Рішення № 123689153, 06.12.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 грудня 2024 року (15:00)Справа № 280/9146/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді КалашникЮ.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

01.10.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), третя особа: Міністерство оборони України, у якій позивач, з урахуванням прохальної частини додаткових пояснень (вх. №51636 від 11.11.2024) просить:

визнати протиправною з 12.09.2024 бездіяльність відповідача щодо не звільнення позивача з військової служби у запас на підставі, визначеної пп «з» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

зобов`язати відповідача оформити звільнення позивача - видати наказ по особовому складу про звільнення з військової служби капітана юстиції ОСОБА_1 .

звернути рішення в частині зобов`язання вчинити дії по оформленню звільнення до негайного виконання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є суддею Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя. В момент повномасштабного вторгнення добровільно став до лав ЗСУ, уклав контракт про проходження військової служби. Зазначає, що право на припинення військової служби для суддів, які перебувають у складі ЗСУ, стало можливе після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» віл 11.04.2024, яким внесені зміни, зокрема, до ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Зазначає, що у цьому випадку слід застосовувати пп. «з» п. 3 частини 5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Просить позовні вимоги задовольнити та на підставі приписів ст. 371 КАС України звернути рішення в частини зобов`язання відповідача звільнити позивача - до негайного виконання.

Ухвалою суду від 07.10.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

22.10.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№48328), в якому зазначає, що підстави для звільнення з військової служби визначаються статтею 26 Закон № 2232- XII. Підпунктом "з" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, у зв`язку з призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя. Зазначає, що обов`язковою умовою для звільнення на підставі зазначеної норми військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, є призначення (обрання) суддею під час дії правового режиму воєнного стану тобто після 24.02.2022. Проте, у цьому випадку обставина призначення (обрання) суддею позивача відбулася 23.08.2012, до моменту введення правового режиму воєнного стану та проведення мобілізації, у зв`язку з чим правова підстава для звільнення у період дії правового стану, яка передбачена підпунктом з) пункту 3 частини 5 статті 26 Закон №2232-ХІІ до позивача не застосовується. Також відповідач зазначає, що перебуваючи на посаді судді під час дії воєнного стану позивач добровільно мобілізувався у військовому званні "солдат" та переатестувався для отримання офіцерського звання "старший лейтенант", добровільно уклав контракт з Міністерством оборони України. Також зазначає, що п`ятирічний строк, на який позивача було призначено на посаду судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя, закінчився 23.08.2017. Тобто, позивач на момент подачі свого рапорту від 09.09.2023 вх. № 47216 та цього позову до суду не має статусу судді, так як починаючи з 23.08.2017 він не здійснює правосуддя на професійній основі та його повноваження судді припинені із закінченням строку, на який його було призначено. Також у відзиві зазначає, що на рапорт позивача від 09.09.2024 відповідачем було належним чином підготовлено обґрунтовану відповідь від 27.09.2024 № 760/29455. Вказана відповідь вручена позивача під підпис 05.10.2024, оскільки з 27.09.2024 по 04.10.2024 він знаходився на лікарняному. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

13.11.2024 до суду від представника третьої особи надішли пояснення (вх. №52152). Зазначає, що підстави для звільнення з військової служби визначаються статтею 26 Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII. Підпунктом "з" пункту 3 частини 5 статті 26 Закон № 2232-XII передбачено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, у зв`язку з призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя. Тобто обов`язковою умовою для звільнення на підставі зазначеної норми військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, є призначення (обрання) суддею під час дії правового режиму воєнного стану тобто після 24.02.2022. Як встановлено з матеріалів справи позивач проходить дійсну військову службу за контрактом на посадах офіцерського складу у військовій частині НОМЕР_1 . Щодо призначення на посаду судді, то дана «подія» відбулася ще 23.08.2012, тобто до моменту введення правового режиму воєнного стану та вступу позивача до лав Збройних сил України на добровільній основі. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

ОСОБА_1 є суддею та з 01.10.2012 зарахований до штату Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя (а.с.16).

Відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 25.02.2022, позивач вважається призваним на військову службу 25 лютого 2022 року (а.с.8).

Відповідно до Наказу Міністра оборони України від 09.08.2023 позивача звільнено з займаної посади та прийнято на військову службу за контрактом, строком до оголошення демобілізації (а.с.9).

09.08.2023 між позивачем та Міністерством оборони України укладений Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу (а.с.10-12).

09.09.2024 позивач звернувся до відповідача із рапортом, у якому просив звільнити його з військової служби, на підставі пп. «з» п. 3 частини 5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (а.с.17).

Листом від 27.09.2024 №760/29455 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для звільнення з військової служби, оскільки обов`язковою умовою для звільнення на підставі пп. «з» п. 3 частини 5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», є призначення (обрання) суддею під час дії правового режиму воєнного стану, тобто після 24.02.2022. У цьому випадку позивач призначений суддею 23.08.2012, тобто до моменту введення правового режиму воєнного стану.

Вказаний лист позивач отримав особисто 05.10.2024, що підтверджується його підписом (а.с.32).

Вважаючи, що відповідачем протиправно не вчиняються дії щодо звільнення позивача з військової служби, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та є діючим і станом на час розгляду цієї справи.

Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно із положеннями статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно із ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною 2 ст. 2 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Відповідно до положень ч.6 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Приписами ч.5 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Із матеріалів справи встановлено, що позивач з 09.08.2023 проходить військову службу за контрактом.

У вересні 2024 року позивач звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби на підставі пп. «з» п. 3 частини 5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до пп. «з» п. 3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв`язку з призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Суд зазначає, що ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не містила такої підстави для звільнення з військової служби, як призначення/обрання на посаду судді, до моменту внесення змін до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX.

Таким чином, звернення позивача до відповідача із рапортом про його звільнення обумовлено набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX.

Як встановлено із матеріалів справи, позивач є суддею та перебуває у штаті Орджонікідзевсього районного суду м.Запоріжжя. При цьому, суд критично ставиться до посилань відповідача про відсутність у позивача статусу судді з огляду на сплив п`ятирічного строку, на який його було призначено.

Закінчення у судді повноважень, у зв`язку зі спливом строку на який його було призначено, не є звільненням з посади судді.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

Відтак, позивач має статус судді, незалежно від відсутності у нього повноважень на здійснення правосуддя.

Таким чином суд дійшов висновку, що наявність у особи статусу судді є підставою для звільнення з військової служби.

При цьому, конструкція норми пп. «з» п. 3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не містить застереження щодо звільнення з військової служби у разі обрання/призначення на посаду судді виключно до моменту введення правового режиму воєнного стану.

Отже, на думку суду, позивач має законні підстави для розірвання контракту та звільнення з військової служби.

При цьому, суд не вбачає у діях відповідача протиправної бездіяльності щодо не розгляду рапорту позивача.

Так, рапорт позивача був розглянутий та позивач поінформований про розгляд його рапорту листом від 27.09.2024 №760/29455. Вказаний лист позивач отримав особисто 05.10.2024.

Отже, відповідачем не допущено бездіяльності, оскільки рапорт позивача розглянутий. Натомість, відмова відповідача у звільненні позивача є протиправною.

Наведені вище обставини свідчать про те, що позивач безальтернативно підлягає звільненню з військової служби на підставі пп. «з» п. 3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Отже, відмова звільнити позивача з військової служби є протиправною.

Таким чином, для відновлення порушених прав позивача необхідно зобов`язати відповідача звільнити позивача з військової служби на підставі пп. «з» п. 3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

В цій ситуації у відповідача немає дискреційних повноважень, оскільки Закон не передбачає будь-яких альтернативних варіантів рішення за наслідками вирішення рапорту військовослужбовця за встановлених судом обставин. З огляду на це обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є ефективним та не суперечить закону.

Також, позивач просить суд звернути судове рішення до негайного виконання, оскільки одночасно займає дві штатні посади з переліку п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності.

Судом у цьому випадку не встановлено порушення вимог щодо несумісності, вказане питання не є предметом розгляду цієї справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), третя особа: Міністерство оборони України (03168, м.Київ, просп. Повітряних Сил, 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «з» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», оформлену листом від 27.09.2024 №760/29455.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «з» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 06.12.2024.

Суддя Ю.В. Калашник