Рішення № 123712929, 12.12.2024, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3526/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.,

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/3526/24

за позовом Фізичної особи-підприємця Погребняка Анатолія Петровича, м. Куп`янськ Харківської області,

до відповідача Харківського квартирно-експлуатаційного управління, м. Харків,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 75097,95 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ФОП Погребняк А.П. звернувся до Господарського суду Харківської області через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС з позовною заявою до відповідача - Харківського квартирно-експлуатаційного управління (далі по тексту Харківське КЕУ) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту військовою частиною НОМЕР_1 (далі по тексту ВЧ НОМЕР_1 ) електричну енергію з розподілом електричної енергії в загальному розмірі 75097,95 грн з ПДВ; а також просить cудові витрати покласти на відповідача, та просить розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 04.07.2023 № 248, укладеним між ФОП Погребняком А.П. (Сторона 1), ВЧ НОМЕР_1 (Сторона 2) та Харківським КЕУ (Сторона 3), в частині відшкодування комунальних послуг (електричної енергії), які були отримані Стороною 2 у жовтні 2023 року та в грудні 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі № 922/3526/24, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено позивачу 5-тиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив та встановлено відповідачу 5-тиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень на цю відповідь.

Також зазначеною ухвалою, враховуючи, що підставою для подання позивачем до суду даного позову стало неналежне виконанням відповідачем своїх зобов`язань за тристороннім договором спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 04.07.2023 № 248, який укладено між ФОП Погребняком А.П. (Стороною 1), ВЧ НОМЕР_1 (Стороною 2) та Харківським КЕУ (Стороною 3), суд дійшов висновку, що спір рішення по даній справі може вплинути на права та обов`язки ВЧ НОМЕР_1 , як однієї зі сторін зазначеного договору, у зв`язку з чим за власною ініціативою суду Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) залучено до участі у даній справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, а також зобов`язано позивача протягом 5 днів з дня отримання цієї ухвали направити 3-й особі копію позовної заяви з доданими до неї матеріалами та встановлено 3-й особі 15-тиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання до суду пояснень щодо позовної заяви та 10-тиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання до суду пояснень щодо відзиву.

Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копії, які в порядку ч. 2-4 ст. 120 та ч. 5 ст. 242 ГПК України були направлені всім учасникам справи (та отримані ними) в електронному вигляді до їх електронних кабінетів, зареєстрованих в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних листів.

В силу приписів ст. 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Таким чином, судом вчинено всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача - Харківського КЕУ та 3-ї особи ВЧ НОМЕР_1 про розгляд даної справи й надання їм можливості висловити свою позицію щодо заявлених позивачем вимог і звернутись до суду із заявами по суті справи та заявами чи клопотаннями з процесуальних питань.

Відповідач - Харківське КЕУ в межах встановленого судом строку через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС подав до суду відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з доводами позивача, викладеними в позовній заяві, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що відповідно до ст. 19 Закону України Про Збройні Сили України, фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, тому Харківське КЕУ фінансується виключно з Державного бюджету України та є неприбутковою установою. З посиланням на положення ст. 49, 51 Бюджетного кодексу України, відповідач зазначає, що Харківське КЕУ є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду. Для сплати заборгованості за попередній період у Харківського КЕУ відсутнє відповідне фінансування. Позивач - ФОП Погребняк А.П. в серпні 2024 року звернувся до Харківського КЕУ з договорами про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії за жовтень, грудень 2023 року. Таким чином, відповідач не мав установленої законом можливості сплатити заборгованість за комунальні послуги за жовтень, грудень 2023 року, отже не має вини в його діях щодо відшкодування витрат за договором № 248 від 04.07.2023, тому Харківське КЕУ не може нести відповідальність за несвоєчасну оплату договору.

Враховуючи, що наданий відповідачем відзив на позовну заяву відповідає вимогам чинного законодавства та подано його в межах встановленого судом строку, вказаний відзив прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Третя особа ВЧ НОМЕР_1 своїм правом на подання суду пояснень щодо позову та щодо відзиву на позов не скористалася, ні в установлений судом строк, ні станом на день прийняття судом даного рішення пояснень до суду не подала.

Будь-яких інших заяв по суті справи чи заяв або клопотань з процедурних питань до суду від учасників справи не надходило.

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача та заперечення відповідача щодо заявлених до нього позовних вимог, всебічно та повно перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.07.2023 між ФОП Погребняк А.П. (Сторона 1), Військовою частиною НОМЕР_1 (Сторона 2) та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (Сторона 3) укладено договір спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном № 248, згідно з умовами п. 1.1, 1.2 якого Сторона 1 надає Стороні 2 можливість на спільне безоплатне користування для власних потреб нерухомим майном, а саме: нежитловими приміщеннями, загальною площею 1456 кв. м, що належать Стороні 1 на праві приватної спільної часткової власності (далі по тексту Договір).

Згідно з п. 2.1 Договору, Сторона 2 вступає в спільне тимчасове використання Майна в термін, указаний в Договорі та в акті передачі Майна.

Відповідно до п. 3.2, 3.3 Договору, Сторона 3 зобов`язана відшкодувати Стороні 1 всі витрати за комунальні послуги за договорами відшкодування комунальних послуг, які були отримані Стороною 2 за час дії цього Договору. Відшкодування за спожиті комунальні послуги Стороною 2 сплачується Стороною 3 на підставі укладених договорів на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг, зокрема електричної енергії, за відповідним пакетом документів до них.

Умовами п. 8.2 Договору передбачено обов`язок Сторони 3 відшкодувати Стороні 1 вартість комунальних послуг, що спожиті Стороною 3 у процесі виконання цього Договору.

Спори, які виникають за цим Договором або у зв`язку з цим не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку.

Згідно з п. 10.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 04.03.2024), цей Договір набуває чинності з моменту підписання, діє до 31.12.2024 включно, та розповсюджується на правовідносини, які виникли між сторонами з 04.07.2023.

У відповідності до умов п. 10.3 Договору, зміни до умов цього Договору або його розірвання допускається за взаємною згодою Сторін.

Відповідно до п. 10.4 Договору, у разі відсутності заяви Сторони 2 про припинення чи дострокове розірвання Договору, дія Договору продовжується на той самий строк, на який його було укладено і на тих самих умовах.

У матеріалах справи відсутні докази припинення чи дострокове розірвання Договору, отже вказаний Договір наразі є діючим.

Факт передачі нерухомого майна Стороні 2 в спільне тимчасове безоплатне користування підтверджується наявним у матеріалах справи Актом приймання-передачі нерухомого майна згідно Договору, який підписаний Стороною 1 та Стороною 2 без заперечень та зауважень, а також погоджений Стороною 3.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем - Харківським КЕУ не виконано належним чином своїх зобов`язань за Договором щодо відшкодування позивачу за отримані 3-ю особою комунальні послуги (електричну енергію) в жовтні 2023 року та в грудні 2023 року на загальну суму 75097,95 грн з ПДВ, в т.ч.: за жовтень 2023 року - 19877,92 грн з ПДВ та за грудень 2023 року - 55220,03 грн з ПДВ.

Позивач звернувся до відповідача з Вимогою про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію за Договором, яку відповідач отримав 26.08.2024, проте у відповіді від 27.08.2024 за вих. № 583/4202 на звернення про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію за договором № 248 від 04.07.2023 відмовив у відшкодуванні витрат за комунальні послуги за попередній період, з посиланням на відсутність коштів (відповідного бюджетного асигнування) на їх оплату, що стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також як наслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Положеннями ч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч. 1 ст. 761 ЦК України).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Статтею 793 ЦК України визначені вимоги до форми договору найму будівлі або іншої капітальної споруди, згідно з якими договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений за результатами електронного аукціону строком більше ніж на п`ять років.

У відповідності до ч. 1 ст. 795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Тобто, з наведеного вище вбачається, що оренда безоплатною бути не може.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 827 ЦК України, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними (ч. 2 ст. 827 ЦК України).

За приписами ч. 3 ст. 828 ЦК України, договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до статті 793 цього Кодексу.

З урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між сторонами на підставі укладеного між ними договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 04.07.2023 № 248, дослідивши текст зазначеного договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором безоплатної позички будівлі (комплексу будівель) із відшкодуванням платником (Стороною 1) всіх витрат позичкодавця (Сторони 2) на оплату комунальних послуг, які були отримані користувачем (Стороною 3). Зважаючи на викладене та враховуючи, що сторонами досягнуто всіх суттєвих умов, передбачених вимогами чинного законодавства України відносно вказаного виду договору, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, зазначений договір є обов`язковим для виконання всіма трьома сторонами.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, передав нерухоме майно (нежитлові приміщення) у користування 3-й особі, що підтверджується відповідним Актом приймання-передачі нерухомого майна згідно Договору.

Як вбачається із зазначеного Акту приймання-передачі нерухомого майна, Сторона 2 та Сторона 3 цей акт без заперечень та зауважень, у зв`язку з чим, відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, вони повинні належним чином виконувати всі умови укладеного зі Стороною 1 (позивачем) Договору, в тому числі в частині своєчасного та у повному обсязі внесення Стороною 3 платежів з відшкодування за спожиту Стороною 2 електричну енергію.

Згідно з п. 3.2, 3.3 Договору, Сторона 3 зобов`язана відшкодувати Стороні 1 всі витрати за комунальні послуги за договорами відшкодування комунальних послуг, які були отримані Стороною 2 за час дії цього Договору. Відшкодування за спожиті комунальні послуги Стороною 2 сплачується Стороною 3 на підставі укладених договорів на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг, зокрема електричної енергії, за відповідним пакетом документів до них.

Умовами п. 8.2 Договору передбачено обов`язок Сторони 3 відшкодувати Стороні 1 вартість комунальних послуг, що спожиті Стороною 3 у процесі виконання цього Договору.

У матеріалах справи міститься не підписана з боку відповідача - Харківського КЕУ копія договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії, відповідно до п. 1.1, 1.2 якого ФОП Погребняк А.П. (Балансоутримувач) забезпечує постачання електричної енергії, що використовується Військовою частиною НОМЕР_1 (Споживач), а Харківське КЕУ (Платник) відшкодовує понесені витрати з оплати електричної енергії за встановленими тарифами в терміни, передбачені даним договором. Відшкодування витрат за спожиту електричну енергію здійснюється відповідно до показників лічильників або розрахунку згідно договору на безкоштовне тимчасове використання приміщення від 04.07.2023 № 248.

Згідно з п. 3.3-3.6 зазначеного договору про відшкодування витрат, підставою для розрахунку за цим договором є діючі договори на постачання, розподіл та перетікання реактивної електричної енергії, укладені між Балансоутримувачем та постачальною організацією. Щомісячно Балансоутримувач та Споживач повинні надати Платнику акти виконаних робіт (наданих послуг) з підтверджуючими документами, зокрема: копії рахунків та/або актів приймання-передачі на постачання електричної енергії, отриманих від постачальника Балансоутримувачем; копії актів розподіленої електричної енергії, отриманих від Оператора розподілу Балансоутримувачем; акт фіксації показників лічильника електричної енергії, підписаний Балансоутримувачем та Споживачем. Оплата за цим договором здійснюється згідно ст. 46, 48, 49 БК України, на підставі належно оформленого акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Платника за відповідним кодом видатків.

Умовами п. 9.1 вказаного договору про відшкодування витрат передбачено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання та розповсюджується на відносини, які виникли між сторонами з 01.12.2023 по 31.12.2023.

Як вже зазначалося вище, вказаний договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії підписаний не всіма сторонами, а саме: підписаний лише уповноваженими представниками Балансоутримувача - ФОП Погребняк А.П. та Споживача - ВЧ НОМЕР_1 . Підпису представника Платника - Харківського КЕУ на зазначеному договорі не міститься, а отже цей договір не набрав чинності.

Інших договорів на відшкодування комунальних послуг, зокрема на відшкодування електричної енергії за спірні періоди (жовтень 2023 року та грудень 2023 року) до матеріалів справи не надано.

Разом з тим, за змістом ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України).

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також як наслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).

Згідно з ч. 1-3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 ГК України).

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що у разі недотримання сторонами письмової форми правочину (за умови, що законом не вимагається обов`язкове укладення договору в письмовій формі), для з`ясування факту його вчинення та змісту слід виходити з приписів ч. 2 ст. 205 ЦК України та ч. 1 ст. 181 ГК України. При цьому, поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (схвалення правочину), може бути виражена в будь-якій формі, що однозначно свідчить про волю сторони на визнання правочину, зокрема, за допомогою здійснення конклюдентних дій, наприклад, прийняттям виконання, здійсненням розрахунків тощо.

Факт споживання електричної енергії Споживачем - ВЧ НОМЕР_1 у грудні 2023 року підтверджується наданою позивачем до матеріалів справи копією складеного та підписаного між Балансоутримувачем - ФОП Погребняком А.П. та Споживачем - ВЧ НОМЕР_1 акту виконаних робіт (наданих послуг) до договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії за вказаний період (а.с. 18), яким Балансоутримувач та Споживач підтвердили, що у період з 01.12.2023 по 31.12.2023 Споживачем було спожито електричну енергію обсягом 7056 кВт на суму 55220,03 грн, в т.ч. ПДВ 9203,34 грн.

Також обсяг та вартість спожитої електричної енергії за грудень 2023 року підтверджено наданою позивачем копією складеного та підписаного між Балансоутримувачем - ФОП Погребняком А.П. та постачальником ПрАТ «Харківенергозбут» акту приймання-передачі електричної енергії на постачання електричної енергії за грудень 2023 грн, згідно з яким обсяг спожитої за вказаний період електричної енергії складає 7056 кВт на суму 55220,03 грн, в т.ч. ПДВ 9203,34 грн.

Крім того, спожитий у грудні 2023 року обсяг електричної енергії підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи копіями складеного та підписаного між Балансоутримувачем та Споживачем акту фіксації показників лічильника електричної енергії за вказаний період (а.с. 18, зворотний бік аркуша), а також копією складеного між Балансоутримувачем та Оператором розподілу АТ «Харківобленерго» акту про обсяги розподіленої електричної енергії за грудень (а.с. 19), згідно з якими за період з 01.12.2023 по 31.12.2023 обсяг спожитої електричної енергії складає 7055,55 кВт (7025,55 + 30 = 7055,55).

Тобто, як вбачається з вказаних акту виконаних робіт (наданих послуг) та акту фіксації показників лічильника електричної енергії, зазначений в цих актах обсяг поставленої в грудні 2023 року електричної енергії вартістю на суму 55220,03 грн, в т.ч. ПДВ 9203,34 грн, був погоджений Споживачем - 3-ю особою, що підтверджується відповідною відміткою командира - ВЧ НОМЕР_1 в цих Актах, засвідченою його особистим підписом та печаткою військової частини, а відтак обсяг спожитої електричної енергії за грудень 2023 року є підтвердженим.

Станом на момент ухвалення судом даного рішення в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем - Харківським КЕУ своїх обов`язків, передбачених п. 8.2 договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 04.07.2023 № 248, щодо оплати вартості спожитої третьою особою - ВЧ НОМЕР_1 електричної енергії за грудень 2023 року на суму 55220,03 грн.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про господарську діяльність у Збройних Силах України, суб`єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про Збройні Сили України, фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з п. 6, 7 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Статтею 3 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду. Відповідно до Конституції України бюджетний період для Державного бюджету України за особливих обставин може бути іншим, ніж передбачено частиною 1 цієї статті. Особливими обставинами, за яких Державний бюджет України може бути затверджено на інший, ніж передбачено частиною 1 цієї статті, бюджетний період, є: 1) введення воєнного стану; 2) оголошення надзвичайного стану в Україні. У разі затвердження Державного бюджету України на інший, ніж передбачено частиною першою цієї статті, бюджетний період місцеві бюджети мають бути затверджені на такий самий період. Для середньострокового бюджетного планування середньостроковий період включає плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди.

За приписами ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років; довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов`язань за договорами щодо забезпечення судноплавного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів; середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я; середньострокових зобов`язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Довгострокове зобов`язання за енергосервісом на підставі документального підтвердження в установленому порядку скорочення обсягів споживання комунальних послуг та енергоносіїв і видатків на їх оплату за звітний період (порівняно з такими обсягами (видатками), які були б спожиті (здійснені) за відсутності енергосервісу) набуває статусу бюджетного зобов`язання у сумі, визначеній згідно з умовами договору енергосервісу виходячи з цін (тарифів), діючих у періоді, за який здійснюється розрахунок, у межах фактичного скорочення таких видатків.

Відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України, розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу. Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов`язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Згідно зі ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, комунальні послуги та послуги зв`язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом відповідних послуг у межах бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі.

Відповідач - Харківське КЕУ є бюджетною неприбутковою установою, яка фінансується виключно з Державного бюджету України та є розпорядником бюджетних коштів в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду.

Згідно з пунктом 8.2 тристороннього договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 04.07.2023 № 248, укладеного між позивачем, відповідачем та 3-ю особою, передбачено обов`язок відповідача відшкодувати позивачу вартість комунальних послуг, що спожиті 3-ю особою в процесі виконання цього Договору.

Суд відхиляє посилання відповідача у відзиві на позовну заяву та відповіді від 27.08.2024 за вих. № 583/4202 на звернення про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію за договором № 248 від 04.07.2023 на неможливість здійснити відшкодування за комунальні послуги за попередній період у зв`язку відсутністю відповідного бюджетного асигнування, оскільки відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від здійснення зобов`язань за вищезазначеним Договором.

Правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету неодноразово висловлював в своїх рішеннях Конституційний Суд України. Зокрема, в Рішенні від 09.07.2007 № 6-рп.2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.

Європейський суд з прав людини в рішенні в справі «Кечко проти України» зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину не виконання своїх зобов`язань.

У справі «Бакалов проти України» та у справі «Терем ЛТД Чечеткін та Оліус проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 12-46гс18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справах № 925/246/17 та № 925/974/17.

На підставі зазначеного, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем - Харківським КЕУ, всупереч ст. 73, 74 ГПК України, не надано доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості за електричну енергію, спожиту на підставі договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 04.07.2023 № 248, за грудень 2023 року на суму 55220,03 грн, або які б спростовували наявність у нього обов`язку зі сплати вищезазначеної заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 55220,03 грн заборгованості за електричну енергію за грудень 2023 року є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Посилання відповідача у відзиві на відсутність підстав для покладення на нього відповідальності за несвоєчасну оплату по договору у зв`язку з відсутністю вини в його діях відхиляється судом, оскільки вимоги покладення на відповідача господарської відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань шляхом стягнення неустойки (пені та штрафу) або шляхом стягнення нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних та річних, у даній справі позивачем не заявлялися.

Крім того, за приписами ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За загальним правилом, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

Згідно зі ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 4 ст. 219 ГК України, сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Таким чином, із зазначених норм вбачається, що чинним законодавством України передбачена можливість звільнення сторін зобов`язання від господарської відповідальності, передбаченої законом або умовами договору, за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань у зв`язку з форс-мажорними обставинами, але не від виконання самих зобов`язань за договором. Отже відсутні правові підстави для звільнення відповідача від сплати основного зобов`язання за Договором.

Щодо позовних вимог в частині заборгованості за електричну енергію за жовтень 2023 року на суму 19877,92 грн суд зазначає, що станом на момент ухвалення судом даного рішення ні позивачем, ні відповідачем не надано до матеріалів справи жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту споживання 3-ю особою - ВЧ НОМЕР_1 електричної енергії у жовтні 2023 року та щодо обсягів такого споживання.

Надана позивачем до матеріалів позову копія акту приймання-передачі електричної енергії на постачання електричної енергії за жовтень 2023 року (а.с. 20) не є належним доказом, який би міг підтвердити обсяг споживання електричної енергії Споживачем - ВЧ НОМЕР_1 , оскільки зазначений акт складений та підписаний іншим Споживачем - ФОП Погребняком А.П. (позивачем) та постачальником ПрАТ «Харківенергозбут». Будь-які докази погодження Платником - Харківським КЕУ чи Споживачем - ВЧ НОМЕР_1 вказаних у зазначеному акті обсягів електричної енергії як таких, що були спожиті саме ВЧ НОМЕР_1 на підставі договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 04.07.2023 № 248, в матеріалах справи відсутні. Отже позивачем заборгованість за електричну енергію за жовтень 2023 року на суму 19877,92 грн не доведена та не знайшла свого підтвердження матеріалами справи, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, у зв`язку з чим відмовляє у стягненні з відповідача заборгованості за електричну енергію за жовтень 2023 року на суму 19877,92 грн

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3028,00 грн.

Позивачем у позовній заяві, яку було подано до суду через підсистему Електронний Суд ЄСІТС, заявлено позовні вимоги майнового характеру на загальну суму 75097,95 грн, отже за подання до суду зазначеної позовної заяви мав справлятися судовий збір в розмірі 2422,4 грн, тобто у мінімальному розмірі, встановленому ст. 4 Закону України "Про судовий збір", з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження розміру ставки судового збору при поданні позову в електронній формі

Водночас, позивач не врахував необхідність застосування коефіцієнту 0,8 для пониження розміру ставки судового збору при поданні позову в електронній формі, сплатив судовий збір за подання позову в розмірі 3028,00 грн, тобто переплатив 605,6 грн (3028,00 грн - 2422,4 грн = 605,6 грн). Сплачений позивачем судовий збір зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується відповідною Випискою про зарахування зазначеного судового збору, наявною в матеріалах справи.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги задоволені судом частково на суму 55220,03 грн, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України на відповідача покладаються витрати щодо сплати судового збору в розмірі 1781,21 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених ч. 1 цієї статті, - повністю.

На підставі зазначеного, враховуючи відсутність у матеріалах справи відповідного клопотання, у суду відсутні підстави для повернення позивачу переплаченої ним суми судового збору в розмірі 605,6 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, ст. 4, 7 Закону України Про судовий збір, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління (код ЄДРПОУ 07923280; адреса: 61024, м. Харків, вул. Сковороди Григорія, буд. 61) на користь Фізичної особи-підприємця Погребняка Анатолія Петровича (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) заборгованість за спожиту військовою частиною НОМЕР_1 електричну енергію з розподілом електричної енергії за грудень 2023 року в розмірі 55220,03 грн з ПДВ, а також судовий збір в розмірі 1781,21 грн.

3. Відмовити у стягненні заборгованості за електричну енергію за жовтень 2023 року в розмірі 19877,92 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 12.12.2024.

СуддяН.А. Новікова