Рішення № 123780655, 12.12.2024, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа № 285/4076/24

провадження у справі №2/0285/1399/24

12 грудня 2024 року м. Звягель

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

у складі судді Помогаєва А.В.,

за участі: секретаря судового засідання Ковальчук М.В.,

позивача ОСОБА_1 , представника органу опіки та піклування Пелешок І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Звягельської міської ради,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що з матір`ю дитини у шлюбі він не перебував. Відповідач є громадянкою Російської Федерації, певний час проживала в Україні, проте вже понад 9 років свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, вихованням дитини не займається, не піклується про стан її здоров`я, не цікавиться життям та навчанням дочки, з дитиною не проживає та не спілкується.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити. Пояснив, що відповідач виїхала у 2014 році до Російської Федерації. Будь-який зв`язок з нею відсутній. З позовом про стягнення аліментів до суду не звертався. Метою позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав є виникнення у позивача права на відстрочку від мобілізації до ЗСУ.

Відповідач у судове засідання повторно не прибула. Відзив на позов не подала. У судові засідання викликалась у порядку, визначеному ч. 10 ст. 187 ЦПК України - через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Представник органу опіки та піклування у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала. Посилалась на відсутність доказів свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків. Надати висновок органу опіки по суті спору є неможливим, оскільки відсутня можливість встановити контакт з відповідачем та перевірити факт ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Судом заслухана думка дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка не заперечує проти задоволення позовних вимог. Повідомила, що її матір ОСОБА_2 виїхала за межі України у 2014 році. Після цього у 2017 році один раз приїздила у гості. На теперішній час вона підтримує з нею зв`язок за допомогою телефону. Спілкуються рідко. Останній раз - ІНФОРМАЦІЯ_2 мати вітала її з днем народження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають, крім інших, орган опіки та піклування (ст.165 СК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Конституцією України (ст.51) визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку (ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства").

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків (ст.164 СК України).

Це є винятковим заходом, який тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для матері, так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати, як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Інтереси дитини є надзвичайно важливими, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків, і позбавлення останніх батьківських прав є крайнім, виключним та надзвичайним способом впливу на них.

Матеріалами справи не підтверджено, що відповідач самоусунулась від виконання батьківських обов`язків.

Оцінюючи доводи позивача, суд враховує ймовірний вплив на відповідача непереборних обставин, які склались починаючи з 2014 року, а саме військову агресію РФ проти України, що триває. Відсутність прямого транспортного сполучення між державами, обмеження у можливості в`їзду громадян РФ на територію України, загальновідомі факти переслідування російським режимом власних громадян за будь-які зв`язки з Україною - є істотними перешкодами для зустрічі відповідача з дитиною, яка постійно проживає в Україні. Разом з тим, з пояснень дитини вбачається, що мати продовжує дистанційне спілкування з дочкою, отже не втратила інтерес до її життя, усвідомлює свої обов`язки та намагається підтримувати зв`язок.

Позицію дитини щодо підтримання позовних вимог у даній справі суд оцінює як таку, що сформована під впливом батька, за відсутності неупередженої оцінки особи матері та обставин, які перешкоджають зустрічі з нею.

Оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, суд вважає недоведеним факт ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дочки, а позовні вимоги про позбавлення її батьківських прав необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16.12.2024.

Суддя А.В. Помогаєв