Вирок № 123676515, 11.12.2024, Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 141/660/24

Провадження №1-кп/141/50/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2024 року с-ще Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024025250000074 від 01.10.2024 та № 12024025250000080 від 18.10.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Каланчак Скадовського району Херсонської області, проживає по АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня, не працює, неодруженого, раніше судимого, останній раз вироком Іллінецького районного суду Вінницької області 16.01.2023 за ч. 3 ст. 185 КК України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч.2 ст. 125, ч. 4 ст. 186 КК України,

У С Т А Н О В И В:

27.09.2024 приблизно о 13:00 год., більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, знаходячись у житловому будинку гр. ОСОБА_7 , який розташований в АДРЕСА_2 , в ході розпивання спиртних напоїв розпочав розмову із ОСОБА_8 та її співмешканцем ОСОБА_7 , яка в подальшому на ґрунті неприязних відносин переросла у суперечку.

Під час даної суперечки ОСОБА_4 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно - небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, перебуваючи у безпосередній близькості поблизу потерпілого, коли той стояв поруч долонею своєї правої руки умисно наніс один удар в область лівої частини обличчя ОСОБА_7 та останній від удару сів на ліжко, після чого ОСОБА_4 , продовжуючи свої протиправні дії, кулаком своєї правої руки умисно наніс ще один удар в область лівої нижньої частини обличчя ОСОБА_7 .

Відповідно до висновку судово - медичного експерта № 139 від 01.10.2024 своїми протиправними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці обличчя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я (згідно з п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень») та могли виникнути від дії тупого-их твердого -их предмета - ів, можливо в термін та при обставинах, на які вказує особа, що проходила експертизу.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Крім цього, ОСОБА_4 , будучи неодноразово судимим за вчинення корисливих злочинів, востаннє засуджений 16.01.2023 Іллінецьким районним судом Вінницької області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, маючи не зняту та непогашену судимість, на шлях виправлення не став та повторно вчинив умисний злочин.

Також, 27.09.2024 приблизно о 13:30 год ОСОБА_4 , знаходячись в одній з кімнат житлового будинку ОСОБА_7 , який розташований в АДРЕСА_2 , в ході розпивання спиртних напоїв, на ліжку помітив паспорт громадянина України, який взяв до рук та, відкривши його, виявив всередині грошові кошти. Після цього у ОСОБА_4 виник умисел на відкрите викрадення чужого майна.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна та заволодіння ним, діючи умисно, повторно, протиправно, з корисливих мотивів, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про те, що на території України введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, строк дії якого неодноразово продовжувався, востаннє на підставі Указу Президента України № 469/2024 від 23.07.2024 на 90 діб із 12.08.2024 (затверджений Законом № 3891-ІХ від 23.07.2024), не приховуючи свого наміру на відкрите заволодіння грошовими коштами, шляхом вільного доступу лівою рукою дістав з середини паспорта громадяни на України, виданого на ім`я ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 1900,00 гривень та поклав їх у кишеню своїх штанів, ігноруючи волю потерпілого, який висловлював вимоги про повернення йому цих коштів.

Після чого ОСОБА_4 із грошовими коштами, якими відкрито заволодів, залишив місце вчинення кримінального правопорушення, тим самим розпорядився викраденим на власний розсуд.

Своїми протиправними діями ОСОБА_4 завдав потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 1900,00 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно та в умовах воєнного стану.

Окрім того, 12.10.2024 приблизно о 15:00 год, ОСОБА_4 , перебуваючи в житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 розпочав розмову із своїм знайомим ОСОБА_6 , яка на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин переросла у суперечну.

Під час даної суперечки ОСОБА_4 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно - небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, перебуваючи у безпосередній близькості поблизу потерпілого, кулаком своєї правої руки наніс близько трьох ударів останньому в область обличчя голови та справа, в результаті чого ОСОБА_6 впав на поверхню підлоги.

Після чого, продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , у той час, коли останній лежав на підлозі, ОСОБА_4 кулаком своєї правої руки наніс ще близько двох ударів по різних частинах тіла потерпілого.

Відповідно до висновку судово - медичного експерта № 133 від 29.10.2024 своїми протиправними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді саден в лобній ділянці, в області носа, правої щоки; гематом навколо обох очей, струс головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (згідно з п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень») та могли виникнути від дії тупого предмета, можливо 12.10.2024.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Потерпілий ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 11.12.2024, не з`явився. При цьому, 04.12.2024 до суду від потерпілого ОСОБА_7 надійшла відповідна заява від 04.12.2024 про розгляд справи у його відсутність, кримінальне провадження в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 125 КК України просить закрити у зв`язку із його відмовою від обвинувачення, оскільки із обвинуваченим ОСОБА_4 примирився та будь - яких претензій до нього не має.

