Рішення № 123753273, 10.12.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року Справа № 280/9191/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

до Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області

про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач 1), до Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області (далі ГУ ПФУ в Закарпатській області, відповідач 2), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 1 № 072150009255 від 22.01.2024 щодо відмови позивачу у призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню;

зобов`язати відповідача 1 зарахувати позивачу до спеціального стажу періоди роботи з 04.12.1985 по 08.10.1986, з 09.10.1986 по 31.03.1996;

зобов`язати відповідача 2 нарахувати та виплати грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії. Посилання відповідача на те, що не зазначено форму власності до якої належить підприємство Хустська фетро-фільцева фабрика, на якій працювала позивач на посаді музичного вихователя та вихователя дитячого садка, яке відносилося до вказаного підприємства, вказує, що в період роботи позивача з 04.12.1985 по 08.10.1986, з 09.10.1986 по 31.03.1996 визнавались дві форми власності: соціалістична та особиста, відповідно до норм Конституція УРСР від 20 квітня 1978 року. Приватна власність як самостійна форма власності в Україні з`явилася з ухваленням 28 червня 1996 р. Конституції України, стаття 41 якої містить положення про три форми власності в Україні - державну, комунальну та приватну. Зважаючи на це, на думку позивача, вказаний період її роботи прирівнюється до роботи в закладах державної та комунальної власності. Отже, вважає, що періоди роботи з 04.12.1985 по 08.10.1986, з 09.10.1986 по 31.03.1996 підлягають зарахуванню до спеціального стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Ухвалою суду від 07.10.2024 позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивачем було усунуто.

Ухвалою судді від 11.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачам запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач 1 позов не визнав, 22.10.2023 до суду через систему «Електронний суд» надав відзив (вх. №48373), у якому вказує, що пункт 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191, надає право на отримання грошової допомоги при наявності всіх наступних умов: 1) досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV; 2) обіймання посад, передбачених пунктами «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; 3) наявність страхового стажу на таких посадах для жінок 30 років; 4) неотримання (не призначення) до моменту звернення за пенсією за віком будь-якої іншої пенсії. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права на виплату грошової допомоги. Пояснює також, що у тих випадках, коли в трудовій книжці або відомостях про трудову діяльність у реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація, що підтверджує роботу на посадах і в закладах, установах державної та комунальної форми власності, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення», від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», додаються уточнюючі довідки закладів, установ або їх правонаступників, інші документи, що підтверджують такі відомості. Таким чином, зауважує, що для визначення права на виплату грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» обов`язковим документом є довідка про періоди роботи, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з зазначенням інформації про наявність відпусток без збереження заробітної плати. Звертає увагу суду, що станом на дату досягнення пенсійного віку позивачки її стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років складав 29 років 10 місяців 19 днів, що є недостатнім для призначення та виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Отже, відповідачем 1 було правомірно прийнято рішення відмовити позивачу в заявленому перерахунку пенсії, оскільки надані документи потребують доопрацювання, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач 2 позов також не визнав, 12.11.2023 на адресу суду через систему «Електронний суд» надіслав відзив (вх. №48373), у якому зазначає, що для визначення права на виплату грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» обов`язковим документом є довідка про періоди роботи, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з зазначенням інформації про наявність відпусток без збереження заробітної плати. Однак, в поданих документах відсутня інформація щодо перебування позивачки у відпустці без збереження заробітної плати, а також ОСОБА_1 не до заяви не додано документи, які підтверджують форму власності дошкільного навчального закладу за зазначені періоди роботи заявниці на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Крім того, наголошує, що заяву позивача відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядало ГУ ПФУ в Запорізькій області, а ГУ ПФУ в Закарпатській області лише повідомило ОСОБА_1 про відмову у призначенні допомоги. Таким чином, вважає, що оскільки відповідач 2 розгляд заяви не здійснював, а тому і прав позивача не порушував. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 , заповненої 05.09.1982 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач працювала: у період з 04.12.1985 по 08.10.1986 на посаді вихователя дитячого садка №6; у період з 09.10.1986 по 31.07.1990 на посаді музвихователя дитячого садка №6; у період з 01.08.1990 по 01.04.1996 - на посаді музвихователя дитячого садка №14. Вказані дитячі заклади відносились до Хустської фетро-фільцевої фабрики.

З 2022 року позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Закарпатській області у зв`язку з призначенням пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач неодноразово зверталась до ГУ ПФУ в Запорізькій області з питання виплати грошової допомоги.

Так, 15 січня 2024 року ОСОБА_1 повторно звернулася до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою, в якій просила здійснити виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, з мотивів надання додаткових документів на підтвердження наявності такого права.

Подана позивачем заява, відповідно до принципу екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, була розглянута ГУ ПФУ в Запорізькій області.

За результатами розгляду такої заяви спірним рішенням відповідача 1 №072150009255 від 22.01.2024 у проведенні перерахунку пенсії позивача з урахуванням грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій було відмовлено з мотивів відсутності страхового стажу роботи 30 років на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вказане рішення обґрунтовано тим, що спеціальний стаж роботи заявниці на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років складає 29 років 10 місяців 19 днів. Також повідомлено, що до такого стажу не зараховано періоди роботи ОСОБА_1 з 04.12.1985 по 08.10.1986 та з 09.10.1986 по 31.03.1996 (записи №4-7 трудової книжки НОМЕР_2 від 05.09.1982 та довідки №07-04/1854 від 29.11.2022) на посадах вихователя, музвихователя дитсадка, оскільки відсутня інформація щодо перебування у відпустці без збереження заробітної плати. Документи, підтверджуючі форму власності дошкільного навчального закладу за зазначені періоди роботи заявниці на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до заяви не додані.

Листом ГУ ПФУ в Закарпатській області №787-542/К-02/8-0700/24 від 14.02.2024 повідомлено позивача, що за результатами розгляду поданої нею заяви 22 січня 2024 за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Запорізькій області було прийнято рішення про відмову в призначення грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій №072150009255.

Не погоджуючись із правомірністю не зарахування до її спеціального страхового стажу окремих періодів трудової діяльності, з метою отримання передбаченої законодавством грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Однак, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 по справі №260/2953/24 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Вважаючи рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області про відмову у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення протиправним, позивач звернулась із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 9 Закону№ 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону№ 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Відповідно до статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до абзацу 8 статті 52 Закону №1788-ХІІ, право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

У силу пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років. Право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців.

За приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»- «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі - Порядок).

Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-ІV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Згідно з пунктом 6 Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону №1058-ІV, станом на день її призначення.

Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

З аналізу наведених норм права можливо зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV будь-якого іншого виду пенсії.

Правову позицію щодо права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій висловив Верховний Суд у справі №234/13835/17 від 13.03.2018, в якій зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція також викладена Верховним Судом у постановах від 02.03.2020 по справі №175/4086/16-а, від 28.04.2020 по справі №678/941/17, від 12.03.2019 по справі №127/9277/17 та іншим.

Отже, на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії, пунктом «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Страховий стаж позивача розрахований відповідачем по 01.03.2024 становить 42 роки 10 місяців 25 днів.

Між сторонами наявний спір щодо спеціального педагогічного стажу, що визначає право на призначення грошової допомоги, відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.

Водночас оспорюваним рішенням вказано, що до спеціального стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, не зараховані періоди роботи з 04.12.1985 по 08.10.1986, з 09.10.1986 по 31.03.1996 (записи №4-7 трудової книжки НОМЕР_3 , дата заповнення 05.09.1982, та довідки №07-04/1854 від 29.11.2022).

Щодо не зарахування цього періоду роботи до спеціального стажу за вислугу років позивача з наведених підстав, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, законодавець встановив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у випадку відсутності останньої або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих, зокрема, за місцем роботи.

Судом було досліджено записи у трудовій книжці позивача та встановлено наявність у спірний (не врахований відповідачем для нарахування грошової допомоги) період роботи у неї наступних записів:

у період з 04.12.1985 по 08.10.1986 позивач працювала на посаді вихователя дитячого садка №6;

у період з 09.10.1986 по 31.07.1990 позивач працювала на посаді музвихователя дитячого садка №6;

у період з 01.08.1990 по 01.04.1996 позивач працювала на посаді музвихователя дитячого садка №14. Вказані дитячі заклади відносились до Хустської фетро-фільцевої фабрики.

Додатково вказані періоди підтверджуються довідкою архівного відділу Хустської районної військової адміністрації Закарпатської області від 29.11.2024 №07-04/1854.

Згідно з переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 у № 909 у дошкільних навчальних закладах передбачено посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років: директори (завідуючі), всіх типів вихователі-методисти, вихователі, асистенти вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи.

Відповідно до пункту 2 примітки до Переліку №909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Посилання відповідачів на відсутність інформації щодо перебування позивача у відпустках суд вважає безпідставними, оскільки Порядком №1191 не передбачено виключення з періодів роботи періодів перебування у відпустці без збереження заробітної плати.

Враховуючи те, що під час перебування у зазначених відпустках позивач продовжувала перебувати у трудових відносинах із роботодавцем, зазначені періоди, за їх наявності, мають бути включені до спеціального страхового стажу, тому правові підстави для виключення цих періодів із спеціального стажу відсутні.

Відтак, суд вважає, що відповідачем 1 протиправно не враховано до спеціального стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 04.12.1985 по 08.10.1986 на посаді вихователя дитячого садка №6, з 09.10.1986 по 31.07.1990 на посаді музвихователя дитячого садка №6, з 01.08.1990 по 01.04.1996 на посаді музвихователя дитячого садка №14.

За встановлених обставин, суд вказує, що правом на пенсію за вислугу років позивач не скористалася та на день досягнення пенсійного віку працювала в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Спір щодо таких обставин між сторонами також відсутній.

Станом на дату досягнення пенсійного віку позивачки її стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років складав 29 років 10 місяців 19 днів, що не заперечується відповідачами та вказано в рішенні № 072150009255 від 22.01.2024.

З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку, що у спірних відносинах дотримано всіх умов, визначених пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, для виплати позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Окрім того, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. Неможливість пенсійного органу скористатись правом на перевірку таких документів не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на соціальний захист та пенсійне забезпечення.

Отже, враховуючи, що позивач має необхідний стаж більше 30 років, до цього не отримувала будь-яку пенсію та на момент призначення пенсії за віком обіймала посаду, передбачену пунктами «е»-«ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, що не є спірним в межах давної справи, суд зазначає, що ОСОБА_1 станом на дату призначення пенсії за віком відповідала вищевказаним критеріям, а тому має право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Тому відповідачем 1 було протиправно відмовлено позивачу у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

При цьому, суд зазначає, що призначення грошової допомоги має здійснюватися ГУ ПФУ в Запорізькій області, як органом якому доручено вирішення зазначеного питання за принципом екстериторіальності, а виплата допомоги має проводитися органом ПФУ за місцем перебування на пенсійному обліку, а саме ГУ ПФУ в Закарпатській області, після отримання від ГУ ПФУ в Запорізькій області відповідного рішення за результатом розгляду заяви позивача від 15.01.2024.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача 2 нарахувати та виплати позивача грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, є передчасними, а тому в цій частині у задоволенні позову слід відмовити.

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 стаття 143 КАС України).

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 968,96грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області, яким прийнято протиправне рішення, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012), до Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, площа Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 072150009255 від 22.01.2024 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди її роботи з 04.12.1985 по 08.10.1986, з 09.10.1986 по 31.03.1996, у зв`язку із чим призначити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 968,96 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак