеного також свідчить наявність спеціальних законів, які окремо регламентують особливості правового статусу кожної з цих професій, гарантії їх діяльності, процедуру добору, здійснення діяльності (проходження служби), завдання, процесуальну роль тощо.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 КАС Українипередбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача,суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав,позовній вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судових витрат.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 189, 238, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ЄДРПОУ 00034051), Запорізької обласної прокуратури (69057, м. Запоріжжя, вул. Д. Апухтіна, 29-а, ЄДРПОУ 02909973) про стягнення заробітної плати, визнання дій, бездіяльності протиправними та про зобов`язання вчинити певні дії відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення у повному обсязі складено та підписано 16 грудня 2024 року.

СуддяО.О. Артоуз