Рішення № 123784726, 16.12.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 грудня 2024 р. Справа № 120/6639/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову ГУ ДПС у Вінницькій області від 10.05.2024 № 21810/6/02-32-24-02-11 в частині виконання заяв ОСОБА_1 щодо повернення надміру перерахованих коштів в сумі 22 962,20 грн;

- зобов`язати виконати заяви ОСОБА_1 щодо повернення надміру перерахованих коштів в сумі 22 962,20 грн та направити відповідний висновок до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що податковим органом протиправно не вчинено законодавчо визначених дій, спрямованих на повернення позивачу суми надміру сплачених грошових зобов`язань у розмірі 22 962,20 грн, що обліковуються за ОСОБА_1 , оскільки вимоги про сплату визначеної суми заборгованості зі сплати єдиного внеску від 22.12.2018 № Ф-9120-17У, від 12.05.2021 № Ф-9120-17У скасовані постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі № 120/12952/23.

Посилаючись на протиправність відмови податкового органу щодо вчинення дій з повернення коштів, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом для захисту порушених, на його думку, прав та охоронюваних законом інтересів.

Ухвалою від 28.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

13.06.2024 на адресу суду надійшов відзив від ГУ ДПС у Вінницькій області, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні заявленого позову та вказує про наступне.

Згідно з реєстраційними та обліковими даними ОСОБА_1 був зареєстрований та здійснював діяльність, як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування з 12.07.2004 по 10.02.2021 та перебував на обліку в ГУ ДПС у Вінницькій області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основний вид економічної діяльності - 60.21. Діяльність автомобільного та іншого міського регулярного транспорту. Як платник єдиного соціального внеску на обліку перебував з 16.12.2004. На даний час перебуває в стані -припинено, але не знято з обліку.

03.05.2024 представник ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДПС у Вінницькій області з листом, яким повідомив про наявність підстав для повернення надміру сплачених позивачем коштів, при цьому надав оригінали заяв про повернення коштів в сумах 15819,54 грн та 21969,20 грн всього на загальну суму 37788,74 грн, а також завірені копії відповідних платіжних інструкцій.

За розглядом даних заяв відповідачем підготовлено Висновок № 773 від 09.05.2024 про повернення/перерахування коштів з рахунків 3556 позивачу на суму 14862,54 грн відповідно до Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів від 23.07.2021 № 417 та сформовано у встановленому порядку розрахунковий документ на повернення коштів з рахунку НОМЕР_1 , на який їх було сплачено позивачем та подано до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області.

10.05.2024 позивач отримав на власний рахунок кошти в сумі 14 862,54 грн.

За розглядом зазначених заяв, відповідачем повторно повідомлено позивача про погодження контролюючим органом про перерахування йому як надмірно сплачених коштів по єдиному внеску в сумі 14862, 54 грн. (лист ГУ вих. № 21974/6/02-32-24-07-10 від 10.05.2024).

На даний час, відповідно даних до ІКП ФОП ОСОБА_1 надмірно сплачені ним кошти відсутні.

Відповідач наголошує, що судова колегія Сьомого апеляційного адміністративного суду, яка здійснювала розгляд справи № 120/12952/23 звертала увагу, що податковий орган не позбавлений можливості з врахуванням висновків суду визначити нову суму податкового зобов`язання за періоди, в яких ОСОБА_1 не був найманим працівником, але був фізичною особою-підприємцем.

Згідно з частиною шостою ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пп. 4 і 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

Виходячи з вищезазначеного, відповідачем визначено нову суму податкового зобов`язання та станом на 31.03.2024 скасовані (зменшені) нарахування по єдиному внеску в сумі 14862,54 грн,

Даний розрахунок проведений за ті періоди, в яких роботодавцем було сплачено страховий внесок за особу, яка визначена у пп. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464, у розмірі менше мінімального страхового внеску.

Таким чином, за рахунок скасування нарахувань на суму 14862,54 грн, (які раніше позивачем були сплачені) по ІКП за кодом бюджетної класифікації 71040000 по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 виникла переплата на дану суму, які 10.05.2024 контролюючим органом було повернуто, за результатами розгляду заяв позивача від 03.05.2024 та 08.05.2024, тому підстави для задоволення позову відсутні.

18.06.2024 представником позивача подано відповідь на відзив, де зазначено, що у відзиві на позовну заяву відповідач не викладено жодних обґрунтованих заперечень щодо повернення надміру сплачених грошових коштів. Акцентуючи увагу на тому, що суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги позивача у справі № 120/12952/23, виніс постанову від 26.03.2024 про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.12.2018 № Ф-9120-17 та від 12.05.2021№ Ф-9120-17, тобто скасував виконавчі документи. Внаслідок такого рішення суду, виконавчі документи являються відкликаними, а сплачені кошти - мають бути повернуті платнику.

Більше того, на переконання позивача відзив не містить спростування наведеного аргументу протиправності оскаржуваної відмови. Аналіз наведеного у відзиві та дій відповідача засвідчив, що відповідач, ігноруючи встановлений порядок визначення податкових зобов`язань по єдиному внеску, на підставі фрагменту мотивувальної частини рішення суду апеляційної інстанції, не складаючи відповідних документів - актів перевірки, податкових повідомлень-рішень, вимог тощо, визначив обсяг зобов`язань позивача по єдиному внеску і на підставі такого обсягу, відмовив позивачу в поверненні повного обсягу надміру сплачених коштів.

21.06.2024 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких податковий орган просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки дії податкового органу вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені нормами чинного законодавства. Зокрема, звертає увагу суду на те, що ФОП та особи, які провадять професійну діяльність, не звільняються від сплати єдиного внеску за себе. Виключенням є тільки ФОП за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 (зі змінами), та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (ч. 4 ст. 4 Закону України № 2464). Разом з тим, позивачем на надано доказів про його звільнення від сплати єдиного внеску.

24.06.2024 ОСОБА_2 надав додаткові пояснення у справі.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З 12.07.2004 по 10.02.2021 ОСОБА_1 був зареєстрований та здійснював підприємницьку діяльність, як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування та перебував на обліку в ГУ ДПС у Вінницькій області, як платник податків зокрема, як платник єдиного соціального внеску.

22.12.2018 ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9120-17У, якою ОСОБА_1 визначена заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі на суму 15 819,54 грн.

12.05.2021 відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9120-17У, якою позивачу визначена заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 21 969,20 грн.

Вищевказані вимоги про сплату боргу (недоїмки) були направлені ГУ ДПС у Вінницькій області в орган державної виконавчої служби для примусового стягнення з позивача відповідних сум заборгованостей. Підрозділом Другого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця були відкриті виконавчі провадження № 59252521 по примусовому виконанню вимоги від 22.12.2018 на суму 15 819,54 грн та № 66177052 по примусовому виконанню вимоги від 12.05.2021 на суму 21 969,20 грн.

Позивач оскаржив вказані вимоги в судовому порядку та 07.02.2024 Вінницький окружний адміністративний суд у справі № 120/12952/23 відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

16.02.2024 позивач сплатив кошти, які визначені вимогами про сплату боргу (недоїмки) від 22.12.2018, від 12.05.2021, що підтверджується платіжними інструкціями № 33383, № 33391.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.02.2024 у справі № 120/12952/23, 26.03.2024 Сьомий апеляційний адміністративний суд визнав протиправними та скасував виконавчі документи - вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.12.2018, від 12.05.2021 № Ф-9120-17У.

30.04.2024 представник позивача звернувся до ГУ ДПС у Вінницькій області з адвокатським запитом про отримання інформації щодо підтвердження отримання коштів, перерахованих Другим відділом ДВС у м. Вінниці в рамках виконавчих проваджень № 59252521, № 66177052, а також щодо наявності/відсутності у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій по ньому.

02.05.2024 відповідач надав відповідь № 20333/6/02-32-19-02-18 якою, підтвердив отримання коштів по сплаті заборгованості в рамках виконавчих проваджень та відсутність заборгованості по сплаті ЄВ станом на 01.05.2024. Додатково повідомив про скасування на підставі постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі № 120/12952/23 нарахувань по єдиному внеску у загальній сумі 14862,54 грн.

03.05.2024 представник позивача звернувся до відповідача з листом б/н, яким повідомив про наявність підстав для повернення надміру сплачених позивачем коштів, до заяви додав копії платіжних інструкцій від 16.02.2024 № 33383, № 33391 та оригінали заяв про повернення коштів в сумах 15 819,54 грн і 21 969,20 грн.

Листом ГУ ДПС у Вінницькій області від 10.05.2024 № 21810/6/02-32-24-02-11 повідомили заявника, що станом на 31.01.2024 по ФОП ОСОБА_1 рахувався борг у сумі 37788,74 грн. В рахунок погашення заборгованості, 16.02.2024 надійшли кошти у сумі 15819,54 грн та 21969,20 грн, сплачені відповідно до платіжних інструкцій від 16.02.2024 № 33391 та № 33383. Податковий орган вказав, що на виконання Постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2024 року по справі № 120/12952/23 підлягає скасуванню нарахування по єдиному внеску на суму 14862,54 грн. В той же час зауважили, що станом на 10.05.2024 відсутні надмірно сплачені кошти на суму 37788,74 грн, що заявлені до повернення ОСОБА_1

10.05.2024 позивач отримав на власний рахунок кошти в сумі 14862,54 грн, що підтверджується, долученим до позовної заяви принт-скріном банківського додатку.

