Рішення № 123689099, 11.12.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 грудня 2024 року (09:45)Справа № 280/9409/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді КалашникЮ.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

09.10.2024 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт» (далі позивач) до Тернопільської митниці (далі - відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000116/1 від 11.04.2024.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи Митного кодексу України та зазначає, що ним надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 14.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

21.10.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№48198), в якому представник відповідача позовні вимоги не визнає, зокрема зазначає, що в поданих позивачем документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару було виявлено недоліки, у зв`язку з чим витребувано додаткові документи, які не були надані позивачем в повному обсязі. Зазначає, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю. Крім того, відповідач вказав на те, що митним органом у встановленому законом порядку було встановлено, що вартість імпортованого позивачем товару є вищою ніж заявлена, що зумовило прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

20.06.2023 ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (м. Дніпро, Покупець) укладено з компанією «NINGBO OLAI ENEGINEERING MACHINERY CO., LTD» (Китай, Продавець) зовнішньоекономічний контракт №OLAI-1-2023 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікації (Додатку), яка є невід`ємною частиною даного контракту (а.с.24-26).

В подальшому, компанією «NINGBO OLAI ENEGINEERING MACHINERY CO., LTD» відповідно до умов даного зовнішньоекономічного контракту, специфікації №1 від 22.09.2023, додаткової угоди №1 від 10.10.2023, рахунку-фактури №0L20230808 від 01.12.2023 здійснено поставку ТОВ «Мототехімпорт» товарів (віброплити, затиральні машини, ручні електричні інструменти).

Товарна партія поставлялась на умовах FOB згідно міжнародних торговельних правил «ІНКОТЕРМС 2010».

09.04.2024, декларантом до митного контролю та митного оформлення надіслано засобами електронного зв`язку митну декларацію в режимі ІМ40 за №24UA403070003351U7 на товари, що зазначені в гр. 31 МД:

1. Механічне обладнання виробництва торговельної марки "Кентавр" для будівництва, для ущільнення ґрунтів: віброплити, що являють собою мобільний механічний агрегат з бензиновим двигуном, змонтованим на моторній рамі, обертання якого передається через вібраційний редуктор до робочої плити, оснащені виносною рукояткою з органами керування, несамохідні, управляються та спрямовуютьсяуробочому напрямку оператором який іде поряд, оснащені баком та системою зрошування водою або ні, призначені для ущільнення ґрунтів, в комплекті з приладдям для налаштування та технічного обслуговування (потужність 3кВт), мод.ВП-80Е -30шт. Галузь застосування-ремонтно-будівельні та дорожніроботи»;

2. Машини та механічні пристрої спеціальні, для громадських робіт або будівництва, торговельної марки "Кентавр"/"Vitals": машини затиральні, являють собою механічний агрегат, з приводом робочого інструменту від вмонтованого електродвигуна, черезредуктор та пасову передачу, оснащеніштангою з органами керування, не самохідні, які управляються та спрямовуються у робочому напрямку оператором, який іде позаду, призначені для первинної (чорнової) та финішной обробки (розгладження) поверхневого шару свіжих бетонних поверхонь: -мод.3М-60Е -12шт.; -мод.РТ-60Ь -15шт.; -мод.РТ-90Ь -25шт. Галузь застосування - затирання (вирівнювання) свіжих бетоннихпідлог, цивільне будівництво;

3. Механічні пристрої вібраційної дії виробництва торговельної марки "Кентавр", що мають у своєму складі вмонтований електричний двигун, з живленням від загальної мережі: електромеханічні майданчикові вібратори загального призначення, що являють собою електродвигун з встановленими на кінцях валу ротора дебалансами: -мод.МВ-250Е -30шт.; -мод.МВ-750Е -180шт.; -мод.МВ-1500Е -280шт.; -мод.МВ-2200Е -60шт. Галузь застосування - для збудження вібрації в установках по ущільненню бетонних сумішей і грунтів, транспортування, розвантаження і просівання сипучих матеріалів, приводу віброживильників, віброплощадок та інших технологічнихробіт;

4. Змінні інструменти до спеціальних машини або механічних пристроїв, для громадських робіт або будівництва, торговельної марки "Vitals": змінний робочий інструмент та його частини до затиральної машини серії "Vitals Master", для первинної (чорнової) та финішной обробки (розгладження) поверхневого шару свіжих бетонних поверхонь, з робочою поверхнею зі сталі: комплекти затиральних лопатей (150х270х1,5мм/матеріал - сталь 20; 4шт./комплект) для финішной обробки: лопаті затиральні до мод.РТ-90Ь -20комплектів;

5. Інструменти ручні виробництва торговельної марки "Кентавр"/"Powercraft", що мають у своєму складі вмонтований електричний двигун, з живленням від загальної мережі: ручні глибинні вібратори, розраховані на переміщення, утримання та спрямування під час роботи від руки, призначені для ущільнення бетону, полегшення його переміщення та укладання: вібратори глибинні для бетону -мод.ВБР-0801Е -600шт.; -мод.СУ 1035І -400шт.; -мод.ВБР-1502Е -160шт. Галузь застосування-упобуті, дорожньому та цивільному будівництві;

6. Вали для передачі обертового моменту від джерела потужності - частини до глибинних вібраторів виробництва торговельної марки "Кентавр"/"Powercraft": гнучкий силовий вал, у зборі із зовнішньою захисною оболонкою, з встановленим вібраційним ексцентриком: Вібробулава з гибким валом 35ммх1,5м, комплект для моделі Кентавр ВБР-0801Е -650шт.; Вібробулава з гибким валом 35ммх1,5м, комплект для моделі Powercraft CV 1035j -392шт.; Вібробулава з гибким валом 38ммх4м, комплект для моделі Кентавр ВБР-1502Е -20шт.; Вібробулава з гибким валом 45ммх4м, комплект для моделі Кентавр ВБР-1502Е -27шт.; Вібробулава з гибким валом 45ммх6м, комплект для моделі Кентавр ВБР-1502Е -100шт. (а.с.20-22).

Митну вартість товару позивачем визначено згідно вимог п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України за резервним методом.

На підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю зазначеної у митній декларації №24UA403070003351U7 від 09.04.2024, ТОВ«МОТОТЕХІМПОРТ» надано митному органу наступні документи: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт №ОLAI-1-2023 від 20.06.2023; специфікація №1 від 22.09.2023; додаткова угода №1 від 10.10.2023; рахунок-фактура №ОL20230808 від 01.12.2023; пакувальний лист до нього від 01.12.2023; платіжна інструкція №658 від 13.02.2024; технічний опис товару; договір комісії №1503-1 від 15.03.2023; доручення до договору комісії №1209/6Б від 12.09.2023.

Для підтвердження транспортних витрат до кордону України ТОВ«МОТОТЕХІМПОРТ» надано митному органу: договір перевезення №2712/917/2022 від 27.12.2022; коносамент №BW23120127 від 12.12.2023; рахунок на оплату послуг перевезення №L70681 від 01.03.2024; залізнична товаро-транспортна накладна №07345 від 12.03.2024; міжнародна товаро-транспортна накладна (СМR) №00001840 від 04.04.2024.

Так, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме:

1) відповідно до ж/д накладної від 12.03.2024 №07345 та CMR від 04.04.2024 №00001840 до виконання перевезення вантажу залізничним та автомобільним транспортом залучались треті особи, безпосередні перевізники даного вантажу, проте декларантом не надано жодних документів, які засвідчують договірні засади надання вказаних послуг та документів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування залізничного транспортування вантажу;

2) поданий до митного оформлення коносамент від 12.12.2023 №BW23120127 жодним чином не завірений, відсутні будь-які підписи, штампи, печатки;

3) згідно рахунку на перевезення від 01.03.2024 №L70681 термін сплати рахунку 25.03.2024 - проте жодних квитанцій, щодо сплати не надано;

4) копія платіжної інструкції від 13.02.2024 №658 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов`язкових реквізитів, а саме підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком (п.1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216);

5) в прайс-листі від 30.08.2023 №б/н, в комерційній пропозиції від 12.09.2023 №б/н зазначено ціни на умовах FOB NINGBO, що обмежує конкурентність.

Враховуючи викладене, згідно вимог ч.2 ст.53 МК України позивачу повідомлено про необхідність надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару №2, а саме: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні)документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Також, відповідно до ч.3 ст.53 МК України повідомлено про необхідність надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь, листом №001-09/24 від 09.04.2024 ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» додатково надало митниці прайс-лист від 30.08.2023, комерційну пропозицію виробника від 12.09.2023, виписку з власного банківського рахунку за лютий 2024 року, платіжну інструкцію №658 (завірену банком), додаткову угоду №3 від 25.03.2024, а також повідомило митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

11.04.2024 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA403070/2024/000116/1, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих товарів №2 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МК України.

У рішенні зазначено, що за результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 МК України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статтею 58 МК України. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст.57 МК України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МК України. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості товару згідно з ЕМД від 17.02.2024 № UA205140/2024/11815 на рівні 6,04 дол США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось (а.с.13).

Відповідачем відмовлено у митному оформленні митної декларації МД №24UA403070003351U7 від 09.04.2024 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403070/2024/000195 (а.с.19).

11.04.2024 позивачем з урахуванням рішення №UA403070/2024/000116/1 від 11.04.2024 до митного органу подано митну декларацію №24UA403070003456U0, загальна різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної позивачем та скоригованої митницею, склала 106289,95 грн.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000116/1 від 11.04.2024 протиправним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.1 ст.257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст.52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст.53 Митного кодексу України, митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений ч.2 даної статті.

При цьому, суд зазначає, що підставою для витребування додаткових документів не є наявність недоліків (описок, помилок, тощо), як таких, а наявність саме недоліків, які впливають на правильність визначення митної вартості товару.

Так, щодо покликань відповідача на те, що відповідно до ж/д накладної від 12.03.2024 №07345 та CMR від 04.04.2024 №00001840 до виконання перевезення вантажу залізничним та автомобільним транспортом залучались треті особи, безпосередні перевізники даного вантажу, проте декларантом не надано жодних документів, які засвідчують договірні засади надання вказаних послуг та документів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування залізничного транспортування вантажу, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено та матеріалами підтверджено, що перевезення спірної товарної партії здійснювалось відповідно до укладеного договору фрахту №2712/917/2022 від 27.12.2022, згідно якого перевізником виступала компанія «Global Container Lines Latvija SIA».

З рахунку на оплату транспортних послуг №L70681 від 01.03.2024 вбачається, що в даному випадку здійснювалось мультимодальне перевезення вантажу - морським транспортом (для підтвердження факту здійснення морського перевезення видавався морський коносамент №BW23120127 від 12.12.2023) та наземним залізничним транспортом (накладна №07345 від 12.03.2024).

Відповідно до ст.128 Кодексу торговельного мореплавства України, умови морського перевезення вантажів визначаються договором. Умови та порядок організації мультимодального перевезення за участю морського транспорту визначаються Законом України «Про мультимодальні перевезення».

Згідно з до ст.133 Кодексу торговельного мореплавства України, за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов`язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Відповідно до ст.10 Закону України «Про мультимодальні перевезення», за договором мультимодального перевезення одна сторона (оператор мультимодального перевезення) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (замовника послуги мультимодального перевезення) надати послугу мультимодального перевезення, у тому числі із залученням інших учасників мультимодального перевезення вантажів до надання послуги мультимодального перевезення, в установлений договором строк.

За приписами ст.12 Закону України «Про мультимодальні перевезення», розрахунки за роботи та послуги, пов`язані з мультимодальним перевезенням, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними цінами, визначеними за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.

З наведеного вбачається, що спеціальними правовими нормами передбачена можливість для оператора мультимодального перевезення, яким в даному випадку виступає компанія «Global Container Lines Latvija SIA» залучення інших учасників мультимодального перевезення вантажів до надання послуги мультимодального перевезення та виставлення єдиного рахунку за надані послуги з перевезення.

З компанією, яка була залучена основним перевізником до виконання наземного перевезення, ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» не має жодних договірних відносин.

Після виконання своїх обов`язків щодо перевезення вантажу, компанія перевізник виставила єдиний рахунок на оплату послуг з морського перевезення товару та його наземного перевезення.

На підставі зазначеного, можна дійти висновку, що для декларанта транспортні витрати утворюються виключно згідно взаємодії з основним перевізником. В свою чергу, залучення основним перевізником будь-яких суб`єктів (на виконання обов`язку «організувати перевезення») характеризує лише обраний спосіб виконання наявних у нього зобов`язань, який не змінює розмір відповідної складової митної вартості для позивача, котрий розрахунки здійснював виключно з основним перевізником.

З приводу залучення для виконання послуг з перевезення інших осіб Верховний суд у постанові від 13.08.2020 по справі №804/4963/16 висловив наступну правову позицію: «Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за умовами договору передбачено право експедитора укладати договори з іншими перевізниками з метою виконання умов договору експедирування та здійснює оформлення перевізних документів, як - то товарно-транспортні накладні та коносаменти.

Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що вказана обставина спростовує висновки митного органу щодо відсутності документального підтвердження наявності договірних відносин з безпосереднім перевізником товару за коносаментом №GCL/MER/0DS/160091 від 05.03.2016, а саме "GLC International Transportation Logistics Container Services Co.Ltd", адже позивач не зобов`язаний мати безпосередні господарські відносини з вказаною компанією-перевізником, адже всі обов`язки щодо належного, своєчасного перевезення вантажу та оформлення необхідних транспортних документів покладено на ТОВ «Фосдайк Груп».

Щодо посилань митного органу на те, що поданий до митного оформлення коносамент від 12.12.2023 №BW23120127 жодним чином не завірений, відсутні будь-які підписи, штампи, печатки, суд зазначає наступне.

Наданий коносамент є телекс-релізом оригіналу коносамента, оформленого компанією «Global Container Lines Latvija SIA», як перевізником (фрахтувальником) за договором №2720/917/2022 від 27.12.2022.

Телекс-реліз - це електронне повідомлення, яке відправляється цією лінією або її агентом в порту навантаження в їх офіс в порту вивантаження електронною поштою або по операційній програмі судохідної компанії, інформуючи тим самим про те, що вантажовідправник або експортер здав один або всі оригінали коносамента, які були видані лінією в порту відвантаження і що товар може бути виданий конкретному вантажоотримувачу без надання ним оригіналу коносамента.

Суд зазначає, що телекс-реліз жодним чином не впливає на вартість товару, адже не містить вартісних показників.

Митний орган жодним чином не обґрунтував, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Тому доводи митниці щодо неможливості перевірки відомостей, що підтверджують вартість товару, через те, що телекс-реліз коносаменту не містить жодних відміток перевізника є безпідставним. Позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару надано пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого у частині 2 ст.53 МК України та передбачений «Правилами заповнення декларації митної вартості», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення». Надані документи не мають розбіжностей у числових значеннях і у своїй сукупності підтверджують транспортні витрати, як одну з складових митної вартості.

Щодо покликань відповідача на те, що згідно рахунку на перевезення від 01.03.2024 №L70681 термін сплати рахунку 25.03.2024 - проте жодних квитанцій, щодо сплати не надано, суд зазначає наступне.

Так, дійсно, в рахунку №L70681 від 01.03.2024 зазначено термін його сплати -25.03.2024, однак, підчас митного оформлення до митного органу надана Додаткова угода №3 від 25.03.2024, відповідно до якої строк оплати відповідного рахунку змінено (а.с.39).

Так, відповідно до змін, узгоджених Додатковою угодою №3 від 25.03.2024, оплата послуг перевезення має бути здійснена до 20.04.2024. Тобто, на день декларування, з урахуванням Додаткової угоди №3, строк оплати фрахту не настав і платіжні документи не могли бути надані митниці з об`єктивних причин.

В подальшому, поза митним оформленням, сторонами Договору фрахту укладена Додаткова угода №3-2 від 18.04.2024, якою строк оплати рахунку №L70681 відтерміновано до 17.05.2024 (а.с.38 зворот).

Оплата позивачем рахунку №L70681 від 01.03.2024 була здійснена відповідно до платіжної інструкції №798 від 15.05.2024, яка міститься в матеріалах справи (а.с.42).

Беручи до уваги вищезазначене, суд зазначає, що митниця мала можливість здійснити перевірку заявленої позивачем вартості транспортних витрат, як складової митної вартості задекларованого товару, тому її твердження є необґрунтованим.

Надані митниці документи в повній мірі підтверджують транспортну складову митної вартості товарів, не містять розбіжностей та кореспондуються між собою. До того ж під час консультацій між митницею та декларантом щодо митного оформлення спірної товарної партії, митницею не заявлялась вимога про надання підтвердження оплати послуг перевезення, що підтверджується змістом електронного повідомлення від митниці декларанту.

У той же час, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів. До такого правового висновку дійшов Верховний суд, виклавши його у постанові від 06.09.2019 по справі №815/2501/18.

Таким чином, оскільки МК України не визначено які конкретно докази подаються митниці на підтвердження транспортних витрат, як складової митної вартості, то декларантом товариства були подані перелічені вище докази, якими повною мірою підтверджено числові показники вартості перевезення спірної товарної партії до митного кордону з Україною. З урахуванням поданих до митного оформлення документів, не надання платіжного документа про оплату послуг з перевезення жодним чином не впливало на можливість здійснення митницею перевірки числових показників митної вартості товарів.

Щодо посилань митного органу стосовно того, що копія платіжної інструкції від 13.02.2024 №658 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов`язкових реквізитів, суд зауважує, що надана митниці копія платіжної інструкції №658 від 13.02.2024 містить відмітку банку, що, в свою чергу, свідчить і про відповідність заповнення реквізитів даної платіжної інструкції в іноземній валюті вимогам розділу II Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, і про прийняття та виконання банком. Отже, відповідне зауваження митниці безпідставне та необґрунтоване.

Щодо посилань митного органу на те, що в прайс-листі від 30.08.2023 №б/н, в комерційній пропозиції від 12.09.2023 №б/н зазначено ціни на умовах FOB NINGBO, що обмежує конкурентність, суд зазначає, що такі документи не визначено Митним кодексом України, як документи, які підтверджують митну вартість.

Прайс-лист та комерційна пропозиція є документами довільної форми і діючим законодавством, у тому числі міжнародним, не встановлено типової форми прайс-листа та комерційної пропозиції.

Згідно із загальноприйнятою світовою практикою, прайс-лист та комерційна пропозиція мають містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактну інформацію про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Прайс-лист та комерційна пропозиція не можуть вважатися первинними документами і є лише способом для продавця запропонувати свій товар, до якого чинне законодавство не встановлює вимог щодо форми та змісту. Наявність чи відсутність у прайс-листі та комерційній пропозиції певних відомостей не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у постановах від 27.06.2019 у справі № 0840/3083/18, від 13.09.2019 у справі № 820/859/17, від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач надав митному органу усі необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товару. Суттєвих недоліків поданих до митного органу документи не містили, а відповідно у відповідача не було підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відтак, суд вважає, що митний орган мав можливість пересвідчитись у достовірності заявленої декларантом митної вартості імпортованого товару.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України, додаткові документи надаються декларантом за наявності, відтак, саме по собі подання таких документів не в повному обсязі не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Також, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.

Суд зазначає, що відповідачем витребувані додаткові документи, проте жодних зазначень про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідний протокол не містить.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Зі змісту гр. 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слідує, що джерелом для коригування митної вартості слугувала ЕМД від 17.02.2024 №UA205140/2024/11815. Проте, в оскарженому рішенні відповідач не вказує будь-яких джерел та інформації, якими керувався при визначенні митної вартості товару, окрім номеру та дати взятої за основу митної декларації.

Суд зазначає, що покликання відповідача на відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу не є належним доказом щодо неправильного визначення позивачем митної вартості товару, зазначеного у митній декларації, оскільки такі відомості мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена у постановах від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

Отже, суд відхиляє посилання митниці на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, оскільки самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Під час митного оформлення позивач подав усі визначені статтею 53 Митного кодексу України документи, перелік яких є вичерпним, що підтверджують заявлену ним митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Отже, митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за заявленою ціною. Відтак наявність належних та беззаперечних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Тому суд доходить висновку, що позивач при подачі документів надав всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити всі складові митної вартості товару, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Разом з тим, відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що свідчить про порушення відповідачем вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000116/1 від 11.04.2024 є таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.

Митним органом не доведено за допомогою належних та допустимих доказів, що митна вартість імпортованого позивачем була визначена необґрунтовано, що б в свою чергу надавало митному органу права на коригування митної вартості товару. При розгляді справи суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, що зумовлює висновок суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. При зверненні до суду з даним позовом, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн., який слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт» (69000, м.Запоріжжя, вул.Штабна, буд. 13, прим. 19, код ЄДРПОУ 44830259) до Тернопільської митниці (46400, м.Тернопіль, вул.Текстильна, буд.38; код ЄДРПОУ 43985576) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000116/1 від 11.04.2024.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт» за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 11.12.2024.

Суддя Ю.В. Калашник