Вирок № 123736997, 13.12.2024, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/8935/24 1-кп/335/723/2024

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі

головуючого? -? судді ОСОБА_10.,

при секретарі? -? ОСОБА_11.,

за участю прокурора? -? ОСОБА_2.,

обвинуваченого? -? ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого? -? адвоката ОСОБА_12.

представника потерпілої? -? адвоката ОСОБА_13.,

представника цивільного позивача -? адвоката ОСОБА_14.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в умовах дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, що був затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовженого в подальшому Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 01 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3057-ІХ, Указом від 26.07.2023 № 451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 № 3275-ІХ, Указом від 06.11.2023 р. № 734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 № 3429-ІХ, Указом від 05.02.2024 № 49/2024, затвердженого Законом України від 06.02.2024 № 3564-ІХ, Указом Президента України від 6 травня 2024 року №271/2024, продовженим Законом України № 3684-IX від 08.05.2024, Указом Президента України від 23.07.2024, затвердженим Законом України № 3891-ІХ від 07.08.2024, Указом Президента України від 28.10.2024 № 740/2024, затвердженим Законом України від 29.10.2024 № 4024-IX, кримінальне провадження № 12024082050000802 від 26.04.2024 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, такого, що має вищу освіту, працює на посаді інженера в ФОП « ОСОБА_3 », не має на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей, не одруженого, зареєстрованого та такого, що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

25.04.2024, приблизно о 21 годині 10 хвилин, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volkswagen Golf Variant», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині вулиці Перемоги зі сторони вулиці Сталеварів в напрямку вулиці Нижньодніпровської у місті Запоріжжя.

В той же час водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним мотоциклом «Suzuki GSR600», реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснював рух у зустрічному ОСОБА_1 напрямку. При цьому ОСОБА_4 , діючи в порушення п.п. 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху України (надалі - ПДР), здійснював рух зі швидкістю не менше ніж 130,28 км/год, що значно перевищувало максимально допустиму швидкість руху на вказаній ділянці проїзної частини (50 км/год).

Під час руху, на нерегульованому перехресті вул. Перемоги та вулиці Михайла Гончаренка у місті Запоріжжі, водій ОСОБА_1 почав виконувати маневр лівого розвороту для подальшого руху в протилежному напрямку. При цьому ОСОБА_1 , діючи в порушення п.п. 10.1, 16.13 ПДР, діючи зі злочинною недбалістю, тобто, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча міг і повинен був їх передбачати, перед виконанням зазначеного маневру не переконався, що виконуваний ним маневр буде безпечним і не створить небезпеки та перешкод іншим учасникам дорожнього руху, не надав перевагу у русі мотоциклу під керуванням ОСОБА_4 , що рухався прямо у зустрічному напрямку, та виїхав на смугу руху останнього.

В результаті вказаних порушень сталося зіткнення вказаних транспортних засобів, внаслідок якого водій ОСОБА_4 отримав небезпечні для життя тяжкі тілесні ушкодження у виді поєднаної тупої травми голови, тулуба та кінцівок з переломами кісток скелета, ушкодження внутрішніх органів, що ускладнилося шоком з розвитком явищ наростаючої поліорганної недостатності, від яких, будучи доставленим до Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради, помер 04.05.2024 під наглядом лікарів.

Органом досудового розслідування діяння ОСОБА_1 кваліфіковане за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вказаному кримінальному правопорушенні визнав повністю без будь-яких застережень, не оспорюючи обставини вчиненого ним діяння ані з об`єктивної, ані із суб`єктивної сторони. Пояснив, що дійсно 25.04.2024, приблизно о 21 годині 10 хвилин, рухався на автомобілі «Volkswagen Golf Variant», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині вулиці Перемоги зі сторони вулиці Сталеварів в напрямку вулиці Нижньодніпровської у місті Запоріжжя з наміром здійснити маневр лівого розвороту. Дорожній рух на перехресті вулиць Перемоги та Михайла Гончаренка, до якого він наблизився для здійснення вказаного маневру, в цей час світлофором вже не регулювався. Зайнявши крайню ліву смугу і зменшивши швидкість до такої, що дозволяла безпечно почати маневр лівого розвороту, ОСОБА_1 подивився на зустрічну смугу руху, щоб переконатись у відсутності зустрічних транспортних засобів, але з невідомої йому самому причини не помітив мотоцикл, що наближався, рухаючись по крайній лівій смузі у зустрічному напрямку, та почав здійснювати маневр розвороту. Однак коли він виїхав на зустрічну смугу руху, виконуючи лівий розворот, то відчув сильний удар та зрозумів, що сталася дорожньо-транспортна пригода. Після цього він залишився на місці пригоди, брав участь у первинних слідчих діях та організації екстреної медичної допомоги потерпілому. Пояснити чітко обставини, що перешкодили ОСОБА_1 своєчасно побачити зустрічний транспортний засіб, обвинувачений не зміг, пояснивши, що проїзна частина була освітлена, погодні умови були нескладні, інших транспортних засобів чи інших перешкод, що обмежували б видимість, не було.

Відтак обвинувачений, незважаючи на наявність обставин, що вказують на порушення ПДР і з боку потерпілого, заявив про повне визнання своєї вини в інкримінованих йому порушеннях ПДР і наявності прямого причинного зв`язку між його діянням, подією дорожньо-транспортної пригоди та подальшою смертю потерпілого.

Також обвинувачений зазначив, що усвідомлює невідворотність наслідків свого діяння і неможливість повністю відшкодувати завдану ним шкоду, щиро жалкує про це і щиро просить вибачення у матері загиблого.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорювали всі фактичні обставини справи, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, за їх згодою провів судовий розгляд кримінального провадження із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням письмових матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого, матеріалів, що мають значення вирішення процесуальних питань під час ухвалення вироку, а також для вирішення по суті поданих у справі цивільних позовів.

За таких обставин суд вважає доведеним пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення та кваліфікує вчинене ним діяння за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

При вирішенні питання щодо міри кримінальної відповідальності обвинуваченого суд виходить з такого.

Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання тощо.

Оцінюючи характер і ступінь небезпечності вчиненого обвинуваченим діяння, суд констатує, що порушення ОСОБА_1 вимог ПДР не було пов`язане з перевищенням дозволеної швидкості, не супроводжувалось відвертим і грубим нехтуванням міркуваннями безпеки чи явним ігноруванням дорожньої обстановки, і не свідчить про його в цілому зневажливе ставлення до ПДР та інших учасників дорожнього руху. Недбалість, яку допустив обвинувачений, і яка призвела до дорожньо-транспортної пригоди, носила скоріше характер необачності і неуважності, що робить вчинене ним діяння суспільно небезпечним лише через наслідки у виді смерті потерпілого.

Крім того, суд бере до уваги, що смерть потерпілого ОСОБА_4 явно настала внаслідок не тільки через порушення вимог ПДР з боку обвинуваченого, а й через істотне порушення самим ОСОБА_4 швидкісного режиму у населеному пункті. Обираючи у центрі густонаселеного міста швидкість не менше 130 км/год, водій мотоциклу не міг не розуміти, що цим не лише формально порушує вимоги ПДР, а й створює підвищену небезпеку як для себе, так і для інших учасників дорожнього руху, оскільки на такій швидкості значно скорочується час, протягом якого людина може встигнути адекватно оцінити дорожню обстановку і прийняти відповідне рішення для усунення небезпеки, і тому навіть незначне відхилення від дотримання правил безпеки може призвести до тяжких наслідків.

Оцінюючи особу обвинуваченого, суд бере до уваги, що ОСОБА_1 при своєму віці і значному водійському досвіді до цього жодного разу не притягувався ані до кримінальної відповідальності, ані до адміністративної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху, що вказує на відсутність у нього ознак стійкої схильності до таких порушень. Його поведінка безпосередньо після події, в ході досудового розслідування та під час судового провадження вказує на те, що він дійсно усвідомлює жахливість і невідворотність наслідків його діяння.

Отже, обвинувачений раніше не судимий, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, офіційно працевлаштований, веде соціально позитивний спосіб життя, має міцні соціальні зв`язки, негативних характеристик на нього суду не надано.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає його щире каяття, що проявилось у активних діях з участі у витратах на надання медичної допомоги ОСОБА_4 , відшкодування моральної шкоди матері потерпілого в сумі 400000,00 грн., що потерпіла не заперечувала. Показово, що обвинувачений протягом всього часу досудового розслідування і судового провадження перебував у контакті з матір`ю загиблого, зміг налагодити з нею спілкування у процесі відшкодування шкоди, неодноразово просив у неї вибачення, і вони були прийняті.

Відтак, суд враховує, що потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні просила не застосовувати до обвинуваченого сувору міру покарання і не направляти його для реального відбування призначеного покарання, оскільки вона сприйняла щире каяття з боку обвинуваченого, отримала від нього належне і достатнє відшкодування, з розумінням ставиться до обстановки, у якій було вчинене інкриміноване ОСОБА_1 діяння, а також усвідомлює і характер діяння свого сина, якого вмовляла припинити займатись швидкісною їздою та позбавитись мотоцикла, і який проігнорував думку матері.

Таким чином, призначаючи покарання, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для призначення обвинуваченому суворого покарання, оскільки неможна ігнорувати перший у його житті факт притягнення до кримінальної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху, необережну форму вини, значне відшкодування ним шкоди і в цілому щире каяття, в цілому позитивну характеристику обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують покарання і наявність обставин, що пом`якшують покарання, а також грубу необережність з боку водія ОСОБА_4 .

Також суд виходить з того, що наявні підстави для застосування до обвинуваченого вимог ст. 69-1 КК України, якою передбачено, що за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 КК України, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України.

Отже, суд вважає, що справедливим і достатнім буде призначення покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

Крім того, на переконання суду, наведені вище обставини з очевидністю вказують на те, що наявні всі підстави для застосування до обвинуваченого правил ст. 75 КК України, а також що відсутні підстави для застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Щодо вирішення питань процесуального характеру.

Відповідно до матеріалів справи, під час досудового розслідування до обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався. Питання про обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого в судовому провадженні не порушувалось.

Процесуальні витрати на залучення експертів на загальну суму 26504,80 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого в порядку ст. 124 КПК України.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України, з одночасним вирішенням питання про скасування арешту, накладеного на них під час досудового розслідування.

Щодо вирішення по суті цивільних позовів.

До початку судового розгляду даного кримінального провадження були подані такі цивільні позови:

1)цивільний позов ОСОБА_6 до ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» про стягнення 149148,39 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням мотоциклу «Suzuki GSR600», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини обвинуваченого ОСОБА_1 ;

2)цивільний позов ОСОБА_7 (батька померлого ОСОБА_4 ) до ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» про відшкодування моральної шкоди у розмірі 48000,00 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини обвинуваченого ОСОБА_1 , та витрат на поховання сина ОСОБА_4 у розмірі 39870,00 грн.;

3)цивільний позов ОСОБА_5 (матері померлого ОСОБА_4 та потерпілої у кримінальному провадженні) до ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» про відшкодування моральної шкоди у розмірі 48000,00 грн.

Цивільний позов ОСОБА_6 обґрунтований посиланням на те, що він є власником мотоциклу «Suzuki GSR600», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_4 і який був пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини обвинуваченого ОСОБА_1 . При цьому цивільно-правова відповідальність обвинуваченого була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» згідно полісу № 216667007, що був чинним на день настання дорожньо-транспортної події. Вартість відновлювального ремонту вказаного мотоциклу (454740,50 грн.) значно перевищує ринкову вартість цього транспортного засобу до ДТП (150780,00 грн.) і після ДТП (1631,61 грн.), а тому він вважається знищеним, а розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті власнику, становить 149148,39 грн. як різниця між його вартістю до та після ДТП. Відтак, посилаючись на ст. ст. 979, 990, 1166, 1187, 1194 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 5, 6, 22, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон), ОСОБА_6 просив стягнути вказану суму із страховика.

В судовому засіданні представник цивільного позивача, адвокат ОСОБА_14 позовні вимоги підтримав, пославшись на викладені у позовній заяві факти і норми права, а також на додані до позову письмові докази і матеріали кримінального провадження.

Цивільний позов ОСОБА_7 обґрунтований посиланням на те, що у зв`язку із смертю сина ОСОБА_4 , яка настала з вини обвинуваченого, позивач зазнав і зазнає душевних страждань через постійний сум і жаль, а також стривоженість по непоправній втраті сина, якого любив виховував, покладав надії протягом двадцяти семи років, проживав з ним однією сім`єю. Відтак, посилаючись на ст. ст. 23, 990, 1167, 1187, 1194 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 6, 23, 27 Закону, ОСОБА_7 вважав, що має право на отримання від ПрАТ «Страхова компанія «Еталон», яким було застраховано цивільно-правову відповідальність обвинуваченого згідно полісу № 216667007, відшкодування моральної шкоди у розмірі половини суми, що обчислюється з розрахунку дванадцяти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання страхового випадку, тобто 48000,00 грн. ((8000,00 грн. х 12) : 2). Крім того, позивач ОСОБА_7 поніс витрати на поховання сина у розмірі 39870,00 грн, що підтверджуються доданими до позовної заяви документи, і які також підлягають відшкодуванню страховиком в порядку п. 27.4 ст. 27 Закону.

Цивільний позов ОСОБА_5 про стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» моральної шкоди, завданої смертю сина ОСОБА_4 , у розмірі 48000,00 грн., обґрунтований посиланням на ті самі факти, доводи і докази, що й відповідний цивільний позов ОСОБА_7 .

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 , а також представник цивільних позивачів ОСОБА_7 і ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_13., вказані позовні вимоги підтримали, пославшись на викладені у позовній заяві факти і норми права, а також на додані до позовів письмові докази і матеріали кримінального провадження.

Цивільний відповідач ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» явку представника в судове засідання не забезпечив без повідомлення причин, відзиву на жодний цивільний позов не надав.

Оцінюючи доводи цивільних позивачів, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Цивільно-правова відповідальність юридичної або фізичної особи за завдану майнову шкоду на підставі ст. 1166 ЦК України настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявності шкоди, протиправності дій заподіювача шкоди, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою і вини в заподіянні шкоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Факт вчинення ОСОБА_1 протиправного діяння, його вини у цьому, а також факт завдання цим діянням шкоди учасниками кримінального провадження не оспорюються, у зв`язку з чим при розгляді цивільного позову слід вирішити питання про суб`єкта відповідальності за цю шкоду, а також конкретний характер та розмір такої шкоди.

На підтвердження розміру майнової шкоди цивільний позивач ОСОБА_6 надав копію свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , згідно якого власником транспортного засобу «Suzuki GSR600», реєстраційний номер НОМЕР_2 , З 09.03.2024 дійсно є ОСОБА_6 . Відповідно до Звіту № 02-07-24 про оцінку розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, що був складений 05.08.2024 суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_8 , вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_6 внаслідок пошкодження вказаного транспортного засобу, становить 150780,00 грн., а вартість залишків самого транспортного засобу - 1631,61 грн.

Учасниками кримінального провадження, в тому цивільним відповідачем, правильність і обґрунтованість вказаного звіту не оспорювалась.

Крім того, цивільний позивач ОСОБА_7 на підтвердження понесених ним витрат надав копії договору на організацію і проведення ритуальних послуг від 05.05.2024, укладеного з ФОП ОСОБА_9 щодо надання послуг з поховання ОСОБА_4 , рахунку-замовлення від Центру ритуальних послуг «Шлях» щодо надання ритуальних послуг з поховання ОСОБА_4 на суму 39870,00 грн., та фіскального чеку від 08.05.2024 про сплату на користь ФОП ОСОБА_9 ритуальних послуг.

Учасниками кримінального провадження, в тому цивільним відповідачем, належність і допустимість вказаних доказів не оспорювались, тому й суд не вважає за необхідне надавати окрему оцінку цим документам на предмет належності та допустимості.

Отже, суд приходить до висновку про доведеність розміру матеріальної шкоди, завданої цивільним позивачам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Разом з цим, за змістом ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Як випливає з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність обвинуваченого ОСОБА_1 як володільця транспортного засобу «Volkswagen Golf Variant», реєстраційний номер НОМЕР_1 , дійсно була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» на умовах Закону і Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 216667007 від 06.09.2023.

За умовами вказаного Полісу, страхова сума на одного потерпілого, в межах якої страховик несе відповідальність за відшкодування шкоди, завданої майну, становить 160000,00 грн., а за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, - 320000,00 грн.

Дорожньо-транспортна пригода, що сталася з вини ОСОБА_1 25.04.2024, внаслідок якої був пошкоджений мотоцикл «Suzuki GSR600», реєстраційний номер НОМЕР_2 , і помер ОСОБА_4 , в розумінні ст. 6 Закону є страховим випадком.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 30 Закону передбачено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, належний ОСОБА_6 мотоцикл «Suzuki GSR600», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в розумінні Закону є знищеним, а вимоги ОСОБА_6 про стягнення із страховика різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди узгоджуються з вимогами Закону і не виходять за межі страхової суми, зазначеної у полісі страхування.

Водночас суд бере до уваги приписи ст. 1188, 1193 ЦК України, якими передбачено, зокрема, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (п. 3 ч. 1 ст. 1188); якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 1193).

Як випливає з Висновку експерта № СЕ-19/108-24/12167ІТ від 11.07.2024, у діях водія ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам п. п. 12.2, 12.3, 12.4, 12.9(б) ПДР, при цьому невідповідність вимогам п. п.12.4, 12.9(б) в діях ОСОБА_4 з технічної точки зору знаходиться у причинному звязку з подією дорожньо-транспортної пригоди. У цьому ж звіті зазначено, що за умови руху з дозволеною у населених пунктах швидкістю 50 км/год водій ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом своєчасного застосування заходів гальмування та зупинки керованого ним транспортного засобу до місця зіткнення.

Отже, очевидним є те, що груба необережність потерпілого ОСОБА_4 сприяла виникненню шкоди, а ступінь його вини є не меншим за ступінь вини обвинуваченого ОСОБА_1 .

З урахуванням цього, позовні вимоги ОСОБА_6 підлягають задоволенню лише наполовину, оскільки ОСОБА_1 та його страховик відповідальні лише за половину завданої власнику мотоцикла шкоди.

Разом з цим, відповідно до п. 27.4 ст. 27 Закону страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до ч. 3 ст. 1193 ЦК України правила, встановлені частиною другою цієї ж статті, не поширюються на випадку відшкодування витрат на поховання потерпілого.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_7 про стягнення із страховика витрат на поховання також узгоджуються з вимогами Закону і не виходять за межі страхової суми, зазначеної у полісі страхування, а тому його цивільний позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо відшкодування моральної шкоди на користь цивільних позивачів ОСОБА_7 і ОСОБА_5 суд керується положеннями ч. 1, п. п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, відповідно до яких особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частиною третьою статті 23 ЦК України визначено, що, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Крім того, як роз`яснюється в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» від 31.03.1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Оцінюючи в сукупності обставини справи, суд приймає і бере за основу доводи позивачів ОСОБА_7 і ОСОБА_5 , оскільки вбачає очевидним й таким, що не підлягає окремому доказуванню те, що позивачі переживають у зв`язку із смертю свого сина сильні душевні страждання, характер та обсяг яких є максимальним із всіх можливих, оскільки, з огляду на людську природу, для будь-якої розумної людини втрата дитини є найтяжчою втратою, яку неможливо відновити чи іншим чином згладити, яка вкрай негативно впливає на психоемоційний стан батьків, яка змушуватиме їх постійно протягом всього наступного життя відшукувати додаткові душевні сили для підтримання нормальних життєвих стосунків.

На переконання суду, ані вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення з необережності, ані визнання ним вини не впливають на глибину, інтенсивність та тривалість душевних страждань, на переживання яких довічно приречені батьки померлого ОСОБА_7 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до п. 27.3 ст. 27 Закону, страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо того, що ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» має обов`язок сплатити на користь позивачів ОСОБА_7 і ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 96000,00 грн. в рівних частках по 48000,00 грн., що становить дванадцять мінімальних зарплат станом на день смерті ОСОБА_4 , і не перевищує вказану у полісі страхову суму.

При цьому суд враховує, що страховик не оспорював ці вимоги цивільних позивачів, не посилався на існування підстав для відмови у проведенні страхової виплати, що передбачені ст. 37 Закону, а правила ст. ст. 1188, 1193 ЦК України до відшкодування моральної шкоди не можуть бути застосовані через неможливість її обчислення математичними засобами і визначення повного розміру, особливо у разі смерті потерпілого.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, до яких, зокрема, належать і витрати на правову допомогу (п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК).

На підтвердження витрат потерпілої ОСОБА_5 на оплату правової допомоги адвоката ОСОБА_13. суду були надані Угода про надання правової допомоги від 29.04.2024, акти приймання наданих послуг за вказаним договором від 05.09.2024 на суму 6000,00 грн., від 13.09.2024 на суму 2000,00 грн., від 16.10.2024 на суму 2000,00 грн., від 22.10.2024 на суму 2000,00 грн., від 13.11.2024 на суму 2000,00 грн. та від 11.12.2024 грн. на суму 2000,00 грн., з відповідними квитанціями про оплату вказаних сум, а всього на суму 16000,00 грн., які підлягають стягненню з обвинуваченого і ним не оспорювались.

На підтвердження витрат цивільного позивача ОСОБА_7 на оплату правової допомоги адвоката ОСОБА_13. суду були надані Угода про надання правової допомоги від 29.04.2024, а також акти приймання наданих послуг та квитанції до них від дат і на суми, аналогічні до документів, складених з потерпілою ОСОБА_5 .

Крім того, па підтвердження витрат цивільного позивача ОСОБА_6 на оплату правової допомоги адвоката ОСОБА_14. суду були надані Угода про надання правової допомоги від 10.05.2024, а також акти приймання наданих послуг та квитанції до них від дат і на суми, аналогічні наведеним вище.

Стаття 124 КПК України не передбачає стягнення з обвинуваченого витрат, понесених цивільними позивачами у кримінальному провадженні, де вони не є мають статусу потерпілих, а тому до цих відносин в силу вимог ч. 5 ст. 128 КПК України мають бути застосовані правила, передбачені ЦПК України щодо розподілу судових витрат.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Виходячи з виконаних адвокатами ОСОБА_14. і ОСОБА_13. послуг, розміру позовних вимог, складності справи, суд приходить до висновку, що розмір витрат, понесених позивачем, на правничу допомогу, є обґрунтованим, співмірним зі складністю справи та підлягає стягненню з цивільного відповідача на користь цивільних позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідно.

Також суд бере до уваги, що цивільний відповідач не оспорював обґрунтованість і співмірність витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачами до стягнення.

Разом з цим, оскільки цивільний позов ОСОБА_6 задоволений частково, витрати на правову допомогу підлягають стягненню з цивільного відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 2, 22, 26, 124, 127, 128, 129, 349, 369, 373-376, ч. 15 ст. 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.

Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді чотирьох років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк два роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки протягом іспитового строку періодично з`являтись до уповноваженого органу пробації та повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 26504,80 грн. (двадцять шість тисяч п`ятсот чотири грн. 80 коп.).

Цивільний позов ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-б, 2 під`їзд, код ЄДРПОУ 20080515) на користь ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 ) матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у розмірі 74574,20 грн. (сімдесят чотири тисячі п`ятсот сімдесят чотири грн. 20 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_6 - відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_7 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-б, 2 під`їзд, код ЄДРПОУ 20080515) на користь ОСОБА_7 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_5 ) грошову суму в розмірі 39870,00 грн. (тридцять дев`ять тисяч вісімсот сімдесят грн. 00 коп.) на відшкодування витрат на поховання та грошову суму в розмірі 48000,00 грн. (сорок вісім тисяч грн. 00 коп.) в рахунок компенсації моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Цивільний позов ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-б, 2 під`їзд, код ЄДРПОУ 20080515) на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП - НОМЕР_6 ) грошову суму в розмірі 48000,00 грн. (сорок вісім тисяч грн. 00 коп.) в рахунок компенсації моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП - НОМЕР_6 ) витрати на правову допомогу у розмірі 16000,00 грн. (шістнадцять тисяч гривень 00 коп.).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-б, 2 під`їзд, код ЄДРПОУ 20080515) на користь ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 ) витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 коп.).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-б, 2 під`їзд, код ЄДРПОУ 20080515) на користь ОСОБА_7 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_5 ) витрати на правову допомогу у розмірі 16000,00 грн. (шістнадцять тисяч гривень 00 коп.).

Арешти, накладені ухвалами слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29.04.2024 на автомобіль «Volkswagen Golf Variant», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та на мотоцикл «Suzuki GSR600», реєстраційний номер НОМЕР_2 , - скасувати.

Долю речових доказів вирішити у такий спосіб:

1)автомобіль «Volkswagen Golf Variant», реєстраційний номер НОМЕР_1 , - повернути ОСОБА_1 як власнику;

2)мотоцикл «Suzuki GSR600», реєстраційний номер НОМЕР_2 , - повернути власнику - ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 ).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_10