Рішення № 123741790, 05.12.2024, Броварський міськрайонний суд Київської області

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/7829/24

провадження № 2/361/4706/24

05.12.2024

РІШЕННЯ

(Заочне)

Іменем України

05 грудня 2024 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого суддіПетришин Н.М.,за участю секретаряІванової К.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача

У серпні 2024 року до суду надійшла вищевказана позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 . В обґрунтування позову зазначає, що 02 квітня 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна», та ОСОБА_1 уклали Договір № 689819 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно якого кредитодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 6300,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язувався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Кредит видавався строком на 30 днів, шляхом перерахування (через послуги переказу) кредитодавцем грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний відповідачем. У зв`язку із неможливістю у повному обсязі та у встановлений строк виконати зобов`язань за вищевказаним кредитним договором, ОСОБА_1 ініціював продовження користування кредитом, внаслідок чого згідно Додаткового договору від 02.05.2020, строк користування кредитом продовжено до 02.05.2020. Так, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, однак відповідач порушив умови договірних зобов`язань, не повернув кредит та нараховані відсотки за договором.

Враховуючи невиконання ОСОБА_1 своїх борговихзобов`язань,22 лютого 2021 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» уклали Договір факторингу № 015-220221, згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до відповідача ОСОБА_1 за Договором № 689819 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02 квітня 2020 року.

У подальшому, 05 лютого 2024 року ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» уклали Договір факторингу № 20240205/1, згідно якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до осіб, які є боржниками ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», зокрема, до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.

У зв`язку з неналежним виконанням умов договору № 689819 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, в ОСОБА_1 станом на 05 серпня 2024 року утворилася заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 26 304,50 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту) 6 300,00 грн.; залишок заборгованості по процентам за користування 16 159,50 грн.; інфляційне збільшення 3 845,00 грн.

На підставі викладеного, ТОВ «ФК«Артеміда-Ф» просить стягнути суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 26 304,50 грн., з урахуванням інфляції, а також сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Заяви, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 серпня 2024 року провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судове засідання позивача не з`явився. До початку розгляду справи від представника позивача адвоката Бачинського О.М. надійшла заява про розгляд справи без його участі, позов просив задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, місце та час повідомлений належним чином. Відзив не подав, причини неявки суду невідомі.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи згідно із положеннями статті 280 ЦПК України.

Обставини справи, що встановлені судом

02 квітня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 689819 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно якого кредитодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 6300,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Відповідно до п. 1.3 договору строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 договору.

Згідно п. 1.4.1 договору знижена процентна ставка становить 0,95 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом (346,75 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.3 цього договору, якщо в цей строк клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту, що вказана в Графіку платежів.

За змістом п. 1.4.2 договору стандартна процентна ставка складає 1,90 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом (693,50 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.3 договору, якщо клієнт не виконав зазначені в п.п. 1.4.1 договору для застосування зниженої процентної ставки.

Кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену клієнтом в особистому кабінеті, що має наступні реквізити № НОМЕР_1 .

ТОВ «ЛінеураУкраїна» належнимчином виконалоумови договору,перерахувавши суму кредиту у розмірі 6 300 грн. на картку відповідача № НОМЕР_2 , номер транзакції 52300838, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-2602 від 26.02.2024.

У відповідності до п. 3.1 договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

З матеріалів справи видно, що 02 травня 2020 року ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір до вищевказаного договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02 квітня 2020 року.

За умовами Додаткового договору від 02 травня 2020 року, ОСОБА_1 ініціював продовження строку користування кредитом до 02.06.2020 й сторони погодили наступну процентну ставку - 1,90 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

22 лютого 2021 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» уклали Договір факторингу № 015-220221, згідно якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» зобов`язується передати грошові кошти в погодженій відповідно до умов договору сумі в розпорядження ТОВ «Лінеура Україна», за плату на передбачених умовах, а ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується відступити ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» свої права грошової вимоги до боржників за зобов`язаннями, що визначені в Реєстрі прав грошових вимог, погодженому сторонами за цим договором.

Згідно Витягу з реєстру прав вимог № 015-220221 від 22 лютого 2021 року, видно, що ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором № 689819 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02 квітня 2020 року, заборгованість якого становить 22459,50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 05 лютого 2024 року ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» уклали Договір факторингу № 20240205/1, згідно якого ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» передає грошові кошти (розмір фінансування) в розпорядження ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» за плату у передбачений договором спосіб, а ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступає ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» належні йому права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимог № 20240205/1, сформованого 29 липня 2024 року, позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором у розмірі боргу 22459,50 грн.

З розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» видно, що відповідач ОСОБА_1 порушив умови договірних зобов`язань й станом на 05 серпня 2024 року утворилася заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 26 304,50 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту) 6 300,00 грн.; залишок заборгованості по процентам за користування 16 159,50 грн.; інфляційне збільшення 3 845,00 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (параграф 1 Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1ст. 1055 ЦК Українивизначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3ст. 11 вказаного Законуелектронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннямист. 12 вказаного Законувизначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 уклав вищезазначений договір, за умовами якого отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зазначений у договорі.

Вказаний договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільний телефону відповідача.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» Договір № 689819 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02 квітня 2020 року прирівнюються до укладеного у письмовій формі.

У ч. 1 статті 1049 ЦК України закріплено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у цивільній справі № 342/180/17 зроблено висновок про те, що оскільки фактично отримані та використані Позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, Банк має право вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої ним суми кредитних коштів.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України, відповідно до якої якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом ст. 1048 ЦК України право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування позикою припиняється післяспливу визначеногодоговором строкупозики чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначені висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18.

Так, з копії Договору № 689819 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02 квітня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 6 300 грн. 00 коп., строком на 30 днів, тобто до 02.05.2020.

02 травня 2020 року відповідач ініціював продовження строку користування кредитом до 02.06.2020.

У відповідностідо п. 3.1 договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше90календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Відповідач ОСОБА_1 у визначений строк борг не повернув, чим допустив порушення умов договірних зобов`язань.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Отже, у даній справі позикодавець має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Враховуючи вищевикладене, нарахування та стягнення процентів за користування позикою з ОСОБА_1 поза визначеними строками договору суперечить вимогам Цивільного Кодексу України та висновкам Верховного Суду.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення із відповідача ОСОБА_1 заборгованості за Договором № 689819 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02 квітня 2020 року у розмірі 19586,70 грн., з яких: 6300 грн. тіло кредиту, 13286,70 грн. відсотки за користуванням кредиту, визначені за період з 02.04.2020 по 02.08.2020, тобто з дотриманням п. 3.1 кредитного договору.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційного збільшення, то суд дійшов наступного висновку.

У ч. 2 ст. 625 ЦК України закріплено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на вищевикладені положення ст. 625 ЦК України, ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» просило стягнути з відповідача збитки, завдані інфляцією за період з 02.05.2020 по 21.02.2022 у розмірі 3845 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 79 ЦПК України).

У ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» у позовній заяві наведено розрахунок інфляційного збільшення, визначеного із суми заборгованості у розмірі 22459,50 грн. станом на 02.05.2020.

Однак, станом на 02.05.2020 відповідач ОСОБА_1 не мав зазначеного розміру заборгованості, що також вбачається із Додатку № 1 до кредитного договору Графіку платежів, а також наявних в матеріалах справи листів ТОВ «Лінеура Україна» щодо досудового врегулювання спору.

Таким чином, ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» не додано до позову належного розрахунку, на підтвердження інфляційних втрат, тому дані позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення із ОСОБА_1 суми заборгованості за Договором № 689819 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02 квітня 2020 року у розмірі 19586, 70 грн.

Щодо судових витрат

З матеріалів справи вбачається, що при подачі даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1329 від 07 серпня 2024 року.

Крім того, позивачу правничу допомогу надавав адвокат Бачинський О.М. на підставі договору про надання правової допомоги № 20240729.1 від 29 липня 2024 року, вартість наданих послуг відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку становить 7000 грн.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню із відповідача на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1816, 80 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 5 250 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Артеміда-Ф» заборгованість за Договором № 689819 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02 квітня 2020 року у розмірі 19 586 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят шість) гривень 70 копійок, судовий збір урозмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 80 копійок, а також витрати на правову допомогу у розмірі 5250 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», код ЄДРПОУ - 42655697, адреса місцезнаходження: вул. С. Бандери, буд. 87, оф. 54, м. Львів, 79013.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Наталія ПЕТРИШИН