Рішення № 1237150, 22.11.2007, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2007 р.

Справа № 3/52-38.

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Волинський автоцентр „КамАЗ”, м. Луцьк

до відповідача: приватної фірми „Тома”, с. Шепель Луцького району

про стягнення 1734 грн. 70 коп. заборгованості

Голова господарського суду Волинської області

Кравчук В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Павлусь О.С. –представник (дов. №518 від 22.11.2007р.)

від відповідача: не з’явились

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача було роз’яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні на підставі ст. 22 ГПК України учасникам судового процесу було роз’яснено їх права та обов’язки. Заяв та клопотань на розгляд господарського суду не поступило.

Суть спору: позивач –товариство з обмеженою відповідальністю Волинський автоцентр „КамАЗ”, м. Луцьк звернувся до господарського суду з позовом до відповідача –приватної фірми „Тома”, с. Шепель Луцького району про стягнення з останньої 1734,70 грн. заборгованості по оплаті виконаних робіт.

Ухвалою господарського суду від 12.10.2007р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні на 15.11.2007р. У відповідності до листа суду від 23.10.2007р. №3/54-1353 розгляд справи було перенесено на 22.11.2007р.

В судовому засіданні представник позивача пред’явлені до відповідача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити останні в повному обсязі.

Відповідач у визначені ухвалою господарського суду від 12.10.2007р. про порушення провадження у справі та повідомленні суду від 23.10.2007р. терміни відзиву на позовну заяву не подав, позову не оспорив, пояснень з приводу пред’явлених позовних вимог не представив, компетентного представника в судове засідання не направив, хоча про день та час розгляду справи в суді був повідомлений належним чином (зазначені судові документи були направлені на адресу приватної фірми „Тома” –с. Шепель Луцького району, рекомендованою поштою та на адресу господарського суду без вручення адресату не повернулись).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву не подано, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Волинський автоцентр „КамАЗ”, м. Луцьк у вересні місяці 2006 року на замовлення приватної фірми „Тома”, с. Шепель Луцького району проводились ремонтні роботи автотранспортного засобу. У відповідності до підписаного між сторонами акту виконаних робіт №ЛК-0003524 від 08.09.2006р. (довіреність на прийняття ремонтних робіт ЯЛС №425238 від 08.09.2006р., виписана на ім’я Ющишина Ігоря Михайловича), товариством-позивачем було виконано, а відповідачем прийнято ремонтних робіт на загальну суму 2234,70 грн.

Виконання ТзОВ Волинський автоцентр „КамАЗ” ремонтних робіт для ПФ „Тома”, а також прийняття останньою робіт у вказаного товариства підтверджується долученими до матеріалів справи копіями та представленими додатково представником позивача в судовому засіданні оригіналами акту виконаних робіт №ЛК-0003524 від 08.09.2006р., довіреності серії ЯЛС №425238 від 08.09.2006р.

Проте, приватна фірма „Тома” свої зобов’язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті виконаних ремонтних робіт не виконала, вартість останніх в повному обсязі у встановленому порядку не перерахувала. Останньою в рахунок оплати вартості робіт було проведено з позивачем розрахунків лише на суму 500 грн. (шляхом перерахування останньої згідно платіжного доручення №720813 –а.с. 9).

На момент звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу, а також на час розгляду справи судом неоплачена заборгованість склала 1234,70 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

26.06.2007р. у встановленому законодавством порядку позивачем на адресу приватної фірми „Тома” було направлено лист №709 про необхідність проведення останнім всіх належних розрахунків перед ТзОВ Волинський автоцентр „КамАЗ” по оплаті виконаних робіт.

Зазначену вимогу у визначений ст.530 Цивільного кодексу України строк було залишено ПФ „Тома” без відповіді, оплати та належного реагування, що й стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про примусове стягнення з відповідача суми існуючої заборгованості.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов’язання. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи виконання позивачем на замовлення відповідача комплексу ремонтних робіт, отримання останніх приватною фірмою „Тома” та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 1234,70 грн. заборгованості, пред’явлені ТзОВ Волинський автоцентр „КамАЗ”, підставні і підлягають до задоволення.

Разом з тим, враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов’язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок ПФ „Тома”.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 599 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватної фірми „Тома” (Луцький район, с. Шепель, вул. Нова, 24, п/р 26006233573001 у ВГРУ КБ „ПриватБанк”, МФО 303440, код 31183801) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Волинський автоцентр „КамАЗ” (м. Луцьк, вул. Дубнівська, 97а, р/р 26007301178 в Промінвестбанку м. Луцька, МФО 303138, код 05791532) 1734,70 грн. заборгованості, 102 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Голова господарського суду

Волинської області В.О. Кравчук