Разом з тим, не погодившись з відмовою в частині розміру повернутих коштів, вказуючи, що оскільки вимоги про сплату боргу від 22.12.2018 № Ф-9120-17У, від 12.05.2021 № Ф-9120-17У, скасовано у судовому порядку, тому відповідач має повернути позивачу грошові кошти у загальному розмірі 37788,74 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом

Визначаючись стосовно заявлених вимог, суд керується та виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі , що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність - у процесуальному праві обов`язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набравши законної сили судовим рішення або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових фактів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів.

Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішення, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова Верховного Суду від 26.11.2019 по справі № 922/643/19).

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі.

Так, Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 26.03.2024 по справі № 120/12952/23, де було спірнім питання щодо правомірності винесених податковим органом податкової вимог від 22.12.2018 № Ф-9120-17У та від 12.05.2021 № Ф-9120-17У, встановлено неправомірне нарахування податковим органом єдиного внеску за періоди за періоди з 21.07.2017 по 30.11.2017; з січня 2019 року по квітень 2019 року; з вересня 2019 по березень 2020 року; з червня 2020 року по січень 2021 року; з січня 2020 року по березень 2020 року; з червня 2020 року по січень 2021 року.

Так, суд апеляційної інстанції у згаданій вище постанові вказав наступне: "З огляду на те, що питання нарахування грошових зобов`язань відноситься до дискреційних повноважень податкового органу та те, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості шляхом математичного розрахунку виокремити суму зобов`язань за періоди, в яких ОСОБА_1 не був найманим працівником за якого здійснювалось відрахуванню єдиного внеску, але був фізичною особою-підприємцем, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9120-17У, що сформована Головним управлінням ДФС у Вінницькій області 22 грудня 2018 року, № Ф-9120-17У, що сформована Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 12 травня 2021 року в повному обсязі.

Судова колегія звертає увагу, що податковий орган не позбавлений можливості з врахуванням висновків суду визначити нову суму податкового зобов`язання за періоди, в яких ОСОБА_1 не був найманим працівником, але був фізичною особою-підприємцем".

Суд зазначає, що постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі № 120/12952/23, яка набрала законної сили, має преюдиційне значення для вирішення цієї справи.

Повертаючись до обставин цієї справи, де спірною є відмова відповідача у поверненні помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань зі сплати єдиного внеску, у зв`язку із скасуванням судом податкових вимог від 22.12.2018 № Ф-9120-17У та від 12.05.2021 № Ф-9120-17У за вказаним зобов`язанням, суд враховує наступне.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначені статтею 43 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктами 43.1 - 43.4 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на рахунок такого платника податків у банку або небанківському надавачу платіжних послуг, або на єдиний рахунок, або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг.

Таким чином, обов`язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів є одночасна наявність наступних обставин:

- відсутність у такого платника податкового боргу;

- подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати;

- відповідність поданої заяви вимогам пункту 43.4 статті 43 ПК України.

Пунктом 43.5 статті 43 ПК України передбачено, що контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку.

На підставі пункту 43.6 статті 43 ПК України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку.

Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (далі - Порядок № 787, в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин).

За нормами п. 1 розділу 1 Порядку № 787 надміру зараховані кошти - сума коштів, що становить позитивну різницю між сумою фактично сплачених коштів та сумою коштів, яку повинен сплатити до відповідного бюджету платник платежів (зборів), що визначені відповідним законодавством (крім платежів (зборів), контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби), для повного виконання покладеного на нього грошового зобов`язання.

Помилково зараховані кошти - кошти, що сплачені платником за видом доходів, який не відповідає суті платежу (збору), визначеного в абзаці третьому цього пункту, та/або до невідповідного бюджету.

У відповідності до п. 2 розділу 1 Порядку № 787, цей Порядок визначає процедури, зокрема, повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі).

Згідно із пунктом 3 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Казначейства з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки отримувачів коштів, відкриті в банках або Казначействі, вказані у поданні (висновку, повідомленні) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, органів, які ведуть облік заборгованості в розрізі позичальників, заяві платника (у разі повернення судового збору, крім помилково зарахованого).

Пунктом 5 Порядку № 787 встановлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, до Казначейства подається висновок відповідно до Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 № 60.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі отримання заяви платника податків на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, оформленої у порядку, встановленому законодавством, орган державної податкової служби зобов`язаний не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцяти денного строку з дня подання такої заяви підготувати висновок про повернення помилково та/або надміру сплачених сум з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Окрім того, процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (далі - Платник), надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску, в тому числі тих, які сплачені через єдиний рахунок визначає Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затверджений наказом Міністерством фінансів України від 23.07.2021 № 417 (далі - Порядок № 417).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 417, у випадку надмірної сплати сум єдиного внеску на рахунок 3556 податковим органом здійснюється зарахування цих сум у рахунок майбутніх платежів за тим самим рахунком, відповідно до встановленого розміру єдиного внеску та у порядку календарної черговості виникнення зобов`язань Платника з цього платежу.

За нормами пункту 3 Порядку № 417 надміру сплачені кошти - суми єдиного внеску, які на певну дату зараховані на належний рахунок 3556 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону).

Неналежний Платник - платник, з рахунку якого здійснено помилкове списання коштів та/або який не є платником єдиного внеску.

Податкові органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи.

Помилково сплачені кошти - суми єдиного внеску, які на певну дату зараховані не на належний рахунок 3556 та/або сплачені з рахунку неналежного Платника.

Рахунок 3556 - відповідний небюджетний рахунок за субрахунком 3556 «Рахунки для зарахування єдиного соціального внеску», відкритий в Державній казначейській службі України.

У випадку надмірної сплати сум єдиного внеску на рахунок 3556 податковим органом здійснюється зарахування цих сум у рахунок майбутніх платежів за тим самим рахунком, відповідно до встановленого розміру єдиного внеску та у порядку календарної черговості виникнення зобов`язань Платника з цього платежу (п. 4 Порядку № 417).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 417, повернення коштів здійснюється у випадках:

1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на належний рахунок 3556;

2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій не на належний рахунок 3556;

3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на бюджетний рахунок за надходженнями;

4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Кодексом та іншими законами, на рахунок 3556;

5) виявлення технічної та/або методологічної помилки за сумами, які були зараховані на рахунок 3556 з єдиного рахунку.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 417, повернення здійснюється на підставі заяви Платника про повернення коштів.

У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, заява про повернення коштів з рахунків 3556 (далі - Заява) подається до територіального органу ДПС за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених коштів, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.

Повернення єдиного внеску у випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 5 цього Порядку, здійснюється відповідно до вимог статті 43 Кодексу.

Заява може бути подана Платником до територіального органу ДПС в електронній формі через електронний кабінет та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

До Заяви Платник обов`язково додає копію розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), що підтверджує сплату коштів на рахунок 3556 (до Заяви в електронній формі - електронну копію зазначеного документа). Копія цього документа завіряється Платником особисто.

Відповідно до п. 9 Порядку № 417 у разі надходження Заяви самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати надходження до територіального органу ДПС Заяви проводить перевірку наданої Платником інформації та формує висновок про повернення коштів з рахунків 3556 (далі - Висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку або приймає рішення про відмову у задоволенні Заяви.

Пунктом 10 Порядку № 417 передбачено, що заява залишається без задоволення у таких випадках: невідповідність Заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку; недостовірність викладеної у Заяві інформації; подання Заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску; наявність у Платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій; ненадання документа, що додається до Заяви згідно з пунктом 6 цього Порядку.

У разі відмови в задоволенні Заяви самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у терміни, визначені пунктом 9 цього Порядку, надає Платнику повідомлення з відмовою у поверненні коштів за підписом керівника цього підрозділу із зазначенням причин такої відмови (п. 11 Порядку № 417).

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що повернення сплачених платниками податків у передбаченому законом порядку коштів єдиного внеску можливо виключно на підставі заяви такого платника податків та за умови набуття такими коштами статусу "надмірно та/або помилково" сплачених.

Як встановлено судом 03.05.2024 представник позивача звернувся до відповідача з листом б/н, яким повідомив про наявність підстав для повернення надміру сплачених позивачем коштів, до заяви додав копії платіжних інструкцій від 16.02.2024 № 33383, № 33391 та оригінали заяв про повернення коштів в сумах 15 819,54 грн і 21 969,20 грн.

Судом встановлено, що результатами розгляду заяви позивача про повернення коштів з рахунку 3556, відповідач сформував Висновок від 09.05.2024 № 773 про повернення коштів за розрахунковим документом від 16.02.2024 № 33383 (на суму 21969,20 грн) у розмірі 14862,54 грн.

Листом від 10.05.2024 № 21974/6/02-32-24-07-10 податковий орган, посилаючись на норми п. 10 Порядку № 417, повідомив ОСОБА_1 , що станом на 09.05.2024 по інтегрованій картці платника відсутні надмірно сплачені кошти на суму 37788,74 грн, заявлені в заявах на повернення.

Листом ГУ ДПС у Вінницькій області від 10.05.2024 № 21810/6/02-32-24-02-11 повідомили представника позивача, що станом на 31.01.2024 по ФОП ОСОБА_1 рахувався борг у сумі 37788,74 грн. В рахунок погашення заборгованості, 16.02.2024 надійшли кошти у сумі 15819,54 грн та 21969,20 грн, сплачені відповідно до платіжних інструкцій від 16.02.2024 № 33391 та № 33383. Податковий орган вказав, що на виконання Постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2024 по справі № 120/12952/23 підлягає скасуванню нарахування по єдиному внеску на суму 14862,54 грн. В той же час зауважили, що станом на 10.05.2024 відсутні надмірно сплачені кошти на суму 37788,74 грн, що заявлені до повернення ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу, що за обставинами даної справи позивачу відмовлено у поверненні коштів у сумі 22962,20 грн, які, на думку позивача, переплачені у загальному розмірі 37788,74 грн, у зв`язку із визначенням податковим органом нової суми податкового зобов`язання, з врахуванням висновків наведених у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2024 по справі № 120/12952/23.

З огляду на встановлені обставини в розрізі наведених норм чинного законодавства, слід зауважити на наступному.

Оскільки, відповідно до вищезазначених вимог ПК України обов`язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів є одночасна наявність визначених законом обставин зокрема і відсутність у такого платника податкового боргу, то в даному випадку не можна стверджувати про наявність сукупності передбачених Законом підстав для повернення таких коштів позивачу, оскільки за позивачем рахувалась податкова заборгованість, а саме сума податкового зобов`язання зі сплати єдиного внеску, що визначена податковим органом з врахуванням висновків наведених у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2024 по справі № 120/12952/23.

Так, кошти єдиного внеску, які сплачено позивачем у межах виконавчого провадження, не відносяться до таких, які сплачено "помилково" чи "надміру", водночас, з врахуванням подальшого скасування таких сум сплаченого єдиного соціального внеску судовому порядку, такі суми могли набути статусу "надмірно сплачених".

Разом з тим, як зазначав суд вище згідно з пунктом 3 Порядку № 417 надміру сплачені суми єдиного внеску - це суми єдиного внеску, які на певну дату зараховані на належний рахунок 3556 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону).

Судом встановлено, що за результатами розгляду заяви позивача про повернення коштів з рахунку 3556, відповідач здійснив таке повернення в сумі 14 862,54 грн, а позивач отримав на власний рахунок кошти в такому ж розмірі, що не заперечується сторонами.

В контексті встановлених обставин суд зауважує, що податковий орган, враховуючи висновки постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі № 120/12952/23, здійснив коригування суми податкового зобов`язання позивача на суму 14 862,54 (а.с. 93-94).

Водночас відповідач на виконання наданих йому повноважень та враховуючи висновки суду відносно того, що податковий орган не позбавлений можливості з врахуванням висновків суду визначити нову суму податкового зобов`язання за періоди, в яких ОСОБА_1 не був найманим працівником, але був фізичною особою-підприємцем, визначив таку суму.

Тому, оскільки на рахунку позивача на момент звернення обліковувалась заборгованість зі сплати сум єдиного внеску, про що свідчить роздруківка з ІКП, то в даному випадку були відсутні підстави для повернення сплачених сум єдиного внеску. Тож, відповідач правомірно відмовив позивачу у поверненні таких коштів, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

Отже, зважаючи на викладені обставини суд вважає, що оскаржувана відмова ГУ ДПС у Вінницькій області від 10.05.2024 № 21810/6/02-32-24-02-11 щодо виконання заяв ОСОБА_1 про повернення надміру перерахованих коштів в сумі 22 962,20 грн є правомірною, прийнятою в межах компетенції контролюючого органу та відповідно до вимог чинного законодавства, а відтак не підлягає скасуванню, що в свою чергу тягне за собою відмову у задоволенні похідних від основної вимог відносно повернення надміру перерахованих коштів в сумі 22 962,20 грн та направлення відповідного висновку до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, оскільки останні втрачають правове підґрунтя щодо їх задоволення.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною першою статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України), а згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 належить відмовити.

Враховуючи положення статті 139 КАС України судові витрати не підлягають до відшкодування.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, РНОКПП 44069150).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 16.12.2024.

Суддя Томчук Андрій Валерійович