ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________
УХВАЛА
16 грудня 2024 року м. ХарківСправа № 922/3415/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
без виклику представників сторін,
розглянувши
заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову (вх. № 31259 від 12.12.2024) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" (49010, м. Дніпро, вул. Володі Дубініна, буд. 8, офіс 13); до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільмаш-Харків" (вул. Багратіона, буд. 6, м. Харків, 61046), про стягнення коштів у розмірі 1 608 784, 21 грн
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СКС Транс", м. Дніпро, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільмаш-Харків", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором № 0102/2023-1 постачання товару, у розмірі 1 608 784, 21 грн, підставою нарахування якої стало порушення відповідачем свого зобов`язання за договором в частині своєчасної оплати поставленого товару. Також просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.09.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу № 922/3415/24 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 09 жовтня 2024 року о 12:15 год.
Рух справи також висвітлено у відповідних ухвалах суду.
12.12.2024, позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову (вх. № 31259), в якій заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі 1 649 785, 24 грн, що знаходяться на всіх розрахункових (поточних) рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільмаш-Харків».
В обґрунтування поданої заяви, посилається на те, що єдиним джерелом погашення заборгованості ТОВ «Сільмаш-Харків» перед ТОВ «СКС Транс» є грошові кошти на банківських рахунках відповідача, якими відповідач наразі може вільно розпоряджатися. У разі їх витрачання на інші цілі або здійснення розрахунків з іншими контрагентами це може, на думку заявника, ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду по даній справі. Як вказує позивач, у відкритих судових реєстрах містяться дані про численні судові рішення, якими з ТОВ «Сільмаш-Харків» стягнуто грошові кошти на користь інших кредиторів. Це, за твердженням заявника, свідчить про нестабільний фінансовий стан та недобросовісне виконання договірних зобов`язань відповідача. Значний розмір боргових зобов`язань перед іншими контрагентами вказує на реальну загрозу витрачання грошових коштів, що знаходяться на рахунках відповідача, для задоволення вимог інших кредиторів. Розмір статутного капіталу відповідача становить 5 000,00 грн, що є значно менше, аніж заборгованість відповідача перед позивачем.
Таким чином, вважає, що накладення арешту на грошові кошти відповідача, та обмеження права розпоряджатися частиною грошових коштів на рахунках останнього є пропорційним наслідкам можливого ухилення відповідача від виконання судового рішення та є заходом досягнення мети забезпечення позову - гарантування задоволення законних вимог позивача, під час виконання судового рішення, у випадку задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, подану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, докази, подані в обґрунтування даної заяви, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 4 та 5 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову - є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення, в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів ст. 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.
Суд зауважує, що в даному випадку, як підстава вжиття заходів забезпечення позову має досліджуватись, чи може невжиття таких заходів істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Такої ж правої позиції дотримується об`єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним іноді призводить до незворотних наслідків.
При цьому, правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову, а також надати суду відповідні докази у відповідності до положень ст.ст. 74, 77 ГПК України.
Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, який компетентний розглядати спір по суті та є гарантією реального виконання рішення суду. При цьому, приймаючи ухвалу про забезпечення позову, господарський суд повинен визначитись як з предметом спору у співвідношенні з певними заходами до забезпечення позову, які вимагаються до застосування, так і з певними діями, які вимагається заборонити вчиняти або зобов`язати вчиняти, та з доцільністю та обґрунтованістю вжиття таких заходів.
Суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Також, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 р., "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 р., "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 р., "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 р.) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Так, заявник посилається на ту обставину, що відповідач ухиляється від виконання свого зобов`язання за договором, а у відкритих судових реєстрах містяться дані про численні судові рішення, якими з ТОВ «Сільмаш-Харків» стягнуто грошові кошти на користь інших кредиторів, що, на думку позивача, свідчить про нестабільний фінансовий стан відповідача.
Натомість, суд зазначає, якщо заявник буде посилатися тільки на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без відповідного обґрунтування, суд не бути вважати це достатньою підставою для задоволення заяви.
Суд також зазначає, що посилання позивача на не здійснення відповідачем заходів погашення заборгованості та на низку судових рішень стосовно відповідача, не свідчать про існування загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, без застосування відповідних заходів забезпечення позову, як і не свідчать про вчинення відповідачем дій з метою унеможливлення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Суд зауважує, що, в даному випадку, накладення арешту на грошові кошти відповідача, не є заходом щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, оскільки є втручанням в фінансово-господарську діяльність підприємства власника майна та порушення його конституційного права на вільне володіння, користування та розпорядження належним йому майном.
Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змістуст. 77 ГПК Українивбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що поданою до господарського суду заявою про забезпечення позову, заявником не доведено, що задоволення відповідної заяви, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, є заходом досягнення мети забезпечення позову - гарантування задоволення законних вимог позивача, під час виконання судового рішення, у випадку задоволення позову.
А, отже, подана ТОВ "СКС Транс" заява про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованою, не доведеною належними доказами, а тому, є такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 76, 77, 86, 136-140, 234, 235 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ТОВ "СКС Транс" про забезпечення позову (вх. № 31259 від 12.12.2024) - відмовити.
Згідно з приписами ст. 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складання повного тексту ухвали, відповідно до ст. 256 ГПК України.
Ухвалу підписано 16.12.2024.
СуддяР.М. Аюповасправа № 922/3415/24
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.
Судове рішення № 123779400, Господарський суд Харківської області було прийнято 16.12.2024. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 922/3415/24. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: