Рішення № 123763822, 30.10.2024, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/5011/24

н/п 2-а/766/322/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2024 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Шестакової Я.В.,

за участі секретаря Божко О.С.,

представника позивача адвоката Тимофеєва Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м.Херсоні адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом в якому просить скасувати постанову серії ЕНА № 1734374 від 24.03.2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП України.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 24.03.2024 року відносно нього було складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності згідно якої він, керував транспортним засобом «Kia Carens» реєстраційний номер НОМЕР_1 будучи позбавленим права керування за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23.06.2023 року, чим порушив п.2.1.а ПДР. Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки викладені в ній обставини не підтверджені відповідними доказами, оскільки він мав при собі посвідчення водія, та надав його інспектору поліції для перевірки, таким чином на думку позивача, інспектором поліції не вірно визначено пункт ПДР, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови. Про існування вищезазначеного рішення суду позивачу не було відомо, ОСОБА_1 зазначив, що майже рік вільно керував транспортним засобом, його неодноразово було зупинено працівниками поліції для перевірки документів, проте жодного разу йому не було повідомлено, що він позбавлений права керування транспортним засобом. Крім того, інспектор поліції застосував скорочене провадження, що є додатковою підставою для скасування постанови. Таким чином, на думку позивача дії інспектора поліції щодо складання постанови про адміністративне правопорушення на місці зупинки є протиправним, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 04.04.2024 року провадження по справі та призначено розгляд в порядку спрощеного провадження. Вказаною ухвалою надано сторонам строк для надання відзиву, відповіді на відзив тощо.

10.04.2024 року від представника відповідача надійшов відзив у якому зазначено, що Національна поліція України не є належним відповідачем у цій справі.

Ухвалою суду від 23.04.2024 року за клопотанням відповідача у справі було замінено неналежного відповідача Національну поліцію України на Головне управління Національної поліції в Херсонській області.

07.05.2024 року на адресу суду надійшов відзив від відповідача, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначає, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог чинного законодавства, уповноваженою на те особою та відповідає вимогам закону. Поліцейським вірно кваліфіковано дії відносно позивача, вірно застосовано пункт ПДР, що підтверджується оскаржуваною постановою. Позивач станом на 23.06.2023 року був позбавлений права керування транспортним засобом на підстав постанови суду, однак 24.03.2024 року керував транспортним засобом. Просить відмовити в задоволенні позову. На підтвердження вчинення правопорушення до відзиву додано оптичний диск «DVD-R» з відеофайлами фіксації правопорушення.

Правом на надання відповіді на відзив позивач не скористався, натомість представник позивача просив призначити судове засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 29.07.2024 року було призначено судове засідання на 06.08.2024 року в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів представника позивача, проте представник позивача на відеозв`язок не вийшов. Судом було відкладено судове засідання на іншу дату, про що повідомлено позивача та його представника.

В матеріалах справи міститься клопотання позивача про розгляд справи без його участі.

Представник позивача приймав участь у судовому засіданні призначеному на 30.10.2024 року в режимі відеоконференції, заявлені вимоги підтримав, просив звернути увагу суду на невірну кваліфікацію правопорушення та відсутність протоколу.

Від представника відповідача надійшло клопотання на підсистему Електронний суд про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до наступного.

Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

З копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА № 1734374 від 24.03.2024 року, винесеної Інспектором Херсонського районного Управління поліції ГУНП в Херсонській області старшим лейтенантом поліції Зоріним О.О. вбачається, що позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. В оскаржуваній постанові вказується, що позивач 24.03.2024 року о 12-50 годин у м.Херсон, проспект Ушакова, 60 керував транспортним засобом «Kia Carens» реєстраційний номер НОМЕР_1 будучи позбавленим права керування за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23.06.2023 року терміном на 1 рік, чим порушив п.2.1.а ПДР.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена поліцейським патрульної поліції, який відповідно до вимог ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення(зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно з п.п. 3, 11 ч. 1ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до пункту 1.1. ПДР ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно пункту 1.9 ПДР особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Позивач у своїй позовній заяві оскаржує обставини, встановлені інспектором поліції про порушення ним Правил дорожнього руху та, як наслідок, вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протоколи не складаються у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Статтею 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, ст.126 КУпАП.

Згідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Таким чином судом не приймаються до уваги твердження позивача щодо відсутності протоколу про адміністративне правопорушення.

Також, згідно з п. 9 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

З відеозаписів наданих відповідачем вбачається, що ОСОБА_1 24.03.2024 року о 12:50 год керував транспортним засобом, інспектором поліції транспортний засіб позивача було зупинено, повідомлено причину зупинки, позивач повідомив, що перевіряв реєстр судових рішень та не бачив постанову Малиновського районного суду м. Одеси. Позивачу було повідомлено, що відносно нього буде винесена постанова за ч. 4 ст.126 КУпАП, роз`яснено позивачу його права, повідомлено про право на оскарження постанови.

З матеріалів відеозапису вбачається, що позивачу було відомо про вчинення ним правопорушення та про розгляд його справи у Малиновському районному суді м. Одеси.

Підпункт А пункту 2.1 Правил дорожнього руху України встановлюють, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: a) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси №521/14865/23 від 23.06.2023 року визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень 00 коп з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Постановою Одеського апеляційного суду №521/14865/23 від 20.05.2024 року встановлено наступні обставини:

15.05.2023 в присутності ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення щодо нього за ч.1 ст.130 КУпАП, в якому його повідомлено про розгляд справи Малиновським районним судом м.Одеси.

З наявного в матеріалах справи відеозапису з бодікамер поліцейських встановлено особисте ознайомлення ОСОБА_1 з текстом протоколу від 15.05.2023 та надання пояснень такого змісту: «Пояснення надам в суді», проставлений підпис та отримана копія протоколу, що зафіксовано в протоколі та відеозаписом.

13.06.2023 справа надійшла до Малиновського районного суду м.Одеси.

14.06.2023 ОСОБА_1 повідомлено про слухання справи 23.06.2023 о 10:45 год, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення.

20.06.2023 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку на електронною поштою скерував до суду письмові пояснення, в яких просив суд, серед іншого, провести судове засідання, призначене на 23.06.2023, за його відсутності, додав до пояснень копію отриманого ним протоколу про адміністративне правопорушення від 15.05.2023. Відтак, вказане підтверджує обізнаність ОСОБА_1 про дату та місце розгляду справи.

23.06.2023 справа розглянута за відсутності ОСОБА_1 , повідомленого про слухання справи належним чином, про що зазначено в тексті оскаржуваної постанови суду.

За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржувана постанова суду 23.06.2023 була надіслана для оприлюднення та 26.06.2023 забезпечено надання загального доступу.

З матеріалів справи вбачається, що 23.06.2023 копія постанови Малиновського районного суду м.Одеси від 23.06.2023 була направлена ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що повідомлена ним інспектору поліції, що зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення.

Аналізуючи наведене, слід зазначити, що про розгляд справи 23.06.2023 особа, що притягується до відповідальності, була сповіщена судом належним чином, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення та його особистими письмовими поясненнями від 20.06.2023.

Крім того, будучі достеменно обізнаним про розгляд справи 23.06.2023 до 02.04.2024 не демонстрував намір дізнатися про результати розгляду справи та оскаржити постанову Малиновського районного суду м.Одеси від 23.06.2023 в установлені процесуальним законом строки без зайвих зволікань.

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Малиновського районного суду м.Одеси від 23 червня 2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП залишено без задоволення.

Таким чином, судом встановлено, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності в повній мірі відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, в ній зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, вірно застосовано межі санкції статті щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Таким чином, дана постанова була винесена з урахування всіх вимог передбачених ст. 283 КУпАП.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності інспектором не було порушено порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та прав позивача.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.77 КАС України).

Тож, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Разом з цим, позивачем не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність дій суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Аналіз зазначених норм права та встановлені обставини, дають суду підстави для висновку про правомірність винесеної відповідачем постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача.

Як вбачається з матеріалів справи та оглянутого відеозапису порушення, при складанні процесуального документа, порушень з боку уповноваженої особи щодо порядку оформлення оспорюваної постанови не спостерігається, інспектором вчинені всі необхідні дії, які передбачені нормами КУпАП та ЗУ «Про національну поліцію» при виявленні адміністративного правопорушення та притягнення особи до відповідальності, крім того при фіксуванні порушень, передбачених ч. 4 ст. 126 КУпАП, згідно Інструкції, складання протоколу не передбачено. Посилання позивача про необізнаність про факт позбавлення його права керування транспортними засобами спростовано матеріалами справи.

Таким чином, викладені в позовній заяві доводи не знайшли свого підтвердження в суді, наведені в ній обставини суд оцінює критично та розцінює їх, як намагання уникнути відповідальності, крім того жодних доказів на їх підтвердження позивач не надав.

Отже, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що позивачем не наведено обґрунтованих заперечень щодо неправомірності постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та не надано жодного доказу на підтвердження доводів з приводу того, що він не порушував вимог ПДР України та КУпАП, а тому адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про дорожній рух», ст.ст. 9, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП України, ст. ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 122, 159, 229, 241-246, 255, 286, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30.10.2024 року

Суддя Я.В. Шестакова