Рішення № 123737054, 10.12.2024, Галицький районний суд м. Львова

Справа №463/8986/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2024 року м. Львів.

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Юрківа О.Р.,

за участю:

секретаря судового засіданняМаковської Д.О.,

представника позивача Рудакевича Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту міськоїмобільності тавуличної інфраструктуриЛьвівської міськоїради проскасування постановиу справіпро адміністративнеправопорушення серії ЛВ №200639157 від 13.06.2024 року. Свої вимоги мотивує тим, що 13.06.2024 року інспектором з паркування Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, безпідставно та бездоказово складено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУПАП. Позивач вважає, що дана постанова винесена із порушенням вимог чинного законодавства, не відповідає дійсним обставинам справи, а дії відповідача в особі посадових осіб були незаконними та такими, що грубо порушили мої права. Позивач стверджує, що на його прохання представити докази скоєння правопорушень він не отримав відповіді від інспектора. ОСОБА_1 зазначає, що було грубо порушено його право на захист тощо. Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушення за ч. 3 ст. 122 КУпАП є незаконним, необґрунтованим, недоведеним. Вказана постанова складена з порушеннями ст. 283 КупАП. Позивач вважає, що не порушував вимоги КУПАП та ПДР. Доказів вчинення порушення позивачем відповідачами не надано. Зазначає, що згідно з доказами, що містяться з матеріалах справи, автомобіль позивача був розташований на перехресті пл. Старий Ринок/вул. Ужгородська. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності як особу, яка керувала зазначеним транспортним засобом, а також зазначений транспортний засіб було тимчасово затримано інспектором з паркування та доставлено на спеціальний майданчик, доставку транспортного засобу на спеціальний майданчик здійснював водій ЛКП «Львівелектротранс». Позивач зазначає, що відповідачем не доведено, що стоянка транспортного засобу Jeep Grand Cherokee, державний номерний знак НОМЕР_1 , зробила неможливим рух інших транспортних засобів або створила перешкоду для руху пішоходів, жодних доказів цьому твердженню немає. А з фотографій видно, що навпаки, правопорушення вчинено не було та жодних перешкод зазначений транспортний засіб не вчиняв. Враховуючи наведене просить позов задовольнити, постанову серії ЛВ №200639157 від 13.06.2024 року скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 25.09.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 передано до Галицького районного суду м. Львова за підсудністю.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 23.10.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

28.10.2024 року представником позивача усунено недоліки зазначені в ухвалі суду від 23.10.2024 року.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 28.10.2024 року відкрито провадження у справі.

05.11.2024 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву.

09.12.2024 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив з додатковими поясненнями.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення аналогічні викладеним у мотивах позовної заяви, просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідачаДепартаменту міськоїмобільності тавуличної інфраструктури Львівськоїміської радиу судовезасідання нез`явився,однак подавдо судувідзив напозовну заявуз якоговбачається,що розглядсправи проситьздійснювати уйого відсутності,позовні вимогизаперечує тапросить відмовитив задоволенніпозову.Стверджує,що постановасерії РАП№2477698153 єзаконною таобґрунтованою.В діях ОСОБА_2 міститься склад адміністративногоправопорушення передбаченогоч.3ст.122КУпАП. ОСОБА_1 притягнуто доадміністративної відповідальностіяк власника,за якимзареєстровано транспортнийзасіб JEEPGRANDCHEROKEE,д.н.з. НОМЕР_2 ,який булозафіксовано вмомент вчиненняправопорушення здійснення зупинкина перехрестівул.В.Винниченка -вул.М.Лисенка,13червня 2024року о16:33:20год.Розділом 15Правил дорожньогоруху,що булизатверджені постановоюКабінету МіністрівУкраїни від10.10.2001(далі-ПДР),передбачено правилазупинки тастоянки транспортнихзасобів.Пунктом 15.1ПДР встановлено,що зупинкаі стоянкатранспортних засобівна дорозіповинні здійснюватисьу спеціальновідведених місцяхчи наузбіччі.У випадкувідсутності спеціальновідведених місцьчи узбіччяабо колизупинка чистоянка тамнеможливі,вони дозволяютьсябіля правогокраю проїзноїчастини (якомогаправіше,щоб неперешкоджати іншимучасникам дорожньогоруху),що передбаченоп.15.2.Згідно зп.15.9«ґ» ПДР,зупинка забороняєтьсяна перехрестяхта ближче10м відкраю перехрещуваноїпроїзної частиниза відсутностіна нихпішохідного переходу,за виняткомзупинки длянадання перевагив русіта зупинкипроти боковогопроїзду наТ-подібнихперехрестях,де єсуцільна лініярозмітки аборозділювальна смуга.Окрім цього,відповідно доп.15.10«а» стоянказабороняється вмісцях,де забороненазупинка.Згідно зп.1.10ПДР,перехрестя -місце перехрещення,прилягання аборозгалуження дорігна одномурівні,межею якогоє уявнілінії міжпочатком заокругленькраїв проїзноїчастини кожноїз доріг.Не вважаєтьсяперехрестям місцеприлягання додороги виїздуз прилеглоїтериторії.Таким чином,вихідною межеюперехрестя ємісце початкузаокруглення проїзноїчастини дороги.Відповідно допп.(ґ)п.2ч.З ст.265-4КУпАП,для цілейцього Кодексурозміщення транспортногозасобу єтаким,що суттєвоперешкоджає дорожньомуруху абостворює загрозубезпеці руху,якщо транспортнийзасіб: 2) розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме: ґ) на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.».

Тобто, вказане розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху. Згідно з п.1.10 ПДР, перешкода для руху - нерухомий об`єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об`єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу. Представник відповідача зазначає, що здійснення зупинки в недозволеному місці, а саме - на перехресті, суттєво перешкоджає дорожньому руху шляхом звуження проїзної частини дороги, а відтак зменшення її пропускної здатності, створення умов для примусової зміни смуги руху водіями інших транспортних засобів, унеможливлення проїзду перехрестя довгомірними транспортними засобами. Як вбачається із фото додатку 1, транспортний засіб Jeep, державний номерний знак НОМЕР_2 зафіксовано в межах Т-подібного перехрестя, а саме - вулиць В. Винниченка та вул. М. Лисенка. Тому, вказаний транспортний засіб зафіксовано із прив`язкою до розгалуження доріг, які і утворюють перехрестя. При цьому, на матеріалах фотофіксації видно, що в місці, де розташований автомобіль позивача, відсутня суцільна лінія розмітки, за наявності якої зупинка проти бокового проїзду Т-подібного перехрестя є дозволеною. Так, наявні подія і склад правопорушення, передбаченого ч. З ст. 122 КУпАП. Оскільки водієм транспортного засобу Jeep, державний номерний знак НОМЕР_2 , було здійснено зупинку за адресою: м. Львів, на перехресті вул. В. Винниченка - вул. М. Лисенка. Даний транспортний засіб знаходився на перехресті, що не відповідає вимогам п.15.9 (ґ) розділу 15 ПДР та пп. (ґ) п. 2 ч. 3 ст. 265-4 КУпАП. Крім того, зазначає, що у ч.3 ст.283 КУпАП не зазначено, що постанова повинна містити серійний номер, дату повірки та сертифікат. Таким чином у самій постанові вказано відомості про технічний засіб. Додатково зазначила, що фотофіксація адміністративного правопорушення, була проведена інспектором з паркування програмно- апаратним комплексом LOGIC INSTRUMENT FIELDBOOK К 80V2 1254 (додаток 2 - сертифікат перевірки типу), який функціонує на основі програми «Інспектор», яка використовується для автоматизації контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, що спрямовані на вирішення задач стосовно забезпечення функцій автоматизованого контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів із застосуванням режиму фотозйомки (відеозапису) та створення відповідних доказових баз для наступної обробки та використання таких доказових баз для формування матеріалів по адміністративним правопорушенням та винесення відповідних постанов із застосуванням програмного забезпечення ЦОД у відповідності до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування сфери паркування транспортних засобів» №2262-VIII від 21.12.2017 р. Інспектором дотримано вимоги ч. 4 ст. 283 КУпАП та розміщено зображення транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення на веб-сайті, в мережі Інтернет, за посиланням: http://inspector.lviv.ua. Постанова по справі про адміністративне правопорушення містить відомості про порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, всі ці відомості вказані на зворотній стороні оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, яка міститься в матеріалах судової справи. Тобто постанова містить всі необхідні докази вчинення адміністративного правопорушення. Представник відповідача зазначає, що твердження позивача, що тимчасове затримання транспортного засобу є неправомірним, є хибним, оскільки чинним законодавством чітко зазначено що евакуація транспортного засобу здійснюється в разі вчинення водієм порушення, передбаченого частиною 3 статті 122,частиною 1 статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також у разі вчинення порушення, передбаченого частиною 2 статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Таким чином інспектор з паркування здійснив тимчасове затримання транспортного засобу на законних підставах.

Відповідно до ст.205 КАС України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності представника відповідача, оскільки у матеріалах справи є достатньо необхідних доказів про права та обов`язки сторін, їх взаємовідносини для постановлення судом законного та об`єктивного рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи,суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Судом встановлено, що заступником начальника управління начальника відділу інспектора з паркування Відділу контролю за дотриманням правил паркування та тимчасового затримання транспортних засобів Управління безпеки та вуличної інфраструктури Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Дяковичем Ю.В. винесено постанову серії РАП №2477698153 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 122 КУпАП, відповідно до якої, 13.06.2024 року о 16 год. 33 хв. водієм транспортного засобу JEEP GRAND CHEROKEE, д.н.з. НОМЕР_2 , здійснено зупинку за адресою: м. Львів, перехрестя вул. В. Винниченка вул. Лисенка, чим порушено, вимоги підпункту ґ) пункут 15.9 розділу 15 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306. Згідно з даною постановою на позивача накладено штраф у розмірі 680, 00 грн.

Статтею 246 КУпАПпередбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Частиною 3ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушенняпередбачено відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Згідно з ч. 1 ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з приміткою достатті 14-2 КУпАП, режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цьогоКодексу.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно доЗакону України "Про дорожній рух", встановлюютьПравила дорожнього руху, які затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306.

Відповідно до п.1.1.Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно доЗакону України"Про дорожній рух"встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух"визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 1.3Правил дорожнього рухуУкраїни, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001,учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимогиПравил дорожнього рухуУкраїни.

Пунктом 15.1 ПДР встановлено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

У випадку відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху), що передбачено п.15.2.

Згідно з п. 15.9 «ґ» ПДР, зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Окрім цього, відповідно до п.15.10 «а» стоянка забороняється в місцях, де заборонена зупинка. Згідно з п.1.10 ПДР, перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території. Таким чином, вихідною межею перехрестя є місце початку заокруглення проїзної частини дороги.

Відповідно до пп. (ґ) п. 2 ч. 3 ст. 265-4 КУпАП, для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб: 2) розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме: ґ) на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.».

Згідно з п.1.10 ПДР, перешкода для руху - нерухомий об`єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об`єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу. Представник відповідача зазначає, що здійснення зупинки в недозволеному місці, а саме - на перехресті, суттєво перешкоджає дорожньому руху шляхом звуження проїзної частини дороги, а відтак зменшення її пропускної здатності, створення умов для примусової зміни смуги руху водіями інших транспортних засобів, унеможливлення проїзду перехрестя довгомірними транспортними засобами.

Відповідно до положеньстатті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Відповідно дост. 280 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно достатті 251 КУпАПдоказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото -і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідностатті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно достатті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно ч.ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову у справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП. У справі про адміністративне правопорушення виноситься одна з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про закриття справи.

Порядок притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, що зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), інспектором з паркування, визначений статтями 279-1 279-4 КУпАП.

Відповідно до вимог статті 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів , а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та шостою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14 2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Відповідно до вимог статті 279-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Відповідно дост. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Стаття 9 КУпАПвизначає адміністративне правопорушення (проступок) як протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів,зміцнення законності.

Згідно ч. 1ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою, користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження, оскаржити постанову у справі.

Відповідно до ч.1ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1, ч. 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу.

Позивачем заявленоодну позовнувимогу проскасування постановиу справіпро адміністративнеправопорушення серії ЛВ №200639157 від 13.06.2024 року

Однак, як вбачається з доданих до матеріалів позовної заяви додатків позивач копії оскаржуваної постанови серіїЛВ №200639157від 13.06.2024 року не додає, натомість додає копію повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серії РАП №2477698153 від 25.07.2024 року, однак про скасування даної постанови позивач не просить.

З даної постанови серії РАП №2477698153 від 25.07.2024, що документ з серією ЛВ №200639157 від 13.06.2024 не є постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, а повідомленням про притягнення до адміністративної відповідальності

Таким чином, позивач оскаржує повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови ЛВ №200639157 від 13.06.2024 року.

Відповідно дост.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частина 1ст. 2 КАС Українивизначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв`язку з прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень, вчиненням дій чи бездіяльністю порушуються права позивача.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Зі змісту п. 2 ч.1ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

В п. 8 ч.1ст. 4 КАС Українипередбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Пунктом 9 ч. 1 даної статті передбачено, що відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

В п.1 ч.1ст.19 КАС Українипередбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до ч.1ст.5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Разом з цим, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача.

Частиною третьоюстатті 219 КУпАПвстановлено, що від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною 3статті 122 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.

Відповідно дост. 279-1 КУпАПу разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису) інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першійстатті 14-2 цього Кодексу.

Якщо адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки) цьогоКодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису) інспектор з паркування зобов`язаний розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у ч.1ст.14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у ч.1ст.14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Постанова про накладення адміністративного стягнення надсилається відповідальній особі, зазначеній у ч.1ст.14-2 цього Кодексу, протягом трьох днів з дня її винесення рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи).

Згідно ч. 1ст.14-2 КУпАПадміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою четвертоюст.283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі.

Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЛВ №200639157 від 13.06.2024 року за своєю суттю не породжує для позивача жодних прав і обов`язків та не створює для нього права на захист. Повідомлення не є актом індивідуальної дії, оскільки не містить і не повинне містити інформації про особу, якої воно стосується. Таким чином, актом є постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності, яка в даному випадку не є предметом оскарження, оскільки позивач просить скасувати повідомлення.

Відповідно до п.19ст.4 КАС України, індивідуальний актакт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

До того ж відповідно до пункту 6статті 3 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню є саме постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, а не повідомлення.

Із системного аналізу положень ст.ст.14-2,279-1 КУпАП, обов`язково підлягає встановленню конкретна особа, яка має нести відповідальність за вчинене правопорушення, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) і стосовно саме такої конкретної особи виноситься постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідно до ст.ст. 287-288 КУпАПоскаржено може бути виключно постанову у справі про адміністративне правопорушення, а не повідомлення.

Аналіз змісту спірних правовідносин дає підстави для висновку, що повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності не є правовим документом, який установлює відповідальність для позивача, та відповідно не є актом індивідуальної дії у розумінні ч.1ст.19 КАС України.

При цьому, дії службової особи щодо складання такого документа та включення до нього певних висновків не породжують обов`язкових юридичних наслідків, що не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача.

Повідомлення пропритягнення до адміністративної відповідальності не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а носить попереджувальну, інформаційну функцію, на підставі якого виноситься постанова про притягнення до адміністративної відповідальності. Саме постанова про притягнення до адміністративної відповідальності відповідальної особи є рішенням суб`єкту владних повноважень, яке створює права та обов`язки для конкретної особи, і можливість оскарження цієї постанови прямо передбачена углаві 24 КУпАП.

Отже, повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЛВ №200639157 від 13.06.2024 року на момент звернення з цим позовом до суду не порушує прав, свобод або інтересів позивача, що на підставі наведених положень ч.1ст.5 КАС Україниунеможливлює розгляд таких вимог у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.3ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки повідомлення ЛВ №200639157 від 13.06.2024 року пропритягнення до адміністративної відповідальності не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а носить попереджувальну, інформаційну функцію, на підставі якого виноситься постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, а про скасування постанови серії РАП №2477698153 від 25.07.2024 позивач та його представник не просить у позовній заяві.

Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати залишаються за позивачем та не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.6,9,10,242-246Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.122, 245, 251, 252, 280, 288 КУпАП, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 доДепартаменту міськоїмобільності тавуличної інфраструктуриЛьвівської міськоїради проскасування постановиу справіпро адміністративнеправопорушення - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 12.12.2024 року.

Суддя О.Р.Юрків.