Рішення № 123753335, 13.12.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2024 р. справа № 300/7921/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі: судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця Ласійчук Анастасія Миколаївна, до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, за участю третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка), в інтересах якої діє представниця Ласійчук Анастасія Миколаївна (далі - представниця позивачки), звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), за участю третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - третя особа), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 15.10.2024 №092950017876;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 05.10.2024 з дня звернення за пенсією.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 05.10.2024 звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві за наслідками розгляду поданої позивачкою заяви, прийнято рішення від 15.10.2024 № 092950017876, яким позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з тим, що позивачка не досягла необхідного пенсійного віку. Представниця позивачки вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, оскільки відповідач мав застосувати норми пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, яку було відновлено рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15). Відтак, просить суд позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

06.11.2024 від третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшли пояснення, в яких зазначено, що норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» в частині призначення пенсій на пільгових умовах за Списком №2 не належать до застосування, оскільки з 11.10.2017 порядок призначення пенсії за віком (в тому числі на пільгових умовах за списком №1) регулюється Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому положення статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» неконституційними не визнавалися, а отже підлягають до застосування. Вважає, що рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 15.10.2024 №092950017876 є правомірним.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 22.11.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представниця відповідача у задоволенні позову просить відмовити. Представниця відповідача вважає, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пільгової пенсії мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці заСписком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Відповідно до наданих документів загальний страховий стаж позивачки складає 40 років 1 місяць 16 днів, пільговий стаж з урахуванням кратності за Списком №2 складає 36 років 9 місяців 20 днів. Однак, ОСОБА_1 не досягла пенсійного віку 55 років, у зв`язку із чим Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було прийнято рішення від 15.10.2024 №092950017876 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відтак, вважає, що відповідач діяв в межах своєї компетенції та відповідно до вимог чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта № НОМЕР_1 від 11.04.2019 (а.с. 7) у період з 03.08.1992 по 28.02.2024 працювала у КНП «Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради Івано-Франківської області», про що свідчать записи в її трудовій книжці (а.с.9-11).

Як встановлено судом, 05.10.2024, при досягненні 50 років, позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За принципом екстериторіальності заяву позивачки про призначення пенсії за віком на пільгових умовах розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в м Києві рішенням №092950017876 від 15.10.2024 відмовлено позивачці у призначенні пенсії, у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, передбаченого статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.13).

Позивачка, в інтересах якої діє представниця, не погоджується із рішенням відповідача №092950017876 від 15.10.2024 щодо не досягнення нею пенсійного віку для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, звернулась до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюютьсяЗаконом України«Про пенсійне забезпечення»від 05 листопада 1991 року №1788-XII(далі- Закон №1788-XII) та Законом України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі- Закон №1058-ІV).

Статтею 2 Закону №1788-XIIвизначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно з пунктом«б»частини 1статті 13 Закону №1788-XII(у редакції від 02 березня 2015 року №213-VIII, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць-після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Суд зазначає, що до внесення змінЗаконом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII (далі - Закон №213-VIII)у статтю 13Закону №1788-XIIбуло встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відтак,Законом №213-VIIIвіковий ценз для жінок у 50 років було збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.

У свою чергу, Законом України«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій»від 03.10.2017 №2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), який набрав чинності 11.10.2017 (далі - Закон №2148-VIII), Закон України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV доповнено розділом XIV-1"Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян".

Так, зокрема, згідно з пунктом 2 частини 2статті 114 Закону №1058-ІV(в редакціїЗакону №2148-VIII), на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

Разом з цим,Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII, у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цьогоЗаконумають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цьогоЗакону.

Крім цього, в силу спеціальної вказівки уЗаконі України від 03.10.2017 №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом«б»частини 1 статті 13 Закону України«Про пенсійне забезпечення»у редакціїЗакону України від 02.03.2015 №213-VIIIтапунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»у редакціїЗакону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Проте Конституційним Судом України прийнятоРішення від 23.01.2020 №1-р/2020у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідностіКонституції України(конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу IIIПрикінцеві положенняЗакону України«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII.

Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннямиЗакону №1788-XIIу редакції до внесення змінЗаконом №213-VII. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Відтак, стаття 13, частина друга статті 14, пункти«б-г»статті 54Закону №1788-XIIзі змінами, внесенимиЗаконом №213-VII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першійстатті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного Рішення, визнано такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти«б-г»статті 54 Закону України«Про пенсійне забезпечення»від 5 листопада 1991 року №1788-XII зізмінами, внесеними Законом України«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення, стаття 13, частина друга статті 14, пункти«б-г»статті 54 Закону України«Про пенсійне забезпечення»від 5 листопада 1991 року №1788-XII зізмінами, внесеними Законом України«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У відповідності до пункту 3 резолютивної частини вказаного Рішення, застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти«б-г»статті 54 Закону України«Про пенсійне забезпечення»від 5 листопада 1991 року №1788-XII вредакції до внесення змін Законом України«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII дляосіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам."

Проаналізувавши вищенаведене рішення Конституційного Суду України, суд дійшов висновку, що з 23.01.2020 (з моменту прийняття цьогоРішенняКСУ) існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт«б»статті 13 Закону України«Про пенсійне забезпечення»у редакції до внесення змінЗаконом України від 02.03.2015 №213-VIIIтапункт 2 частини 2 статті 114 Закону України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»у редакціїЗакону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

На переконання суду, вказані Закони містять розбіжності, зокрема, в умовах призначення пенсії жінкам на пільгових умовах за Списком №2 щодо вікового цензу, який складає 50 років, страховому стажі роботи не менше 20 років та пільговому стажі не менше 10 років за пунктом«б»частини 1 статті 13 Закону України«Про пенсійне забезпечення»у редакції до внесення змінЗаконом України від 02.03.2015 №213-VIII, танеобхідного віку 55 років, страховому стажі роботи не менше 25 років та пільговому стажі не менше 10 років за пунктом 2 частини 2статті 114 Закону України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»у редакціїЗакону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Вирішуючи питання про те, який закон необхідно застосовувати до спірних правовідносин, суд зазначає таке.

Згідно із прписами частини 1статті 6 КАС України саме людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини 2статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у пункті 102 рішення у справі"Зеленчук і Цицюра проти України"(заяви №846/16 та №1075/16) при оцінці дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції Суд повинен здійснити загальний розгляд різних інтересів, які є предметом спору, пам`ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які єпрактичними та ефективними». Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації. Така оцінка може стосуватись не лише відповідних умов компенсації, якщо ситуація схожа з тією, коли позбавляють майна, але також і поведінки сторін, у тому числі вжитих державою заходів та їх реалізації. У цьому контексті слід наголосити, що невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики, - є фактором, який слід враховувати при оцінці поведінки держави (рішення у справі"Броньовський проти Польщі"(Broniowski v. Poland), заява №31443/96, пункт 115).

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі"Щокін проти України"зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак, суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогуякості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Виходячи з аналізу вищенаведених рішень ЄСПЛ, оскільки національне законодавство допустило неоднозначне, множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, які звертаються за призначенням пенсії на пільгових умовах за Списком №2, зокрема пункт«б»частини 1 статті 13 Закону України«Про пенсійне забезпечення»у редакції до внесення змінЗаконом України від 02.03.2015 №213-VIIIтапункт 2 частини 2 статті 114 Закону України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»у редакціїЗакону України від 03.10.2017 №2148-VIII, суд вважає за необхідне застосувати найбільш сприятливий для вказаних осіб підхід.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 21 квітня 2021 року, ухваленого за результатами розгляду зразкової справи № 360/3611/20 (адміністративне провадження №Пз/9901/32/20).

Тобто, у вказаній справі до спірних правовідносин перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні найбільш сприятливий для позивачки, а саме пункт«б»частини 1 статті 13 Закону України«Про пенсійне забезпечення»у редакції до внесення змінЗаконом України від 02.03.2015 №213-VIII, положення якого визнано неконституційними, який передбачав, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Судом встановлено, що рішенням Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві №092950017876 від 15.10.2024 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах було недосягнення позивачкою пенсійного віку.

Як встановлено судом, стаж позивачки, що дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2, складає 36 років 9 місяців 20 днів, страховий стаж 40 років 1 місяць 16 днів, що не заперечується відповідачами.

Тому суд зазначає, що спір між сторонами щодо наявності у позивачки необхідного загального страхового та пільгового стажу для призначення пенсії за Списком №2, його підтвердження чи встановлення зайнятості позивачки повний робочий день на роботі із шкідливими і важкими умовами праці - відсутній.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №092950017876 від 15.10.2024 слід визнати протиправним та скасувати.

Водночас суд зазначає, що відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачкою заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в м. Києві, рішенням якого позивачці відмовлено в перерахунку пенсії.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок пенсії, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в м. Києві.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22та24.05.2024№460/17257/23.

Відповідно до частини 1статті 45 Закону України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: - пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Судом встановлено, що позивачка ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 05.10.2024 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, у віці 50 років.

Враховуючи викладене, позивачці слід призначити пенсію з дня подання нею такої заяви, тобто з 05.10.2024.

Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що оскільки позивачка на час звернення до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії досягла 50 років, має необхідний страховий стаж та спеціальний стаж роботи за Списком №2, про що вказано самим відповідачем у спірному рішенні, тому порушене право позивачки підлягає захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення від 15.10.2024 №092950017876 та зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 05.10.2024 з дня звернення за пенсією.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгяд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи викладене, даний позов належить до задоволення.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, до стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 належать судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн, понесення яких підтверджується квитанцією від 18.10.2024, яка міститься серед матеріалів справи.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 15.10.2024 №092950017876.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 05.10.2024 з дня звернення за пенсією.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок)

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Гомельчук С.В.