Відповідно до ст. 35 КПК України якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.

Суд, заслухавши думку учаснків судового провадження, вважає на можливе проводити судовий розгляд за відсутності потерпілого ОСОБА_7 згідно положень ст. 325 КПК України.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні просив суд визначити міру покарання ОСОБА_4 відповідно до закону.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 125, ч. 4 ст. 186 КК України визнав у повному обсязі за обставин, вказаних в обвинувальних актах, які підтвердив суду, погодившись з кваліфікацією вчинених ним діянь, у вчиненому щиро розкаявся, вказав, що зробив належні висновки, просив суд суворо його не карати.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 просив суд не карати суворо обвинуваченого ОСОБА_4 , а також прийняти до уваги його щире каяття.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні просила суд визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 125, ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання ч.2 ст. 125 КК України у виді громадських робіт на строк двісті годин та за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України застосувати покарання у виді позбавлення волі строком на сім років та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 основне покарання у виді семи років позбавлення волі.

Враховуючи ту обставину, що обвинувачений повністю визнав свою вину та враховуючи його покази в судовому засіданні, суд вважає їх достовірними, а тому відповідно до вимог ст. 349 КПК України суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки проти цього не заперечують учасники судового розгляду та ці обставини ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясував, що позиція учасників судового провадження добровільна та вони правильно розуміють зміст цих обставин. Суд роз`яснив про позбавлення права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку при такому порядку вирішення справи.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши надані стороною обвинувачення докази та обставини, які підлягають встановленню у об`єднаному кримінальному провадженні, беручи до уваги заяву потерпілого ОСОБА_7 від 04.12.2024, суд доходить висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я та ч. 4 ст. 186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно та в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.

Відповідно до ст. 477 КПК України кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України відноситься до кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством.

Згідно абзацу 1, 2 ч. 7 ст. 284 КПК України, якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, виявляються під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок. Якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 9-1, 10 частини першої цієї статті, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктами 2, 3 частини другої цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, провадження у якому здійснюється у формі приватного обвинувачення, потерпілий ОСОБА_7 відмовився від підтримання обвинувачення у суді, наслідки відмови від підтримання обвинувачення йому зрозумілі, обвинувачений не заперечував проти закриття провадження у зв`язку з відмовою потерпілого від підтримання обвинувачення, то суд дійшов висновку, що об`єднане кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024025250000074 від 01.10.2024 та № 12024025250000080 від 18.10.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 в частині обвинувачення за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, слід закрити у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення.

Окрім того, заслухавши думку учаснків судового провадження, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я та ч. 4 ст. 186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно та в умовах воєнного стану.

Суд при призначенні покарання має враховувати дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження вчинення ним нових злочинів.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами від 06 листопада 2009 року звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожної особи, яка визнається винною у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Також відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому, таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.

Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння у розкриття злочину.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Так, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 міри покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєних кримінальних правопорушень, дані, які характеризують особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується негативно, не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий, востаннє вироком Іллінецького районного суду Вінницької області 16.01.2023 за ч. 3 ст. 185 КК України.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень буде покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді громадських робіт, а за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його діяння.

Остаточне покарання обвинуваченому суд вважає слід призначити, застосувавши ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі.

Обраний обвинуваченому такий вид покарання за переконанням суду є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Крім того, судом ураховано позицію прокурора, висловлену в судових дебатах, щодо можливого призначення обвинуваченому вказаного покарання, а також думку потерпілого, обвинуваченого та його захисника.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого у об`єднаному кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024025250000074 від 01.10.2024 та № 12024025250000080 від 18.10.2024, не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 125, ч.2 ст. 125, ч. 4 ст. 186 КК України, ст. 8, 26, 284, 368, 371, 374, 394, 395, суд

У Х В А Л И В:

Заяву потерпілого ОСОБА_7 від 04.12.2024 про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 125 КК України, у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення задовольнити.

Об`єднане кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024025250000074 від 01.10.2024 та № 12024025250000080 від 18.10.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, закрити у зв`язку із відмовою потерпілого ОСОБА_7 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , основне покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання за даним вироком ОСОБА_4 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

До набрання даним вироком законної сили раніше обраний Іллінецьким районним судом Вінницької області від 15.10.2024 запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту без носіння електронного засобу контролю строком на 2 (два) місяці, залишити без змін.

Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме DVD - диск білого кольору з відеозаписами з камер відеоспостереження магазину « Ують », який розташований в с. Якимівка по вул. Київська, 89 А, Оратівської ТГ Вінницького району Вінницької області, датований 27.09.2024, що знаходиться при матеріалах кримінального провадження, залишити у матеріалах кримінального провадження.

Згідно ст. 532 КПК України вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти діб з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Оратівський районний суд Вінницької області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1