Рішення № 123729545, 12.12.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 р. № 520/30249/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасечнік О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст і підстави позовних вимог.

До Харківського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:

1. визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) щодо незастосування під час обчислення пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2021-2023 роки (13559,41 грн.), з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV;

2. зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії за віком, з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2021-2023 роки (13559,41 грн.), починаючи з 30 червня 2024 року;

3. зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) подати звіт про виконання Харківського окружного адміністративного суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.06.2019 було призначено пенсію за вислугу років на підставі пункту "а" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". 22.07.2024 звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою, в якій просив призначити йому пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати, що передує року звернення, тобто за 2021-2023 роки, як для осіб, яким пенсія за віком у 2024 році признається вперше. З 22.07.2024 позивача було переведено на пенсію за віком, проте, пенсію нараховано виходячи з показника середньої заробітної плати в Україні за період 2014-2016 роки. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, оскільки порушує його право на належне пенсійне забезпечення.

ІІ. Виклад позицій інших учасників справи та документів, що надійшли до суду.

До суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, у якому Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не погоджується з позовними вимогами, просить відмовити в їх задоволенні. Так, зазначає, що за матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області з 29.06.2019 та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням норм статті 7 та статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». З 22.07.2024 позивача відповідно до його заяви було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Разом з тим, вказує, що оскільки з 29.06.2019 було призначено пенсію за вислугу років право на застосування середньої заробітної плати (доходу), визначеного частиною другою статті 40 Закону для призначення пенсії, відсутнє. Пенсію обчислено із середньомісячного заробітку за весь період страхового стажу з 01.07.2000 по 31.05.2019. Показник середньої заробітної плати в Україні для обчислення пенсії визначається на день призначення пенсії, а не при її перерахунку.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 12.11.2024 суд відкрив провадження у справі, призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та з 29.06.2019 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, що підтверджується протоколом перерахунку пенсії позивача за рішенням пенсійного органу 204650004602 від 18.07.2019, наявним в матеріалах справи.

22.07.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати, що передує року звернення, тобто за 2021-2023 роки, як для осіб, яким пенсія за віком у 2024 році призначається вперше.

Позивачу було призначено пенсію за віком з 22.07.2024 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що вбачається з відповідного протоколу перерахунку пенсії позивача за рішенням пенсійного органу 204650004602 від 30.07.2024.

Разом з тим, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом № 23275-25434/Н-03/8-2000/24 від 08.08.2024 повідомило позивача про те, що оскільки йому з 29.06.2019 було призначено пенсію за вислугу років право на застосування середньої заробітної плати (доходу), визначеного частиною другою статті 40 Закону для призначення пенсії, відсутнє (а.с. 16).

Позивач, вважаючи бездіяльність пенсійного органу щодо не застосування під час обчислення пенсії за віком показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2021-2023 роки протиправною, звернувся до суду з цим позовом.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Статтею 1 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-ІV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

У свою чергу, частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами пенсійного фонду України.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Предметом спору у даній адміністративній справі є встановлення правомірності незастосування пенсійним органом показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням нового виду пенсії за віком, відповідно до положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Матеріалами справи підтверджується, що позивачу вперше призначена пенсія за вислугу років з 29.06.2019 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, що підтверджується протоколом, наявним в матеріалах справи (протокол перерахунку пенсії позивача за рішенням пенсійного органу 204650004602 від 18.07.2019), та визнається відповідачем. 22.07.2024 позивачу пенсія за віком була призначена на підставі положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що вбачається з відповідного протоколу перерахунку пенсії позивача за рішенням пенсійного органу 204650004602 від 30.07.2024.

Суд зазначає, що Верховний Суд у подібних правовідносинах неодноразово висловлював правову позицію щодо того, що у випадку, якщо особа, яка вже отримує пенсію за одним законом, виявила бажання отримувати пенсію, право на яку визначене іншим законом, то має місце саме призначення пенсії, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно із частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №127/7522/17, від 18 серпня 2020 року у справі №263/6611/17.

Отже, на переконання суду, у даному випадку має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно із ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком.

Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленій зокрема у постановах від 14 лютого 2018 року по справі №465/5246/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 334/2653/17, від 13 грудня 2018 року у справі №185/860/17, від 06 лютого 2019 року у справі №333/1856/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17, якщо особа отримувала пенсію за іншим Законом, звертається за призначенням пенсії згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", показник середньої заробітної плати має враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом № 1058-IV.

За офіційною інформацією з сайту Пенсійного фонду України середня заробітна плата за 2021 рік - 12993,56 грн, за 2022 рік - 13 376,21 грн, за 2023 рік - 14 308,46 грн.

Для призначення нових пенсій у 2024 році застосовується показник середньої заробітної плати по Україні за три попередні роки, тобто за 2021-2023 роки.

Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області при останньому переведенні позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком мало застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення позивача за призначенням пенсії, тобто за 2021-2023 роки.

Отже, є обґрунтованими доводи позивача щодо протиправної бездіяльності пенсійного органу щодо незастосування під час обчислення його пенсії показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2021-2023 роки.

Водночас, враховуючи встановлення судом під час розгляду справи обставин порушення прав позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав останнього є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року зверненню за призначенням пенсії, тобто за 2021-2023 роки, з 22.07.2024 з урахуванням раніше виплачених сум.

В той же час суд зазначає, що з наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що пенсію за віком позивачу було призначено саме з 22.07.2024, а не як помилково зазначає позивач з 30.06.2024.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (параграф 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки жодного правового значення для правильного вирішення справи не мають.

Стосовно зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати звіт про виконання рішення суду суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Висновки аналогічного характеру викладені у додатковій постанові Верховного Суду у справі № 235/7638/16-а від 31.07.2018.

Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Беручи до уваги викладене, враховуючи, що у суду на даний час відсутні підстави вважати, що відповідачем не буде виконане рішення суду по даній справі, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням даного рішення шляхом зобов`язання відповідача подати звіт.

VI. Висновки суду.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

VIІ. Розподіл судових витрат.

Квитанцією від 07.11.2024 № 0.0.3989881740.1 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 968,96 грн. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 968,96 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо незастосування під час обчислення пенсії ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2021-2023 роки, відповідно до Закону України «По загальнообов`язкове пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 з 22.07.2024 нарахування та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2021-2023 роки, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов.2,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022, ЄДРПОУ 14099344).

Рішення у повному обсязі складено та підписано 12.12.2024.

Суддя О.В. Пасечнік