Рішення № 123779198, 04.12.2024, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2024 Справа № 917/753/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засідання Михатило А.В., за участю представника позивача Піун С.П., представника відповідача - Савченко Б. А., розглянувши у відкритому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", вул. Шолуденко, 1, м. Київ, 04116

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз", вул. Будька, 26 А, м. Гадяч, Полтавська область, 37300

про стягнення 45 875 993,69 грн, -

встановив:

03.05.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз" про стягнення заборгованості за типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" у розмірі 45 875 993,69 грн, з яких: 29 985 431,44 грн - основний борг, 9 869 570,32 грн - інфляційні нарахування, 1 899 587,87 грн - 3 % річних, 4 121 404,06 грн - пеня (вх. № 808/24).

Ухвалою від 07.05.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, призначено підготовче засіданні на 06.06.2024 року на 11:00 год.

22.05.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі №917/753/24 (вх. №7153).

Ухвалою від 22.05.2024 року суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання.

23.05.2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. 7224, арк. справи 57-95, том 1), в якому відповідач проти позову заперечував.

24.05.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. 7342, арк. справи 96-103, том 1).

29.05.2024 року відповідач подав заперечення на відповідь на відзив ( вх. 7614, арк. справи 104- 116, том 1).

06.06.2024 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 7995).

Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 06.06.2024 року судом оголошено протокольну ухвалу про задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи (вх.№ 7995 від 06.06.2024), протокольну ухвалу про задоволення заяви представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх.№7153 від 22.05.2024) та протокольну ухвалу про перерву у підготовчому засіданні до 27.06.2024 року до 10:30 год.

10.06.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. № 8140, арк. справи 131-143, том 1).

21.06.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача Савченка Б. А. надійшло клопотання про його участь в судовому засіданні 27.06.2024 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 8722).

У зв`язку з перебуванням судді Тимощенко О.М. у відпустці засідання суду 27.06.2024 року не відбулося.

Ухвалою від 24.07.2024 року продовжено строк підготовчого провадження та призначено підготовче засідання на 13.08.2024 на 09:00 год., задоволено клопотання учасників справи про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

12.08.2024 року через систему Електронний суд від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені, 3 % річних та інфляційних втрат (вх.№10843 від 12.08.2024) та клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі № 910/3971/22 за позовом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» про стягнення 1 310 103 459,87 грн., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Відповідача АТ Оператор ГРМ «Чернівцігаз», АТ «Київгаз», АТ Оператор ГРМ «Черкасигаз», ПрАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», ПрАТ «Кременчукгаз». (вх.№10840 від 12.08.2024).

Підготовче засідання 13.08.2024 року у даній справі не відбулося через збій у системі "Електронний суд" та неможливістю підключення до відеконференції представників сторін.

Ухвалою від 13.08.2024 року суд відклав підготовче засідання у справі №917/753/24 на 03.09.2024 року на 11 год. 00 хв.

16.08.2024 року від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі ( вх. 11067, арк. справи 194-199, том 1) та заперечення проти клопотання про зменшення розміру пені ( вх. № 11068, арк. справи 203-209, том 1).

03.09.2024 року до суду від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи (вх. № 11609, арк. справи 212-215, том 1).

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Тимощенко О.М. підготовче судове засідання, призначене на 03.09.2024 року, не відбулось, а тому ухвалою від 09.09.2024 року суд призначив підготовче засідання на 30.09.2024 року на 09.00.

Суд не вбачав підстав для зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі № 910/3971/22 за позовом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» про стягнення 1 310 103 459,87 грн., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Відповідача АТ Оператор ГРМ «Чернівцігаз», АТ «Київгаз», АТ Оператор ГРМ «Черкасигаз», ПрАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», ПрАТ «Кременчукгаз».

Так, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з`ясовувати: як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи іншим судом з метою забезпеченням сторонам розумних строків розгляду їх справ. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Суд враховував, що ПАТ «Гадячгаз» не є стороною у справі № 910/3971/22, відповідачем не обґрунтовано яким саме чином рішення суду у справі № 910/3971/22 вплине на рішення у даній справі з огляду на суб`єктний склад учасників справ та предмет доказування.

Отже, відсутня неможливість розгляду даної справи до вирішення справи 910/3971/22.

Протокольною ухвалою в судовому засіданні 30.09.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи, закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 05.11.2024 року на 09.00.

04.11.2024 року через Електронний суд від відповідача надійшло клопотання, в якому відповідач просив суд повернутися на стадію підготовчого провадження у справі № 917/753/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України до Приватного акціонерного товариства Гадячгаз про стягнення 45 875 993,69 грн. заборгованості за Типовим договором постачання природного газу постачальником останньої надії. Зупинити провадження у справі № 917/753/24 за позовом ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України до ПрАТ Гадячгаз про стягнення 45 875 993,69 грн. заборгованості за Типовим договором постачання природного газу постачальником останньої надії до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі № 640/34767/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України, Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Дніпрогаз, про визнання протиправною та нечинною постанови.

Ухвалою від 05.11.2024 року суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження до розгляду справи №640/34767/21.

05.11.2024 року оголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 13.11.2024 на 09:00 год.

06.11.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії доказів, а саме: акту приймання-передачі природного газу, коригуючого акту та рахунку на оплату за листопад 2021 року (вх.№14854 від 06.11.2024). В обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначив, що під час формування та завантаження додатків до позовної заяви при подачі до суду через підсистему "Електронний суд" через технічний збій та обмеження переліку форматів для завантаження, додаток №5 був приєднаний до позовної заяви не в повному обсязі (не містив акту приймання-передачі природного газу, рахунку на оплату та коригуючого акту за листопад 2021 року), до того ж у найменуванні додатку №5 є посилання на період постачання "листопад 2021", а також в тексті позовної заяви є посилання на інформацію, що міститься у зазначених доказах (арк. справи 29-36, том 2).

11.11.2024 року через систему Електронний суд від відповідача надійшли заперечення на клопотання позивача про долучення доказів (вх.№15134 від 11.11.2024, арк. справи 37-41, том 2).

У зв`язку з повітряною тривогою у Полтавській області та тривалою тривогою у Київській області, в тому числі і м. Київ (представник позивача і сам позивач територіально знаходиться в м. Київ), розгляд справи 13.11.2024 року не відбувся.

З огляду на що ухвалою від 13.11.2024 року суд вирішив відкласти розгляд справи №917/753/24 на 20.11.2024 на 11:00 год.

Ухвалою від 18.11.2024 року суд задовольнив клопотання позивача про поновлення строку на подання доказів у справі (вх. № 14854 від 06.11.2024 року), поновив позивачу строк на подання доказів, прийняти до розгляду докази, подані позивачем, а саме: копію акту приймання-передачі природного газу, копію коригуючого акту та копію рахунку на оплату за листопад 2021 року.

19.11.2024 року від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. № 15597, арк. справи 57-60, том 2).

В судовому засіданні 20.11.2024 року у зв`язку із повітряною тривогою не вдалося завершити розгляд справи, а тому суд оголосив перерву до 04.12.2024 року до 11.00.

Дати судових засідань узгоджувалися із представниками сторін та визначалися із урахуванням наявності вільних залів в господарському суді Полтавської області для забезпечення участі представників учасників справи в судових засідання в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 04.12.2024 року представники учасників справи підтримали свої вимоги і заперечення, наведені в заявах по суті.

В судовому засіданні 04.12.2024 року після виходу з нарадчої кімнати суд за результатами розгляду справи оголосив вступну та резолютивну частини рішення, роз`яснив строки і порядок оскарження рішення та набрання ним законної сили.

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовував тим, що Позивачем взяті на себе зобов`язання за Договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» виконано в повному обсязі та забезпечено з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи та за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті, безперервне постачання природного газу Відповідачу в порядку та на умовах, передбачених Договором, зокрема у наступні періоди: - з 01.11.2021 по 30.11.2021 в обсязі 300,00000 тис. м3; - з 01.12.2021 по 30.12.2021 в обсязі 323,10284 тис. м3. Відповідач, в порушення умов Договору, не забезпечив своєчасну та повну оплату вартості поставленого Позивачем природного газу згідно з умовами Договору та не здійснив жодної оплати вартості спожитого за Договором природного газу. Таким чином, у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість за спожитий природній газ за Договором за період з 01.11.2021 по 30.12.2021 на загальну суму 29 985 431,44 грн.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу Відповідача перед Позивачем за договором, розмір нарахованої Позивачем пені за неналежне виконання Відповідачем умов договору складає 4 121 404,06 грн., розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 1 899 587,87 грн., сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, складає 9 869 570,32 грн.

