Рішення № 123688235, 09.12.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 рокуСправа №160/25049/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі відповідач-2), в якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 28.08.2024 №912020149013 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 21.08.2024;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 21.08.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку, передбаченого статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ. Досягнувши 60-річного віку, звернувся через портал електронних послуг до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки. За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та прийнято рішення від 28.08.2024 №912020149013 про відмову в призначені пенсії за віком, оскільки пенсія за віком вже була позивачу. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача-2, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки пенсія йому первинно призначена за віком на пільгових умовах відповідно до Закону №796-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, аніж відповідно до Закону № 1058-IV, тобто в даному випадку мало місце призначення пенсії за іншим Законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону. З огляду на викладене, пенсія за віком відповідно до Закону №1058-ІV має бути обрахована, виходячи з показника середньої заробітної плати по Україні за три останні роки, тобто за 2021-2023 роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тому просить задовольнити позов у повному обсязі.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст.160, 160 КАС України, у зв`язку із чим позовну заяву залишено без руху.

Представником позивача адвокатом Хомичем І.О. усунено недоліки позову.

Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/25049/24, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Цією ж ухвалою суду було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засвідчену належним чином копію пенсійної справи позивача; протокол призначення пенсії позивачу від 24.11.2008.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

Відповідачем-2 подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає непогодження з доводами позивача та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. 21.08.2024 позивач звернувся через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою про проведення перерахунку пенсії в зв`язку із переведення на пенсію за віком. Рішення про проведення перерахунку пенсії в зв`язку із переведення на пенсію за віком від 28.08.2024 № 912020149013 винесено відповідачем-2. Позивач отримує пенсію за віком згідно ст.114 Закону №1058-IV. З 01.01.2004 пенсія заявнику перерахована за Законом №1058-IV із врахуванням заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати, яка враховувалась при призначенні пенсії (з подальшою індексацією заробітку). Нормами Закону №1058-IV не передбачено проведення перепризначення пенсій за віком, призначених на пільгових умовах у зв`язку з досягненням пенсійного віку. З огляду на те, що статтею 13 Закону № 1788-XII для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови надання пенсій за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку. Втім вид пенсії відповідає та порядок її призначення здійснюється на умовах, що визначені Законом № 1058-IV. Оскільки заява позивача до Управління фактично стосувалась призначення того самого виду пенсії (пенсії за віком), яка вже була призначена, то вона не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої зарплати працівників зайнятих в галузях економіки України за три останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком. Враховуючи зазначене та беручи до уваги те, що позивачу вже призначено пенсію за віком, то законних підстав для переведення на пенсію за віком немає.

Відповідачем-1 також подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, спираючись на наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку і отримує пенсію за віком, відповідно до статті 55 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 24.11.2008. Позивач звернувся через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою від 21.08.2024 про проведення перерахунку пенсії в зв`язку із переведенням на пенсію за віком при досягнення віку 60 років відповідно до Закону № 1058-ІV. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області розглянуто вказану заяву та рішенням №912020149013 від 28.08.2024 відмовлено позивачу в перерахунку пенсії, оскільки він вже отримує пенсію за віком, призначену відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ та обчислену відповідно до Закону №1058-ІV, як один з-поміж інших видів пенсії, передбачених статтею 9 Закону №1058-IV. Відповідачем-1 зауважено, що при призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ цією статтею визначається право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. Обчислення середньої заробітної плати здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (ст. 57 Закону №796-ХІІ). Згідно зі статтею 9 Закону №1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до статті 10 Закону №1058-ІV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. Таким чином, законодавець не виокремлює вид пенсії за віком за нормами іншого закону. Так, пенсія позивачу призначена зі зниженням пенсійного віку передбаченого ст. 26 Закону № 1058-ІV та є різновидом пенсій за віком. Отже, позивач вже скористався правом на призначення пенсії за віком, а відтак при зверненні за пенсією на загальних підставах відповідно Закону № 1058-ІV застосовується переведення з пенсії зі зниженням пенсійного віку, право на яку визначено ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058-ІV. Застосування показника середньої заробітної плати по Україні за три останні роки, тобто за 2021- 2023 роки, що передували року звернення (2024 рік) за призначенням пенсії за віком до територіального управління Пенсійного фонду України можливе за умови первинного звернення за призначенням пенсії у 2024 році.

До відзиву долучено копію пенсійної справи позивача.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документований паспортом громадянина України НОМЕР_1 , виданого 05.09.2001 Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (2 категорія), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 28.01.2009.

З 24.11.2008 позивачу призначено пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно із протоколом №99057 від 13.02.2009, пенсія позивачу призначена з 24.11.2008, загальний страховий стаж на дату призначення - 31 рік 05 місяців 12 днів, вид пенсії: пенсія за віком, призначена відповідно до нового Закону.

Відповідно до протоколу призначення пенсії від 13.01.2021 пенсія позивача перерахована у зв`язку із зміною стажу (абз.1 ч.4 ст.42 Закону №1058-ІV), страховий стаж позивач склав 43 роки 4 місяці 12 днів.

Відповідно до протоколу призначення пенсії від 06.02.2023 пенсія позивача перерахована у зв`язку із зміною стажу (абз.3 ч.4 ст.42 Закону №1058-ІV), страховий стаж позивач склав 45 роки 2 місяці 12 днів.

Також, з пенсійної справи вбачається, що пенсія позивача неодноразово перераховувалась у зв`язку масовою індексацією у період з 2021-2024 роках.

За розрахунками пенсії (алгоритм розрахунку пенсії за віком (Закон №1058-ІV) з пенсійної справи ОСОБА_1 , його загальний страховий стаж в одинарному розмірі неодноразово перераховувався, дата вводу заробітку 13.02.2009, середній заробіток для обрахунку пенсії 3 попередні роки: 2017 рік та становить 3764,40грн. (за 2014-2016).

21.08.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перехід на інший вид пенсії.

За принципом екстериторіальності органом розгляд заяви визначено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

За результатом розгляду заяви позивача рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 28.08.2024 №912020149013 було відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.

Означене рішення відповідача-2 обґрунтоване наступним.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку і отримує пенсію за віком, відповідно до статті 55 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 24.11.2008. Відповідно до статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. В частині 3 статті 45 Закону зазначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. За матеріалами пенсійної справи не вбачається підстав для переведення заявника на будь-який інший вид пенсії/за іншим законом. Враховуючи зазначене, в перерахунку пенсії ОСОБА_1 відмовлено, оскільки заявник отримує пенсію за віком, відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, призначену відповідно до Закону № 1058-ІV, відповідно як один з-поміж інших видів пенсії, передбачених статтею 9 Закону, підстав для її перепризначення немає.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV в редакції на час спірних відносин).

Частиною першою статті 4 Закону України 1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Отже, відповідно до Закону № 1058-IV призначається, зокрема, пенсія за віком.

Відповідно до статті 10 Закону України №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначені статтею 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).

Так, відповідно до абзацу першого частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ (в редакції на час призначення пенсії позивачу) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Частиною третьою статті 55 Закону України №796-ХІІ передбачено, що призначення та виплата пенсій названим у цій статті категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

При цьому, абзацом першим частини першої статті 57 Закону №796-ХІІ також визначено, що обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За приписами частини другої статті 40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до частини другої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом №1058-IV (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника), на інший. При цьому, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення вперше пенсії саме згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До того ж Законом №1058-IV пенсіонерам з метою збільшення розміру пенсій передбачено проведення індексації. Для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є особою, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (2 категорія) та йому призначено пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з 24.11.2008.

За змістом статей 55, 57 Закону №796-ХІІ особи, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, мають пільгу, яка виражається у зниженні пенсійного віку, при цьому вид пенсії, що їм призначається, - це пенсія за віком, яка згідно з наведеними положеннями законодавства призначається, нараховується та виплачується відповідно до положень Закону №1058-ІV.

Отже, пенсія позивачу призначена відповідно до положень Закону №1058-ІV із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 30.11.2023 у справі №580/3792/23 сформулював такі правові висновки: 1) статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови надання пенсій за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку; 2) пенсія за віком, призначена з урахуванням положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», призначається, перераховується та виплачується у відповідності з положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 18.06.2024 у справі №280/4122/23, які враховуються судом у відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Крім того, з наявних у справі доказів вбачається, що пенсія позивача неодноразово перераховувалась у зв`язку із зміною страхового стажу, в тому числі у зв`язку із індексацією.

Доказів призначення та отримання позивачем іншого виду пенсії, аніж пенсії за віком відповідно до положень Закону №1058-ІV із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд погоджується з відповідачем-2, такий вид пенсії не може бути призначений повторно.

Посилання представника позивача на застосування у розрахунках пенсії окремого шифру для різних видів пенсії (150 - для пільгової пенсії за віком та 101 - пенсії за віком на загальних умовах) не впливають на вказаний висновок, оскільки ці значення не можна розцінювати як підстави для призначення пенсії. Вирішальною ознакою закону, за якою призначається пенсія, є наявність у ньому норми, яка встановлює її розмір, оскільки саме така норма визначає заробітну плату, що враховується при призначенні пенсії.

При цьому, наявні у цій справі докази свідчать, що розмір пенсії позивача визначений саме на підставі норм Закону №1058-IV, тому, незалежно від пільгових умов її призначення, вона вважається пенсією за віком за Законом №1058-IV.

Суд звертає увагу на те, що вказані представником позивача в позовній заяві постанови Верховного Суду не є релевантними до обставин цієї справи (касаційним судом зроблено висновки щодо застосування норм права в правовідносинах, які є відмінними від тих, що є предметом розгляду в цій адміністративній справі).

З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відмовляючи у перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки, відповідач-2 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому рішення від 28.08.2024 №912020149013 є правомірним, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для його скасування.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Натомість в даному випадку позивачем не підтверджено належними доказами обставин, якими обґрунтовують заявлені вимоги. Порушень з боку відповідачів у спірних правовідносинах судом не встановлено.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст.9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, місцезнаходження: 25009, Кіровоградська область, м.Кропивницький, вул. Соборна, буд.7а) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова