Постанова № 123737576, 11.12.2024, Барський районний суд Вінницької області

125/1850/24

3/125/808/2024

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.12.2024 року м.Бар Вінницькаобласть

Суддя Барського районного суду Вінницької області Хитрук В.М. розглянувши у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони південного округу Конончука В.В. адміністративні матеріали, що надійшли з Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області ДСР НПУ, про притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, -

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , громадянина України, українця, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює на посаді лікаря акушер-гінеколога поліклініки КНП «Барська міська лікарня», раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, -

- за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП

ВСТАНОВИВ:

До Барського районного суду надійшла справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 519 від 23.08.2024 ОСОБА_1 , будучи членом позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , являючись згідно пп. «ґ» п. 2 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік (2023) в чому вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУПАП.

Допитаний всудовому засіданні ОСОБА_1 свою винуу вчиненнівказаного адміністративногоправопорушення невизнав.Пояснив,що вінпрацює напосаді лікаряакушер-гінекологаполіклініки КНП«Барська міськалікарня».Йому небуло відомопро включенняйого дорезервного складупозаштатної постійнодіючої військово-лікарськоїкомісії ІНФОРМАЦІЯ_3 .З наказом№ 1961від 27.12.2023ознайомлений небув.Про наявністьнаказу незнала.Про Наказ№ 1961від 27.12.2023дізнався всерпні 2024року відпрацівників правоохороннихорганів,які складалипротокол.Він жодногоразу небрав участіу засіданняхпозаштатної постійнодіючої військово-лікарськоїкомісії.Клопотав справузакрити завідсутністю уйого діяхскладу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КпАП України.

Прокурор Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони південного округу Конончук В.В. в судовому засіданні висловив думку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 КпАП України, з підстав несвоєчасного подання останнім без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2023 рік.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя приходить до таких висновків.

Частина перша статті 172-6 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до примітки ст.172-6 КУпАП суб`єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно приписів ч.1 ст. 45 Закону України "Про запобігання корупції" особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 7, ст. 245, 280 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, своєчасного, всебічного та повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення в точній відповідності з законом, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Суддя зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про дміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до дміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до положень ст.1 Закону корупційне правопорушення діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

У відповідності до вимог ч.1 ст.65-1 Закону за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

У даному випадку ОСОБА_1 належить до суб`єктів правопорушень, передбачених ст. 172-6 КУпАП, згідно примітки до неї, оскільки його було включено до складу позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Повноваження ОСОБА_1 як члена вказаної військово-лікарської комісії станом на 2023 рік підтверджується копією наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.12.2023 року №1961, його посадовою інструкцією, обставини чого передбачали його обов`язок подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_1 21.06.2024 о 10:25 год. подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування особи за 2023рік.

З урахуваннямпояснень ОСОБА_1 ,які неспростовані усудовому засіданні, щододоведення йомутільки учервні 2024року юристомКНП «Барськаміська лікарня»його обов`язкуподати щорічнудекларацію особи,уповноваженої навиконання функційдержави абомісцевого самоврядуванняза 2023рік,а такожза відсутностів матеріалахсправи документальнихпідтверджень щодописьмового ознайомлення ОСОБА_1 із наказом№1961від 27.12.2023року щодойого включеннярезервним членомпозаштатної постійнодіючої військово-лікарськоїкомісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , про снування якого він не знав, в строк до 31.03.2024 року, це не визначає належної його обізнаності з даними обставинами у встановленому законом порядку, а відтак й можливості усвідомлення власного обов`язку подання до завершення вказаного строку щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік.

Вказане підтверджується тим, що ОСОБА_1 жодного разу не брав участі у засіданнях позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії. У Наказі директора КНП «Барська міська лікарня» № 1 від 01.01.2024 «Про залучення медичного персоналу до складу мультидисциплінарної команди лікарів-спеціалістів військово-лікарської комісії, що створюється при ІНФОРМАЦІЯ_4 », ОСОБА_1 не зазначений.

Тому, подання 21.06.2024 року ОСОБА_1 щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 календарний рік у даному конкретному випадку хоча й вчинено з пропущенням визначеного законом строку її подання, проте на думку суду це пропущення зумовлене поважними причинами щодо несвоєчасного інформування ОСОБА_1 у встановленому порядку його відповідного обов`язку відповідальними працівниками щодо письмового ознайомлення з наказами стосовно включення до складу позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії та доведення у зв`язку з цим ОСОБА_1 вимог антикорупційного законодавства у певний спосіб, що виключає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, диспозиція якої передбачає серед решти обов`язковою умовою його вчинення несвоєчасне подання такої декларації саме без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобіганню корупції» №1700-VII від 14.10.2014 року, «корупція» - це використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей.

Цією ж нормою також визначено термін «корупційне правопорушення» - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Таким чином, вирішуючи питання про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного корупційного правопорушення, крім іншого, необхідно враховувати наявність суб`єктивної сторони даного правопорушення, яка, виходячи із визначення поняття корупційного правопорушення, викладеного в ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», завжди характеризується умисною формою вини, тобто, з врахуванням положень ст. 1 цього Закону, сутність порушення фінансового контролю полягає в тому, що особа, яка за законом зобов`язана задекларувати свої доходи та своєчасно подати декларацію, прагне уникнути цього і таким чином досягти певної мети.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 22.05.2017 р. № 223-943/0/4-17 зазначив, що вирішуючи питання про притягнення осіб до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, слід врахувати об`єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об`єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларацій. Конструктивною ознакою цього правопорушення є також несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Тобто за наявності останніх відповідальність за вищезазначеною статтею виключається.

Кодекс України про адміністративне правопорушення визначає, що адміністративне правопорушення по своїм суб`єктивним властивостям - діяння чи бездіяльність, вчинені з певною ціллю і з певних мотивів. Ці органічно зв`язані між собою, взаємозалежні форми психічної активності створюють зміст суб`єктивної сторони правопорушення. Вина це є психічне ставлення особи в формі умислу або необережності до своїх дій і їх наслідкам. Вина - це обов`язкова умова адміністративної відповідальності.

Умисел - це відношення пізнавальної можливості і волі суб`єкта до вчиненого ним діяння. Його обов`язкові елементи, це повне усвідомлення протиправності скоєного діяння в його юридичних і соціально-побутових особливостях, передбачення антигромадських результатів свого діяння (бездіяльності), бажання або усвідомлене допущення настання вказаних наслідків. Відсутність умислу і необережності засвідчують про випадок - такому збігу життєвих обставин, при яких особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати властивостей вчиненого або не передбачала і не могла передбачати наслідків вчиненого діяння. Випадок і вина - це категорії взаємовиключні, а тому вчинення діяння або бездіяльності випадково не є умовою адміністративної відповідальності.

Статтею 10 КУпАП імперативно визначено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Склад правопорушення - це сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати діяння як конкретне правопорушення. Кожний склад правопорушення обов`язково складається з таких елементів: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу правопорушення, що виключає відповідальність особи за вчинене нею діяння.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері запобігання корупції, а безпосереднім - відносини у сфері здійснення антикорупційного фінансового контролю.

Предметом правопорушення є декларація, подана шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції: за минулий рік.

Об`єктивна сторона даного адміністративного правопорушення полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до примітки до ст. 172-6 КУпАП суб`єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП характеризується виключно виною у формі прямого умислу за інтелектуальною ознакою.

Інтелектуальна ознака прямого умислу полягає в усвідомленні особою суспільно небезпечного характеру свого діяння та у передбаченні його суспільно небезпечних наслідків.

Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об`єкта, предмета, об`єктивної сторони конкретного правопорушення, а й повне розуміння його суспільної небезпеки. Здебільшого наявність усвідомлення винним суспільної небезпеки свого діяння є очевидною, про що свідчать фактичні обставини справи. Якщо особа не усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій чи бездіяльності, це може свідчити про її неосудність або про відсутність умислу на вчинення правопорушення.

Передбачення - це розумове уявлення особи про результати своєї дії (бездіяльності). При вчиненні злочину винний усвідомлює зміст конкретних наслідків свого діяння, їх суспільно небезпечний характер (шкоду, яка буде заподіяна суб`єктам посягання), а також неминучість або можливість настання таких наслідків.

Вольовий ознака прямого умислу характеризується бажанням настання суспільно небезпечних наслідків. Під бажанням розуміють прагнення досягти конкретного результату, що передбачає свідому і цілеспрямовану діяльність особи. Бажання - це воля, спрямована на досягнення чітко визначеної мети.

Аналіз вищевикладеного, дає підстави дійти висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП є формальним, суб`єктивною стороною якого є наявність прямого умислу на несвоєчасне подання декларації без поважних причин.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-6 КУпАП судом має бути встановлено за наслідками розгляду справи, що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, знала про обов`язок подати декларацію за попередній період, у певний строк, проте усвідомлено без наявності на те поважних причин вирішила її не подавати і умисно не подала таку декларацію.

Таким чином, вирішуючи питання про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного корупційного правопорушення, крім іншого, необхідно враховувати наявність суб`єктивної сторони даного правопорушення, яка, виходячи із визначення поняття корупційного правопорушення, викладеного в ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», завжди характеризується умисною формою вини, тобто, з врахуванням положень ст. 1 цього Закону, сутність порушення фінансового контролю полягає в тому, що особа, яка за законом зобов`язана задекларувати свої доходи та своєчасно подати декларацію, прагне уникнути цього і таким чином досягти певної мети.

Суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Протокол не містить будь-яких даних про форму вини, в даному випадку наявність прямого умислу, а матеріали справи не містять відомостей, які б вказували на те, що ОСОБА_1 подавши декларацію пізніше мав умисел на порушення вимог фінансового контролю чи переслідував будь-який корупційний інтерес.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.6 Конвенції 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення; кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Наведене кореспондується із правилами ст.7 КУпАП, в силу якої ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 29.02.2019 року №1-р/2019 наголошено, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

На можливість застосування принципу презумпції невинуватості у справах про адміністративні правопорушення звернув увагу Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 «справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» (пункт 4).

Тому в силу дії вказаного конституційного принципу всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, зокрема в рішеннях у справах «Гурепка проти України (N2)» від 08 квітня 2010 року, «Лучанінов проти України» від 09 червня 2011 року на необхідність суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).

У п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Викладене дає підстави для обґрунтованих сумнівів у доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КпАП, а відповідно до ст. 62 Конституції усі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягується до відповідальності.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, судом визначає відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, внаслідок відсутності вказаної ознаки його об`єктивної сторони, а саме несвоєчасного подання без поважних причин декларації суб`єктом декларування, у зв`язку з чим провадження в справі підлягає закриттю.

Вказана вище сукупність обставин визначає не доведення складу вказаного у протоколі від 23.08.2024 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та становить об`єктивні підстави закриття провадження у справі, узгоджуючись з положеннями ст.62 Конституції України, наведеної практики Європейського суду з прав людини та вимогами п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях та ухвалюватись за існування очевидних сумнівів у доведеності вини, що підлягають тлумаченню на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладене, керуючись ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.7, 9, 172-6, 221, 241, 247, 251, 252, 264, 265, 276, 280, 283, 284 КУпАП України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КпАП України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення постанови апеляційної скарги до Барського районного суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: