Рішення № 123772581, 31.10.2024, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/3140/24

Провадження №2/405/588/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2024 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого - судді Іванової Л.А.

при секретарі Тарасенко Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 405/3140/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВАНСАР» (04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, буд.21/27, оф.405), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (01001, м.Київ, вул. Мала Житомирська, буд.6/5) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому (позові) просить визнати виконавчий напис №74168 від 31 травня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., таким, що не підлягає виконанню, зазначивши на обґрунтування позовних вимог, що 31травня 2021року приватнимнотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу ОстапенкомЄ.М.був вчиненийвиконавчий напис,зареєстрований вреєстрі №74168,яким запропонованостягнути знього (позивача)на користьТОВ «Фінансовакомпанія «Авансар» невиплачені в строк грошові кошти, якому ТОВ «Фінансова компанія «Фагор», відступлено право вимоги на підставі договору Факторингу № 27/05/20 від 27.05.2020 року, якому, в свою чергу, ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда», відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 1 від 20.05.2016 року, якому, в свою чергу, ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 року відступлено право вимоги за кредитним договором № 200027688 від 10.05.2016 року, укладеного між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ним ( ОСОБА_1 ). Вважає, що зазначений виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №295/5 та Постанови КМУ від 29.06.1999 №1172, якою затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а тому є таким, що не підлягає виконанню. Крім того, вказав, що з оспорюваного виконавчого напису вбачається, що стягнення здійснюється за період з 10.05.2016 року по 28.05.2021 року включно, тобто виконавчий напис вчинений поза межами трьохрічного строку з моменту виникнення права вимоги у ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», він також не містить розрахунку суми заборгованості. Також зазначив, що він не був повідомлений про заміну кредиторів, а тому, при вчиненні виконавчого напису нотаріус мав переконатись у дотриманні закону при заміні кредиторів. Окрім того, вказав, що на час вчинення оспорюваного виконавчого напису редакція Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року, передбачала можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору. З огляду на викладене, всі зазначені вище обставини в сукупності свідчать, що приватний нотаріус Київськогоміського нотаріальногоокругу ОстапенкомЄ.М.при вчиненніоспорюваного виконавчогонапису порушивнорми ЗаконуУкраїни «Пронотаріат»,Порядку №296/5та Переліку,що єпідставою длявизнання оспорюваноговиконавчого написутаким,що непідлягає виконанню.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 травня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справі та призначено судове засідання з повідомленням (викликом) учасників справи. Надано учасникам справи процесуальний строк для подання заяв по суті справи.

Крім того, ухвалою суду від 27 травня 2024 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову по цивільній справі № 405/3140/24 за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВАНСАР», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 69555795, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Брандальським Д.С. при примусовому виконанні виконавчого документа - виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем 31 травня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 74168 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВАНСАР» (код ЄДРПОУ 40199031) заборгованості в розмірі 43859 грн. 14 коп., до прийняття судового рішення по даній справі та набрання ним законної сили.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Левицька Л.А. (діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВА № 1095076 від 31.10.2024 року) в судове засідання подала заяву, яка зареєстрована судом 31.10.2024 року за вх. № 29130 про підтримання позовних вимог та про розгляд справи без участі сторони позивача в судовому засіданні.

Представник відповідача ТОВ "Фінансова компанія "Авансар" в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету 17.09.2024 о 20:50:43, причини не явки не відомі, заяви, клопотання, відзив на позов на адресу суду не надходили.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. в судове засідання не з`явився. При цьому, суд враховує, що Наказом Міністерства юстиції України від 30.12.2021 за № 4722/5 свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 30.11.2009 № 7921 на ім`я ОСОБА_2 , - анульовано.

Зваживши доводи, викладені в позові на обґрунтування позовних вимог, дослідивши докази по справі в їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, виходячи з положень ст.12 та ст.13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., на підставі статі 87 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172, 31 травня 2021 року вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 74168, відповідно до якого пропонується стягнути з ОСОБА_1 невиплачені встрок грошовікошти накористь ТОВАРИСТВАЗ ОБМЕЖЕНОЮВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВАКОМПАНІЯ "АВАНСАР", якому Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ФАГОР" відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №27/05/2020-4 від 27.05.2020 року, якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ПЛЕЯДА" відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 1 від 20.05.2016 року, якому в свою чергу Публічне акціонерне товариство «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» на підставі Договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 року, відступлено право вимоги за Кредитним договором № 200027688 від 10.05.2016 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ОСОБА_1 .

