Рішення № 123741597, 12.12.2024, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1646/24

Номер провадження 2/350/588/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

12 грудня 2024 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

у складі :

головуючого судді Бейка А.М.,

секретаря судового засідання Маєвської С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області пропозбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

за участю учасників процесу:

представника позивачки Родікова І.С.,

суд -

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій сторін:

позивачка ОСОБА_1 звернулася із даною позовною заявою до суду в якій просила позбавити відповідача ОСОБА_2 , батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також просила стягувати з відповідача ОСОБА_2 в її користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з дня подання заяви до повноліття дітей та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

В обгрунтування позовних вимог позивачка зіслалася на те, що перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі від якого мають двоє дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спільне сімейне життя у них з відповідачем не склалося, тому рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.12.2019 року шлюб між ними розірвано. З того часу їхні неповнолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають разом з нею та перебувають на її утриманні. Відповідач не здійснює догляду за доньками, не цікавиться їхнім життям та здоров`ям, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, підготовкою до самостійного життя, всі питання щодо виховання дітей вирішуються нею самостійно без участі відповідача. Крім цього, відповідач ухиляється від утримання дітей, жодної матеріальної допомоги не надає, хоч має таку можливість оскільки регулярно працює на сезонних роботах та отримує високі доходи, тому має можливість оплачувати аліменти на утримання дітей. У зв`язку з вищенааеденим вона змушена звернутися з даним позовом до суду.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Родіков І.С. позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві. Крім того зазначив, що не заперечує щодо заочного розгляду даної справи.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не прибув, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неприбуття суд не повідомив, відзиву на позов не подав.

Представник органу опіки та піклування Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франкіської області О. Гаєвська у судове засідання не прибула, подала до суду заяву в якій зазначила що позовні вимоги підтримує повністю, а справу просила розглянути без її участі. Згідно з ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до вимог ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе і доцільне розглянути справу у відсутності відповідча з ухваленням заочного рішення та при наявних матеріалах справи, яких достатньо, щоб вирішити питання про права та обов`язки сторін.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 27.09.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи.

25.10.2024 представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Родікова І.С. подав до суду заяву в якій просив підготовче судове засідання по даній справі провести без його участі, крім цього зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю, просив призначити справу до судового розгляду.

Ухвалою від 25.10.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті з повідомленням учасників справи.

21.10.2024 представник третьої особи - органу опіки та піклування Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області О.Гаєвська подала до суду заяву, у якій просила розгляд справи провести у її відсутності, а також зазначила, що позов підтримує.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 12.12.2024 суд постановив провести заочний розгляд цієї цивільної справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Відповідно до копії паспорта громадянина України № НОМЕР_1 (а.с.3), позивачка у справі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно витягів з реєстру територіальної громади №2024/011232959 від 17.09.2024, №2024/011234472 від 17.09.2024, №2024/011244515 від 17.09.2024 (а.с.5, 7-8) встановлено, що місце проживання позивачки ОСОБА_1 та неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровано у буд. АДРЕСА_1 .

Сторони по справі є батьками неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 07.07.2008 року, серії НОМЕР_3 від 10.03.2010 року (а.с.11-12).

Копією рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.12.2019 у справі №161/12316/19 (а.с.14-15) підтверджено, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 розірвано.

Копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 20.06.2024 (а.с.13) підтверджено, що 20.06.2024 у Рожнятівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис №20. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_1 ».

З акту обстеження житлово-побутових умов від 13.07.2024, складеного уповноваженою комісією Служби у справах дітей Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області (а.с.16) вбачається, що позивачка ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_7 та неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживають у АДРЕСА_1 . У будинку створені всі належні умови для проживання, розвитку та виховання дітей. Санітарно-гігієнічні умови проживання задовільні.

У своєму висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , комісія з прав дитини встановила, що відповідач ОСОБА_2 не здійснює догляду за доньками, не бере участі у їхньому вихованні та не опікується ними, уникає зустрічей, ухиляється від надання будь-якої матеріальної допомоги на їх утримання, хоча має таку можливість, бо регулярно працює на сезонних роботах та отримує високі доходи. Діти постійно проживають з матір`ю ОСОБА_1 у с. Сваричів, де їхнім вихованням та доглядом займається мати та її теперішній чоловік ОСОБА_7 . Засобами інтернетзв`язку ОСОБА_2 було надано роз`яснення щодо позбавлення його батьківських прав, пропонувалося висловити власну думку, однак отанній проігнорував пропозиції. В письмових поясненнях неповнолітні дочки сторін ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вказали, що погоджуються із рішенням позбавити їхнього батька батьківських прав, оскільки він не займається їхнім вихованням та утриманням, не цікавиться їхнім життям, не бачиться з ними, не підтримує фінансово. ОСОБА_3 пояснила, що внаслідок постійних сандалів, які влаштовував батько, в дитячому віці отримала психологічні травми від регулярних стресів та нервових розладів, через що вона частково втратила зір. ОСОБА_4 зазначила, що батько покинув їх ще до її народження. На даний момент вихованням, розвитком, утриманням та лікуванням дітей виключно мама та вітчим.

Суд приймає до уваги як доказ висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки він ґрунтується на вимогах закону, є обґрунтованим, вмотивованим, переконливим та не викликає сумнівів у суду щодо викладених у ньому обставин.

Отже, між сторонами виник спір з приводу позбавлення відповідача батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей та щодо участі батька в утриманні дітей.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:

Заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задоволити з таких підстав.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Згідно із ст. ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 27 даної Конвенції, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 51 Конституції України встановлено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно із ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Як передбачено ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У ст. 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Системний аналіз вищенаведених норм права дає підстави суду зробити висновок, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

На перше місце судом ставиться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено ст. 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків (Постанова Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, провадження № 61-12023св18).

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Право звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст. 165 СК України).

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з ч. 4 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів, зокрема, щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

Згідно з рішенням № 175 від 15.10.2024 «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав» та висновком про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , позбавлення батьківських прав останнього стосовно його дочок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , є доцільним. Даний висновок та рішення відповідачем не оскаржувалися.

Частиною 6 статті 19 Сімейного кодексу України визначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд, враховуючи зміст вказаного висновку органу опіки та піклування, вважає його повним, всебічним та достатньо обґрунтованим, оскільки в ході розгляду даної цивільної справи викладені в ньому обставини знайшли своє підтвердження.

При ухвалені рішення суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України», де встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (п. 48).

Необхідно зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов`язку - виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що перешкод у спілкуванні з дитиною йому ні хто не чинив і не чинить.

Суд вважає, що наявність вини належить до обов`язкових умов позбавлення батьківських прав.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Проаналізувавши викладені обставини, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить висновку, що фактично відповідач ОСОБА_2 не цікавився життям дітей, всі питання, щодо їх виховання вирішувались та вирішуються матір`ю, він, як батько, не бере участі в їх вихованні, хоча йому відомо місце проживання дітей, жодних перешкод у спілкуванні з ними, участі в їх вихованні, утриманні, у нього немає.

Факт того, що відповідач ОСОБА_2 не піклується про дітей, про їх фізичний і духовний розвиток, їх навчання, підготовку до самостійного життя, не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі, не цікавиться їх успіхами, станом здоров`я, їх вихованням, не проявляє щодо них батьківської уваги і турботи, не відвідує та не спілкується з ними, тобто він самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, підтверджується викладеними вище доказами, які досліджені в судовому засіданні.

Про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача йдеться і у вищевказаному висновку Органу опіки та піклування Рожнятівської селищної ради. Існування батька формально, тільки по документах, якого фактично немає в житті дітей, призводить до їх душевного неспокою, незручності перед однолітками.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку особистості потребує любові і розуміння.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Отже, проаналізувавши обставини справи, суд вважає, що наявні у справі докази свідчать про умисне ухилення відповідача від обов`язків по вихованню дітей, та з урахуванням наведених обставин справи, вважає що є достатньо підстав для застосування до відповідача вказаного крайнього заходу впливу у виді позбавлення батьківських прав.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів суд враховує таке.

Згідно ч.ч.2, 3 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

У частині 1 статті 182 СК України зазначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Суд вважає доведеними доводи позивачки про те, що їхні спільні із відповідачем діти проживають разом з нею. Відповідач проживає окремо, участі в утриманні дітей не бере, тому вона просить стягувати з нього аліменти в розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку, які забезпечать регулярне щомісячне утримання дітей. Відповідач не надав суду докази добровільного надання допомоги на утримання дітей, не довів та не обґрунтував свою неспроможність сплачувати аліменти, а також не спростував доводи, зазначені у позовній заяві, тому аліменти на утримання неповнолітніх дітей підлягають стягненню з нього в примусовому порядку.

Враховуючи, що обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задоволити та стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання їхніх неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги обставини, зазначені в ч. 1 ст. 182 СК України, у тому числі відсутність у відповідача інших документально підтверджених утриманців, тому вважає, що аліменти у вказаному розмірі є гарантованими, справедливими, розумними та необхідними для забезпечення гармонійного розвитку дітей.

Відповідно до вимог ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до вимог ст. 430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

V. Розподіл судових витрат:

Відповідно до ч. 2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати у виді сплаченого судового збору за позовну вимогу немайнового характеру про позбавлення батьківских прав згідно з квитанцією від 23.09.2024 підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки у розмірі 1211,20 грн. (а.с. 21).

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Беручи до уваги, що згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» позивачка була звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів, тому судовий збір в розмірі 1211,20 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 280-282, 284 ЦПК України, ст.ст. 150, 155, 164,180, 182, 192 СК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів- задоволити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя АДРЕСА_2 , батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис про народження № 1465 від 07.07.2008 року, свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 07.07.2008) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис про народження №539 від 10.03.2010 року, свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 10.03.2010).

Проводити стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , жителя АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_6 , жительки АДРЕСА_1 , на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 (однієї третьої) частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.

Стягнення аліментів розпочати з 25.09.2024 і проводити до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , жителя АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_6 , жительки АДРЕСА_1 - 1211 грн. 20 коп. сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя АДРЕСА_2 , на користь держави 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору (отримувач коштів: ГУК в Івано-Франківській області/ТГ Рожнятів/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37951998; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: (МФО) 899998, рахунок отримувача: UA788999980313191206000009658; код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Бейко