Рішення № 123706206, 04.12.2024, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/5105/24

Провадження № 2/345/1307/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.12.2024 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кулаєць Б.О.,

секретаря судового засідання Заткальницької Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуш цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Калуської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на гараж по АДРЕСА_1 .

Свою позовну заяву обґрунтовує тим, що рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради № 219 від 21.10.1997 «Про будівництво гаражів» фірмі «К-92» було надано дозвіл на будівництво 25 гаражів на АДРЕСА_2 для подальшого їх продажу громадянам міста. Рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради № 520 від 21.12.1999 «Про будівництво гаражів» кількість гаражів було збільшено до 38-ми та затверджено списки громадян, яким дано дозвіл на будівництво гаражів. План під будівництво гаража по АДРЕСА_2 було виділено і ОСОБА_2 , але він відмовився від будівництва. В 2001 році керівник «Фірми К-92» ОСОБА_2 запропонував їй укласти договір про будівництво гаража. 10.10.2001 вона заключила договір підряду на будівництво автогаражу по АДРЕСА_2 з «Фірмою К-92» і розпочала будівництво гаража. У 2002 році закінчила будівництво. Починаючи з 2002 року, вона постійно користується даним гаражем, однак, виготовити документи на гараж по АДРЕСА_2 вона не може по тій причині, що її немає у списку громадян, яким було дано дозвіл на будівництво гаражів, і відповідно не може на законних підставах користуватись і розпоряджатись даним гаражем. З її сусідів по гаражу тільки одна особа виготовила право власності на гараж та приватизувала земельну ділянку. В зв?язку з цим вона змушена звернутись до суду з даним позовом.

Представник відповідача Калуської міської ради подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що оскільки позивачка знала і розуміла, що користувалася чужим майном, була обізнана про ОСОБА_2 , якому було надано дозвіл на будівництво гаражу та з яким вона уклала договір підряду від 10.10.2011, тому безтитульність та добросовісність як початковий елемент заволодіння майном відсутня. З огляду на що підстав для визнання за позивачкою права власності на гараж по АДРЕСА_1 за набувальною давністю немає. Сам по собі факт користування ОСОБА_1 гаражем не є підставою для виникнення у неї права власності за набувальною давністю. Враховуючи, що умови, передбачені ст. 344 ЦК України для набуття права власності за набувальною давністю відсутні, тому даний позов задоволенню не підлягає. Розгляд справи просить проводити без участі представника Калуської міської ради.

Представник позивачки подала до суду заяву, в якій розгляд справи просить проводити без її участі. Позовні вимоги підтримує.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився з невідомих для суду причин, письмових пояснень щодо позову не подавав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся у передбаченому законом порядку, в тому числі, шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебсайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 10.09.2024 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

19.09.2024 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву (а.с. 30-39).

Ухвалою суду від 10.10.2024 підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

04.12.2024 представник позивачки подала до суду заяву, в якій розгляд справи просить проводити без її участі. Позовні вимоги підтримує.

ОСОБА_2 будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань, жодних доказів на спростування обгрунтувань позивачки суду не надав, хоча був повідомлений про розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 3 ст.211ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, про що складено відповідну довідку.

Таким чином, виходячи з поданих заяв, судом розглядається справа за наявними доказами у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради № 219 від 21.10.1997 «Про будівництво гаражів» фірмі «К-92» було надано дозвіл на будівництво 25 гаражів на АДРЕСА_2 для подальшого їх продажу громадянам міста, які перебувають у черзі для отримання земельної ділянки від будівництво автогаражів (а.с. 6).

Рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради № 520 від 21.12.1999 «Про будівництво гаражів» затверджено списки громадян, яким дано дозвіл на будівництво гаражів. План під будівництво гаража по АДРЕСА_2 на земельній ділянці, виділеній рішенням міськвиконкому від 21.10.1997 № 219 фірмі «К-92», згідно з додатком, у якому, зокрема, зазначений ОСОБА_2 . Також зобов`язано даних громадян отримати у міському відділі у справах архітектури та містобудування техдокументацію на будівництво гаражів. Окрім того, вказано, що директор фірми «К-92» ОСОБА_2 при освоєні відведеної земельної ділянки з дозволу попередніх керівників виконкому розпочав будівництво не 25, а 38 гаражів (а.с. 7).

Відповідно до рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно № 74809580 від 29.08.2024 останній відмовив у проведені реєстраційних дій за заявою, оскільки заявником не подано жодного документу, який може бути підставою для проведення державної реєстрації прав відповідно до ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (а.с. 8).

10.10.2001 між ОСОБА_1 (замовником) та ТзОВ «Фірма К.92» (підрядником), в особі генерального директора ОСОБА_2 , було укладено договір підряду.

Відповідно до п.п. 1.1 договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання будівництва автогаражу по АДРЕСА_3 , на замовлення затвердженої замовником проектно-кошторисної документації, основних умов, довідки про фінансування.

Згідно з додатком до договору підряду ОСОБА_1 від 10.06.2001 виділена земельна ділянка під будівництво авто гаражу 5х6 м. під № НОМЕР_1 по даній схемі (а.с. 10).

На спірний гараж (машино-місце), що по АДРЕСА_2 виготовлений технічний паспорт (а.с. 12-15), а його ринкова вартість станом на 23.05.2024 становить 49000,00 грн., що підтверджується звітом про оцінку майна (а.с. 16-20).

Оцінка суду:

дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 2ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст.16ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 344ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина другастатті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексіУкраїни строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Відсутність факту заволодіння позивачем чужим майном та відсутність реєстрації на це спірне майно звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 Цивільного кодексу України.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником (постанова Верховного Суду від 11 листопада 2022 року, права справа № 547/200/21).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як зазначалося вище, нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має правовий режим об`єкта нерухомості, який прийнято в експлуатацію. Разом з тим матеріали справи не містять доказів того, що спірний гараж є об`єктом нерухомості, який приймався в експлуатацію, а відтак і про правомірність володіння позивачкою цим гаражем.

Крім того, давність володіння могла б вважатися добросовісною, якщо позивачка при заволодінні спірним нерухомим майном не знала і не повинна була знати про відсутність в неї підстав для набуття права власності, однак, таких обставин у справі судом не встановлено, оскільки, як зазначила позивачка вона відсутня у списку громадян, яким було дано дозвіл на будівництвом гаражів, що також підтверджується додатком до рішення міськвиконкому від 21.12.1999 № 520 (а.с. 7 на звороті).

При цьому, за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем, і у витребуванні якого його власнику було відмовлено, однак, позивачкою не доведено жодної з вказаних обставин, зважаючи на те, що їй достовірно було відомо, що вона не являється власником земельної ділянки, на якій проводиться будівництво спірного гаражу, оскільки у позовний заяві вказано, що план під будівництво гаража по АДРЕСА_2 було виділено ОСОБА_2 , але він відмовився від будівництва та в 2001 році керівник «Фірми К-92» ОСОБА_2 запропонував їй укласти договір підряду на будівництво гаража.

Таким чином, оскільки позивачка знала і розуміла, що користувалася чужим майном, була обізнана про ОСОБА_2 , якому було надано дозвіл на будівництво гаражу та з яким вона уклала договір підряду від 10.10.2011, тому безтитульність та добросовісність, як початкові елементи заволодіння майном, відсутні, що звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 Цивільного кодексу України.

Водночас сам по собі факт користування гаражем не може бути підставою для виникнення у позивачки права власності на нього за набувальною давністю у розумінні ст. 344 ЦК України.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України, враховуючи відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно, недоведеність того факту, що позивачка не знала та не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності на гараж, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для набуття ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на гараж по АДРЕСА_1 , а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

На підставі викладеного ст.ст. 16, 328, 344 ЦК України, ст.ст. 2, 13, 80, 81 ЦПК України, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Калуської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності за набувальною давністю відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Калуська міська рада, вул. І.Франка, 1 м. Калуш Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 33578261.

Третя особа: ОСОБА_2 , житель АДРЕСА_5 ,

Повний текст судового рішення виготовлений 12.12.2024.

Суддя: