Рішення № 123706502, 10.10.2024, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/9194/23

провадження № 2-а/361/56/24

10.10.2024

РІШЕННЯ

Іменем України

10 жовтня 2024 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретаря Лебідя В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора роти №3 батальйону патрульної поліції в м.Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області лейтенанта поліції Гордієнка Володимира Михайловича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, у якому просив скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАТ №7848432 від 01 жовтня 2023 року, винесену інспектором роти №3 батальйону патрульної поліції в м.Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області лейтенантом поліції (далі інспектор поліції) Гордієнком В.М. про притягнення його (позивача) до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

В обґрунтування позову зазначав, що 01 жовтня 2023 року відносно нього інспектором поліції складено постанову серії ЕАТ №7848432 за те, що 01 жовтня 2023 року об 11.43 год. за адресою Київська область, Броварський район, смт Велика Димерка, вулиця Соборна, 101, він, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки BMW 740, д.н.з. НОМЕР_1 , із обладнаними засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив вимоги п. 2.3 в Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), за що притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Із цією постановою позивач не згодний, оскільки вважає, що ПДР України не порушував, посилався на те, що при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності інспектором поліції не були з`ясовані та доведені обставини, які б свідчили про наявність в його діях ознак складу адміністративного правопорушення, за відсутності доказів вчинення ним вказаного адміністративного правопорушення, зокрема, фото та відеофіксації.

Позивач посилався на те, що всупереч вимогам ст. ст. 251, 252 КУпАП інспектором поліції Гордієнком В.М. розгляд справи про адміністративне правопорушення було здійснено за відсутності доказів на підтвердження його вини у порушенні ПДР України, без всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, за відсутності в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, його представник адвокат Хуторненко І.М. подав до суду заяву, у якій просив суд розглянути справу за відсутності сторони позивача, позов підтримують повністю, просив суд його задовольнити.

Відповідачі Департамент патрульної поліції та інспектор поліції Гордієнко В.М. у судове засідання не з`явилися, представник Департаменту патрульної поліції Донських Д.В. подав до суду відзив на позов, у якому, посилаючись на те, що інспектор поліції при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та КУпАП, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що 01 жовтня 2023 року інспектором поліції Гордієнком В.М. винесено постанову серії ЕАТ №7848432 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою позивача ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Із даної постанови вбачається, що 01 жовтня 2023 року об 11.43 год. за адресою Київська область, Броварський район, смт Велика Димерка, вулиця Соборна, 101, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW 740, д.н.з. НОМЕР_1 , із обладнаними засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив вимоги п. 2.3 в ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Будь-яких доказів на підтвердження того, яким чином інспектором поліції зафіксовано порушення позивачем ОСОБА_1 вимог ПДР України із цієї постанови не вбачається.

Вважаючи дану постанову протиправною, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

У підпункті в п. 2.3 ПДР України встановлено, що на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Відповідно до ч. 5 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно із ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з наведеного, саме суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести, що він діяв у межах, установлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови від 23 грудня 2005 року Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті роз`яснив, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст. ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а виклав правовий висновок та зазначив, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень.

У ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Позивач ОСОБА_1 категорично заперечує свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, оскільки докази вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, відсутні.

Відповідачем Департаментом патрульної поліції на підтвердження своїх заперечень проти заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, до відзиву на позов долучено DVD-диск із записом з нагрудної камери поліцейського.

Із дослідженого судом відеозапису, що міститься на наданому відповідачем суду вказаному DVD-диску, вбачається, що він містить фіксацію розгляду справи про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та складання на позивача постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Запису того, що позивач ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW740, д.н.з. НОМЕР_1 , і був непристебнутий ременем безпеки, як вказано в оскаржуваній позивачем, постанові, на даному диску не міститься.

Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, зокрема, відеозаписом події, фотокартками, показання свідків, тощо.

Виходячи з наведеного, слід дійти висновку, що інспектором поліції Гордієнком В.М. у своїй діяльності не в повній мірі дотримано принципу всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин, оскільки при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, сформовано лише на особистому сприйнятті інспектором поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність складу правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, доказів, які б підтверджували наявність або відсутність вини позивача, будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення у постанові не зазначено.

Посилання представника відповідача Департаменту патрульної поліції на те, що на відео зафіксовано те, що усі учасники бесіди на відео погодилися, що позивач ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW740, д.н.з. НОМЕР_1 , та був непристебнутий ременем безпеки, із зазначеного відео теж не вбачається.

Враховуючи наведене, слід дійти висновку, що доказів на підтвердження того, яким чином інспектор поліції зафіксував порушення позивачем ОСОБА_1 вимог ПДР України суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що доводи позивача про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення відповідачі в суді не спростували, доказів на підтвердження порушення позивачем ПДР України та вчинення ним адміністративного правопорушення суду не надали, оскаржувана постанова їх не містить. Будь-яких доказів на підтвердження того, яким чином інспектор поліції зафіксував порушення позивачем ОСОБА_1 вимог ПДР України із оскаржуваної постанови також не вбачається.

У ч. 3 ст. 62 Конституції України закріплено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а виклав правовий висновок та зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що доказів на спростування заявлених ОСОБА_1 вимог та вказаних у позові обставин, відповідачами суду не надано, доводи позивача про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення відповідачами не спростовані, доказів на підтвердження порушення вимог п. 2.3 в ПДР України та вчинення позивачем адміністративного правопорушення суду відповідачами не надано та оскаржувана постанова їх не містить.

У ст. 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 77 КАС України, якими обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладено на відповідача як суб`єкта владних повноважень, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення підлягає задоволенню, оскільки правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн. відповідачами у суді належними доказами не доведена.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що оскаржувана ОСОБА_1 постанова серії ЕАТ №7848432 від 01 жовтня 2023 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн. підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача закриттю.

При подачі до суду цього позову позивачем ОСОБА_1 був сплачений судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 73, 77, 90, 139, 205, 242 246, 286 КАС України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАТ №7848432 від 01 жовтня 2023 року, винесену інспектором роти №3 батальйону патрульної поліції в м.Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області лейтенантом поліції Гордієнком Володимиром Михайловичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 (п`ятсот десять) грн.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Дутчак І. М.