У виконавчому написі пропонується задовольнити вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АВАНСАР", стягнути з ОСОБА_1 за період з 10.05.2016 року по 28.05.2021 року включно, суму в розмірі: 11 471,89 грн. заборгованість за тілом кредиту; 30 637,25 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; 900 грн. заборгованість за нарахованою пенею; за вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із Стягувача, яка піддягає стягненню з Боржника на користь Стягувача.

Загальна сума,яка підлягаєстягненню зБоржника накористь Стягувачастановить 43 859,14грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Брандальським Д.С., винесеної 18 квітня 2024 року (ВП №69555795) про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника при примусовому виконанні виконавчого напису № 74168, виданого 31.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення з боржника, яким є: ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВАНСАР» заборгованості в розмірі 43859 грн. 14 коп., звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які останній отримує від особи, якою є: ТОВ «ТЕХНІКА-АГРОСЕРВІС», що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Арсенія Тарковського, 16, корп. 3, кв. 4.

Позивач оспорює в судовому порядку зазначений виконавчий напис.

Правовідносини щодо видачі виконавчого напису нотаріусом регулюються нормами Цивільного кодексу України, Законом України«Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595.

Відповідно до статті 18ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст. 50 Закону України «Про нотаріат»).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів визначено в Главі 14Закону України«Про нотаріат» та Главі 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до ст.87Закону України«Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88Закону України«Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно пункту 1.1. вказаної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1.2. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з пунктом 3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України«Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат»вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

В постанові Верховного Суду (справа № 310/9293/15ц від 23.01.2018 року) зазначається, що: «При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17.

Отже, в основі вчинення вищевказаної нотаріальної дії лежить факт безспірності наявної у боржника заборгованості.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 будь-яких претензій чи заяв, а також вимог про наявність заборгованості та погашення боргу від ТОВ «Фінансова компанія «Авансар», ТОВ «Фінансова компанія «Фагор», ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда», ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» не отримував.

Також, позивач не був проінформований, як про існування заборгованості та її розміру, чим був позбавлений права оскаржити вимогу у судовому порядку або виставити письмове заперечення фінансовій установі, так і не був проінформований про заміну кредитора у зобов`язанні.

Таким чином, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України«Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів .

Окремо судом відзначається, що з тексту оспорюваного виконавчого напису № 74168 від 31.05.2021 року судом встановлено, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., при вчиненні нотаріальної дії керувався статтею 87Закону України«Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.

Відповідно до Переліку (із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів») перелік документів було доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняттяПостанову КабінетуМіністрів України№ 662від 26.11.2014року «Провнесення зміндо перелікудокументів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та не чинною Постанови КабінетуМіністрів України№ 662від 26.11.2014року «Провнесення зміндо перелікудокументів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених устатті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбаченістаттею 88 Закону України «Про нотаріат»умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положеннямстатті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22.02.2017 року колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб`єкта владних повноважень не чинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

У зв`язку з цим, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати не чинноюПостанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині, з моменту її прийняття.

Ухвалою від 06.03.2017 року у справі № 826/20084/14 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року та до закінчення касаційного розгляду зупинив її виконання.

Суд враховує, що касаційний розгляд справи було закінчено винесенням ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, яка згідно інформації ЄДРСР України була опублікована 13.11.2017 року. Тобто на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису дія постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 була відновлена.

Встановлено, що резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24.11.2017 року № 92.

Відповідно достатті 124 Конституції України,ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Тим самим, судом відзначається, що спірний виконавчий напис, вчинений нотаріусом з недотриманням вимог ст.87 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін, до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», яка на час вчинення виконавчого напису була нечинною згідно з судовим рішенням. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису 31.05.2021 року не врахував обставин, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, укладених у простій письмовій формі, - вже не чинні і повинен був відмовити ТОВ «ФК «Авансар» у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України «Про нотаріат».

Пункт 2 Переліку №1172 стосується лише нотаріально посвідчених договорів, яким, в свою чергу, кредитний договір № 200027688від 10.05.2016року не являється.

Зважаючи на те, що сам виконавчий напис містить вказівку на те, що його вчинено на підставі п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року, що, в свою чергу, дає суду підстави стверджувати, що кредитний договір № 200027688 від 10.05.2016 року, - не входить до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів та, відповідно, - не може підтвердити безспірність заборгованості позивача перед відповідачем.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що внаслідок вчинення оспорюваного виконавчого напису не забезпечено справедливий баланс між інтересами позивача та суспільства, що не відповідає нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на підставі чого позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його (позивача) користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. 00 коп., з приводу чого суд враховує наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст.137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 4-6статті 137 ЦПК Українитакож визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на професійну правничу допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Наведені вище положення процесуального закону дають підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації, при цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При цьому, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справіБаришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справіГімайдуліна і інших проти України, від12 жовтня 2006 року у справіДвойних проти України, від 30 березня 2004 року у справіМеріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, як роз`яснено в п.48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті79, статтях84,88,89 ЦПК України, (в редакції Закону 2004 року). Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи,між адвокатомЛевицькою Л.А.та позивачем ОСОБА_1 ,як клієнтом29квітня 2024року укладенодоговір пронадання правничої(правової)допомоги №9/24,за умовамиякого в порядкута наумовах,визначених Договором Клієнт доручає,а Адвокат зобов`язуєтьсянадавати правничу(правову)допомогу у вигляді складання позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. (п. 1 Договору).

Адвокат в міру необхідності надає Клієнту консультаційні послуги з питання звернення. (п. 2 Договору).

За надання правничої (правової) допомоги Клієнт сплачує гонорар у фіксованій сумі 3000 грн готівкою або шляхом перерахування на банківський рахунок Адвоката. (п. 3 Договору).

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги № 9/24 від 29 квітня 2024 року, Адвокат надав правничі послуги, передбачені Договором, в наступному обсязі: консультація з питань визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - 29.04.2024; складання позовної заяви - 01.05.2024. Підписанням цього Акта Сторони підтвердили факт надання послуг відповідно до положень п. 3 Договору, підлягає оплаті в сумі 3 000 грн. Сторони зауважень та скарг одна до одної стосовно виконання зазначеного договору не мають

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 7/24 від 29.04.2024 року ОСОБА_1 на виконання Договору про надання правничої допомоги № 9/24 від 29 квітня 2024 року сплатив на користь адвоката Левицької Л.А. 3000,00 грн.

Відповідно до ч. 3ст. 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Підсумовуючи, можна зробити висновок щоЦПК Українипередбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин.

Визначаючи у даній справі розмір судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу адвоката, за встановлених обставин, суд виходить з заявленого позивачем предмету спору, складених процесуальних документів, на підставі чого суд вважає обґрунтованим заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 3000, 00 грн., які підлягають стягненню з відповідача ТОВ «ФК «Авансар» на користь позивача ОСОБА_1 .

Крім того, на підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з відповідача ТОВ «ФК «Авансар» на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 1816 грн. 80 коп., з якого: за подачу позовної заяви у розмірі 1211 грн. 20 коп. та судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. за подачу заяви про забезпечення позову.

Окрім того, відповідно до ч. 7 ст.158ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи, у зв`язку з чим вжиті по даній справі на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 травня 2024 року заходи забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 69555795, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Брандальським Д.С. при примусовому виконанні виконавчого документа - виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем 31 травня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 74168 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВАНСАР» (код ЄДРПОУ 40199031) заборгованості в розмірі 43859 грн. 14 коп., який оскаржується боржником в судовому порядку, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням у справі законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На підставі викладеного вище, відповідно до Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВАНСАР», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем 31 травня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 74168, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВАНСАР» (код ЄДРПОУ 40199031) заборгованості за кредитним договором № 200027688 від 10.05.2016 року, в загальному розмірі 43859 грн. 14 коп., -таким, що не підлягає виконанню.

Вжиті заходи забезпечення позову по цивільній справі № 405/3140/24 за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВАНСАР», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у вигляді зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 69555795, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Брандальським Д.С. при примусовому виконанні виконавчого документа - виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем 31 травня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 74168 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВАНСАР» (код ЄДРПОУ 40199031) заборгованості в розмірі 43859 грн. 14 коп., продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням у справі законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВАНСАР», код ЄДРПОУ 40199031 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 1816 грн. 80 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції, яким є Кропивницький апеляційний суд.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова