Рішення № 123687823, 11.12.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 р. Справа № 120/2631/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року до Вінницького окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 07.03.2024 на підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України справу передано за підсудністю до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Так, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2024 вказану ухвалу суду першої інстанції від 07.03.2024 скасовано, а справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

30.04.2024 матеріали адміністративної справи повернулись до Вінницького окружного адміністративного суду та згідно протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.04.2024 передані на розгляд судді Слободонюку М.В.

Ухвалою суду від 07.05.2024 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

13.05.2024 від позивача надійшла заява на усунення недоліків, згідно якої позивач виклав позовні вимоги в новій редакції, уточнивши їх зміст. З урахуванням уточнення змісту позовних вимог позивач просить суд:

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити на його користь недоплачене грошове забезпечення за період з 25.02.2022 по 19.05.2023 включно, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня календарного року, враховуючи одноразові додаткові види грошового забезпечення, надбавку за вислугу років на військовій службі з 25.02.2022 по 31.07.2023 у розмірі 35 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням, надбавку за вислугу років на військовій службі з 01.08.2023 у розмірі 40 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виплатити йому 1260 гривень 11 коп. витрат на проїзд до місця відрядження і назад.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з 25.02.2022 по 01.02.2024 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_4 , який перебуває на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 . В спірний період проходження військової служби відповідач безпідставно не обраховував його грошове забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно додатків до Постанови КМУ №704. Також, на переконання позивача, відповідач неправомірно визначив розмір надбавки за вислугу років, яка по 31.07.2023 мала становити 35 відсотків посадового окладу та окладу за військовим званням, а з 01.08.2023 40 відсотків, що в свою чергу також призвело до зменшення розміру належного йому грошового забезпечення.

Окремо позивач вказує на бездіяльність відповідача з приводу відшкодування понесених ним витрат на відрядження з 09.01.2024 по 11.01.2024, пов`язаних із придбанням залізничних квитків в сумі 1260,11 грн.

Ухвалою від 16.05.2024 судом відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

21.05.2024 представником відповідача подано клопотання про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження, яке ухвалою суду від 24.05.2024 було залишено без задоволення.

Надалі 24.05.2024 до суду через систему Електронний суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, вказуючи на їх безпідставність та необґрунтованість. Додатково у своєму відзиві відповідач звертає увагу суду на те, що, на його переконання, даний позов подано позивачем з пропуском строків звернення до суду, а також вважає, що позивач допускає зловживання своїми процесуальними правами, оскільки з подібним позовом уже звертався до Миколаївського окружного адміністративного суду, який повернув його позовну заяву без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.

28.05.2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій останній вказуючи на обґрунтованість позовних вимог просить задовольнити позов.

Також 28.05.2024 та 30.05.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення та заперечення на відповідь на відзив, за змістом яких останній в позові просить відмовити.

Крім того, 30.05.2024 позивачем до суду подано клопотання про витребування додаткових доказів, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою від 12.06.2024.

Інших заяв від сторін спору до суду не надходило.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд встановив, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) № 30 від 25.02.2022 майора ОСОБА_1 призначено начальником групи морально-психологічного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_5 та з 25.02.2022 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.

Надалі, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) №23 від 01.02.2024 підполковника ОСОБА_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 01.02.2024 виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та всіх видів забезпечення.

Таким чином позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 з 25.02.2022 по 01.02.2024 та перебував на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 , що сторонами не заперечується.

Втім, як стверджує позивач, під час проходження військової служби у вказаний період, відповідачем не вірно було обчислено та виплачено грошове забезпечення, а саме без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно додатків до Постанови КМУ №704, невірно обрахована надбавка за вислугу років та не відшкодовані понесені ним витрати на відрядження, пов`язані із проходженням військової служби.

Наведені обставини, на думку позивача, призвели до виплати грошового забезпечення у значно меншому розмірі, що і стало передумовою для звернення із даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

При цьому додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. У зазначених примітках наведена, зокрема, інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.

Варто зазначити, що за загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв`язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто примітка повинна бути у безпосередньому зв`язку з нормою, в даному випадку пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.

Суд звертає увагу, що застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми Постанови № 704, пункт 4 якої має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.

Проте постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Отже, пунктом 4 Постанови № 704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Натомість, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни. Отже, зміни до пункту 4 постанови № 704, внесені пунктом 6 постанови № 103, з 29.01.2020 не підлягають застосуванню.

Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток додатку 1 та пункту Примітки додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

З наведеного суд доходить до висновку, що саме з 29.01.2020 дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.

Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.

Із цього слідує, що з 29.01.2020, тобто з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18, виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Про те, що з січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік (2020, 2021, 2022, 2023 роки), у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, випливає також із висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.08.2022 по справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 по справі № 500/1813/21 та інших.

При цьому суд зазначає, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить на 1 січня 2018 року - 1762 гривень, на 1 січня 2019 року - 1921 гривню, на 1 січня 2020 року - 2102 гривні, на 1 січня 2021 року - 2270 гривні, на 1 січня 2022 року - 2481 гривні, на 1 січня 2023 року 2684 гривні.

Оскільки з 01 січня 2020 року збільшено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то в розумінні діючого на час виникнення спірних правовідносин пункту 4 Постанови № 704 це призводить до збільшення з 29.01.2020 розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та, як наслідок, інших складових грошового забезпечення, що вираховуються від розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням. Дані обставини слугують підставою для перерахунку такого грошового забезпечення за спірний період.

Водночас суд враховує те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, яка набрала чинності з 20.05.2023, внесено зміни до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та викладено абзац перший в такій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Таким чином, з 20.05.2023 відсутні підстави для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня відповідного календарного року.

Як встановлено судом та підтверджується відповідачем у поданому ним відзиві, ІНФОРМАЦІЯ_2 нараховував та виплачував позивачу грошове забезпечення за спірний у цій справі період з 25.02.2022 по 19.05.2023, однак без врахування при його обчисленні розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (станом на 01.01.2022 та на 01.01.2023), тобто діяв неправомірно.

Вищевикладене свідчить про те, що позивач має право на проведення перерахунку та виплату йому грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) за період з 25.02.2022 по 19.05.2023, яке розраховане виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (тобто на 2022 та 2023 роки), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704, з урахуванням раніше виплачених сум. Відповідно, на відповідача слід покласти обов`язок у проведенні перерахунку та виплаті позивачу такого грошового забезпечення.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання нарахувати та виплатити надбавку за вислугу років на військовій службі з 25.02.2022 по 31.07.2022 у розмірі 35 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням, надбавку за вислугу років на військовій службі з 01.08.2022 у розмірі 40 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням, то суд зазначає наступне.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначається Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 (далі Порядок № 260).

Згідно п. п. 1-3 розділу IV Порядку № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах:

від 1 до 5 років - 25 відсотків;

від 5 до 10 років - 30 відсотків;

від 10 до 15 років - 35 відсотків;

від 15 до 20 років - 40 відсотків;

від 20 до 25 років - 45 відсотків;

від 25 і більше років - 50 відсотків.

Вислуга років для виплати надбавки обчислюється з дня початку до дня закінчення проходження військової служби відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Для виплати надбавки за вислугу років зараховуються періоди: зазначені в постанові Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб».

Відповідно до пункту 6 розділу IV Порядку № 260 для виплати надбавки за вислугу років командир військової частини щорічно станом на 01 січня оголошує наказом вислугу років військовослужбовців. Наказ видається на підставі особових справ військовослужбовців та інших документів (за їх наявності), що підтверджують проходження військової служби. Календарна та пільгова вислуга років зазначаються окремо.

Судом встановлено, що згідно наказу ІНФОРМАЦІЯ_7 від 30.09.2023 №703 «Про затвердження вислуги років військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_7 станом на 01.10.2023», ОСОБА_1 проведено підрахунок та затверджено вислугу років станом на 01.10.2023, яка складає: календарна 08 років 08 місяців 19 днів, пільгова 0 років 07 місяців 14 днів.

Згідно п. 3 розділу I Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:

штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);

накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;

накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;

накази про присвоєння військових звань;

грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Отже враховуючи те, що підставою для проведення розрахунку та виплати надбавки за вислугу років є, власне, наказ яким військовослужбовцю визначена відповідна вислуга років, а жодних доказів про те, що такий наказ відповідача (зокрема наказ № 703 від 30.09.2023 чи будь-який інший, яким позивачу визначалась відповідна вислуга років) є скасованим чи визнано таким, що втратив чинність і позивачу визначена інша вислуга років, суд доходить висновку, що у відповідача не було правових підстав здійснювати нарахування та виплату надбавки за вислугу років на військовій службі більшу аніж 30 відсотків від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням (при вислузі років від 5 до 10 років).

Тобто, в цій частині суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача компенсувати позивачу витрати на проїзд до місця відрядження.

Так, судом встановлено та сторонами спору не заперечується та обставина, що позивач перебуваючи на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 був відряджений на три доби до м. Києва з 09 по 11 січня 2024 року, підтвердженням чого є посвідчення про відрядження № 9 від 09.01.2024.

В позивача наявні два посадочні документи (залізничні квитки) на проїзд сполученням Дніпро-Київ вартістю 635,80 грн. (час відправки 09.01.2024) та на сполучення Вінниця-Миколаїв вартістю 624,31 грн. (час відправки 10.01.2024, час прибуття 11.01.2024). Загальна вартість проїзних документів 1260,11 грн.

Вважаючи, що вказані кошти відповідач при остаточному розрахунку не виплатив, позивач просить їх відшкодувати в судовому порядку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам у цій частині позову суд виходить із того, що особливості направлення військовослужбовців Збройних Сил України у відрядження в межах України та механізм відшкодування витрат на відрядження визначає Інструкція про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, затверджена Наказом Міністерства оборони України 20.02.2017 №105 (далі Інструкція №105).

Згідно п. 3 Інструкції №105 рішення про направлення військовослужбовців у відрядження оформляється відповідним наказом, в якому зазначаються: пункт призначення; найменування військової частини (установи, організації), куди відряджається військовослужбовець; строк та терміни відрядження; мета відрядження.

На підставі наказу про направлення у відрядження військовослужбовцям оформлюється у встановленому порядку посвідчення про відрядження.

Процедура оформлення відповідних документів для відрядження на час виникнення спірних правовідносин також врегульовувалась Інструкцією з діловодства у Збройних Силах України, яка затверджена Наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 №124 (далі Інструкція №124), згідно п. 2.9.8.3 якої рішення про направлення військовослужбовців у відрядження оформляється відповідним наказом (по стройовій частині). На підставі наказу (по стройовій частині) про направлення у відрядження військовослужбовцям (працівникам Збройних Сил України) оформлюється у встановленому порядку посвідчення про відрядження (додаток 31), яке реєструється у Книзі обліку особового складу, тимчасово відсутнього у військовій частині (установі) та підписується командиром (керівником) військової частини (установи).

Як вбачається з форми посвідчення про відрядження, яка затверджена Інструкцією №124, таке посвідчення містись на зворотному боці відповідні відмітки про вибуття та прибуття з відрядження.

При розгляді цієї справи судом із пояснень відповідача встановлено, що позивачем надано не в повній мірі заповнене посвідчення про його відрядження з 09.01.2024 по 11.01.2024, а саме не заповнена його зворотна сторона, яка містить інформацію про дату вибуття і прибуття у відрядження. Наслідком цього стало те, що відповідні документи про відрядження ОСОБА_1 супровідним листом ІНФОРМАЦІЯ_7 від 04.03.2024 №9/2/389 були повернуті для доопрацювання.

Наразі матеріали справи не містять жодних доказів про те, що позивачем були усунуті недоліки раніше повернутих документів щодо компенсації йому витрат на відрядження та доопрацьований пакет документів був повторно наданий відповідачу.

Таким чином, оскільки позивачем не надано оформлених належним чином документів для компенсації витрат на проїзд під час відрядження та такі документи не були розглянуті відповідачем по суті, тому суд вважає, що наразі право позивача на отримання компенсації відповідних витрат не є підтвердженим, в зв`язку з чим підстав для задоволення позову в цій частині суд також не вбачає.

Щодо способу захисту порушеного права.

Так, в межах цього позову позивачем заявлено виключно вимоги зобов`язального характеру.

Втім суд враховує, що передумовою для застосування такого способу захисту порушених прав як зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є констатація факту протиправності відповідних дій/бездіяльності такого суб`єкта, що узгоджується як із визначеними у статті 5 КАС України способами захисту порушених прав, так і з повноваженнями суду при вирішенні справ, передбаченими статтею 245 КАС України.

У зв`язку із цим суд, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, для ефективного захисту прав та інтересів позивача вважає за необхідним вийти за межі позовних вимог та частково задовольнити його позов шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати його грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 19.05.2023 виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.07.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб" та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу його грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), яке розраховане виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.

Відносно доводів відповідача про пропуск позивачем визначеного ч. 5 ст. 122 та ч. 2 ст. 233 КзПП України строку звернення до суду, то такі суд вважає безпідставними, оскільки передбачений трудовим законодавством трьохмісячний строк у справах про виплату всіх належних працівнику при звільненні сум необхідно обраховувати з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні ( ч. 2, 3 ст. 233 КЗпП України). В даному випадку позивач був виключений зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_7 з 01 лютого 2024 року згідно наказу відповідача № 23 від 01.02.2024. Натомість, до суду з даним позовом в електронній формі позивач звернувся 03.03.2024, тобто в межах процесуального строку звернення.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).

Отже, перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що адміністративний позов належить задовольнити частково у визначений судом спосіб.

Керуючись ст.ст. 72 - 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати його грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 19.05.2023 виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.07.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб".

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) за період з 25.02.2022 по 19.05.2023, обчислене виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 11.12.24.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

СуддяСлободонюк Михайло Васильович