Рішення № 123689178, 10.12.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року Справа № 280/9150/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати у повному обсязі рішення відповідача № 0145762406 від 11.10.2021 про застосування до позивача пені та штрафу на суму 16639,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржене рішення сформовано 11.10.2021, про що свідчить його зміст, при цьому, сформовано наступним чином, за період з 10.02.2018 по 27.05.2021, а саме: 3066,35 грн штраф; 13573,31 грн пеня. Проте, позивач зазначає, що з липня 2016 року є найманим працівником, а відтак, за нього сплачує ЄСВ роботодавець, та про що може свідчити зміст облікових відомостей, які знаходяться у розпорядженні відповідача. Зауважує, що наприкінці 2018 року (листопад 2018 року) позивач припинила підприємницьку діяльність шляхом внесення відповідних записів до ЄДРПОУ, та про що свідчить зміст відомостей ЄДРПОУ. Крім того, протягом періоду з 01.03.2020 по 30.06.2023 (останній календарний день місяця (включно), в якому завершилась дія карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам єдиного внеску не нараховують пеню, а нарахована пеня за цей період підлягає списанню (п. 9.2 прим.11 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI). На підставі вищевикладеного, вважає, що оскаржене рішення не відповідає п. 9.2 прим.11 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI.

Ухвалою суду від 07.10.2024 позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивачем було усунуто.

Ухвалою судді від 11.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 23.10.2024 надіслав до суду відзив на позовну заяву (вх. №48494), у якому вказує, що згідно з інформаційно-комунікаційною системою податкового органу ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 27.05.2010 по 28.11.2018 та перебувала на обліку в ГУ ДПС У Запорізькій області, Вознесенівська ДПІ (Заводський р-н м. Запоріжжя) на загальній системі оподаткування. Інформація щодо присвоєння статусу «пенсіонер» або «особа з інвалідністю», яка дає право на пільги зі сплати єдиного соціального внеску відсутня. Стан платника - 11 припинено, але не знято з обліку (КОР не пустi) (основне місце обліку). Стверджує, що позивачем належним чином не виконувались норми ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: єдиний внесок сплачувався з порушенням законодавчо встановленого строку. Згідно з інтегрованою карткою платника ОСОБА_1 з єдиного внеску (код платежу 71040000) за період з 10.02.2018 по 27.05.2021 встановлено несвоєчасну сплату, у зв`язку із чим ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0145762406 від 11.10.2021 за період з 10.02.2018 по 27.05.2021 на загальну суму 16639,66грн, в т.ч. штрафна санкція 3066,35 грн та пеня - 13573,31 грн, яке 13.10.2021 направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу та вручено особисто ОСОБА_1 01.11.2021. Додатково повідомляє, що станом на 16.10.2024 в ІКП ОСОБА_1 за кодом БК 71040000 заборгованість по єдиному внеску відсутня. Просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Крім того, у поданому відзиві відповідач просить про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши дане клопотання, суд доходить висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Положеннями ст. 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 4 ст.257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, приписами КАС України визначено вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому всі інші справи можуть розглядатися судом як за правилами спрощеного позовного провадження, так і за правилами загального, у разі, якщо через складність або інші обставини таких справ недоцільно здійснювати їх розгляд у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засідання з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відповідач, звертаючись з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не зазначив, в чому полягає необхідність такого розгляду.

Проаналізувавши матеріали справи, суд доходить висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагає переходу до розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що дослідження доказів здійснюється судом не залежно від того в порядку якого позовного провадження здійснюється розгляд справи, чи то в порядку письмового провадження, чи то у відкритому судовому засіданні.

Позивач через систему «Електронний суд» скерувала до суду відповідь на відзив (вх. №49249 від 28.10.2024), у якій доводи відповідача заперечила та підтримала раніше заявлені позовні вимоги.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

27.05.2010 ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та з 28.05.2010 взята на податковий облік.

27.11.2018 до Єдиного державного реєстру Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради внесено запис щодо рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності.

11.10.2021 ГУ ДПС у Запорізькій області прийняте рішення № 0145762406 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 10.02.2018 по 27.05.2021 на загальну суму 16639,66 грн., в т.ч. штрафна санкція 3066,35 грн та пеня - 13573,31 грн.

Вважаючи рішення відповідача № 0145762406 від 11.10.2021 про застосування до неї пені та штрафу, позивач звернулась до суду із даним позовом про його скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абз. 3 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

За приписами абзацу 3 п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

В абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п. 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Абзац 2 цієї ж норми встановлює, що у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

За приписами ч. 5 ст. 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Аналіз вищевикладених норм вказує, що необхідною умовою для сплати фізичною особою-підприємцем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є здійснення такою особою підприємницької діяльності; самозайнятість особи, зокрема, здійснення нею незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, неотримання доходу від таких видів діяльності, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI, не дає підстав для звільнення від сплати єдиного внеску.

При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Сума єдиного внеску своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України №2464-VI, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (п. 6 ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст. 25 Закону №2464-VI).

Відповідно до абз. 2 п. 2 розд. VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 №469) (надалі - Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

За донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску (п 3 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VI).

Одночасно, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 10 ст. 25 Закону №2464-VI).

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції №449.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи податкового органу.

Згідно з ч. 14 ст. 25 Закону №2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску або на єдиний рахунок. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень податкового органу щодо нарахування пені та застосування штрафів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди (підпункт 2 пункту 2 розділу VII Інструкції № 449).

У рішенні вказується період виникнення недоїмки (проставляється з картки інтегрованої картки платника, формується після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний період, тобто дата від виникнення боргу до дати зарахування суми єдиного внеску, сплаченого на відповідні розрахункові рахунки, та погашення у повному обсязі недоїмки).

На суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Документи, які є підставою для нарахування пені:

документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк її сплати, - звіт платника щодо нарахування єдиного внеску (з додатним значенням); вимога про донараховані суми єдиного внеску за актами документальних перевірок або повідомленням-розрахунком; рішення суду;

документи, що підтверджують суму та дату погашення недоїмки за єдиним внеском, - виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; корінець прибуткового документа про приймання установою банку платежів готівкою; звіт платника щодо нарахування єдиного внеску з від`ємним значенням; відомості або довідка (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; свідоцтво про смерть фізичної особи (пункт 5 розділу VII Інструкції №449).

Суд з`ясував, що оскаржуваним у даній справі рішенням № 0145762406 від 11.10.2021 застосовано щодо позивача штраф та нараховано пеню за період з 01.03.2020 по 30.06.2023 на загальну суму 16639,66 грн.

Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду викладені від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 та від 04.12.2019 у справі №440/2149/19. Окрім іншого, суд визначив, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, як і особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську та вважається самозайнятою особою, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Так, з довідки від 04.07.2024 №12-11/14 вбачається, що протягом періоду з липня 2016 року по теперішній час ОСОБА_1 постійно працювала за трудовим договором у закладі дошкільної освіти (ясел-садок) №273 «Пізнайко» Запорізької міської ради.

При цьому, роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок, що підтверджується довідкою форми ОК-5 "Індивідуальні відомості про застраховану особу", сформованої засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 10.07.2024, з яких слідує про сплату страхових внесків у 2016-2024 роках.

Відповідач не надав докази, які б спростовували факт працевлаштування позивача найманим працівником у вказаний період.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем здійснений розрахунок штрафної санкції та пені без урахуванням обставини визначених у рішенні суду щодо ОСОБА_1 та правової природи заборгованості.

Частинами 1-3 ст. 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд наголошує, що відповідачем не долучено жодних доказів на підтвердження правомірності нарахування ОСОБА_1 сум з єдиного соціального внеску, які відображено в його інтегрованій картці платника по платежу за технологічним кодом 71040000 Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну діяльність (22%).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).

У силу вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166; код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 0145762406 від 11.10.2021 про застосування до ОСОБА_1 пені та штрафу на загальну суму 16639,66 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 968,96 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак