Рішення № 123753391, 13.12.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2024 р. справа № 300/8311/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Боршовського Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання протиправним та скасування рішення від 17.09.2024, зобов`язання до вчинення дій, -

Стислий виклад позицій сторін. Процесуальні дії суду:

Пинчук Наталія Василівна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить суд: визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17.09.2024 о/р НОМЕР_1; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом "г" частини першої статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано, і виплачувати вказане підвищення починаючи з 06.08.2024, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 з 06.08.2024 перерахунок стажу роботи згідно статті 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час перебування у засланні з 02.01.1950 по 31.05.1957 на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років".

Позовні вимоги мотивовано тим, що 06.08.2024 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії із підвищенням в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом "г" частини першої статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та заявою про перерахунок пенсії із зарахуванням стажу роботи у потрійному розмірі за час перебування у засланні. За результатом розгляду таких заяви від 06.08.2024, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області листом № 7387-6034/А-02/8-0900/24 від 29.08.2024 відмовило позивачу в проведені перерахунку пенсії. 10.09.2024 ОСОБА_1 повторно звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії, за результатом розгляду якої ГУ ПФУ в м. Києві прийняло рішення о/р 23144/03-16 від 17.09.2024 про відмову позивачу в перерахунку пенсії. Представник позивача вважає протиправним рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 17.09.2024, оскільки позивачем подано пенсійному органу належні документи, що підтверджують факт перебування ОСОБА_1 в засланні (спецпоселенні) в Лазовському районі Хабаровського краю з часу народження 02.01.1950 по 31.05.1957. За вказаних обставин, позивач має право на підвищення до пенсії як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій у розмірі, передбаченому пунктом "г" частини першої статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано, та зарахування стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час перебування у засланні з 02.01.1950 по 31.05.1957 на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років".

Ухвалою від 04.11.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

14.11.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФУ в м. Києві від 13.11.2024 на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову. У відзиві представник відповідача 2 зазначив, що рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 17.09.2024 відмовлено в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з тих підстав, що позивач до заяви від 10.09.2024 долучила посвідчення реабілітованого, яке видане для пільг реабілітованого відповідно до статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». Водночас, згідно з пунктом 2.13 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для реабілітованих осіб, потерпілих від репресій, зазначених в пунктах 5-7 статті 2 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів, а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, виданих на підставі встановленого факту переселення. За вказаних обставин представник відповідача 2 просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 33-45).

18.11.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшло клопотання від 17.11.2024 про долучення копій електронної пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с. 46-56).

25.11.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Івано-Франківській області № 0900-0903-8/59976 від 18.11.2024 на позовну заяву. Так, представник відповідача 2 зазначив, що за результатом розгляду звернення ОСОБА_1 від 06.08.2024 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області листом № 7387-6034/А-02/8-0900/24 від 29.08.2024 повідомило позивача про розмір її пенсії та зазначило про відсутність в матеріалах пенсійної справи документів, що підтверджують статус реабілітованої. 10.09.2024 ОСОБА_1 повторно звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії, до якої долучила посвідчення реабілітованого, яке видане для пільг реабілітованого відповідно до статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». Так, за результатом розгляду заяви від 10.09.2024 ГУ ПФУ в м. Києві прийняло рішення від 17.09.2024 про відмову позивачу в перерахунку пенсії. Представник відповідача 1 зазначив, що довідка про реабілітацію від 08.04.1992 № 3/3-455-Р, яка долучена до матеріалів справи, не містить інформації щодо неї, а тому така довідка не може бути взята до уваги. Окрім цього, заява встановленої форми була подана позивачем лише 10.09.2024, за результатом розгляду якої прийнято рішення від 17.09.2024. Натомість 06.08.2024 ОСОБА_1 зверталась до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії без долучення будь-яких документів, що засвідчували її статус. Представник відповідача 1 просив суд відмовити в задоволенні позову.

До відзиву № 0900-0903-8/59976 від 18.11.2024 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області долучило копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

Встановлені судом обставини справи та відповідні правовідносини:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком, що підтверджується копіями посвідчення серії НОМЕР_2 від 21.01.2004 та матеріалів пенсійної справи позивача (а.с. 15).

Згідно копії Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя від 17.10.2024 № 00047516555, до державної реєстрації 17.07.1977 шлюбу, укладеного з ОСОБА_2 , прізвище позивача було « ОСОБА_3 » (а.с. 17).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 05.01.1950, ОСОБА_4 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в Лазовському районі Хабаровського краю, є дочкою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 16).

Згідно копії довідки Управління внутрішніх справ виконавчого комітету Івано-Франківської області від 08.04.1992 № 3/3-455-Р, встановлено, що батьки позивача - ОСОБА_5 , 1910 року народження, та ОСОБА_6 , 1912 року народження, а також ОСОБА_7 , 1932 року народження, ОСОБА_8 , 1936 року народження, ОСОБА_9 , 1940 року народження, ОСОБА_10 , 1944 року народження, 05.08.1949 виселені із міста Станіславів на спецпоселення в Лазовський район Хабаровського краю з конфіскацією майна, звільнені зі спецпоселення в червні 1957 року. Зазначені в довідці від 08.04.1992 № 3/3-455-Р особи реабілітовані та підпадають під дію Закону УССР від 17.04.1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (а.с. 18).

Відповідно до витягу з рішення Комісії з питань поновлення прав реабілітованих Івано-Франківської міської ради від 01.03.2007 № 43, ОСОБА_1 визнано реабілітованою відповідно до статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», і надано їй пільги, передбачені даним законом, рішеннями міської та обласної рад. Визначено видати посвідчення реабілітованого (а.с. 19).

09.03.2007 позивачу видано посвідчення серії НОМЕР_4 , згідно якого ОСОБА_1 надано права на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» та рішенням Івано-Франківської обласної ради від 14.09.2004 № 478-12/2004 «Про надання пільг реабілітованим громадянам» (а.с. 14).

06.08.2024 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок стажу роботи згідно із Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій» (а.с. 20).

06.08.2024 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії згідно із Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій» з виплатою надбавки до пенсії в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком (а.с. 21).

За результатом розгляду таких заяв від 06.08.2024, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області листом № 7387-6034/А-02/8-0900/24 від 29.08.2024 відмовило позивачу в проведені перерахунку пенсії та повідомило про відсутність в матеріалах пенсійної справи документів, які підтверджують статус реабілітованого (а.с. 22-23).

10.09.2024 ОСОБА_1 звернулася через веб-портал до Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії, до якого долучено копію витягу з рішення Комісії з питань поновлення прав реабілітованих Івано-Франківської міської ради від 01.03.2007 № 43 та копію посвідчення серії НОМЕР_4 від 09.03.2007 (а.с. 24-25).

За результатом розгляду заяви від 10.09.2024 ГУ ПФУ в м. Києві прийняло рішення від 17.09.2024 (зареєстроване 18.09.2024 за № 23144/03-16) про відмову позивачу в перерахунку пенсії. Так, в рішенні від 17.09.2024 відповідач 2 зазначив, що згідно з пунктом 2.13 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для реабілітованих осіб, потерпілих від репресій, зазначених в пунктах 5-7 статті 2 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів, а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, виданих на підставі встановленого факту переселення. Оскільки позивач до заяви від 10.09.2024 долучила посвідчення реабілітованого, яке видане для пільг реабілітованого відповідно до статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», відсутні підстави для встановлення надбавки до пенсії згідно пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с. 27).

Листом № 0900-0209-8/50603 від 20.09.2024 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області направило позивачу рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 17.09.2024 про відмову в перерахунку пенсії (а.с. 26).

Вважаючи неправомірним рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 17.09.2024, представник позивача звернулася з цим позовом до суду, в якому просить суд зобов`язати гУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом "г" частини першої статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано, і виплачувати вказане підвищення починаючи з 06.08.2024, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 з 06.08.2024 перерахунок стажу роботи згідно статті 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час перебування у засланні з 02.01.1950 по 31.05.1957 на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років".

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права та мотиви їх застосування. Висновки суду:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991 № 962-XII (далі Закон № 962-XII, в редакції чинній на час набуття позивачем статусу реабілітованого) реабілітованими особами належить вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.

Стаття 3 Закону № 962-XII у вказаній редакції містила положення, згідно з якими належить реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями.

Пунктом 2.13 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління ПФУ від 07.07.2014 №13-1) визначено, що за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для реабілітованих осіб, потерпілих від репресій, зазначених в пунктах 5-7 статті 2 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.

Відповідно до пункту г) статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІІ репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії підвищуються - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Згідно з частиною четвертою цієї статті мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» (далі Постанова №654) установлено, що з 01.09.2008 громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.

Відповідно до пункту 6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частиною першою статті 6 Закону № 962-XII у вказаній вище редакції визначено, що реабілітованим громадянам відповідно до статті 1 цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

05.05.2018 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 13.03.2018 № 2325-VIII (далі Закон № 2325-VIII), яким внесені зміни, зокрема, у Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». Так, серед іншого:

- змінена назва Закону: «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;

- викладено в новій редакції преамбулу та статті 1, 3, внесені зміни до статті 6 Закону №962-ХІІ.

Так, відповідно до статті 1-3 Закону №962-ХІІ потерпілими від репресій визнаються:

1) чоловік або дружина репресованої особи, який/яка на момент здійснення репресії перебували у шлюбі з репресованою особою;

2) діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до 18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року № 185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена;

3) інші особи, які на момент здійснення репресії спільно проживали, були пов`язані спільним побутом з репресованою особою або перебували на утриманні репресованої особи.

Згідно з статтею 1-4 Закону №962-ХІІ, цей Закон у частині визнання реабілітованими, потерпілими від репресій поширюється на осіб, які належать до однієї з таких категорій осіб:

1) особи, зазначені у статтях 1-2, 1-3 цього Закону, якщо репресії стосовно таких осіб були здійснені на території України;

2) особи, зазначені у статтях 1-2, 1-3 цього Закону, які проживали на території України, незалежно від тривалості проживання, і виїхали або з незалежних від їхньої волі обставин були переміщені за межі території України, де стосовно них були здійснені репресії;

3) особи, зазначені у статтях 1-2, 1-3 цього Закону, інформація щодо здійснення репресій стосовно яких міститься в архівних кримінальних справах, інших носіях архівної інформації репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, архівних документах, що зберігаються в архівних установах України;

4) особи, зазначені у статтях 1-2, 1-3 цього Закону, які є громадянами України.

Норми статей 5 і 6 цього Закону поширюються на громадян України, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою статті 6 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 962-XII, у редакції, чинній від 05.05.2018, реабілітованим громадянам відповідно до цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

Статтею 58 Закону № 1788-ХІІІ визначено, що громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.

Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону № 962-XII заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов`язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення.

При прийнятті рішення суд виходить з таких мотивів:

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

З долучених до матеріалів справи письмових доказів встановлено, що позивач отримує пенсію за віком на підставі Закону № 1058.

З огляду на зміст документів, які містяться в матеріалах справи, суд встановив, що ОСОБА_11 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в Лазовському районі Хабаровського краю, тобто під час перебування її батьків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на засланні.

Вищевказане підтверджується:

- копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 05.01.1950 (а.с. 16);

- копією довідки Управління внутрішніх справ виконавчого комітету Івано-Франківської області від 08.04.1992 № 3/3-455-Р, згідно якої батьки позивача - ОСОБА_5 , 1910 року народження, та ОСОБА_6 , 1912 року народження, 05.08.1949 виселені із міста Станіславів на спецпоселення в Лазовський район Хабаровського краю з конфіскацією майна, звільнені зі спецпоселення в червні 1957 року. Зазначені в довідці від 08.04.1992 № 3/3-455-Р особи реабілітовані та підпадають під дію Закону УССР від 17.04.1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (а.с. 18);

- копією витягу з рішення Комісії з питань поновлення прав реабілітованих Івано-Франківської міської ради від 01.03.2007 № 43, згідно якого ОСОБА_1 визнано реабілітованою відповідно до статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», і надано їй пільги, передбачені даним законом, рішеннями міської та обласної рад (а.с. 19);

- копією посвідчення серії НОМЕР_4 від 09.03.2007, згідно якого ОСОБА_1 надано права на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» та рішенням Івано-Франківської обласної ради від 14.09.2004 № 478-12/2004 «Про надання пільг реабілітованим громадянам» (а.с. 14).

Відповідно до статті 1-3 Закону №962-ХІІ ОСОБА_1 має статус потерпілою від репресій, оскільки є дитиною репресованих осіб та народилася на засланні під час перебування таких репресованих осіб на засланні.

Щодо зазначених у рішення від 17.09.2024 доводів ГУ ПФУ в м.Києві, про те, що посвідчення реабілітованого серії НОМЕР_4 від 09.03.2007 видане ОСОБА_1 відповідно до статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», а в пункті 2.13 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мова йде про документи щодо реабілітованих осіб, потерпілих від репресій, зазначених в пунктах 5-7 статті 2 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років», то суд звертає увагу на таке.

На час прийняття рішення Комісії з питань поновлення прав реабілітованих Івано-Франківської міської ради від 01.03.2007 № 43 та видачі позивачу посвідчення реабілітованого серії НОМЕР_4 від 09.03.2007 була чинною редакція Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991 № 962-XII, статтею третьою якого було визначено реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями.

05.05.2018 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 13.03.2018 № 2325-VIII, яким внесені зміни, зокрема, у Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

На підставі Закону від 13.03.2018 № 2325-VIII змінена не лише назва Закону: «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» та зміст статей, але й нумерація таких статей.

Також, з метою приведення у відповідність положень Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 13.03.2018 № 2325-VIII, Правління Пенсійного фонду України 26.12.2018 прийняло постанову № 29-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», пунктом 1 якої у Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), у розділі II у пункті 2.13 слова та цифру «Для осіб, реабілітованих згідно зі статтею 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» замінено словами та цифрами «Для реабілітованих осіб, потерпілих від репресій, зазначених в пунктах 5-7 статті 2 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

Таким чином, розбіжність в нумерації статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», яка зазначена в рішенні Комісії з питань поновлення прав реабілітованих Івано-Франківської міської ради від 01.03.2007 № 43 та посвідченні реабілітованого серії Фв № 0251 від 09.03.2007, та пунктах 5-7 статті 2 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років», які зазначені в пункті 2.13 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пов`язана із змінами законодавства, які внесені на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 13.03.2018 № 2325-VIII.

Так, у рішення від 17.09.2024 ГУ ПФУ в м.Києві вказує на норми пункту 2.13 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в чинній редакції. Водночас, відповідач 2 залишив поза увагою той факт, що прийняття рішення Комісії з питань поновлення прав реабілітованих Івано-Франківської міської ради від 01.03.2007 № 43 та видача позивачу посвідченні реабілітованого серії НОМЕР_4 від 09.03.2007 здійснено на підставі положень Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», чинного до внесення змін на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 13.03.2018 № 2325-VIII.

Окрім цього, в посвідченні реабілітованого серії НОМЕР_4 від 09.03.2007 зазначено про безстроковість такого посвідчення, що виключає можливість внесення змін до такого посвідчення у зв`язку із зміною законодавства на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 13.03.2018 № 2325-VIII.

Що стосується зазначених у відзиві № 0900-0903-8/59976 від 18.11.2024 на позовну заяву доводів представника ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про те, що довідка про реабілітацію від 08.04.1992 № 3/3-455-Р не містить інформації щодо ОСОБА_1 , а тому така довідка не може бути взята до уваги, то суд вказує на безпідставність таких доводів з огляду на таке.

ОСОБА_1 має статус потерпілою від репресій, оскільки є дитиною репресованих осіб та народилася на засланні під час перебування таких репресованих осіб на засланні.

Довідка про реабілітацію від 08.04.1992 № 3/3-455-Р дає можливість встановити такі факти як: перебування батьків позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на засланні в період з 05.08.1949 по червень 1957 року; місце заслання - Лазовський район Хабаровського краю Російської РФСР.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 05.01.1950, позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто під час перебування її батьків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на засланні в межах період з 05.08.1949 по червень 1957 року. При цьому, зазначене в копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 05.01.1950 місце народження позивача відповідає місцю засланню батьків позивача - Лазовський район Хабаровського краю (а.с. 16);

Згідно з пунктом г) статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІІ репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії підвищуються - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

В позовній заяві представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 має право на підвищення до пенсії на 50 процентів, як репресована особа, яку було реабілітовано.

У постанові від 13.05.2024 у справі № 500/5507/23 Верховний Суд у подібних правовідносинах дійшов висновку про належність до членів сімей, яких було примусово переселено, дітей, які народилися на засланні і проживали з репресованою особою однією сім`єю та наявність у таких дітей права на підвищення пенсії на 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" статті 77 Закону №1788-XII.

В спірному випадку ОСОБА_1 не належить до категорії репресованих осіб, а є членом сім`ї (дитиною) репресованих осіб.

За вказаних обставин та враховуючи висновки Верховного Суду у справі №500/5507/23, суд висновує про наявність у позивача права на підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому пунктом "г" статті 77 Закону № 1788-XII із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, як члену сім`ї репресованої особи, а не 50 % як репресованій особі, яку було реабілітовано.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що розмір передбаченої Постановою № 654 надбавки до пенсії, є значно меншим, а ніж той, що встановлений нормою пункту «г» статті 77 Закону № 1788-ХІІІ.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, виходячи із цього нормативного положення, суд вважає, що при визначенні розміру підвищення до пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, необхідно застосовувати положення Закону № 1788-ХІІІ, а не Постанови № 654.

Отже, ОСОБА_1 має право на підвищення до пенсії у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком як особі, яка була примусово переселена як член сім`ї репресованих та згодом реабілітованих, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком

Такий висновок суду відповідає усталеній правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 21.11.2018 у справі № 446/1563/16-а, від 10.10.2018 у справі №446/1549/16-а, від 06.02.2019 у справі №446/1848/16-а, від 14.02.2019 у справі №345/1416/17, від 15.08.2019 у справі №446/1567/16-а, від 31.10.2019 у справі №442/6456/17 та від 04.03.2020 у справі №446/1566/16-а.

Встановлені судом обставини, з огляду на критерії правомірності поведінки суб`єкта владних повноважень, вказують на протиправність рішення ГУ ПФУ в м.Києві від 17.09.2024 про відмову позивачу в перерахунку пенсії, оскільки таке рішення прийнято ГУ ПФУ в м. Києві безпідставно та необґрунтовано. Оскільки рішенням відмовлено в перерахунку позивачу пенсії, і таке рішення прийнято за неправильного застосування норм права, а тому суд вважає, що таке рішення має бути скасовано повністю. Отже, рішення ГУ ПФУ в м.Києві від 17.09.2024 про відмову в перерахунку позивачу пенсії належить скасувати як протиправне.

Щодо вимог позивача зобов`язального характеру, то суд вказує на таке.

Суд пам`ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Отже, з врахуванням приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, забезпечувати поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.

З огляду на зміст позовної заяви, представник позивача просить суд зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії згідно з пунктом "г" частини першої статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано, і виплачувати вказане підвищення починаючи з 06.08.2024.

Суд зазначає, що така вимога щодо дати перерахунку пенсії ОСОБА_1 є безпідставною, оскільки до заяви від 06.08.2024 позивача не долучила жодних документів, які б підтверджували її статус як реабілітованої особи.

Так, вперше ОСОБА_1 надала такі документи із заявою від 10.09.2024 про перерахунок пенсії, що підтверджується розпискою-повідомленням до такої заяви, в якій міститься перелік доданих до заяви від 10.09.2024 документів (а.с. 25).

Доказів подання пенсійному органу до 10.09.2024 документів, які підтверджували статус ОСОБА_1 як реабілітованої особи, суду не надано.

Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених прав ОСОБА_1 також буде зобов`язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, в якого позивач перебуває на обліку та який виплачує пенсію, здійснити з 01.09.2024 (тобто з першого числа місяця, в якому позивач звернулася за перерахунком пенсії із заявою від 10.09.2024 з усіма необхідними документами, оскільки такі документи подані пенсійному органу до 15 числа включно) нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, з урахуванням виплачених сум.

Щодо позову в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 з 06.08.2024 перерахунок стажу роботи згідно статті 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час перебування у засланні з 02.01.1950 по 31.05.1957 на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років", то суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 962-XII реабілітованим громадянам відповідно до цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

Статтею 58 Закону № 1788-XII передбачено, що громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.

Аналіз вказаних положень Закону № 962-XII та Закону № 1788-XII свідчить про те, що такі застосовуються до реабілітованих громадян та громадян, необґрунтовано притягнутих до кримінальної відповідальності, репресованих осіб, яких у подальшому було реабілітовано.

В спірному випадку судом встановлено, що ОСОБА_1 є членом сім`ї (дитиною) репресованих осіб, а тому нема підстав для застосування до позивача вказаних положень законів № 962-XII та № 1788-XII.

Наявне в ОСОБА_1 посвідчення дійсно підтверджує її право на пільги та компенсації встановлені Законом № 962-XII, однак оскільки цим Законом передбачено пільги як репресованим та реабілітованим особам, так і членам їх сімей як потерпілим від репресій, то позивач не будучи репресованою особою має право на пільги саме як потерпіла від репресій.

Такий висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду, сформованим в постанові від 31.05.2024 за результатом розгляду справи № 500/3332/23.

Отже, суд відмовляє в позові в частині вимог.

Підсумовуючи, суд задовольняє позов частково.

Щодо розподілу судових витрат у справі:

Сторонами не понесено судових витрат у справі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 17.09.2024 (зареєстроване 18.09.2024 за № 23144/03-16) про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ - 20551088, вулиця Січових Стрільців, будинок, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) здійснити з 01.09.2024 нарахування та виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, з урахуванням уже виплачених сум за вказаний період.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.