Отже, загальна сума боргу Відповідача перед Позивачем, яку Позивач просив суд стягнути у позові складає 45 875 993,69 грн.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: рахунок від 12.01.2022 року, акт від 31.12.2021 року, розрахунок заборгованості, пені, річних та інфляційних, копії Типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії, адвокатського запиту від 15.11.2022, виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо підприємства Позивача, листа АТ Ощадбанк від 09.04.2024 з реєстром надходжень, листа АТ Ощадбанк від 30.11.2022 з реєстром надходжень, листа оператора ГТС від 25.11.2022 ТОВВИХ-22-12812 з додатком та протокол КЕП, роздруківка з ЄДР щодо відповідача, роздруківка відомостей з офіційного сайту Позивача щодо архіву ціни ПОН для непобутових споживачів за листопад-грудень 2021, акт приймання-передачі природного газу, коригуючого акту та рахунку на оплату за листопад 2021 року.

У відзиві на позов (вх. 7224, арк. справи 57-95, том 1) відповідач заперечував проти позову, оскільки Позивачем при зверненні до суду не було враховано, що Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» (від 29.07.2022 р. Закон № 2479-IX) внесено зміни до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (далі Закон № 1639-IX), яким визначено порядок врегулювання спірної заборгованості між Позивачем та Відповідачем. На думку Відповідача для вирішення питання про виникнення у Відповідача обов`язку з оплати ТОВ «ГК «Нафтогаз України» вартості природного газу за Типовим договором за період з 01.11.2021 по 30.12.2021 на загальну суму 29 985 431,44 грн., а також нарахованих пені в розмірі 4 121 404,06 грн.; - 3% річних 1 899 587,87 грн. та інфляційних втрат 9 869 570,32 грн., перш за все має значення правові підстави, якими стверджується про наявність простроченої заборгованості, а також з`ясування питання чи Відповідач приступив до виконання обов`язку з погашення заборгованості за Типовим договором, та чи спірна заборгованість не врегульовується в інший спосіб, що передбачений чинним законодавством.

ПрАТ «Гадячгаз» також вказувало, що жодних юридично значимих дій щодо внесення до реєстру постачальника «останньої надії» не вчиняло, оскільки присвоєння ЕІС-коду суб`єкту ринку природного газу здійснюється Оператором ГТС, відповідно і реєстрація Оператора ГРМ в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» здійснювалася ТОВ «Оператор ГТС України» з порушення вимог чинного законодавства, після прийняття НКРЕКП постанови від 01.09.2021 р. № 1445 «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП» та постанови НКРЕКП від 29.10.2021 р. № 1909 «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП», умови яких дозволяють ТОВ «Оператору ГТС України» не закріплювати на інформаційній платформі ЕІС-кодів типу «Y» для Операторів ГРМ. Наразі ТОВ «ГК «Нафтогаз України» оскаржує постанову НКРЕКП від 29.10.2021 р. № 1909 «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП», умови яких дозволяють ТОВ «Оператору ГТС України» не закріплювати на інформаційній платформі ЕІС-кодів типу «Y» для Операторів ГРМ.

ПрАТ «Гадячгаз» зазначав, що позов ТОВ «ГК «Нафтогаз України» про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 45 875 993,69 грн, з яких: 29 985 431,44 грн - основний борг, 9 869 570,32 грн - інфляційні нарахування, 1 899 587,87 грн - 3 % річних, 4 121 404,06 грн пені за період листопад грудень 2021 р. є неефективним способом захисту порушеного права, оскільки правовідносини щодо спірної заборгованості підлягають врегульованню на підставі спеціальних положень Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а не на умовах Типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії.

Будь-яких доказів надіслання (направлення) рахунків Позивачем не надано. За таких обставин твердження Позивача про прострочення заборгованості та нарахування штрафних санкцій є необґрунтованим.

Перелік доказів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову: довідка про включення розпорядника бюджетних коштів, картка руху документу, постанова НКРЕКП № 775, лист Гадячгаз від 25.11.2021 з доказами направлення, лист ТОВ ГК Нафтогаз України № 1194.1-16186-2021, лист ТОВ ГК Нафтогаз України 119-07-16130-2021, лист ПрАТ Гадячгаз від 01.12.2021 р., лист ПрАТ Гадячгаз від 17.12.2021 р., лист ТОВ ГК Нафтогаз України від 16.08.2022 р., лист НКРЕКП від 01.09.2022 р., лист ПрАТ Гадячгаз від 09.09.2022 р., лист ТОВ ГК Нафтогаз України від 06.10.2022 р., лист ПрАТ Гадячгаз від 22.11.2022 р., постанова НКРЕКП № 1584, Реєстраційна картка, виписка ПрАТ Гадячгаз, статут, постанова НКРЕКП 2510, постанова НКРЕКП 491.

Судом досліджено всі докази, наявні в матеріалах справи.

Предметом позову у справі є стягнення з ПрАТ «Гадячгаз» на користь Позивача вартості поставленого природного газу за листопад 2021 року (у об`ємі 300,00000 тис. м3 на суму 11 536 317,20 грн.) та за грудень 2021 року (у об`ємі 323,10284 тис. м3 на суму 18 449 114,24 грн.) на загальну суму 29 985 431,44 грн., а також нараховані річні, пеня та інфляційні за несвоєчасну оплату поставленого природного газу.

Спірні правовідносини сторін регулюються Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, а також положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання газу на території України.

Відповідно до пункту 26 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Пунктами 17, 19 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено: оператор газорозподільної системи - це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); оператор газотранспортної системи - це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.

Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р. (далі - Правила) врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/ газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

За змістом п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205,633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕІС-код, при цьому згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код. Зазначене обумовлює відсутність в інформаційній платформі найменувань споживачів, у зв`язку з чим їх ідентифікація здійснюється виключно за присвоєними ЕІС-кодами.

В інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56X420000000001U ( ПрАТ «Гадячгаз») був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) (Позивач) у т.ч. у період з 01.11.2021 по 30.12.2021.

Обсяг природного газу, використаний Відповідачем ЕІС-код 56X420000000001U у вказаний період та внесений в алокацію Позивача як постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) становить:

- з 01.11.2021 по 30.11.2021 в обсязі 300,00000 тис. м3;

- з 01.12.2021 по 30.12.2021 в обсязі 323,10284 тис. м3.

Листом оператора ГТС від 25.11.2022 № ТОВВИХ-22-12812 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X420000000001U підтверджується факт включення Відповідача до реєстру споживачів Позивача як постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого Відповідачем, до портфеля Позивача як постачальника «останньої надії» (арк. справи 31-35, том 1).

Факт поставки Позивачем Відповідачу вказаних вище об`ємів природного газу на загальну суму 29 985 431,44 грн. підтверджується Актом приймання передачі № 32048 від 31.12.2021 року ( арк. справи 10, том 1), Актом приймання передачі №23283 від 30.11.2021 року та Коригуючим Актом № 28988 від 23.12.2021 року до Акту № 23283 від 30.11.2021 року ( арк. справи 31-32, том 2).

Зазначені Акти приймання передачі природного газу підписані представниками Позивача і Відповідача та скріплені їх печатками.

Відповідно до підпункту 4.2. розділу IV Типового договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Кількість отриманого газу доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу на підставі якого складені акти приймання-передачі послуг розподілу газу. Також така інформація доступна відповідачу на інформаційні платформі Оператора ГТС за ЕІС-кодом, як суб`єкту ринку природного газу у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Пунктом 4.4 Типового договору визначено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Отже, згідно пункту 4.4 розділу IV Типового договору Відповідач мав сплатити вартість поставленого природного газу за листопад 2021 до 31.12.2021, за грудень 2021 до 31.01.2022.

Однак виставлені Позивачем рахунки на оплату природного газу № 2664 від 12.01.2022 року, № 30342 від 10.12.2021 року (арк. справи 9, том 1, 33-34, том 2) Відповідач не оплатив, внаслідок чого за ним утворився борг в сумі 29 985 431,44 грн. перед Позивачем.

Відхиляючи заперечення Відповідача суд зазначає наступне.

Подані докази свідчать, що Позивачем здійснено розрахунок вартості спожитого Відповідачем природного газу на підставі даних Оператора ГТС про об`єм (обсяг) спожитого Відповідачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС, тобто на підставі належних доказів.

В матеріалах справи наявні підписані сторонами Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії", акти приймання-передачі природного газу за спірний період, в тому числі коригуючий акт.

Відповідачем не доведено і не спростовано, що у листопаді-грудні 2021 року він не отримав від позивача природний газ, чи отримав його від іншого постачальника або в інших обсягах. Однак виставлені Позивачем рахунки не оплатив.

При цьому суд враховує, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку.

У постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17 зазначено, що: "Стосовно невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку-фактуру судова колегія вважає, що невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов`язку оплатити послуги, надані позивачем. Так, за своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України".

У свою чергу, відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку (правова позиція є сталою, сформована у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18).

Суд також критично оцінює посилання Відповідача на неефективність обраного Позивачем способу захисту, оскільки правовідносини щодо спірної заборгованості підлягають врегульованню на підставі спеціальних положень Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а не на умовах Типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії.

Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК "Нафтогаз України" природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.

Згідно частини першої статті 4 Закону № 1639-ІХ взаєморозрахунки в цілях погашення заборгованості та грошових зобов`язань, що визначені статтею 1 цього Закону, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету для врегулювання, зокрема:

обсягів перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу за даними звітності, поданої операторами газорозподільних систем до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (у тому числі до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики), над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу, встановленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (у тому числі Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики), з урахуванням отриманих компенсацій витрат, збільшених на суму податку на додану вартість за ставкою, яка діяла у відповідних періодах надання послуг з розподілу природного газу, включену у вартість послуги для кінцевого споживача, що утворилися за період з 1 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року, - в цілях погашення заборгованості операторів газорозподільних систем за договорами постачання/купівлі-продажу природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі для забезпечення фізичного балансування газорозподільної системи та власної господарської діяльності, укладеними з товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", а також за договорами транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року. У разі якщо різниця між фактичною вартістю послуг з розподілу природного газу та тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу, встановленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (у тому числі Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики), буде перевищувати загальну суму заборгованості оператора газорозподільної системи перед кредиторами, зазначеними в абзацах сьомому - дев`ятому, одинадцятому статті 1 цього Закону, така різниця не підлягає компенсації у тарифі на розподіл природного газу та з інших джерел

Частиною 3 статті 4 Закону №1639 встановлено, що взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість.

Відповідно до положень частини 2 ст. 4 Закону №1639 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на підставі висновку суб`єкта аудиторської діяльності затверджує розрахунки відповідного постачальника природного газу, включеного до Реєстру.

За приписами п. 8 постанови КМУ від 12.10.22 №1179 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансового забезпечення заходів з врегулювання заборгованості, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", та проведення відповідних взаєморозрахунків» для проведення взаєморозрахунків їх учасники (крім одержувачів бюджетних коштів) в установленому законодавством порядку відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки. Одержувачі бюджетних коштів з цією ж метою відкривають в органах Казначейства бюджетні рахунки та подають Міненерго: 1) договір про організацію взаєморозрахунків; 2) копію акта (актів) звіряння заборгованості та/або грошових зобов`язань, складеного (складених) за формою згідно з додатком 3 із зазначенням суми заборгованості та/або грошових зобов`язань (без урахування розміру зобов`язань зі сплати неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість та/або грошові зобов`язання) станом на дату підписання договору про організацію взаєморозрахунків; 3) копії рішень НКРЕКП про затвердження розрахунків/обсягів перевищення, визначених частиною другою статті 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".

З урахуванням наведеного, обсяг заборгованості учасника взаєморозрахунків, що зазначається у договорі взаєморозрахунків встановлюється рішенням НКРЕКП (на підставі висновку суб`єкта аудиторської діяльності) та актом звіряння заборгованості, складеного із зазначенням суми заборгованості станом на дату підписання договору про організацію взаєморозрахунків.

Взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та/або Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", та/або Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість (частина третя статті 4 вказаного Закону).

Судом встановлено, що заборгованість Відповідача перед Позивачем в розмірі 29 985 431,44 грн не погашена, документів, які могли б підтвердити обставини укладення договору взаєморозрахунків, матеріали справи не містять, а тому твердження Відповідача про врегулювання заборгованості на підставі Закону № 1639 є безпідставними.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення основаного боргу в сумі 29 985 431,44 грн є обґрунтованими і задовольняються судом.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Позивач заявив до стягнення з Відповідача 1 899 587,87 грн - три проценти річних та - інфляційні 9 869 570,32 грн, нарахованих за несвоєчасну сплату Відповідачем отриманого товару (природного газу).

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, не виявив завищення їх розміру з боку Позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до пункту 4.5. Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З урахуванням наведеного та факту прострочення сплати основного боргу Відповідача перед Позивачем за договором, розмір правомірно нарахованої та заявленої до стягнення Позивачем пені за неналежне виконання Відповідачем умов договору складає 4 121 404,06 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку заявленої до стягнення пені у розмірі 10 095,63 грн суд дійшов висновку, що вимоги щодо стягнення з Відповідача пені відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Щодо клопотання Відповідача про зменшення розміру річних, інфляційних та пені на 99 % (арк. справи 173-188, том 1) суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 902/855/18 звертає увагу на те, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховувалися такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Також, у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7- рп/2013 штрафні санкції мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Частина друга статті 233 ГК України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

ПрАТ «Гадячгаз» є оператором газорозподільної системи - суб`єктом природної монополії та здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу. Відповідач є єдиним підприємством, що забезпечує надання житлово-комунальної послуги з розподілу природного газу населенню, установам, організаціям та підприємствам на території здійснення ліцензійної діяльності. Також Відповідач є підприємством критичної інфраструктури у відповідності до Закону України від 16.11.2021 року № 1882-ІХ «Про критичну інфраструктуру» (далі - Закон № 1882-ІХ), що також підтверджується листом Міністерства енергетики № 26/1.7-10.2-13011 від 08.09.2022 р., та здійснює управління об`єктом критичної інфраструктури і відповідає за його поточне функціонування. Згідно ч. 1 ст. 4 Закону № 1882-ІХ захист критичної інфраструктури є складовою частиною забезпечення національної безпеки України.

Позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, а матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення Позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв`язку з невиконанням Відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Договором. На суму основного боргу Позивачем також нараховано 1 899 587,87 грн 3% річних, 9 869 570,32 грн інфляційних втрат.

Враховуючи господарську діяльність відповідача, причини неналежного виконання Відповідачем зобов`язання щодо своєчасної оплати і його ступінь вини, а також, враховуючи те, що підприємство відповідача є стратегічним підприємством відсутність доказів понесення Позивачем збитків внаслідок порушення Відповідачем прийнятих на себе зобов`язань, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд вважає, що стягнення з боржника заявленої до стягнення суми пені не може бути джерелом збагачення кредитора, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про можливість зменшити розмір пені на 50%, що становить 2 060 702, 03 грн пені.

Таким чином, суд визнає обґрунтованими та задовольняє позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 2 060 702, 03 грн пені. В іншій частині вимог про стягнення пені позов задоволенню не підлягає з мотивів, викладених вище.

Підстави для зменшення річних та інфляційних, на думку суду, відсутні.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом досліджено всі подані учасниками справи докази.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.05.2018 року в справі № 917/1068/17.

Отже, витрати Позивача на сплату судового збору в сумі 550 511,92 грн у зв`язку із задоволенням позову відшкодовуються йому за рахунок Відповідача.

Керуючись ст.ст. 129,232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-

Вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз" (вул. Будька, 26 А, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, ідентифікаційний код 05524660) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вул. Шолуденко, 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 40121452) 29 985 431,44 грн основного боргу, 2 060 702, 03 грн пені, 1 899 587,87 грн 3% річних, 9 869 570,32 грн інфляційних втрат та 550 511,92 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

3. Відмовити в задоволені позовних вимог в іншій частині позову.

Рішення підписано 16.12.2024 року

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України. Порядок та строки оскарження рішення встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України.

Суддя Тимощенко О.М.